- Толку нам від печер? У десятку йти з рандомами? Пффф! - Гугу надула щоки, показуючи цим неприязнь. - Краще по квістам пробігуся, поки можливість є.
- Согласна. - Сем була лаконіка. - Мені потрібно виконати класові квісти.
- Я теж знайду, чим себе зайняти. - Кинула юний вбивця.
- Які ви у мене стали незалежні! - Змахнув рукою Абрехам. - Дайте, вас тато поцілує! - Ухиляючись від його обіймів, сестри пішли не попрощавшись.
- Па, підемо. - Вона стукнула його по броні Мілана.
- Эх... - З посмішкою гордого батька, Вейрон-старший пішов за нами.
***
- ... Його вчитель залишив для вас пропуск, що б подякувати. - Капітан охоронців передав Мілані два пропуски. - На жаль, пану лицарю доведеться почекати тут.
- Добре. Ви придивитеся до них. - Сказавши це, Абрехам відійшов осторонь.
- Прошу за мною. - Капітан забрав нас у Дворянський район, через маленький сталеві двері.
Стіна була дуже товстою, це можна було видно за тим, що ми пройшли як мінімум метрів двадцять, перш ніж вийти з іншого боку. Усі ці відстані ми пройшли під великою кількістю бойниць, які навіть на вигляд були небезпечними.
- Будь ласка. - Вартовик вказав на світло-синю візку, яка ширяла над землею. Побачивши наші здивовані обличчя, він пояснив. - Це спеціальний двірський транспорт називається Корт.
Корт був дуже схожий на звичайну карету, яку позбавили коліс і коней. Корт був більш обтіканою формою, таке світло синє велике яйце.
Залізаючи в нього, я хрукував від стримуваного сміху. Капітан зайняв місце кучера, яке було в передній частині Корта. Коли Мілана заснули, вона сказала:
- Я чула, що тут їздять на транспорті, але чомусь мені здавалося що це не буде виглядати так ...
- Почуваю себе невилупленим птенцем. - Посміхаючись, сказав їй.
- Так, щось на зразок того. - Усміхнулася Мілана, а Корт в цей час м'яко тронився з місця.
***
Через десять хвилин нас привезли до маленького особняка, який мав невелику територію, але досить охайну. Довкола неї були чагарники, які виконували роль декоративного муру. Вийшовши з корти, ми побачили капітана, який розмовляв із палацом.
- Вітання гравців. Верховний маг Дзіро, скоро прибуде. - палацовий зробив маленький уклон в нашу з Міланою сторону. - Що б прикрасити ваше очікування, прошу за мною. - З цим словами він повів нас в особняку.
Ситуація всередині трохи здивувалася своїм розмахом. Не дивлячись на малий розмір зовні, маєток всередині був куди більше. Уся його архітектура і оздоблення могли поспішати з палацом. Дворецький провів нас у кімнату очікування, де ми розташувалися разом з капітаном Вартової служби, який мав супроводжувати нас на всьому шляху туди і назад.
- Капітане, а що за чарівник цей Дзиро? - Я запитав, чи не зручніше влаштуватися.
- Верховний маг Дзиро. - Поправив мене капітан. - Він вчитель у магічній школі. Його спеціальність вода. - Капітан задумався, а потім додав. - Для учнів він начебто доброго дядька, який завжди допомагає.
- Чи користується великою популярністю? — Усміхаючись, запитала Мілана.
- Ще й який. - Він хмикнув капітана, поправляючи своє обмундирування. - Навіть ті, хто не ходить у нього, поклоняються йому. Він завжди допомагає магам втекти від покарання, після поїжджих у діловій чи торговій місцевості.
- Невже і ви теж, людина доброї душі? - Мілана продовжувала відповідати.
- Що ви, трохи злякався капітан. - Я виконую свій обов'язок.
- Як благородно.
***
Час пролетів непомітно, поки ми, а точніше Мілана, базікали з капітаном. Дворець приніс нам охолоджувальні напої, які ми з радістю пили і трохи прибавили до духу.
