З початку обстрілу пройшло 30 хвилин. Сили невідомого флоту плили все ближче, але природно військова база озброєнь більш серйозно. Трохи більше півтисячі дозорих, деякі з яких є рибо-людьми, і власне багато гармат, створені щоб захистити цю базу від нападів. Понад сто кораблів, яких майже не було відомо, підплили до бази і здавалося, що буря взагалі не заглушила їх.
Вирішивши, що чим довше я буду відпочивати, тим далі відкладається поразка флоту, тому я протер втомлені очі, і встав з дивана.
- Вирішив допомогти Гарпу? - Ґурен сидів за столом головнокомандувача з усмішкою подивився на мене. Не ставши ніяк відповідати, я підійшов до вікна, і відкрив його.
- Побачимося. - Я вистрибнув з вікна і відразу використав геппо, щоб піднятися на верхівку бази. Дощ відразу загородив мені зір, і мені довелося покрити все своє тіло темрявою, щоб захиститися. Я встав на мору дах і подивився на багато кораблів у окрузі. Куди б я не подивився, всюди кораблі і чесно кажучи, це створює неймовірний атмосферу.
Я почав збирати темряву не тільки в руках, але й у всьому тілі. Дві хвилини я дивився, як велася перестрілка між базою і ворожим флотом.
- Повинно бути достатньо. - Я розвів руки в різні сторони, щоб перевести всю накопичену темряву, і через секунду все випустити
Бхх х*
Два величезних стовпи зірвалися з моїх рук, які почали вбивати ворожі кораблі. Щоб зачепити більше кораблів, я почав обертати руками. Поступово темрява стала вичерпуватись, аж поки стовп темряви не знизився до 50 метрів і я вже не міг зачепити кораблі.
Я опустив руки, і обзирнувся. Там, де пройшла моя темрява, залишилися тільки уламки. Більше половини флоту я зміг знищити одну атаку, а решта просто перестала стріляти.
І вже я думав, що зараз флот відступить, як накотив жахливий вітер, і мені навіть довелося пробити дах ногами, щоб не відлетіти. - Це не нормально. - Я злегка підвів голову і подивився на чоловіка, який з'явився на самому крімі даху. Зелений балахон, татуювання на обличчі, і власне жорстоке обличчя.
- Хто ти такий? - Раптом, але флот виявився силою армії революціонерів. А чоловік переді мною, ніяк не сам Монкі Д. Драгон, глава цієї самої армії. Драгон дивився мені в обличчя, точніше намагався подивитися, бо моє тіло вкрите темрявою і з боку я схожий на силует складається із темного диму. Я відразу застосував здатність своєї темряви до поглинання будь - яких нападів і відчув, як вітер більше не впливає на мене.
- Так несподівано виявилося, що невідомий флот, це сили революціонерів. Невже так багато людей несподівано отримали інформацію, що тут займався своїми технологіями Вегапанк?
- Я запитаю ще раз, хто ти такий. - Драгон підняв свої руки, і навколо них закрутився сильний вітер, а позаду мене вдарила блискавка.
- Ти знав, що зараз на базі знаходиться Монкі Д. Гарп? - Тільки я сказав ці слова, як очі Драгона розширилися, а вітер навколо його рук утих. Я ж дістав Ден Муші, набрав номер Гарпа.
- Гару? Це твоя атака рознесла половину флоту? Ти добре допоміг нам. - Брови Драгона нахмурилися, коли він почув голос Гарпа.
- Так, не дякуй. До речі ти знав, що це фло... - Не встиг я договорити, як з неба вдарила блискавка. Але перед тим як блискавка, націлена на завитку, змогла вразити ціль, я опустив кисть вниз, таким чином сховавши слимака, і блискавка потрапила мені прямо у руку, та була поглинена темрявою.
- Стільки людей загинуло, і операція практично провалена... - Прошепотів Драгон, обличчя якого стало зовсім похмурим.
- Так ти не дізнався, що це за флот? - Я нахилив голову, і не відводив свого погляду від Драона.
- Ще ні. Твоя допомога більше не знадобиться, можеш відпочити і далі ми впораємося самі. - Ґарп поклав слухавку, і я прибрав дэн ден муші в кишеню.
