Акітеро виглядав неймовірно приголомшеним. Він не сприймав мене серйозно, тому здивувався, коли я відмовився. І до цих пір він не може зрозуміти, що я поставив йому вагомий аргумент у напрямку того, щоб він йшов кудись подалі.
- Послухай. Твої господарі хочуть, щоб я пішов до уряду? Нехай і далі хотітиме, я не зобов'язаний йти туди, так що якщо у тебе більше немає до мене питань я б хотів вже піти. - Я встав з дивана, і поправив свою краватку.
- ... Зрозуміло. - Акітеро так само встав з крісла і також поправив свою краватку. – Що ж... Я докладу про вашу відмову. Знаєш, з особистого досвіду скажу, що другі шанси рідко дають, ти дійсно відмовляєшся? - Я кивнув головою, і він відразу зморщився. - Сподіваюсь, тобі не доведеться шкодувати про це рішення. Радий був зустрітися з вами. - Акітеро кинув свій погляд на Гарпа, а після з високо піднятою головою він вийшов із кабінету.
- Це було досить різко, хлопче. Уряд, мабуть, вставляє тобі палиці у колеса. - Сказав Зефір з великою посмішкою на обличчі. Я тільки холодно подивився на двері, через які пройшов Акітеро. Він все ще стояв за нею і безсоромно підслуховував нас, ніби йому було плювати, що кожен в цій кімнаті має волю спостереження і всі знає, Що він ще не пішов.
- Мене не хвилює це сміття. - Я відразу помітив, як Акітеро за дверима стиснув кулак. - Якщо хотів переманити мене, тоді йому потрібно було... Неважливо, якщо скажу таке, то дійсно можуть бути проблеми... - Відвівши погляд від дверей, я все ж сів назад на диван, і подивився на Зефіра. - Перепрошую, що не виявив поваги до вас, як тільки зайшов у кабінет. - Я злегка нахилив голову, і простягнув йому руку.
- Непогано дитя, мабуть Гарп ще не вибив з тебе манери. - Зефір міцно потиснув мені руку. Протягнувши руку Акаїну, я помітив його холодний і похмурий погляд. Здавалося, що прямо зараз він заллє мене своєю магмою.
- Ти мабуть забув відмінності в статусі між нами. Ніякий дозорний не може так розмовляти з кимось вищим його по зв'язку. - Грубим голосом заговорив Акаїну. Мабуть старий звик до свого звання, і не може зрозуміти, як я можу так ставитися до нього. Справді моя помилка, але кому не насрати на це? Єдина в кімнаті, хто поводиться згідно зі своїм статусом - це лише Акаїна.
- Вибачте, мене не змушували вчити статути і вставати по стоянці струнко, тому веду себе як завжди. - Закинувши ногу на ноги, я зручно сів на диван.
- Кхм. Не хочу коментувати вашу розмову з Акітеро, але він не та людина, яка так легко прощає образи. В уряді він займається допитом, і зазвичай не поводиться ввічливо. Він навіть кілька разів встромляв палки у колеса, коли між ними виникали непорозуміння. - Сэнгоку склав пальці в замок і подивився на мене.
- Це неважливо, як тільки він поліз на мене, він вже програв. - Я подивився на стелю і почув холод. Здавалося, що лише маленька загроза в сторону все ще підслуховувала Акітеро. Мурашки пробігли по моєму тілу, коли я зрозумів, що проти моєї волі в мене змінилися очі. Закриваючи їх, щоб ніхто не помітив, я спробував заспокоїтися. Однак не тільки очі змінилися, але й слух став гострішим, хоча раніше я цього не помічав. Я чув чітко кожен звук у цій кімнаті, кожне причмокання губами було ніби в мене під вухами. Навіть серцебиття всіх п'яти людей знаходиться ...
Це було дивно, ніколи такого не відчував, навіть коли розбудив унікальну здатність волі спостереження. Моя сила розвивається? Тільки в який бік? Чи я стаю твариною, чи просто знайду її? Повільно випорожнюючись, я заспокоївся і втратив очі, подивився на Ґарпа.
- Так що у тебе за історія з ним? - Запитав я так, ніби нічого не сталося кілька секунд тому. Ось тільки Гарп відразу відмахнувся від мого питання.
- Погана історія, не хочу розповідати. До речі, ти на серйозному дворі говорив, що мені доведеться навчати молодих жінок? - Ґарп подивився на Сангоку і той відразу кивнув головою.
