- Мені здається чи тут додалося народу? - запитав я, коли ми вийшли з данища.
- Народу дійсно стало більше. – Сэн підтвердив. - Схоже, підземелля по рівні дають швидку прокачку.
- Тц! А ми поличики до обнови, набиваючи досвід на кладовищі! Несправедливо. - Висловив Молорик.
- Гаразд, пішли на друге коло. - Сказав Бот, заходячи в підземелля.
Зайшовши всередину, я згадав, що забув сказати дітям:
- Народ, я схоже з вами на менше заходів. У мене вже понад 40% досвіду.
- Підстава! - Молорик вигукнув. - Як ти міг!
- Так, не дуже добре виходить. - Бот сказав. - Ну, нічого страшного, качатися всі хочуть. Не дивно, що ти набув трохи досвіду. - Вона сказала йому голосувати, але відчувала себе розгубленою.
***
- Ааа... Тепер все впало Боту! - Молок, після другого заходу. - Справедливості немає! І не переховуйте мене в іншому!
- Да ладно. Ти зрошував шість ішемінь підряд. І ти говориш про справедливість? - Я запитав у нього.
- Нуу... Вони не вважаються!
- Зажерся. - Казали хором, я і Бот.
не зайнятий?
Раптом надійшло повідомлення від Лізи.
В п'ятірці в есть. А що таке?
Просто, хотіла покликати скласти нам компанію. У нас хила нехватає.
Соре, але я вже домовився з хлопцями.
Нуу, гаразд. Пиши якщо що.
« Цікаво, чи не з'явилося б хіла, який би не пішов з ними? » — відкривши список друзів і подивився, що вони вже отримали чотири рівні. - І куди вони мене покликали? Рівень то мій вище.."
- Гей, Джі, чого застрахував? - Він запитав Бот з тим, хто пробув.
- Епт.. Сор – викрав танка, сказав. - Так, знайомі написали Звали кудись, але я відмовився.
- Ось це наш брат! - відразу ж прибрав мене Молорік. - Тримай слово, не кидає друзів!
- Так, хороший вже згадувати цей випадок. - Бот з слізьми сказав. - Ну не міг я не піти. Не міг розумієш?
- Ні. Геть, Джі, міг відмовити, може і ти! - Малорик сказав пафосно.
- Сан, про що це вони? - Я запитав у всезнаючого мага блискавки.
- Ми були в барі, коли Боту подзвонив батько. Він був змушений поїхати з ним у справах, залишивши нас платити за його випивку. - З усмішкою розповів Сунгор.
- Та затрухали ви вже! Я вам потім проставався!
- Не пам'ятаю такого! - Молорик відразу ж поспівієнтувався. - Сан, а ти пам'ятаєш?
- Неа..
- РРЕРр... - Розлука була від танки, який почав несамовито бити моба, а ми з братами заручилися.
- Слу, Джі. — Посміявшись, звернувся до мене Молорік. - Ти підеш до імперців?
- Поки не вирішив, а що таке?
- Так, ми теж... - Він подивився на Бота. - У Бота в гільді купа знайомих по грах. Вони вже давно граються. Ми вважаємо, крім нього і не знаємо нікого.
- Я ті сотню разів говорив, познайомтеся. - Бот сказав. - Народ у нас дружній. Страта є, сховище теж. ДКП вже відрегулювали. У чому проблема?
- Хз... Сан скажи, а? - Невпевнено сказав Молорік, просячи підтримки у брата.
- Не слухай його, Бот. - Він махав рукою Сан. - Він ламається, як діва. Пропозиція від топ гільдії гри, а він ще мучиться. Задолбало его умовляти. А раптом ми не приживемося... А раптом там немає дівчаток... А раптом ми накочимо ... - Передзвонивши брата, сказав Сун. - Бот у тебе права прийому є? Прийми нас з Доном. А ця сумнівна панянка нехай розмірковує наодинці.
- Ща, момент. - Добивши моба, над хлопцями з'явився піктограма гільдії "Імперія", на чорному фоні Золотий лицар сидить на роздушному коні.
