Наступного дня, після того як всі на кораблі прокинулися, я розповів, що мета була схоплена, але вбита.
- Як взагалі можна умудритися когось вбити з особливостями твого фрукта?
- Так я ж його не використовував. Я вирішив битися з ним без сили фрукта, але мені здається, що в нього просто серце зупинилося.
- Эх, ладно. - Ґарп почухав бородку і видихнув. - А я так добре провів час на цьому острові. То куди тепер?
- Хм... Мені просто цікаво, так що не приймай на свій рахунок. Ми завжди будуть плавати разом?
- Це вже як я вирішу. Ти тепер Лейтенант, і можеш плавати на власному кораблі, але думаю, що буду відпускати тебе у вільне плавання тільки коли ти станеш капітаном.
- Ти ж не допомагаєш мені на завданнях, так навіщо тобі взагалі зі мною плавати?
- Сопля, ти зовсім забув, що я іноді тебе зб ... Ми зіпсуємося разом. Якби я не плавав з тобою, ти б так і залишався слабким.
- Як скажеш... - Я кинув останній погляд на Гарпа, і дістав папку з піратами. – Хм... Я вирішив перерахувати справи про всіх піратів з нагородою понад сто мільйонів, але які використовують волю, адже на таких я зможу швидше піднятися. І таких виявилося лише двоє з п'яти позосталих. Ган Ельдеро нагороджує чотириста сорок мільйонів білилів, володіє волею озброєння і спостереження, використовує звичайний кулачний стиль бою, а не фруктовик. Оскільки за нього така висока нагорода, то має бути він дійсно сильний... Члени його екіпажу теж не слабаки, у одного з них навіть є мечець класу Рё Вадзамоно.
Другого ж пірата звуть Роу Ревен... Я повернув голову, і подивився за борт. Там у порту сиділа на одному з ящиків дівчина в червоному платті, і з мрією дивилася на корабель Гарпа.
- І що вона тут робить?
- Про кого? - Ґарп простежив за моїм поглядом, і побачив теж дівчину в червоному плаття. - А що з нею не так?
- Хм... Я щойно бачив її... - Я почав перегортати листівки з нагородами, і через кілька секунд наткнувся на неї. - Хіері Оцуко, нагорода п'ятдесят мільйонів, використовує диявольський фрукт типу парамеції, який дозволяє виділити з тіла ліани. Дуже гнучко використовує їх. Не є піратом, швидше звичайний маніяк ...
- Гей, куди тепер пливемо? - До нас підійшов Гурен, і я дав йому листівку. – Хм... А що сказати про нагороду, яка не замала для нашої мети? Хоча я її десь бачив. О, так він серійний вбивця і з такою-то нагородою, напевно вбила купу людей. А може, вам повідомили про неї?
Я похитав головою і показав рукою в бік дівчини, яка сиділа на ящиках. Гурен простежив, куди я наказую, і побачив дівчину. Його очі відразу стали трохи радісними, але за секунду в них з'явився шок. Гурен перевів погляд на листку, і потім знову на дівчину, яка вже дивилася йому в очі з посмішкою. Гурен захитнувся, і зробив крок назад.
Оцуко помахала йому рукою і мило посміхнулася. Гарп подивився на листівку в моїх руках, і на дівчину.
- Ви вже бачилися?
- Гурен обклеївся до неї, на моїх очах ледь не взяв її силою.
- Бвахах
- Що за маячня ти несеш? Я просто дав їй пляшку вина!
- А ти знаєш, що вона потім робила з цією пляшкою? Ось і я ні. У будь-якому випадку питання залишається відкритим, чому вона прийшла сюди?
- Так написано ж, що вона психічно не зрівноважена.
- А ще написано, що вона любить стежити за кожною своєю жертвою. Ну що Ґурен, йди і візьми її, не важливо силою або вона сама за тобою піде.
- Досить так двозначно говорити, і з чого ти взяв, що вона стежить за мною?
- А яка різниця за ким вона стежить, іди та візьми її вже. - Гурен хмуро подивився на Оцуко, і зістрибнув з корабля, пішов прямо до неї. Я розгорнув волю спостереження, щоб краще чути їх розмову.
- Ти ж Хіері Оцуко?
- Ох, так ти мене знаєш? А я хотіла сама тобі представитися, хі-хі. Раз так, то може назвеш своє ім'я?