- Ви разом з Зефіром два тижні навчатимете назорих. І це буде відбуватися тут, а не де ні будь на острові, де ти можеш відлити. - Сэнгоку підвищив голос на останньому реченні, а Ґарп втомився видохнув і обблокився на спинці дивана.
- Хаха, буде весело, а можна під кінець навчання відплисти в море, щоб новачки спробували першу кров? - Зефір з усмішкою подивився на Сангоку, і той трохи подумав і кивнув головою.
- Візьми тільки тих, у кого немає досвіду, інші будуть деякий час тренуватися з Гарпом. У вас будуть дві групи, одна з юнаком, а друга з офіцерами. Хм... - Сенгоку переклав свій погляд на Гурена, який весь час мовчав. - Учень Гару, вірно? Ґарп мені розповідав про тебе, ти підеш разом з Зефіром в море, є заперечення? - Гурен був приголомшений пропозиціями Сенсгоку. Вийти в море з Зефіром, щоб випробувати першу кров, мабуть його все ж поставлять убити людину.
- Я... Я ніколи раніше не вбивав людину, та й я... Не хочу це робити.
Відразу ж свій похмурий погляд на нього переклав Акаїну. - Якщо ти боїшся вбити пірата, то тобі не місце в морській дозорі. - На секунду в кабінеті запанувала тиша, яку мені довелося перервати.
- Як би мені не хотілося бути на твоєму боці, але таке обов'язково повинно було статися. - Я поплескав Гурена по плечу. - Та й пам'ятай, що ти вже вбивав рибо-людей, може вбивство людини на тобі не сильно вплине?
- Угм... Може ти і правий. Ти до речі щось потний занадто, ти не захворів? - Гурен подивився на мій лоб. Я ж з кривою посмішкою витер холодний піт зі лоба, і похитав головою. Не варто розповідати, що зі мною відбувається. Та й я якщо чесно мало чого розумію.
- Все добре... Так коли почнеться тренування? - Я глянув на Зефіра і Сэнгоку.
- Ех, раз справ більше немає, то все вільні. Тренування почнеться о шостій годині, до цього часу ви всі повинні бути на полігоні сім. Гарп, це і тебе стосується, не забудь про це.
- Так пам'ятаю я... Як можна забути те, що навіть не слухав. - Ґарп встав з дивана і махав Сонгоком рукою, він вийшов із кабінету, залишивши нас з Гуреном самих.
- Вот... Зефір, якщо він не прийде, відразу повідом мені. - Сэнгкоу роздратовано подивився на двері, а після нас з Гуреном. - Можете йти, у мене більше немає справ. - Я кивнув головою, ми з Гуреном встали з дивана і пішли на вихід. - Ой, ледь не забув. Ґару, якщо тепер ти капітан, і будеш деякий час сидіти в штаб-квартирах, то тобі потрібно виконувати паперову роботу. - Слова Сэнгоку змусили мене зупинитися і напружено подивитися на нього. Я розумію, що це мій новий обов'язок як капітана, але я не хочу сидіти за паперами і в цьому світі, мені цього вистачило й у минулому. - Але оскільки я розумію, що достатньо освічений для цього, до тебе буде представлено вчитель. Ти займатимеш досить високу посаду, сподіваюся ти не підведеш- Вирішив мене остаточно добити Сангоку. Мені не все кажуть, що я маю сопляку, так у мене ще буде особистий вчитель, як в школі.
- Дякую, але не варто. Я достатньо освічений, щоб самостійно виконувати паперову роботу. Якщо ви не впевнені, то пускай хто хоч би перевіряв все, що я заповнив.
- Хм.... Я попрошу кого не будь перевіряти твою роботу, щоб переконатися в твоїх словах. Завтра ти почнеш працювати, як тільки звільнишся від тренувань. І зайди в триста сьомий кабінет, візьми там ключі від своєї нової кімнати і від власного офісу. Вільний. - Я кивнув головою і вийшов через двері.
- Чувак... Ти крутий, у тебе тепер є власний офіс. Ходімо швидше ключі заберемо? - Гурен з усмішкою дивився на мене, а я тільки роздратовано видихнув.
- Це не круто, я ж тепер буду сидіти за чортовими папером.
