- Нам потрібно заскочити в пару майстернях. - Я зупинився біля магазину, коли згадав про те, що хотів модифікувати корабель ракомушами.
- Хочеш купити матеріали на випадок, якщо у корабля буде пробоїна?
- ...Це теж. Я думав про те, що потрібно модифікувати корабель ракушами. Уявіть собі найшвидший корабель у морі, який може викопати вогонь на всі боки. А потрібно лише купити матеріали, щоб цю ідею можна було реалізувати.
- Це круто, але потрібно ще найняти майстра, який зробить дистанційне включення ракуш. Вони напевно візьмуть за це велику суму. - Махнувши рукою на Гурена, я подивився на вивіску магазину, майстерня.
- Та перестань ти, там де справа то на пару годин. Подивися, щоб вони нікуди не розбіглися. - Покинувши погляд на свою команду, я зайшов у майстерню. У магазині було всього три людини, один з яких був продавцем, який ліниво сидів за своєю стійкою, і дивився щось по телевізору.
Зробити механізм активації досить просто, питання тільки в матеріалах. Найбільше мене зараз цікавить місце, де будуть знаходитися самі ракуші. Не можу ж я приклеїти їх до борту, потрібен відсік для них. Сам відсік можна було б зробити і з дерева, але є шанс, що будь-яка вогненна ракуша все спалить. Реактивну ракушу теж не особливо бажано сувати в дерев'яний відсік, він може зламатися через силу цієї ракуші.
- Старик, мені потрібна допомога. — Я почав працювати, і продавця помітив мене. Старик нехотячи подивився на мене, і мовчки втупився.
Десять хвилин потому.
- Щось ти довго. - Гурен пробурчав, коли я нарешті вийшов з магазину.
- Просто купив трохи більше ніж хотів. Ти б бачив обличчя старого, коли я купував у нього всі інструменти, які я бачив перед очима. - Гурен кинув на мене дивний погляд. - Та годі тобі, краще відразу купити все, що може коли-небудь знадобитися. Ти знав, що він навіть продавав балони для плавання?
- Мені здається, що тобі потрібно навчитися заощаджувати гроші. - Я закотив очі і кинув в його голову монетку в десять білизна. Монетка звичайно пройшла через голову Гурена, і полетіла кудись до неба, а Ґурін неохоче подивився на мене.
- Ми пройшлись тільки по половині островів архіпелагу, але так і не знайшли його. - Я почув голос, як тільки ми увійшли до штабу. Я б взагалі хотів обійти штаб стороною, але щоб потрапити до пристані, потрібно пройти через нього. Привів мене не сам що говорить, а той, хто стояв поруч з ним. Триметровий чоловік у синій сорочці і в чорному жилеті. Адмірал Акокіджі прибув до Архіпелаг. Непогана швидкість, адже він не плаває на кораблі.
Прямо зараз вони стояли за столом і дивилися на велику карту Архіпелаґа Сабаді. Ніхто навіть не звернув на нас увагу, коли ми увійшли в штаб цілою натовпом.
Вирішивши, що не варто відволікати їх, я мовчки зі своєю командою продовжив шлях. Через пару хвилин ми дісталися мого корабля, і я нарешті міг розслабитися. Не дай бог вони б змусили мене зайнятися пошуками, ніби мені робити нічого. Можна було б звичайно підкинути труп, але я хочу його використовувати трохи пізніше.
- До речі, я ж хотів запитати вас дещо про що. - Я повернувся до своєї команди, яка відразу почала вилаштовуватися по шьорензі. - Ви знаєте, що для того, щоб опанувати щось на хорошому рівні, потрібно багато часу. Я хотів запитати, яку зброю ви будете розвивати. Я сам биюсь на кулаках, як і Гурен, тому я б міг найняти для вас інструктора... Я хочу, щоб до вечора у мене на столі лежав аркуш паперу на якому написано, хто і якою зброєю хоче навчитися володіти. А зараз мені потрібно зайнятися кораблем...
Застеливши одну ділянку своєї темряви, почали з’являтися різноманітні інструменти. Дошки, сталь, дроти, пили, молотки і ще багато чого. Як би мені не хотілося скинути всю цю роботу на кого завгодно, я сумніваюся, що хтось з людей на моєму кораблі зможе побудувати те, чого хочу.
- Скільки тобі знадобиться часу? - Поруч зі мною присів Гурен. - Може нам прямо зараз відплисти в нове світло? - Я подивився на Гурена, і вирішив, що дійсно немає причин стояти на якорі, краще відразу відплисти. На відміну від способу, який використовують пірати, щоб потрапити в нове світло для дозору або звичайних людей є інший шлях, напрямик через Редлайн. Шлях до цього місця з Архіпелаґа не займе багато часу, всього кілька годин.
- Я думаю, що як тільки ми доберемося до нового світу я вже все подивлюся. - Гурен кивнув, і встав на ноги, він пішов повідомити рульному що ми може відплисти. Я ж, поклавши перед собою реактивну ракушу, почав будувати прискорювач для свого корабля.
- Капітане, я можу чим ні будь допомогти вам? - Прийшов до мене один хлопець, коли я вже зробив відсік під раковушу. - Мій батько просто раніше працював будівельником кораблів, ну і я разом з ним. - Бріві самі піднялися, коли я подивився на послану мені допомогу.
- Це ж чудово. Як гадаєш, ти візьмеш роботу теслі на кораблі? Я б врятував тебе від стандартної роботи на кораблі, але я і так позбувся її пару чоловік, таким темпом все ляже на плечі пари людина. Але я можу дозволити тобі брати вихідні двічі на тиждень.