- Гей, бери мене теж. Че я сам робитиму те буду. - Побачивши значки гільдії, поспішно сказав Молорік.
«Браво! Я майже не відчув фальші!" - я подумки аплодував братам і Боту.
- Джи? – запитав Бот.
- Ні, дякую, у мене ще є завтра. - З усмішкою сказав я йому. - Тим більше у мене тут підростає знайома, не хотілося б її кидати.
- Якщо що, приймемо і її. - Він відразу ж сказав, що це був заготовлений сценка.
- Пізніше запитаю її.
***
- Ми вже тут п'ята година... - Молорик втомився. - Перекурити і перекусити.
- Підтримую. - Так само втомлено сказав Бот. - Я не залізна людина.
- Гаразд, 10 хвилин? - Оскільки мене не напружувало підземелля, я не сильно і втомився.
- Ми заведемо піцу. – сказав Дон. - Її чекати півгодини, пізно вже як ніяк.
- Добре. Я тоді в місто схожу, потрібно розпродати шмот.
- У нас тут скупщик стоїть. - Бот сказав.
- Афиеть вы прошарені. - Не міг стриматися я. - І зелень чоловік тягає, і шмот скупаєте.
- Ну, ось. А ти все ніяк не поступиш до нас. - Посміхнувшись, сказав Бот.
- А ти наполегливий. - Перекидаючись один з одним словами, ми підійшли до торговця, який викупив всі вибиті речі за нормою ціни.
« П’ять тисяч є... Залишилося ще 15." - подумав я виходячи з гри.
***
Трава плавно перетікала у червень. У кімнаті було дуже жарко, не дивлячись на відкрите віконце. Відчинивши двері, провітрить кімнату, вирішив піти до стійки. Якщо хтось з адмінів замовляв піцу, можна було за пару баксів взяти шматочок.
- О, Джон. Зайди до мене. - На вході в клуб, я зіткнувся з дядьком Грегом.
- Привіт, дядьку. Иду.
Прибувши в кабінет до дядька Грегу, він сів на єдиний стілець.
- Ти граєш зі своїми сучками? - По-батько запитав він.
- Затягнуло трохи. - Я збентежено зізнався. - Тим більше у грі скоро можна буде трохи заробити. Ось і викладуся на максимум.
- Підзаробити в грі? - Вигнувши густу чорну брову, запитав він. - Ти ніби не про-іґрок, щоб заробляти.
- Ні, але мені пощастило, у мене вийшов непоганий старт. - Не вдаючись у подробиці, сказав я. - Компанія БМ впровадить у гру продаж гри. Якщо все вийде у мене, зможу граючи отримувати трохи грошей.
- Як цікаво. Але зараз, я б хотів поговорити з тобою про інше. - Сказав дядько, а я приготувався слухати. - Зараз в клубі є тимчасова прірва з 14 до 18 годин. Я б хотів, щоб ти його закрив.
- Добре. - Я сказав.
- Тоді ось документи. - Він дав мені стандартний договір адміністратора. - Там все стандартно. За кожну годину плачу по 5 баксів. Свіхуркові в подвійному розмірі. З приводу підробки у плані налаштування апаратури, я збільшив твій оклад вдвічі. Тобто, ти будеш отримувати по 10 баксів за годину роботи. На жаль вихідний у вас буде тільки 1 раз на місяць. Графіка, як я вже сказав з двох до шести.
- Це... - Я дочитав договір до кінця. - Занадто щедро.
- Ти тут працюєш більше ніж будь-який інший охломон. - Прочинив дядько Ґрег. - А ті, кого я вчив лагодити шоломи і налаштовувати капсули, потім втікали до конкурентів.
- Я точно не втечу. - Сказавши це, взяв ручку і підписав угоду. - Як я розумію угоду на п'ять років?
- Так. Рішуче ти. Дякую, синку. Я знав, що на тебе можна покладатися! - Встав, він мене обняв. Так як дядько був нижче мене на пару голів, я злегка похлопав по його плечима.
- Ну, тоді все. Приходиш післязавтра. - Сказав він, випускаючи мене з обіймів. - Завтра Міла допрацює свій штрафний час, а післязавтра почнеш ти.