Розмова з Наталею була схожа на допит, в якому мені потрібно було ґрунтовно все розповідати. Про своє життя, про плани, гру і так далі. Сісі та Абрехам, які час від часу приділяли увагу Наталії, були дуже виручені. Сніданок завершився через пару годин, але тільки для мене. Ці числа пішли першими, після другого тоста за здоров'я Наталії. Аґата та Гугу вистрибнули. Сем дуже повільно їла, а Мілан дотримувався свого слова і не хотіла покидати свій стіл. Сісі та Абрехам були моїми адвокатами, тому вони не могли піти так просто.
- Ладно, все все! — Наталія допіла сік і підняла руки. - На сьогодні я дико втомилася і хочу поспати в нормальному ліжку. Дорогой? - Вона напіввідпитливо сказала, дивлячись на Абрехама.
- Прошу нас вибачити, ми відклаваємося. - Поспішно сказав чоловік, допомагаючи піднятися дружині.
- Ще побачимося, Джі. - Підмигнула мені Наталія, виходячи з чоловіка.
- Фууувуувус. - Сісі, коли її батьки пішли геть, видихає голосно. - Я думала, вона буде вічно тебе катувати.
- Вона турбується про вас, це ж добре. Та і мені не впряг. - Сказавши це, я нарешті зміг поїсти.
- Тобі добре, може і не пересічешся з нею, а я вже сьогодні буду її прокачувати. - Я чистя мандаринку, сказала Сісі.
- У тебе все вийшло, до речі? - запитав у неї.
- Так. Все йде за планом, тому ніяких проблем немає. - Закидаючи дольки в рот, сказала вона. - Базовий клас взяла, залишилося виконати ланцюжок квістів.
- Вітаю. - Піднявши склянку з соком, сказав я.
- Пасип.
- Джі, нам пора. Сисі, не забудь додати п'ятого в друзі. - Вставши з-за столу, втрутилася у нашу розмову Мілана.
- Ой, зовсім забула про нього! - Сісі закинула в рот останню дольку, стала з-за столу. - Джі, тобі вдачки.
***
- Все. Це був останній похід в печери, більше витрачати час тут безглуздо. - Сказав Абрехам після постійного триденного катування в Пещерах гоблінів. - Джі, йди в місто, слей заряди професії. - Я кивнув. - Решта, перерва на добу. Як же мені хочеться подихати свіжим, морським повітрям, а не оновою гоблінів.
- Урааа... - Змусила підняти руки Гугу. - Агата, сьогодні треба злітати за їжею, майстер поїде з нами?
- Він вчора відплив. Тату, ти з нами? - Аґата запитала.
- Звичайно! Як же я можу відпустити моїх лапусеків одних у велике і жахливе місто! - Абрехам міцно стиснув у обіймах дівчат.
Ті миттєво вийшли з гри, а Абрехам вийшов слідом за ними.
- Я прогуляюся з тобою. - сказала Мілана, а решта просто вийшли з гри. - Які плани на вихідний?
- Налаштувати капсулу і подивитися вежу. - Я відповів.
- Щось з капсулою? - Турботливо запитала Мілана.
- Я ніколи не ставив 100% поріг відчуттів. - Я почав пояснювати їй. - Не знаю як в інших країнах, але у нас був закон, який не дозволяє клубу виставляти 100% відчуттів. Максимальна дозволена була 85%. Ми з дядьком Грегом ставили завжди на 70, а цього разу я неправильно настроїв матрицю сприйняття. У мене зараз все в напівблакитних тонах. Не заважає, але відкалібрувати потрібно. Думаю, за кілька-будову годин повинен буду видужати.
- Так ти все три дні грався з такими параметрами? - Співчуття запитала Мілана.
- Нее, коли були перерви я намагався налаштувати. Червоний, зелений, найсмішніше було в сіро-жовтому світлі. Ніби я броджу по райських хмарах, правда очі боліли страшно потім.