- Ти можеш йти. Я тебе відпускаю. - Я підняв свою голову і подивився на небо. Якщо він вирішить битися зі мною, то дуже високий шанс, що він переможе, і тоді я не зможу передбачити, як він поведеться з тим, хто знищив половину його флоту.
- ...відпускаєш? Ти знищив половину мого флоту, я не можу пробачити. Там були не просто незнайомі мені люди, а мої друзі. - Поблизу Драгона почав розганятися вітер.
- Не моя вина, що ви напали на захищену базу, і не кажи, ніби ти не усвідомлював ризики. - Я демонстрував руки, і почав обертатися довкола них та одночасно скапляти темряву.
- ...Це не кінець, коли ні будь я віддам тобі. Я запам'ятав твоє ім'я, Гару. - Драгон відірвався від даху, і полетів в сторону кораблів.
- Результат буде тим же. - Сказав я в спину однолітка Драгона, і вітер навколо мене трохи посилився. Я ж перестав скапляти темряву в своїх руках, просто зістрибнув з даху і заскочив назад у кабінет командуючого, за столом якого сидів Гурен.
- Чт... А, Гару, це ти. - Гурен трохи смикнувся, коли побачив фігуру висточуючої темного диму перед ним, але відразу заспокоївся і вказав на вікно. - Ти знаєш, що це було найкрутіше в житті?
Я розсіяв темряву і закрив за собою вікно. - Я дізнався, що це був флот революційної армії.
- А? Вони ж... Виступають проти світового уряду, так? Я кілька разів про них читав у газетах.
І кілька секунд тому я зустрівся з їхнім лідером. Йому дуже не сподобалося, що я знищив половину флоту, але він вирішив відступити, і мабуть у мене з'явився ще один ворог.
- Чорт, і наскільки їхній лідер сильний?
- Без понятия. Але я знаю, що він володіє дуже сильним диявольським плодом, правда не знаю яким саме. Тут або парамеція погоди, або логія шторму. Потрібно запитати у Гарпа.
- Кожен з цих фруктів дійсно сильний. Чи можливо, що це він влаштував цей шторм за вікном?
- Цілком, але пам'ятай, що ми потрапили в цей шторм кілька днів тому. Якби його сила поширювалася на таку відстань, то... Хоча Аокіджі може заморозити величезний клаптик океану...
- Що? Хто може заморозити океан?
- Адмірал з льодом. - Я відмахнувся і сів на диван.
- Чорт, чому у світі стільки монстрів. Навіть через те, що ти влаштував з флотом тебе можна вважати монстром.
Це завдяки силі фрукта, а ті, хто покладається тільки на неї, довго не живуть. - Я подивився у вікно, і зосередив увагу на відчутих кораблях. Шторм за вікном здавалося почав найбільш малий утихомирити, але все це могло бути ілюзованим відчуттям. Минуло 20 хвилин, і флот втратив більшу частину своїх кораблів. Двері в кабінет відчинилися, і увійшов весь промокший до нитки Гарп.
- Все пройшло успішно. Немає жодного, хто загинув. Зараз дозорні дивляться, чи залишився хтось з тих, що вижили на знищених тобою кораблях. Може так ми з'ясуємо, чий це був флот.
- Я знаю чий він був. - Я подивився в очі Гарпа. - Флот революційної армії, під командуванням Драгона. - Очі Ґарпа розширилися, коли він почув мене. - Я особисто зустрівся з Драгоном після того, як знищив його флот. Він був дуже незадоволений.
- Ти в порядку?
- Так, він мене не тронув. Хоча мені здається, що я завів нового ворога.
- Чому ти мені відразу не сказав, що це Драгон?
- Він був буквально у мене перед носом, я не знав, як він поведе себе. Хоча він хотів знищити мій Дан Муші, коли я хотів повідомити про це його флот.
- Міг повідомити пізніше.
- І що, ти б переслідував його? - Гарп замовк, і втупився у підлогу. - Не бери собі в голову, тепер у мене просто є немилосердний.
- Якщо Драгон щось вбив собі в голову, його не переконати. Ти поставив себе під загрозу, я міг би допомогти.
