- Не знаю, чи говорив тобі це, але ти мудак. - Я кинув погляд, що я щойно проплив, а потім на Ґарпа, який просто сидів з веселим обличчям. Кілька годин я мусив пливти через шторм, а Ґарп навіть не встав з дупи, щоб допомогти. Був навіть момент, коли корабель мало не перевернувся на бік, тому мені довелося стрибати з корабля, і силою фрукта тягнути судно назад.
- Чувак... Ми живі чи що? - Гурен вийшов з каюти, і подивився на мене з Гарпом. Він звалив з гнізда, як тільки я увійшов у шторм, і Гарп відмовився мені допомагати. - Не в образу звичайно, але ти ж не вмієш керувати кораблем, тому я і сховався. Не дивися на мене так, я ж теж ніколи не керував кораблем, тому й не допоміг би. - Гурен, весь одяг якого промокла від дощу, вже стояв переодягнений, і тільки мокре волосся нагадувало йому, що він потрапив у шторм.
- Та ви обидва мудаки. Хто чорт візьми дає штурвал під час шторму людині, яка ніколи в житті навіть не торкався до нього раніше. І добре б просто залишити кинути це на мене, але я ж чорт візьми майже нічого не бачу через ріст, і замість того, щоб хоча б принести стілець, ти просто втік. - Після того, як я показав середній палець обом, я знову взявся за штурвал і мовчки плив по логопосу.
Ґарп перестав сміятися, і просто мовчки дивився на хмари, а Гурен повернувся в гніздо. - Гей, я щось бачу. - Не минуло й години, як свій голос подав Ґурен. Він дивився прямо в те місце, куди ми і пливли. - Багато... Зламок чи щось схоже, важко побачити.
У цей же момент Гарп піднявся на ноги, і підійшов до мене. Його погляд так і був спрямований в небо, і на його обличчі знову була усмішка.
- Вже? - Запитав я Гарпа і той кивнув головою.
- Посунься, хоч ти і справився зі штормом, але витримає це ... Тобі ще рано. - Я відійшов від штурвала, і на всяк випадок використовував притягнення до палуби. - Гурен, злазь звідти. — Після крику Ґарпа, Гурен відразу зістрибнув з гнізда і приземлився поруч.
- Так... Це близько? - Погляд Ґурена кинувся на верх, але ніякого острова там немає. Ґарп же тільки дивився на уламки кораблів вдалеку, і спокійно керував корабель. - А як виглядають ці острови? Просто може я дивлюся, але не розумію, що це вони...
- Не забивай собі голову, і просто схватися за щось мертвої хисту. - Ґарп витягнув з кишені маленький металевий кульок, і кинув його за борт. - Я серйозно, якщо не хочете звалитися, то зайдіть хоча б у каюту.
Гурен за порадою Ґарпа схопився за борт корабля, а потім подивився на мене. - Ти не збираєшся триматися? Ти ж фруктовик, не боїшся звалитися в море?
- Не турбуйся на мій рахунок, краще хвилюйся про себе. Гарп, що за херню ти кинув у море?
- Генератор поштовхів. Він кличе маленькі вібрації, які поширюються на велику територію. Через кілька секунд ми полетимо вгору. - Ґарп схопився за металеву балку, яку він встромив туди, як тільки ми взагалі увійшли на цей корабель. А я ж думав про технології, які можуть викликати той самий гігантський стовп води, який повинен підняти корабель на кілька тисяч метрів вгору. Чи цей генератор був створений лише для того, щоб піднятися на небесний острів і скільки інших дивних технологій існують у цьому світі.
Здавалося, що море під кораблем почало поводитись неприродно. Багато бульбашок, і просто бубони води. Пройшла приблизно хвилина, море приходило в хаос, і жодного поштовху ще не було.
- Це буде дуже різко, так що схопіться ще міцніше. - Я притиснув руки до палуби і використав їх. Кілька секунд все було в відносному порядку, але через мить мене просто вбило у палубу, а сам корабель на повній швидкості летів вгору.
