Він повісив на себе духовний щит і побіг. Перші три кислотні пляшки полетіли в нікуди. Ви бачили бойовиків себе виправдали! Коли я сидів, то скинув на землю перші постріли. Після невеликого зигзага кинув на натовп ззаду прокляття. Під самим бафом, битом на прискорення пересування, масовим брафом і Бетом від унікального сета, я летів як автомобіль. Проклять швидкості знизило швидкість мобів так, що у них не було ні шансу наздогнати мене.
« Якщо я не вреюсь у тварюці, то все повинно пройти нормально» - Думав я, втікаючи по широкому колу від боса "Соплі".
Побачивши боса ближче, я зрозумів чому його так називали. З його зеленого черевця сочилася нетна слиз. Запевнявши, від того, що мене не доганяє, бос почав трястися і нагріватися. Весь зал заповнився зеленим туманом.
Ви отруєні!
-260 хп щосекунди, протягом хвилини.
Під час відновлення він нівелював це отруєння. У той же час, інші, дочекавшись коли « Сопля» використовують отруєння, побігли до матки. На їхньому шляху було тільки троє мурашок-розвідників, яких я не схопив, боячись саг зробити матку. Печера з босами була великим, поки я втік друге коло, хлопці встигли впоратися з розвідниками і приступили до вбивства матки. Три маги, працюючи синхронно, не давали яйцям вилупитися. Карт тримав на собі боса, і він не дає йому наблизитися до чарівників. Трохи відірвавшись від свого паровозу, я кинув зцілення і відновлення хворого карту.
Він знову заверещав, але цього разу він прискорився і побіг до мене. Розуміючи, що це вміння в якому він мене жертиме, кинув на себе духовний щит і за ним є духовне спасіння. Невразливість на 1 секунду, кинута вчасно, обламала плани боса. Зайнявши мене своїми жвалами, він хотів проковтнути мене, коли я повісив на себе невразливість. Поперхнувши мною в цей момент, бос виплюнув мене. Прокурившись по землі і отримавши трохи урону, схопився на ноги й втопив з усіх сил. Натовпи мобов наздогнала начальника і почала плюватися кислотою. П'ять ударів прийняв на себе щит, а ось кілька потрапило на сіт:
Прочність знижена!
Простість знижена...
Вискочило кілька повідомлень. А на моєму робі з'явилися діри, які перетворили вигляд мого сета в ще жалюгідніший. Матерячись під ніс, продовжував бігти. Ремонт напевно обійдеться в копійку!
Валя з хлопцями тим часом майже добили матку. Без своїх сумонів вона була звичайним товстим мобом, який майже нічого не робив. Коли в матці закінчувалися яйця, оглушення Валі та Шалпа збивали її вміння вбивати дитячу гру.
На черговому колі, кинув в матку ТДУ і ДУ, а потім скастовував масове відновлення, так як почув візги боса.
Ви отруєні!
-260 хп щосекунди, протягом хвилини.
Якщо мені було пофіг на це отруєння, то маги можуть охолонути. Продовжуючи свою забігу, з жахом чекав вміння « Соплі» яке якщо не вб'є, то віддасть мене на розшарування натовпу позаду нього. Раптом, вискочила звістка про вбивство матки і отримання унікального скрині:
Перстень Вручного Воїна. (середнє)
Перстень Магічного удару. (середнє)
3 рідкісні камені заточки.
7 Рідкісних каменів зачарування.
Посох Триклого Єретика. (унікальне)
300 000 кредитів.
- Завершено! – відразу ж крикнув Валя. - Джі ми перші йдемо, ти за нами.
- Гаразд! - Він гукнув на ходу.
Дочекавшись, поки хлопці пробігають, він побіг за ними і просив у Бога допомоги.
***
- Сет потрібно лагодити.. - Проткнувши пальцем робу, сказав я.
Пробіжка вийшла жаркою, але варто було вибігти на поверхню, як бос зупинився, а потім пішов.
- Воно того коштувало. – сказав Валя. - Я перевів тобі, Джі.
- Бачив. Дякую. - Дякую. – Карт, починиш?
- Не-а. - Негативний похитав головою Танк. - Я свій рідкісний, то ремонтую з тремтячими руками. Майже 50%. А тут твій унік, буде мінімум з 90%!