- ... - Гурен оглянув порт повний людей, і знову подивився на Оцукі. - Мене звуть Гурен, дуже приємно. Я хотів би запросити тебе на свій корабель, ми могли б там і повечеряти, як ти на це дивишся?
- Хі-хі, я буду рада. - Оцуки підскочила до Гурена, і взявши його за руку потягла до корабля. Не тільки Гюрен ошалював від такого результату, але й я. Оцуки разом з Гуреном піднялися на корабель, і Осукі почала оглядатися. - Гарний корабель. - Оцуки притиснулася груддю до руки Ґурена, і хіхіла.
Однак у Ґурена був серйозний вираз на обличчі. Він поклав руку на голову Хіері, і погладив її. - Я б хотів познайомити тебе зі своїм другом... - Ґурен з Хіері підійшли прямо до мене з Ґарпом. - Знайомся, це мій друг Гару, він трохи сором'язливий, але я б хотів попросити його відвезти тебе в особливе місце, не знаю, чи погодитися він?
- У те саме місце? Ти впевнений? Там же темно, хоча, якщо ти хочеш влаштувати романтичний ... Сніданок при свічках, то я не можу тобі відмовити.
- Ох, ти такий романтичний. - Хіері сильніше притиснулася груддю до Ґурена, а у самого Гурена почав дергатися око.
- Раз так, то прошу прослідувати сюди. - І вказав на підлогу, і коли Хіері подивилася, що стоїть у чорному димі, вона почала повільно в нього затягуватися.
- Ах... Що відбувається? Це те саме місце? Добре, тоді я чекатиму тебе, Ґурен. - Хіері повільно занурилася в темряву без будь-яких коливань.
- Гаразд, це найдивніше, що я поки що бачив. Може хочеш піти за нею?
- Перестань, знаєш, як мені було стремно? Крім того, коли б ми залишилися самі в темній кімнаті, вона не могла мені нічого зробити. - Ґарп, який до цього стримувався зрештою прорвався і почав ржавіти.
- Эх... Гаразд, досить жартів. - Я знову знайшов завдання на пірата, і почав читати. - Роу Ревен, нагорода за голову чотириста п'ятдесят мільйонів, з'їв диявольський фрукт типу парамеції, який дозволяє йому стиснути все до чого він доторкнутися, навіть може за допомогою цієї сили створювати не слабкі повітряні удари. Я думаю, що залишу його другим. Спочатку знайдемо Ган Ельдеро, він повинен знаходитися в тижні шляху звідси.
Я поклав папір з завданням поруч із горющим Гарпом, а я сам взяв Ґурена, і ми пішли пробудити його волю озброєння.
- Гару, а ти не будеш... Итак... - Гуреном озирнувся, і переконавшись, що нікого поруч немає знову повернувся до мене. - Забирати її фрукт?
- Парамецію лози? Напевно ні, хоча це і непоганий фрукт, він мене не цікавить. А що, ти б хотів його забрати собі?
- Ні, мене він теж не цікавить, мені просто було цікаво. Та й я б хотів яку не будь логіку.
- Хм... У майбутньому ми могли б відвідати одне місце, де правитель якого володіє дуже сильною логікою блискавки. Як гадаєш, чи не хотіли б ви такий фрукт?
- Хм, логія блискавки? - Гурен трохи подумав, і просто потиснув плечима. - Я не фанат руйнівних сил, я б швидше вибрав щось інше.
- Відмовляється від логії блискавки? А він може навіть посилити твою волю спостереження. У будь-якому випадку, я не наполягаю, просто подумай про це. — Незабаром ми дійшли до тренувального залу, і Гурен почав намагатися пробудити волю озброєння.
Весь шлях до острова, на якому зараз знаходиться Ревен, пройшов жахливо. Погода розійшлася, ми маневрували серед величезних торнадо цілих три дні, а коли нарешті подолали це жахливе місце, з неба почав йти град розміром з кулак. Зрештою, ми пливли три дні довше за призначений час. І тільки на горизонті з'явився острів, мій дэн ден муші задзвонив.
- Докладаю мисливцю, що мета з ім'ям Ган Ельдеро була помічена на острові Сукару.