- Тоді мені потрібно стати сильнішим. - Я роздав руками. - В принципі, це і була моя початкова мета. Розкажи про силу Драгона.
- Эх... - Ґарп сів на диван у своїй мокрій одязі, і мені довелося трохи посунутися від нього. - Драгон володіє прогресивною волею озброєння, що дозволяє йому руйнувати об'єкт при ударі зсередини. Воля спостереження теж на досить високому рівні. Сильні фізичні тіла, і до того ж сильний диявольський фрукт типу парамеції, який дозволяє йому контролювати погоду.
- Тобто мене повинна хвилювати тільки його воля, і фізична сила. - Я кивнув головою і подивився на мокрого Ґарпа. - Може підеш перевдягнешся?
Минув один день.
Наступного ранку я виглянув з вікна і побачив, що погода нарешті заспокоїлася. Я спав у своїй кімнаті, і можу сказати, що я добре виспався, навіть з врахуванням того, як мені доводилося не спати в морі, а мені знадобилося всього сім годин, щоб нормально виспатися. Просто вражаюче.
У обід мене знайшов Ґарп, і я разом з ним пішли до місцевої в’язниці. Тільки ми пройшли через двері, як освітлення відразу стало тьмяним, а з безлічі камер роздавалися стони. Тут були ув'язнені пірати, які набігали на цю базу і яких не переводили в імпел Даун. Ґарп привів мене до маленької камери, посередині якої в кандалах сидів Лас Буйф з прямою спиною. Тільки ми встали перед його камерою, як Буйф відкрив свої очі, і подивився на нас з Гарпом.
- О, невже це сам Герой дозора Гарп. І чим я маю таку честь?
- Мені сказали, що тебе треба перевести до в'язниці імпел Даун, тому я тут.
- А я все думав, коли настане ця година. Що ж, це буде честь бути у супроводі такої людини, як ви.
- А я й не буду супроводжувати тебе нікуди. Давай, пакувати його. - Ґарп відкрив ключем клітку, і ми підійшли до Ласа.
- І що це має означати? І що це за дитина поряд з тобою? - Я поклав свою руку йому на очі, і заблокував сили, які зараз і так блокувалися кайросики. - Це що, гра така? - Ґарп почав відкривати канали з кайфу, і відкидати їх. - Хіба ви не повинні вести мене в цих кандалах? Чи ви вирішили звільнити мене? - Тільки Гарп відкрив ключем останні кандали, як Ласт посміхнувся. - Ну і дурні, тепер ви у мене в заложнi...
Хоч Гарп зняв з нього кайросеки, доступ до сили свого фрукта він так і не отримав. А сам він почав повільно занурюватися в тюму.
- Що відбувається? Чому я не можу використовувати свій фрукт?
- Я заблокував тобі доступ до нього, і світло наступного разу ти побачиш тільки в імпел Дауне. - Ласт повністю занурився в темряву, і я з маленькою посмішкою встав, та відтрухнув свої руки. - А з вигляду здавався таким гордим.
- Мало дійсно гордих піратів, які можуть дивитися смерті в обличчя. - Ґарп похитав головою, і ми вийшли з в'язниці. Весь позосталий день Ґарп змусив мене тягатися за собою, щоб я дивився, як слід виконуватися паперова робота довбаних. Хоча це було нудно, але я радий, що Ґарп нарешті взявся за мене серйозніше. Під вечір Гарп вирішив не відкладати поїздку на завтра, і змусив усіх зануритися назад до корабля.
Через кілька годин я стояв на кораблі і дивився на віддалену базу. З боку чітко видно, що по ній велися постріли, і тепер нова команда має вирішити її. Добре, що я не на його місці.
Розійшовшись, я пішов у каюту Ґарпа, бо той просив мене зайти. Я не стукав увійшов у відчинені двері, і сів на вільне крісло. - То що ж ти хотів?
- На тебе поклав зуб Драгон, а це означає, що я не можу сидіти склавши руки. Я знаю, що говорив, не буду навчати тебе на кораблі, але це вважалося тільки спарінгів, які можуть пошкодити корабель.
- І чого тоді ти мене навчатимеш?
- Просунутому рівні волі озброєння.