- Чеєрте! - Почувся віддалений крик Гурена. Швидко погорнувши голову, я побачив Ґурена з шматком борту у себе в руках. Удар був такий сильний, що Гурен навіть випадково поламав корабель... Витягнувши праву руку, я прив'язав до себе Гурена, який через різкий зміна вектор руху здається вирубився.
У той же час потік води продовжував нести нас, якнайдалі. Ґарп з маленькою посмішкою тримався за металеву балку, і дивився на вже видимий острівок. - Схопися за що ні будь, ми зараз увійдемо в море! - Крикнув Ґарп, і я лягаючи спати в пам'яті про те, що на небесному острові теж повинні бути моря, які також ослаблені фруктовими. А значить, що я швидше за все звалюсь.
Щоб не злетіти, я тримав однією рукою Гурена за одяг. Через кілька секунд, коли острів наближався до мене, я відчув себе дуже близько і втратив силу. Через тренування з кайросеки, вплив моря на мене не такий сильний, як було раніше, але я все ще відчував слабкість, і ледве тримався за борт корабля.
- Бхр? - Раптом Гурен прокинувся і відразу в його рот і ніздрі потрапила вода, через що він почав задихатися. Я мав у руках одяг, за який тримав Гурена і зісковзував з мого бороду.
Буф*
Раптом корабель виштовхнув з моря, і я відразу глибоко зітхнув. Стовп води, звичайно, не припиняв нести корабель ще вище, туди, де є інше море. Перевівши подих, я міцно вхопився за палубу, і зробив ще кілька дірок для Ґурена, який намагався відкопати воду. - Чорт, хапайся ти вже і затримай подих. - Крикнув я на Гурена, і вдарив його об палубу, що б він прийшов в себе.
- Кх* Ублюдок, що ти твориш? Я ж мало не здох. - Гурен почав обурюватися, не побачивши дірки, які я йому зробив, і він почав відчайдушно хапатися за мене. - Перестань відкидати мене, я ж упаду!
- Та заткнись, чорт візьми! - Я ще раз вдарив Гурена об палубу. - Бачиш діри? Так сховайся за них, ідіот чортів. - Відпустивши Гурена, я побачив, як він в останній момент схопився за дірки і намагався перевести дихання. - Скоро буде ще одне море, так що будь готовий. - Гурен послухав моєї поради, і просунув руки глибше в діри, та почав дивитися, як наближається ще одне море. В останній момент, ми все знову затримали подих, і корабель повернувся в море.
Через те, що всі були підготовлені, ми успішно занурилися в море, але наступного моменту, потік, який штовхав нас вгору утих, а незабаром і зник. Проте корабель все ще піднімався вгору, але швидкість була вже низькою.
І коли повітря в легенях майже скінчилося, а обличчя Гурена вже поміняло свій колір, корабель зрештою виплив на морську гладкість. Однак проблеми не закінчувалися. Через високу висоту, і розріжненого повітря, зітхати було набагато важче. Навіть, коли я зійшов на гору, такого сильного ефекту не було, і єдиний, хто відчував себе нормально, був природним Ґарп.
- Ви живі! Це дивно, Ваха. - Ґарп подивився на те, як ми з Гуреном лежимо на палубі і намагаємося навчитися дихати. - Так і бути, можете відпочити. Эх... Тут гарно. - Ґарп обблокувався о борт корабля, і подивився кудись вдале.
- Мені здається, що я занадто ослаб... - Сказав Гурен піднімаючи свою руку, і стискаючи свій кулак.
- А так і є. Поки ти не навчишся нормально дихати, то не зможеш використовувати свою силу на всі сто. - Сказав Ґарп. - Вперше, коли я тут був, я лежав на палубі корабля зі своєю командою і намагався навчитися дихати. До речі, ти не знаєш де знаходиться той самий користувач логіки блискавки? - Ґарп подивився на мене так, ніби я повинен відразу ж дати йому відповідь, але я навіть дишу оливу. Тому я просто показав середній палець.
Гарп знову повернувся і продовжив дивитися на горизонт. Але не пройшло і двох хвилин, як я нарешті встав з палуби, і міг більш-менш нормально дихати. Через кілька хвилин Гурен встав і ми змогли добре озирнутися. Багато хмар навколо, і тільки невідома споруда вдалеку.