- Прошу пробачити мене за довге очікування! - Увібрався в кімнату молодий хлопець, одягнений у синій-білий в полоску камзол. - Король проводив екстрені збори, я не міг прибути раніше!
Мила не здивувалася вигляду мага, а ось я був трохи шокований його молодістю. У моїй уяві вчитель повинен був бути куди старшим.
- Капітан прикрасив наше очікування милою світською розмовою. - Зробивши невеликий уклон, сказала Мілана. - Рада познайомитися з вами, шановний Дзиро. Це Джі, мій напарник. - Вона мене представила.
- Радий зустрітися з вами. - Сказавши це, я вклонився.
- Що ви, зви мене просто Дзиро. - Молодий верховний чарівник, сів у крісло. - Я дуже вдячний за те, що гравці так добре ставляться до моїх учнів і допомагають їм дістатися додому.
- Ми були раді допомогти. - Мілана взяла ініціативу спілкування на себе. - Ми з Джі випадково опинилися в тому місці і не могли пройти повз. - Я тільки кивнув, коли Дзиро подивився на мене.
- Я такий радий, що Мелін закликав гравців. - Молодий маг щиро посміхався. - Без їхньої допомоги, багато моїх учнів були б вбиті патрулями і суворо покарані.
Завдання виконано.
Появлений напис трохи збила мене з пантелику, а ось Мілана залишилася абсолютно спокійно, продовжуючи розмову:
- Я сама є магом, як я могла не допомогти своєму братові з ремесла? - Вона дуже здивувалася.
- Ось і я так само кажу дисциплінарному пораду! - Молодий маг схопився від перевезення. - Але там сидять старі зловісні маразматики, помішані на фізичному покаранні!
- Який жах! - Використовуючи сценарію, вигукнула Мілана.
- Так-так, а тепер з дотримуванням нових законів для гравців буде ще більше проблем! - Молодий маг сів у крісло, і вдарив підлокотник в пориві почуттів.
- Проблеми з гравцями? - Перехоплено запитала Мілана.
Розмова йде не по сценарію, щось негаразд! Смайлик хвилювання*
Продовжуй, може ми щось приховані активували? *Смайлик у очікуванні зазирає в ящик*
- Я нещодавно був на зборі короля. Скоро в масі оголосять, тому я поки не міг розповісти вам. - З жалем сказав він, а капітан в цей момент пошкодував. - Ой, да простите. Забув про вашу нагороду.
Приховану додаткову нагороду отримано!
Після слів і отриманого нами повідомлення Дзиро дістав дві сірі книги навичок. Підійшовши до нас, він передав їх нам у руки.
- Це мій божий дар, відкрити внутрішню силу гравців. - Передавши нам книги навичок, Дзиро сів у крісло. - Я не знав про свій дар, поки не зустрів гравця. - Трохи мрійливо сказав він. - Він, так само як і ви, допоміг моєму учневі дістатися до дому в цілості й безпеці. Не знаючи, чим його обдарувати, я відчув цей дар, який рався назовні. Після цього гравець сказав мені, що це дуже цінний і найважливіший дар для вас гравців, так? - Понастальгуючи, запитав він у нас.
- Абсолютно вірно. - Мілана встала і низько поклонилася. - Кожен гравець буде щасливий такому подарунку. Дякую вам Дзиро!
- Дякую. - Так само вставши і вклонившись, подякував я.
- Дуже радий це чути! - Дзиро посміхнувся.
- Вибачте, пане Дзиро. Мені треба повернутися на службу, я не можу довго ходити зі свого поста. - Трохи соромлячись, сказав капітан.
- Так, вибач Віллі, що знову обтяжую тебе. - Дзиро схопився з крісла, а потім прибрав капітана. - Ти мені так сильно допомагаєш!
- Що ви, це мій борг. - Дуже злякався капітан Віллі.
Ідучи за ними, ми вийшли з особняка. На тому ж місці, нас все ще чекав коорт. Залізши в кабіну, я використав сірку, яка ніяк не індентіфікувалася, а тільки питала чи хочу її використовувати.
Ви маєте доступ до 11 слот пасивного уміння!