- Що? - Побудова відразу впала. Я скинув дзвінок дэн ден муші, і пішов в каюту Гарпа. Як тільки увійшов, я побачив чоловіка на дивані Гарпа. - Треба змінити курс, Гане Ельдеро залишив цей острів. Мені щойно подзвонили, і сказали, що його помітили на острові Сукару.
- Ось як, ну, таке часто відбувається. - Ґарп дістав слимака, і кудись зателефонував, корабель змінив свій курс. - У будь-якому випадку пірати не чекають, поки ми припливемо до них і схопимо їх. Найчастіше вони залишаються на острові, поки їх логіка не налаштуватися на наступний.
Бах* ББх *
Раптом почулися гарматні постріли. Визирнувши у вікно, я відразу побачив три піратські кораблі, які відкрили вогонь з острова. Вийшовши з каюти Ґарпа, я пішов на палубу подивитися, як ці пірати надіються.
- Гей, Гару, а чому ми почали відплисти? Невже ми ті пірати утікаємо? - Встав поруч зі мною Гурен.
- Досить нести нісенітницю, просто наша мета покинула цей острів, і знаходитися зараз в іншому місці.
- От чорт. Тоді чого ці пірати за нами пов'язалися?
- А мені чому знати? Може, вони збожеволіли і вирішили стати самовипиленими? - Я схопив ядро, яке зазвичай використовує Ґарп для збивати інші кораблі, і сам кинув його в піратський корабель, щоб трохи заспокоїтися.
Через кілька хвилин всі три піратські кораблі були потоплені, а ядра поруч зі мною закінчилися. Хрустивши пальцями, я подивився на Гурена.
- Якщо у нас знову є час, то я мабуть інтенсивно почну тренувати тебе волі.
- А? А хіба можна розвинути волю зброї не наодинці?
- Звичайно, я просто щадив тебе. А зараз мені потрібно виплеснути всі розчарування. - Наступного тижня я змушував Гурена виходити за всі свої можливі межі, щоб наблизити його до пробудження волі озброєння.
Кожного вечора Гурен повертався в свою каюту за допомогою інших нечесних, адже сам він не міг ходити. Ця тренування більш спрощена версія тієї, якій катував мене Ґарп, але Гурену і цього вистачає за очі.
На щастя, шлях до острова... Був не настільки жахливий, ми дісталися всього за шість днів, і лише кілька разів у нас була сутичка з піратами. На самому острові... Є тільки одне місто, і той лише порт. Все через дику місцеву флору і фауни, чим далі в клуб острова, тим небезпечніше. Проте у місцевому місті досить багато заводів, де виробляють кожен шовк і таку подібну єресь з місцевих тварин та рослин.
Як тільки корабель пришвартували, ми з Гуреном почали оглядати кораблі, що стояли в цьому місці. Кілька десяток торгових суден, звичайні кораблі для перевезення жителів і пара піратських кораблів. Невдовзі ми знайшли потрібний нам корабель, з прапором веселого роджера на якому була золота маска. Пірати золотої дороги. Як на мене неймовірно дурна назва, але я зрештою не його придумав.
Ці пірати золотого шляху займатися нелегальною торгівлею, їх капітан Гану Ельдеро навіть пропонували титул Шичібукаяя, але він з незрозумілих причин відмовився, хоча в такому випадку міг торгувати без особливих проблем. Також існують докази, що вони мають терки з Донкікотом Дофламінго і тому рідко залишаються на одному місці надовго.
- Отже ось як ми поступимо, ти підеш і збереш всіх піратів з інших кораблів в одному місці. - Я почав розповідати про завдання Гурену, поки ми спускалися з містка. - Я піду до корабля Ган Ельдеро, може навіть він там сидить.
- А ти впевнений, що йти і захоплювати піратів в порту, де багато жителів гарна ідея?
- Не бійся, вони всі втечуть, ті хто вирішить залишитися... Не хвилюйся про них, це їх вибір. - Я помахав рукою, і відправився до корабля Ельдеро. Коли я йшов, то озирався на базари місцевих торговців. Тут продають не лише м’ясо та рибу, але й коріння різних рослин або просто стовбури.
- Ніколи не любив ринки... - Я прискорився, і через дві хвилини вже стояв перед кораблем Ельдеро, містик якого охороняли двоє піратів. - Чого встали? Свалите. - Я почав підійматися на корабель. - І хто видає таку погану охорону?