- Ти не можеш поставити такі умови, детонатор зараз в моїх руках. - Ельдеро демонстрував палець. Я ж розгорнувся спиною до нього, і пішов на вихід з парку.
- Якщо відпустиш, то у тебе не буде і шансу втекти звідси... - Я повернув голову в його сторону. - А як щодо того, щоб я поки не садив її до в'язниці? Я дам тобі час стати сильнішим, може ти навіть будь який фрукт цікавий з'їсть і тоді ти знайдеш мене, щоб я повернув тобі Софі. - Ельдеро стиснув кулаки і опустив руки. Хлопець, який стояв поруч з ним поклав руку на його плече, і підбажав. - Я серйозно, якщо наступного разу зустрінемося я буду набагато сильніше ніж сьогодні, запам'ятай.
Я більше не звертав уваги на цих двох осіб, тому вийшов з парку і пішов убік свого корабля. Гурен уже повинен був схопити всіх піратів ... Подорож до корабля була недовгою, і незабаром я підходив до самого кораблебуду. Так само бачив Гурена, який стояв поруч з містком.
- Ти нарешті справився, довго ж ти.
- Я відпустив його.
- А?
- Він взяв у заручники звичайних жителів, а я його напарника. Зрештою він вирішив піти, щоб пізніше спробувати врятувати членів екіпажу.
- Э... Він дійсно такий сильний, що ти не зміг його швидко перемогти?
- Хм... Він дійсно не поганий, але цього недостатньо, проте козирі його врятували... То що щодо тебе? Ти схопив піратів?
- Хех, так. - Гурен вказав на корабель Ґарпа позаду. - Я посадив усіх у клітки на кораблі. До речі... Там був один фруктовик.
- Правда? І що у нього за фрукт.
- Парамеція, яка дозволяє робити твердим будь-який об'єкт, до якого він доторкнеться. Досить розумний потрапив, він носив тканинне вбрання, і навіть маску, та перед тим як його вдарити, то робив одяг твердим. Він, мабуть, не дуже добре розвинув свій фрукт. Я міг його легко пробити за допомогою шкарпеток.
- Непогана здатність. Покажеш мені куди ти його поклав. - Гурен кивнув головою, і я пішов за ним на корабель. Незабаром ми спустилися на рівень де тримають ув'язнених, тут були забиті приблизно десять-один одинадцять клітин. Гурен підійшов до найближчого чоловіка і вказав на нього у дерев’яній масці.
- Хоч я його і вирубив, але на всяк випадок надів наручники з кайфу. - Гурен витягнув з кишені ключ, і перед його мені. Як тільки я взяв ключ, я відчув, що доступ до сили фрукта зник, але ослаблення немає взагалі. Я відкрив клітку, і підійшовши до людини в масці, я вирішив подивитися на його обличчя. Знявши маску, я побачив молодого блондина з великим шрамом по губі. Знявши кандали, я відразу занурив його в темряву, діставати фрукт на кораблі Гарпа я не найкраща ідея.
- Раз на цьому все, то мені потрібні поговорити з Гарпом. - Я вийшов з камери, і віддавши ключ Гурен відправився в каюту Гарпа. - Можна? - Я зайшов у каюту Гарпа, і побачив його стоячий біля вікна.
- О, так ти закінчив.
- Ні, мені довелося відпустити Ельдеро.
Ґарп кілька здивовано подивився на мене. - І що тебе змусило відпустити пірата?
- Заручники. У нього в руках був детонатор, і якби він його відпустив, то заручники підірвалися. Я хотів обміняти його заручників на члена його екіпажу, але він вирішив втекти. Эх... А я думав, що пірат з такою високою нагородою буде мені гідним суперником.
- Ось як. Це рідкість, розумні пірати досить часто продумують плани для відступу, а кмітливі повинні розгадати ці плани.
- ... Зрозуміло, я допустився помилки наступного разу буду діяти передбачливо. Але я взяв у заручники його партнера, і він ніколи не зволікав зі мною. Вони показали мені, що цінують членів команди.