- Чорт, мені ж коли ні будь потрібно буде сидіти за паперами. - Гурен думав про це кілька секунд, а потім похитав головою, щоб відігнати ці думки з голови. - Не важливо, це ще не скоро прийде.
- Якщо покажеш свою справжню силу, то це наступить швидше, ніж ти думаєш ... Триста сьомого кабінету, це на третьому поверсі. — Відчинивши двері ліфта, ми разом з Гуреном увійшли в нього і не звертали уваги на людину у чорному, який тут стояв. Натиснувши кнопку, запала незручна тиша. Очевидно, що цей чувак з охоронцями того хлопця з уряду може він заблукав?
В наступну секунду, цей молодий з виду хлопець простягнув руку в своє пальто, і повільно витягнув з нього якесь письмо. Ми з Гуреном стояли спиною до нього, але спостерігали за ним за тим, як він спостерігав. Гурен навіть трохи напружився, коли хлопець почав щось витягати з пальто.
Двері ліфта відкрилися, і ми з Гуреном нарешті могли видихнути, чи мало що цей хлопець міг придумати.
- Хех, прошу вибачення, ви обпустили. - Раптом хлопець поплескав мене по плечу, і передав то саме лист мені в руки, а після відразу пішов.
- Чувак, знайшов би більш оригінальний спосіб віддати мені його. - Сказав я йому в спину. Я знаю, що він мене чув, але він не повернувся до мене. Потиснувши плечима, я подивився на лист в руках. І що може бути всередині? Ззятка? Шантаж? Погрози?
Переглянувшись з Гуреном, я відкрив листа і відразу побачив маленьку записку.
- Що там? - Ґурен з цікавістю подивився на записку в руках.
- Мабуть той чувак дуже сильно хоче мене найняти, навіть з урахуванням того, що я його образив. Пишут, що дадуть мені захист від будь-якої небезпеки, навіть від Кайдо з Драгоном. Мене це хвилює... - Витягнувши з темряви в руках запальничку, я просто спалив листа, а сам подивився у те місце, куди пішов той хлопець, який віддав мені лист. -Відмо хтось дуже хоче, щоб я приєднався до уряду.
- Міг би тоді сам лист віддати, а не присилати шестерку. - Гурен озирнувся навколо, і знайшовши потрібний кабінет, ми підійшли до нього.
- Та я б тоді при ньому його і спалив. — Я постукав у двері і через кілька секунд відкрив її. Невелике приміщення, багато стелажів з паперами, і всього два стола за якими сидять якісь чоловіки в повсякденному одязі.
- А? Вам щось потрібно? - Один з чоловіків поставив запитання і подивився на нас із Гуреном. Я ж дістав з темряви своє посвідчення і простягнув його чоловікові.
- Я прийшов забрати ключі від своєї кімнати і офісу. - Мужик взяв моє посвідчення, і почав щось набирати на комп'ютері. Приблизно через хвилину, цей мужик трохи здивувався, коли щось побачив на моніторі, і штовхнувши свого сусіда, він показав йому щось на екрану.
- Що ж, ви можете забрати ключі з ящика під номером сто одинадцять ... Не порахуйте за образу, але ви дійсно змогли захопити лихо... Сер? - Заказивши очі, я забрав посвідчення з його рук, і підійшовши до маленької металевої дверцятки з числом сто одинадцять, Я відкрив її та взяв свої ключі. Ми з Гуреном вийшли з їхнього кабінету, не прощаючи цих чоловіків. Поглянувши на ключі від своєї кімнати, я побачив бірку з таким же числом сто одинадцять. Чорт, а кабінет під номером одинадцять, що це за хрінь?
- Чому ти так не любиш, коли згадують твою перемогу над лихом? Ну так, перемога це складно назвати, але все одно не потрібно ж так реагувати на неї.
- Ти не розумієш. Він переміг мене буквально одним ударом, якби не Гарп, я б по будь-якому здох прямо там. І слухати цю брехню, яку придумав уряд, це ... Мені це не подобається. Могли прямо написати, що його переміг Ґарп, не навіщо приписувати мені заслуги інших, тим більше коли я так обозрався.
- Эх... З іншого боку, тебе хоча б не обіграли в газеті. - Тільки кивнувши на слова Гурена головою, я пішов прямо до своєї нової кімнати. До тренування Зефіра і Ґарпа ще півтори години, так що можна поки відпочити. А в офіс можна заскочити після тренування.