- Э... - Хлопець впав у ступор, коли я все на нього вивалив. Я вже думав, що доведеться найняти тесля з боку, в справі нікого не було сказано: вони займалися чимось подібним, тому я відразу вхопився за шанс. – Я.. Я не проти, капітане. - Усмішка розцвіла на обличчі хлопця.
- Чудово. У мене є матеріали, якщо у корабля буде поломка, я розвантажу їх потім. - Побачивши кивок хлопця, я відразу показав йому на сталеві аркуші. - Ти знаєш, що я хочу зробити?
- Я так розумію, що ви робите відсіки для цих штук ... Тільки я не знаю навіщо. - Хлопець з кривою посмішкою почухав затилиць.
- У світі є багато дивних речей, ця одна з них. Ця річ називається реактивна ракуша. Виробляючи невідому мені енергію, вона може штовхати різні об'єкти, я хочу приробити їх до корабля, щоб він міг прискорюватися. Відсіки потрібні, щоб ракуша трималася на місці і не крутилася з боку в бік, а ці діри у відсікі необхідні для механізму, який дозволяє дистанційно увімкнути ракушу.
- Зрозуміло. Я ніколи раніше не бачив ракуш, це ж неймовірно. - Хлопець взяв одну раку в руку, і оглянув її. - А це схоже на кнопку... Якщо натиснути, то вона активується?
Я кивнув головою. - Тільки не раджу цього робити, вона або вилетить з твоєї руки, або зламає її. - Хлопець швидко поклав ракушу назад на палубу, і цього разу взяв уже сталевий коробку в якій була раковина.
- Думаю, що зможу зробити таку не повинно піти багато часу.
- Чудово! Тоді займися відсіком для другої ракуші, а я зроблю механізм для першої. - Почавши думати, що на моєму кораблі є люди, які вміють працювати руками, я взяв у руку кілька дротів.
Через дві з половиною години.
- Це трохи заважає ... - Пробурчав рульвою, коли я крутився поруч з ним. Щоб активувати ракуші, потрібен власне активатор. Я вирішив, що якщо корабель керує рульвою, то біля нього і треба поставити активатор. Невелика колона поруч зі штурвалом, на вершині якої була кришка, а під самою кришкою кнопку. Я запланував кілька хвилин на встановлення, і мені дуже перешкоджав рульовий. Але врешті - решт я закінчив з реактивними ракушами.
Я також зробив кілька відсіків для огню з механізмом, але вони ще нікуди не підключені.
- Акайо, ще раз перевір, чи нормально вони стоять? - Крикнув я хлопцеві, який допомагав мені в складі. Акайо кілька разів подер відсіки з раком, і показав мені великий палець. - Добре, скільки нам до переправи? - Запитав я Слоунермана.
- Ну... Ще 30 хвилин я думаю, ми пливемо вздовж Ред лайн, течія тут не дуже сильна, тому це може зайняти і більше часу. - Я кивнув головою, і вказав на кнопку, яку я поставив у метрі від штурвала.
- Спробуй новий наробіток першим. Кнопка має активувати спеціальний пристрій, і корабель повинен прискоритися. Минулого разу, коли я тестував їх, швидкість корабля збільшилася вдвічі або три рази.
Брови Слоунермана піднялися, і він з збудженням відкрив кришку і натиснув на кнопку. Відразу почувся дивний звук, які видавали ракуші, а корабель почав поступово прискорюватись. Пристрій працює, тепер ми можемо дістатися до мети набагато швидше.
- Ти тільки пам'ятаєш, що корабель тепер потрібно зупиняти раніше звичайного через швидкість. — Похлопивши по спині рульому, я підійшов до купки матеріалів і інструментів.
- Круто вийшло. - Підійшовши до Гурен і подивився на кілька пристроїв, які зовні були схожі на якісь гармати, але всередині були вогняні ракуші. - І ви зробили все за три години? Виглядає непогано.
- За два з половиною. Це було не так складно, як я думав, але я очікував, що зможу швидше. Без Акайо я б ще довше тут сидів.
- Якщо Гарп побачить, що ти зробив з кораблем, він захоче такий же. - З усмішкою сказав Гурен, а я серйозно кивнув головою. Не варто взагалі показувати його Гарпу, цей старий тоді точно захоче забрати у мене корабель. Та й не тільки Гарп, хтось з світового уряду теж може захотіти отримати корабель. Добре, що реактивні мушлі у своїх відсіках не привертають уваги.
- Капітане, може поставити ще й вогняні ракуші? - Підбіг до мене схвильований Акайо. Хлопець виглядав щасливим, але я також був задоволений цією роботою. Але замість того, щоб погодиться я покрив палубу темрявою, і відіслав всі матеріали у свій простір. Публа стала абсолютно чистою.
- Ми скоро підійдемо до переправи, не думаю, що ми встигнемо все поставити на той час. Тим більше з реактивними ракушами, ми доберемося туди ще швидше. Як зайдемо в нове світло, то відразу приступим.
- Мм... Капітане. - Почувши нервовий голос рульового, я кинув на нього погляд. - Я не дуже скаржуся, просто я ніколи не плавав у новому світі. Як я чув, море там біса небезпечне, я не впевнений, що зможу там нормально плавати.
Подивившись на Слоунермана, я кивнув головою. - Не переживай. Ти знав, що вперше я сів за штурвал в новому світі? Тоді я мало не помер, але все обійшлося. Як каже мудак Ґарп, краще вчитися за найскладніших обставин, щоб потім було легше... Гаразд, я щось зголоднів, піду поїм. Сподіваюся, наш кок нормально готує.