- Чорт, ми ж зараз на хмарах. Як корабель не провалюється? І до мене тільки дійшло, що ми пролетіли два моря. Моря, які знаходяться в небі...
- Гарп, що це?
- Ворота.. Або шлях нагору, як зручніше називати. Ми зараз знаходимося в хмарному морі, а ті ворота ведуть на Біле-Облачне море.
- Так тут дійсно живуть люди. Навіть будувати вміють... Дуже дивне місце. - Сказав Гурен, і обблокувавшися о борт корабля, він подивився на ворота вдалеці.
Люди тут майже нічим не відрізняються від тих, що внизу. Просто у них є крила за спиною. Цікаво, а Фол ще живий? - Погляд Гарпа трохи посуров. - Якщо тут знаходиться користувач логіки блискавки, то він може зробити багато справ. Ще раз запитаю, ти не знаєш де він зараз знаходитися? Ми пролетіли декілька островів і було б незручно спускатися.
- Нам на самий верх.
Ґарп відійшов від корабля, і встав за штурвал. Корабель почав повільно плисти вбік воріт, у той же час ми з Гуреном нарешті навчилися дихати, але можу сказати, що я все ще ослаблений.
- Ґару, покрий на всяк випадок весь корабель темрявою. Я не можу бути впевнений, що зможу заблокувати удар блискавки якщо він звичайно буде ... - Сказав Ґарп, і я згідно кивнув. Гарп може заблокувати удар блискавки, але він не такий швидкий, тому може і не встигнути. Я ж і сам не знаю, чи є на даний момент Енель богом скайпії або ні, але бути готовим до атаки не завадить. Поклавши руки на палубу, я повністю покрив корабель темрявою, але не використовував поглинання, щоб нічого не зламати. Єдине, що я не покривав темрявою, це був вітрило, завдяки якому ми і пливемо вперед.
- Корабель тепер виглядає трохи моторошно. - Гурен криво посміхнувся. Ну так, з боку корабель повинен виглядати, ніби весь складається із чорного диму. Але це ще й прекрасно. - Ти до речі говорив про якогось Фола. У тебе тут є знайомі? - Запитав Гурен Гарпа.
- Є, ви можливо теж з ним познайомитеся. Місцеві люди називають його богом, і його звуть Ган Фол. Принаймні минулого разу, коли я тут був, місцевий бог був саме він.
- Чорт, це зарозуміло. - Гурен присвиснув, і подивився на ворота, які були вже за сотні метрів від нас. Велика і прекрасна будова, навіть не віриться, що таке могли збудувати на небі.
Тільки ми пливли в ворота, як з одного дверей вийшла маленька старенька дівчина. Ґарп, як тільки побачив її, відразу посміхнувся.
- Ви туристи? - Старуха заговорила тихим голосом. - Прошу кожного члена екіпажу, це потрібно щоб ми могли розпізнати вас, якщо з вами щось трапиться. - Старуха взяла листок і ручку, і подивилася на нас. Це вже відрізняється від того, що я пам'ятаю, з нас же повинні були зняти гроші, може це означає, Що Енель ще не бог скайпії?
- Ха. Гурен, Гару і Ґарп. - Проніс Ґарп наші імена. Тільки зараз звернув увагу, що всі ми починаємо на букву Г...
- Повільніше, мені потрібно записати... Гурен... Гару... Гарп... Хм... Гарп, де я могла чути це ім'я? - Старуха уважно подивилася на Ґарпа, і через кілька секунд її брови трохи піднялися. - Ось як, так це ти. Що ж, ласкаво просимо назад. Сподіваюся цього разу обійдеться без казусів. - Бабка клеїнула пальцями, і з хмар з'явилися клепки, які схопили корабель.
- Чорт забирай, Ґарп, через тебе нас зараз потоплять. - Почав панікувати Гурен, поки корабель не підійнявся, і величезний краб нас потягнув вгору по величезній дорозі з хмар.
- Бвахаха! - Ґарп почав сміятися, а я дотримувався свою кепу насолоджувався вітерцем. - Це так само весело, як і раніше.