- Треба було відразу попередити, з таким не жартують. - Вона серйозно сказала.
- Я тримав ситуацію під контролем. Якби було краще або незручніше, я б попередив.
- Добре, але на майбутнє, завжди говори про зібах. Нолик добре розбирається в капсулах, він тобі її швидко б настроїв.
- Нулик це та дитина з цифр? - запитав я, намагаючись згадати.
- Він. У окулярах таких великих. - Дівчина показала філіна.
- А, все зрозумів. Я не розмовляв з ним, а він начебто і не говорив на зустрічі вашої матері.
- Він такий, замкнутий але в той же час завжди хоче бути поруч з кимось.
- Ну, в будь-якому випадку, я справлюсь сам. - Посміхнувшись, сказав їй. - А ти щось хотіла запропонувати? Не даремно ж вирішилася зі мною пройти?
- Так, сьогодні всі поїдуть до міста за покупками і повеселитися. Хотіла запропонувати й тобі.
- Дякую, але якось іншим разом. В останній тиждень у мене дуже багато вражень. Боюся, що відвідаю це місто з вами. Я перегорю.
- Ми настільки жахливі?
- Ні, навпаки, ви вражаючі. - Я подивився на світле небо. - Ніколи б не подумав, що ви сестри. Такі різні і такі дивні. Коли ростеш поруч з такими сестрами, не дивно намагатися виділятися чимось абсолютно божевільним.
- Дивний комплімент, але дякую. - Усміхнувшись, сказала дівчина. - Якщо ти не хочеш з нами, то раджу не потрапити мамі на очі.
- Брр... Я буду з усіх сил йти шляхом невидимості. - Мої таємні подорожі в Хуліонському костюмі змусили Мілану розсміятися у голос.
***
"Капсула налаштована." - зайшовши в гру, я наситився нормальним кольором зору. - «Чето, мені якось в лом йти дивитися будинок. Що б робити? як пройшли три дні.
Першого дня я зміг покращити свої навички, не використовуючи бонус від адмінів. Найжахливішим для мене стало те, що базові навички Оракула більше не прокачуються. Вони не значно збільшилися в плані ефективності. Самоусилення взагалі, підвищилося до 30 хвилин дії, як і всі бафи не придавши відсотка до характеристик.
Зцілення 5
Самоусилення 5
Прокляття руху 5
Благословлення скорости 5
Духовний Удар 5
Тепер для поліпшення цих людей потрібні унікальні книжки навичок, яких немає у вчителя. Про це мені детально розповіла щаслива Алісія. Ця дияволиця заробила на мені цілий стан, і я ні на секунду не засумнівався, що їй перепадає відсоток з продажем.
За три дні я зміг підняти всі навики на 2 рівні і залишилося небагато, щоб підвищити на три. Коли я віддавав гроші, за підвищення руки тремтіли, а по спині водоспадом стікав піт. Коли я витрачав гроші, то відчитував Абрехаму, який дуже хмурився і слухав про такі величезні трати. Хоча нам треба було зайти в дантику, він забув про це.
Духи відбудовували по 400 мп і хпа в бою, бонус був шалено приємний і я не раз чув від дівчат вдячність. Єдиний мінус прокачки духів виявився часом. Три дні були рівносильними підвищенням на півтора рівня, при облікі того, що до цього прогрес уміння був на стоні.
Броня з палицею гойдалися шалено повільно. Незважаючи на те, що броня була дуже повільною і залежала від моїх навиків. Посох був 18 рівня, а броня тільки-тільки піднялася до 14. Броня вимагала вбивства босів, яких було не так вже й багато за три дні.
Вже зараз я міг використовувати Інь і Янь, без бафів. Добре число мани перевалила за п’ятдесят тисяч.
« Ні, я піду просто відспіваю.» - вийшовши з гри і написав повідомлення Абрахаму про те, що жаба спить.