- Так ти завів свого першого ворога, вітаю. - Ґарп посміхнувся мені, і сів на диван. - Сенґоку подзвонив мені годину тому, і видав завдання. Я повинен супроводжувати корабель з колишнім шичібукаєм, якого потрібно відправити в імпел даун.
- Ого, колишній шичибукай. І чому саме ти?
Гарп відвів погляд. - Сонгоку думає, що я прохолоджуюсь, тому видав завдання. Звичайно ти підеш зі мною.
- Як він міг так подумати? Ти ж не працюєш над своїми руками, він повинен дати тобі відпустку замість того, щоб працювати.
- Я йому так само сказав, слово в слово. - Ґарп взяв склянку води зі столу. - Але він і слухати мене не захотів. - Ґарп дістав слимака, і кудись подзвонив. - Можемо відплисти.
- Принято. - Ґарп поклав трубку і перед залитим долькою яблука.
- До речі, а що за шичібукай?
- Хм... Ласт Буйв. Він долучився до частини свого флоту, щоб втекти на базу G9, де їх і схопили. Вищий шанс, що його команда спробує врятувати його, тому і потрібно супроводжувач. Ми повинні доплисти до бази G9 за чотири дні.
- Ласт Буйв... - Я дістав листівки з коротким описом всіх шичібукаїв, і незабаром наткнувся на елегантної людини в дорогому костюмі. - Ласт Буйф, нагорода триста п'ятдесят три мільйони, володіє волею спостереження, і фруктом типу парамеції, який дозволяє йому прибрати силу тяжіння будь-якого об"єкта в радіусі 5 метрів, та контролювати їх у цьому радіусу. Непогано.
- Угу, ось для його супроводу і потрібен ти. Перед тим, як зняти з нього наручники з кайросеки, ти заблокуєш його силу, а потім зануриш у свій простір, так і попливмо в імпел даун.
- Досить просто, але чому ти думаєш, що буде абсолютно напад? Вони ж не знають, що їх капітан буде спати в моєму вимірі.
- Справа в тому, що на базі G9 у них повинні бути свої джерела інформації, звідки вони і можуть, як їх капітан залишить базу.
І з якою метою вони набігали?
- Там деякий час проводив свої експерименти Вегапанк, і за дані, які зберігаються на цій базі, деякі готові надати дуже велику суму грошей. Мабуть, піратів Ласт Буйва найняли, щоб вони вкрали ці дані.
- Зрозуміло, тоді я піду до себе. - Я попрощався з Ґарпом, і пішов до себе в каюту. Але по дорозі я пішов до Гурена.
- Гару? Щось потрібно? Якщо що, то я сьогодні тренуватися не піду.
- Ні, просто зайшов сказати, що ми зараз їдемо на базу G9, щоб перевести схваленого шичіхукая в імпел даун.
- Аа... Шічібакуй... Щось знайоме... - Я кинув кілька листівок з коротким описом шичібукаїв Гурену, і пішов до себе в каюту, де я сів за свій стіл, та дістав книжку із опису всіх фруктів, а листки піратів з оповіддю, я почав шукати відповідні під мій запит фрукти.
Після третього дня, коли до бази залишалося всього лише трохи, погода вирішила послати всіх нахуй. Смерчі й блискавки почали бити з неба. Через сильний вітер довелося підняти вітрила, і корабель мусив маневрувати серед величезних хвиль. Мені навіть довелося знищувати кілька хвиль заввишки 20 метрів, щоб не впасти на корабель.
Але все погане колись закінчитися, тому природа вирішила на це правило, і всю ніч мені доводилось не спати, намагаючись зберегти цілісність корабля. Але через те, що сили логіки витрачають дуже мало сил, я під ранок був у меншому масштабі, а ось мечники, які знищили смерчі або маленькі хвилі смикань, чи просто дозорних, котрі могли застосувати ранку були в набагато гірше становище.
Вся ця погода не збиралася закінчуватися навіть, коли на горизонті з'явилася база G9. Минуло три години, перш ніж корабель зміг доплисти до бази. Як тільки корабель вплив у форт, всі на кораблі могли нарешті розплавити свої шпильки і зігрітися.