- Зрозуміло. Тоді пішли всередину, поки баф є. Сподіваюся, що до мене вже не дійде кислота. – запропонував я.
- Ходімо.
***
- Цей вхід дійсно невдалий. – сказав Карт. - З п'яти входів три до кислотників.
- Зате ніхто не заважає. -легматично відповів йому Валентин. - Він показав пальцями лапки. - Народу дохрена і знайомі наші там же.
- Знайомі? - Зацікавлено запитав я.
- Хлопці з гільдії Боги. Жадна стерва біля керма цієї гільдії, в компанії свого папіка-спонсора, вирішила обдурити нашого короля під час збирання. - Злоба усмішка, сказав Валентин. - Хлопці після цього непогано повеселилися з ними, не даючи пройти данж на 25. Їхні вибачення були в десятикратному масштабі.
- М... Дуже непогано. - Кивнув я йому. - Ти мені до речі не розповів про організацію.
- Ти вже в списку, не переживай. - Усміхнувшись, відповів Валю. - На закритий форум, я скинув тобі посилочку, почитаєш на дозвіллі.
- Добре.
***
До кінця бафа я отримав 19, а хлопці були 18 на межі переходу. Коли Валентин повернувся в місто, то попросив його піти з ним. Решта хлопців попрощалися до завтра.
- Це Лу і Ле. - Він представив мене двом синам. - Ти бачив їх на полі буйволів.
- Будемо знайомі, Джі. - Я простягнув їм руку. Вони переглянулися, а тоді по черзі потиснули руки і не говорили нічого.
- Вони не розмовляють. – пояснив Валя. - Але чують чудово. Джі, тобі потрібно буде зарядити вміння. Завтра ми підемо двома заходу, якщо з першим не вийдемо, то як запасний варіант будемо перебивати.
- А чого не відразу підемо? - Поцікавився у нього.
- Заказ перша взяла інша група, спочатку я хотів тебе їм порекомендувати, але потім передумав. - Погладивши мене по плечу, розповів він. - Якщо вони зроблять замовлення, ми просто продовжимо прокачатися.
- Зрозуміло. Гаразд, тоді я в кузню і заряджатися. - Подивившись на вину, запитав у них: ви не проти?
Побачивши їхню згоду, він пішов до коваля.
***
- Дядьку, ти пожартував? - Я запитав у коваля. - Які 100 тисяч за ремонт?
- Не хочеш, вчися ремонтувати сам. - Проважав здоровий коваль. - Понаприїхали тут розумники...
Я подумав, я відкриваю приватний чат з Валентином:
Потрібно 100к на починку сета.
Валентин: біля замку.
- Скоро повернуся. - Сказав я ковалю, виходячи з кузні.
Вийшовши з боків, я відразу ж почав будувати свої сині.
- Тут 500 штук, закинув їх у твій борг. - Передавши гроші, сказав Валентин.
- Окей... - Сумно видихнув я.
Полагодивши сіт, сині взяли на себе роль провідників і впровадили мене до східних воріт.
***
Ми стояли на краю лісу. Лу і Ле вирізали гоблінів дозорих, які перешкоджали нам. Показавши місце, де я буду повинен стояти, один з них, з маскою злою мавпи, побіг збирати паровоз. Другий же, з машкою кривавого лева, пішов в інвіз. Я був у групі з ними, тому бачив, як другий син контролював мою спину, щоб ніхто не заважав мені.
- Досить! - Я крикнув Лу.
Маленькі, зріст мені по поясу, моби — гобліни, бігли щільною гусибою за синем і розмахували палицями. П'ятеро рідкісних лучників, були вбиті Ле, що б не перешкоджали його собрату Лу.
Повісивши прокляття швидкості та атаки на моби, він почав атакувати одного з мобів.
- Ле, не чіпай. - Я попередив сина, який просунувся у напрямку моба.
Кивнувши, він відійшов в сторону, поглядаючи на мої дії. Я ж, продовжував бити моба, що б максимально швидко зарядити уміння. Різниця у шести рівнях була не такою вже й високою, але все одно, деякі мої удари йшли в молоко. Гобліни були звичайними мобами, поетом мені не знадобилося багато ударів, що б убити одного з них.
Так я і діяв. Як тільки відкотилося прокляття, вішав його, а до цього витягував одного з мобів, щоб убити.