- Шановні пасажири! Дякую, що скористалися нашою авіакомпанією! - Розбудило мене повідомлення про прилет. Народ вже вставав і збирав свої речі.
Вийшовши з літака, нас привезли до аеропорту. Тим часом, я скинув смс Валентину:
Прибув до Халаїб. Зона висадки 2х12.
Не встиг доїхати до аеропорту, отримав повідомлення:
Тебе встестить моя секретарка. Шукай табличку зі своїм псевдонімом.
« Секретар? Хоча це дивує, але при таких витратах на підлеглих він повинен бути заможною людиною.
Народу в літаку було не так багато, і це незважаючи на червень. Халаіб не був найпопулярнішим містом у списку туристів. Після « Африканської Війни», коли один тиран зміг об'їсти всю африку під своє крило, його послідовники утримували все, Африка стала не найпопулярнішим місцем для туристів. Однак завжди є екстремали й любителі.
Отримавши свою сумку, я вийшов з аеропорту і побачив купу людей та таксистів із плакатами, де різними мовами був той самий текст:
"Добачу, куди захочеш".
Зупинившись, почав шукати табличку зі своїм ім’ям. На диво, це виявилася досить молода дівчина, але не в суворому костюмі, а одягнена у кольори хаки, з купою татуювання і пірсингу.
- Привіт. Ти напевно мене чекаєш? Я Джи. - Підійшовши до дівчини, сказав я.
- О! Привіт солодкий! А ти ще приємніша, ніж гра. - Розповідав знайомий голос. - Що ти так поп'яний? Не дізнався?
- Эм... Эм... - Мій мозок заклинило і я видавав тільки ці звуки, весь час відступаючи під напором дівчини.
- Белліал я! - Посміхаючись, вона схопила мене за руку. - Ходімо, нас вже чекає вертунка.
У стан повного ахренування, я безропортно пішов за Белкою. І тільки під час вертольота мене трохи відпустило і я став контролювати свої дії.
- Нам пару годин летіти, можеш поспостерігати, море тут гарне! - Почувся голос Белліал у вбраних навушниках.
- Дякую! Ніколи не був за кордоном! - Я закричав.
- Не кричи сильно. – сказала вона. - Рада, що ти приєднався до нас! Молодша кров у нашій колисці, як ніколи більше потрібно!
- Да? А що так? - Я запитав, дивлячись знизу на запилюючі картини.
- Тут всі знають і рідко, кому дають шанс приєднатися в реалі. - Сумно сказала Белліал. - Ні, я не буду тобі відкривати всього, ти будеш вражений! Як долетів?
- Чудово! Вражаюче море! - Одягаючи вітрову, сказав я. - Тобі не холодно в одній майці?
- Справа звички! - Посміхаючись, відповіла вона. Її майка-борцева підкреслювала всі її прелесті, щільно обвалена. А коли я побачив, що в вертушці було прохолодно, то зміг побачити, як Белка не носить ливчик. - Мої очі вищі, солодкі! - Помахала вона рукою, застукав мене злегка почервонити.
- Вибач. До речі, ти секретар Валентина? - Я запитав, відглядаючи груди Беліал.
- Ще чого! - Кинула Белка. - Я обмінялася з Томою телефонами, але тільки тсс! - Вона приклала палець до губ. - Це буде наша маленька таємниця.
- Зрозуміло. - Сказав я, захоплено розглядаючи море.
Це було дивовижно, летіти на вертольоті й розглядати розтягнення моря. Колір води не був однорідним і змінювався, створюючи дивовижні відтінки.
- Тепер я вірю, що ти ніколи не був на морі. - Усміхаючись, сказав Белка. - Не забризкай вікно!
- Дуже красиво! - Я показав на рифовий острів, нехтуючи підколками. - І ти часто так літаєш над морем?
- Тільки у справах в місто або під час подорожей. - Белка відповіла.
- Круто! - Заздрю білої заздрості, я не відлипаючи від вікна вертольота розглядав і всмоктав кожен шматочок цього безкрайного моря. - А твої доньки?
- Вони на острові. Скоро побачимося з ними. - Похмулюючись, вона дістала жевочку. - Відвикаю від куріння, хочеш?
- Ні, дякую. - Я захитався на морі, помахавши головою.
