Публікуватися
НовинкиПопулярнеБезкоштовноКниги в процесіЗавершеніПерекладиІлюстраціїФандомиНовини
ЛітернаКаталог
ЗакладкиБібліотекаУвійти
Літерна

Книги та переклади для читання главами. Публікація творів для авторів і перекладачів.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
ПлатформаПро платформуЦіни й тарифиОплатаПоверненняКонтакти
ДокументиУгода користувачаПублічна офертаПолітика конфіденційностіПравила публікації18+Написати у підтримку
20Зареєстрованих користувачів
Соціальні мережі
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP-геолокація від DB-IP
Безмежний світ

Розділ 17. 1 година

Прочитано 0% глави

Я подумав: "Ідти шукати групу, безглуздо". - Так. Квест."

Відкривши карту, подивився на місце, куди мені треба було потрапити. Воно було досить далеко, але якщо скоротити шлях через кладовище, то можна було б встигнути до закриття серверів. Баф на швидкість і самоусилення. Отримавши їх, я побіг до кладовища.

***

Пробіжка з величезним паровозом по кладовищі була епічною! Гравці, побачивши мене, розбігалися в різні боки і розбивались у прокляттях.

- Ідіот! - Вони кричали мені. - Охоронка в іншій стороні!

У відповідь, я лише махав рукою і шалено сміявся. Це було справді весело! Я бачив дедалі менше груп, але все більше й більше з’являлася мені по дорозі. Один воїн особливо запам’ятався. З двома мечами, він бився відразу з трьома скелетами 4 рівня. І вони не потрапляли туди! Від усвідомлення цього, я запам'ятав псевдонім гравця Two Moons. Як тільки виберуся з кладовища, додам його і поцікавлюсь, як досягти такого результату. Пробившись ще трохи, побачив перед собою велику відкритою гробницю, в яку знаходилася група п’ятирівних гравців.

Я подумав: "На боса йдуть?" - « Я маю на увазі, що він там.»

Оббігши гробницю зі своїм паровозом, нарешті досяг огорожі. Але вона була занадто високою, щоб я міг через неї пробратися. А протиснутись крізь стуті не здавалося можливим. Треба було бігти вздовж огорожі, попутно збираючи ще більше мобів за собою. Раптом з правого боку в мене прилетів густий вогонь.

-200хп

Оглянувшись, побачив двох міні- босів "Скелета-Мага" і « Зомбі Воїн". Маг заклинав ще одне закляття, а зомбі панував над мною.

- Чорт! - Виручився я, після цих слів, ніби удача відвернулася від мене.

Мене почали наганяти скелети швидкості. У цей момент "Скелет-Маґ" спустив черговий згусток вогню, а потім побіг за мною.

-200хп.

"Він б'є на визначену кількість?" - проскочила ідея, але була віднесена іншими в палю.

Треба знайти вихід! Ще одна велика гробниця, яка прилягає до паркану, виднілася у ста.

« Шенс! Головне встигнути на нього!" - в голові я вже збудував план, як швидше всього залізти.

Коло гробниці був злегка зруйнований пам’ятник, на який я прийшов як на трампліні. Махаючи руками й ногами, він намагався летіти і попутно молився, що доставу до парапету гробниці. Зі звуком "Шлеп!" я врізався у колону, але посміхнувся за допомогою правої руки. Посох вже давно лежав у « множинах ». У мирному режимі палиця була за спиною, як і майже будь - яка інша зброя. За бажанням гравця, можна було змінити місце « стабілізованої » або ж саму зброю потрібно було певного місця. Але все це було не важливо! Я напружився, підтягнувся і зміг витягнути себе на парапет. Натовп наче хвиля, вдарився об стіну гробниці і змусив мене нервуватись. Але гробниця витримала. Показавши мобам вогненний жест зігнутої руки, я вже хотів розслабитися, як у мене прилетів ще один фанбол від міні-боса!

-200хп.

« Що ж, сто відсотків б’ють на певну кількість! Тричі по двісті - це не випадковість, і я подумав, що стрибаючи з парапету за паркан.

-50хп

Приземлення вийшло невдалим, але це краще ніж впасти полум'я. Вставши, побачив, як моби розходяться по своїх місцях.

- Сподіваюся, ніхто не додумається агріти когось з цієї натовпу. - Пробурмотів я, рухаючись по карті до потрібного мені місця.

***

Звичайні моби 5 рівня, були м'яко кажучи... Ватой. Я зіткнувся з півториметровою дохлою псом і не міг втекти від неї, тому мусив вступити в бій. Але після першого удару я забрав їй третину життя. З неї впав білий шолом на 5 - й рівень, який вмістився в єдину пусту комірку.

« Такими темпами, потрібна сумка. До цього було не критично, але зараз вже відчувається її недолік.» - думав я, тупаючи в напрямку хатини. - « Сьогодні після оновлення потрібно відкрити магазин? Чи він вже є?»

Поквапившись за доступними параметрами, згадав про гравця « подвійного місяця». Кинувши його запрошення в друзі, продовжив пошуки « шоу-шопа », які не мали успіху.

"Значить після обнови його введуть."

***

До хижини я дістався за рекордні 57 хвилин. Йти до лікаря Монне, немає сенсу, а точніше ризиковано. Якщо у неї буде якесь завдання на час, через відключення серверів я можу опинитися в прольоті. Натиснувши кнопку виходу, ви пішли в реальність.

https://literna.net/uk/books/569-bezmezhnii-svit

Попередня главаНаступна глава