- Боже, я нарешті на землі. — Багато людей швидко зійшли з корабля, і почали цілувати кам’яну підлогу форту.
- Погода дійсно розійшлася. - На корабель зайшов чоловік заввишки два з половиною метри, білий піджак із чорною кофтою і білим плащем. - Радий, що ви дісталися без поломок на кораблі. - Чоловік простягнув руку Гарпу. - Мене звати Теп, я новий командуючий цією базою.
- Новий? А що сталося з минулим?
- Командувач Карж був важко поранений Ласт Буйвом, і зараз знаходитися в лікарні. Якщо у вас є ще питання, то можете поставити їх за чашкою гарячого чаю, але думаю перед цим ви б хотіли прийняти гарячі душ. - Теп наказав провести всіх дозорних в душву, де ми змогли насолодитися гарячою водою.
І через хвилин 15, Гарп взяв мене з собою в кабінет Тепа. Назорих же відділили вільні козари, щоб вони могли відпочити. Як тільки ми дійшли до кабінету Тепа Ґарп не стукав відчинений двері, і ми увійшли в офіс. Ми відразу побачили Тепа, який сидів за чайним столиком і позаду нього стояла двометрова дівчина дозорна з саблею на поясі. Дівчина відразу хмуро подивилася на нас, через те що ми увійшли без стуку
- Про так ви вже зігріли себе в теплому душі, кулак Гарп? Ии... Вибачте, ми не знайомі. - Теп подивився на мене і нахилив голову.
- Я просто супроводжувач, не звертай на мене увагу. - Я сів на крісло і взяв зі столу склянку, налив у нього кип'яточок з чайника. – Гарп, будеш?
- Давай. - У моїй руці з'явився ще одна склянка. Ґарп же присів на сусідньому крісло, забрав собі склянку з чаєм, і подивився на Тепа. - У тебе є лимон?
- Эм... Ні. - Ґарп поплескнел, і облокувавшись на крісло, став оглядати кабінет.
- Чи знайшли ви зрадників? - Я зробив ковток чаю, і звернувся до команди.
- Що?
- Ті, хто злили інформацію, що на цій базі Вегапанк деякий час проводив свої дослідження. - Ґарп зробив ковток, і подивився на головнокомандувача і на дівчину за його спиною.
- Чому ви вирішили, що на базі є зрадник?
- Хочеш пораду? Коли нервуєш, не варто блукати поглядом по всій кімнаті. - Я поставив склянку на столик. - Яд до речі, як бачиш теж не спрацював.
- Ч-що, який отрута? - По лобі тепа скочувалась крапелька поту. Дівчина здивовано подивилася на мене.
- Бачиш, якщо хочеш отруїти людину, то потрібно нанести отруту на склянку, а не налити в чайник. Але спроба була непогана, якби я сам не знав який запах у вишневої ґанцерки ти б отруїв нас.
- Тут дійсно отрута? - Ґарп взяв свою склянку, і принюхався.
- А ти не помітив?
Ґарп похитав головою, і залпом випив весь чай. - Єдиний чоловік, який зміг мене отруїти, це Магеллан. З того часу мій імунітет посилився, тому на мене не потрібно працювати таких отрути.
- Але ж ти його випив, на тебе він повинен спрацювати. - Теп схопився з дивана, і встав поруч із дівчиною, яка витягла свою шпагу, та звернула на нас. Я просто відкрив рот, продемонструвавши їм, що всередині він повністю чорний. Довелося покрити свої нутрощі темрявою, щоб вносити отруту.
- Знаєш, це навіть якось примітивно чи що. Новий командуючий і виявився зрадником, можливо ти навіть злив інформацію будь-який Йонко для отримання грошей, і в результаті простих махань зайняти пост головнокомандувача.
- Як ти дізнався? - Теп витягнув пістолет, і вказав їм на мене. - Не рухайтеся, інакше хлопчик більше не буде жити.
- Эх... Як нерозумно... - Я вказав пальцем на Тепа, і з нього зірвався шматочок темряви, який змусив головнокомандуючого відлетіти в стіну.