***
Острів з'явився несподівано. Ось я дивився море і невеликі острівці, а ось ми вже підлітаємо до острова. Ні, не так... ОСТРІВ! Він був величезний. На тому боці, з якою ми підлітали, розташувався величезний готель зі своїм білим пляжем. Цей готель ніби зійшов з обкладинки реклами туроператора. Ідеальний пляж, мальовничі дерев'яні кам’яні споруди, скрізь пальми і дерева. Люди не мали достатньої кількості, але це тільки створювало враження ідеальності цього місця.
Після посадки ми з Белліал пригиналися до будинку. Там нас зустріла ціла процесія народу на чолі з загорлим до чорноти чоловіком. Оглянувшись на Белку, побачив її умивлюючу пиріжку.
- Ласкаво просимо на Кахарецу! - Сказав загорілий, чистою англійською. - Мене звати Валентин.
- Джон. - Потиснувши руку, сказав я. - Дякую за зустріч і поїздку!
- Хаха! Радий, що ти вирішив приєднатися до нас. - Валя був шалено щасливий. Усміхаючись у всі зуби, він обняв мене і сказав. - Це більша частина найманців, що проживають тут. Дехто не зміг прийти або не встиг, але потім познайомишся з ними. А зараз... - Він кинув когось у натовпі.
БАХ!
Бах!
Бах!
- Бухаємо! - Валя гукнув і роздався бавовняні пробки шампанського. Взявши налитий келих шампанського, він дав його мені забираючи сумку. - Кинемо сюди, потім забереш. Ну що народ! За нашого перспективного новачка, Джі! Бухай! - Він це крикнув, випив залпом шампанське.
Усмішка сама наповзла на моє обличчя. Випивши шампанське, Валя привів мене до шикарного накритого столу через натовп.
- Ти знаєш тут деяких. - Поки ми йшли, Валя представляв мені людей. – Це Крт. - Він показав на здорового чоловіка, у якого вона була заплетена в косички. - Він росіянин, так що слабо знає англійську. Це Шалп і Алітус, вказуючи Валентина на двох досить молодих чоловіків. - Це Кеп. Навколо нього ви можете спостерігати його команду Месників! - Під другий хохот натовпу, сказав Валя.
- Іди ти в дупу! - трохи почервонівши, сказав підкачений хлопець років 25-27.
- Не виражайся! - Сказав Валя королівську фразу капітана Америки і знову заіржали. - Гаразд, це Нік. Він показав чоловіка на одягненому в східний одяг. - Це...
Думка всіх затягнулась на дуже довгий час. Не всі присутні грали в БМ, але усі щиро раділи новому члену організації. Це була фантастична вечірка. З корабля на бал, але чомусь мені це дуже сподобалося. Я переглянувся з усіма, багато базікав і насолоджувався моментом, де я був у величезній компанії, яка захоплювалась тим же, чим і я!
Дочки Білки прийшли в середині вечірки. Вони не такі, як я міг собі уявити! Дві дівчата були тими, про кого говорять - фіто-няші. Вони були млинцями, так само як і в грі, але дивлячись на них, я не міг повірити, що їм всього по двадцять років! Оглянувшись на їхню неформальну матір, яка на суперечку бухала соці з Ніком, я зрозумів, наскільки можуть бути діти непоганими на батьків!
Вечірка тривала до обіду, а потім народ почав потроху розводитися.
- Ходімо, Валя пив більше всіх, але впевнено стояв на ногах. - Я покажу тобі твою кімнату. Сьогодні ввечері зустрічаємося в грі, як зазвичай. Можеш бродити по всьому острову, але дуже прошу, не турбуй тих, у кого табличка "Робота".
Підійшовши до найближчих дверей, він показав на цифрову мітку.
- Тут рай для таких як ми, але в раю є свої правила! - Він підняв палець, на честь важливості висловленої глибокої думки. - Кімнати звуконепроникні. У кожній є ліжко, капсула, душ і мікрохвиль. Але їсти можна в їдальні, вона працює кругло. Но! Замовлення робити треба хвилин за 20-30, щоб тобі встигли його приготувати. - Він приклав кулак і трохи відриг. - Не жалію я шампанське, по мені найкраще вино! - Він сказав, що тоном з'являється. - Ось твоя кімната. 15а. На першому поверсі грають всі Беемери. - Він сказав, коли ми піднялися на другий поверх і підійшли до самих далеких дверей. - Але оскільки там все розібрали, залишилося місце тільки тут. З сусідами ти сам познайомишся, але нагадаю, не тривожся під час роботи! Це святе. - Ще раз сказав це, він дав електронний ключ. - Відбиток зробимо завтра, після кача. А тепер .. - Він похлопав мене по плечу. - Ще раз. Ласкаво просимо!