Як тільки я прокинувся на наступний ранок, я пішов по кораблю шукати Ґарпа. Я все хотів попросити поради щодо свого бойового стилю. Ґарпа я зустрів в його сорочці, що сиділа разом з якоюсь рожеволосою молодою дівчиною. На ній був розпростертий фіолетовий костюм і біла сорочка під ним.
- А ти не застарий, щоб приводити таких молоденьк до себе в каюту? Я не засуджую, просто дбаюсь про твоє здоров'я. Гаразд, я вибачаюся що перервав, Я зайду через... Хвилин десять. - Я швидко закрив двері, залишивши двох мовчазних людей, а сам пішов у їдальню. Сподіваюся сьогодні стейк.
У їдальні сиділо дуже багато дозорих, тому я забрав свою порцію і пішов до вільного столу. – Морепродукти. - На підносі лежали три великих рибки разом з салатом.
- Ти чув, що вчора тен'юбіто прямо на вулиці взяли в рабство якусь дівку.
- Так, я не розумію чому ми повинні їх захищати. - Зі столу навпроти почувся голос дозорних. Тен'юбіто дійсно виродки, але дозорі повинні їх захищати. Я обблокувався про спинку стільця. Якщо я залишуся без дозору і стану піратом, можна взяти в заручники цих псів.
Як тільки я все дістав, я встав зі столу і попрямував до Гарпу. Сподіваюся він там закінчив.
Тук туки*
Я постукав у двері і повільно просунув голову всередину, щоб побачити, що там відбувається. На дивані сидів Ґарп, а на кріслі поруч з ним та сама рожеволоса дівчина. Обидва дивилися на мене.
- Вже закінчили? - Я заходжу в рубку і обблокую стіну, у той же час слідуючи цими двома. - Так ми вже можемо відплисти? Або ж вам потрібен час, щоб побути разом.
- За такі жарти ти можеш легко отримати. — Дівчина встала з крісла і повільно попрямувала до мене. З її руки почала з'являтися залізна трубка, а її очі були одночасно пихатими і холодними
- Гарп, ти знайшов собі збоченку? Не можу засудити за поганий вибір.
- Знайомся Ґару, її звуть Хіна, вона нещодавно закінчила морську академію, і була відправлена під моє командування. Їй теж було запропоновано, як і тобі.
- Тобто за захопленням? Чому б нам не посадити нас на кораблі і не полювати за своєю жертвою? - Хіна стояла у півметра від мене і погрожувала дивитися на мене.
- Боїшся, що вся слава дістанеться мені?
- Що? Не смійтеся, трубчаста. Я кажу, що немає сенсу садити двох мисливців на один і той же корабель, я й сам чудово впораюся.
- Трубчаста? - З руки дівчини з'явилося багато труб, які сформували переді мною клітину. Мене замкнули, як тварину?
- У тебе фетиш чи що? - Я торкнувся своєї клітини і влив у неї силу свого фрукта. Клітка повністю зникла, а я сів на місце, де сиділа ця дівка.
- Гарп, я серйозно, навіщо це?
- Не хвилюйся, штаб надав нам ще один корабель, тому хоч Хіна і під моїм командуванням, я можу відправити її на завдання окреме від нашого. Просто хотів познайомити вас один з одним, ви можете в майбутньому часто перетинатися.
- Эх... Добре, якщо тобі доручили командувати мисливцями, то нехай так і буде. Тільки б мене не змусили працювати з ними. - Я повернувся до Хіна. - Приємно познайомитися, мене звуть Гару. - Погляд Хіни був холодним, вона просто мовчки сіла в ще одне крісло. - Ображаєшся на мене? Я єдиний, хто тут повинен ображатися це ж мене засунули в клітину. - Я похитав головою і дістав свою папку з іменами.
- Вже вирішив, кого віддаси Хіне? - Ґарп з усмішкою подивився на мене.
- Тобто віддати? Їй не дали свого завдання, і тепер я повинен віддати їй своє?
- Оскільки вона щойно закінчила академію, то на сильних піратів її не відправлять, я вирішив їй допомогти і дати їй одне з твоїх завдань. Так вона зможе швидко набратись досвіду.
- Хм... Якщо це твоє прохання, то я згоден. Але ти ж розумієш, що з тебе должок? - Я дістав з теки всю інформацію про Мамочі Гакінса з нагородою в дев'яносто мільйонів, і передав всі Хіні. - З цим ти повинна впоратися.
Хіна взяла з моїх рук кілька аркушів і почала їх читати. На її чолі поступово з’являлися крапельки поту.
- Він жорстокий і сильний, але якщо Гарп вважає, що ти впораєшся, то мені немає сенсу сумніватися у цьому. - У той же час я дістав останню теку і поклав її на стіл. - Доріто Кагі, нагорода сто п'ять мільйонів білирів, один з найгіршого покоління. Дуже жорстокий і кованений, любить насилля та тортури. З'їв диявольський плід типу Зоан модель: Паук. Прямується біля островів Аме. Це далеко? - Я звернувся до Гарпу.
- Мм... Приблизно півтори тижні подорожі. Однак острови Аме досить великі. Острів Аме, це два острови, які знаходяться за сотні метрів одна від одної. Особливість цих островів у тому, що коли на одному острові йде дощ, то в іншому дуже жарко. І дощ не ллється над одним островом весь час, через якийсь час дощ переходить до другого острова, а на першому ставати дуже жарко. Терпіти не можу це місце.
Невдовзі два кораблі відплили від Архіпелагу, а потім і розділилися. Ми з Ґарпом вирушили на острів Аме, а корабель Хіни — до пустельного острова Хего. Звичайно Хіна не полила одна, у неї, як і в мене... Капітан, якому вона повинна підкорятися, але нас повинні розвозити по місцях. І якщо я повертаюся на свою жертву сама, то Хіна може попросити допомоги. Але якщо Гарп їй вірить, то я думаю, що вона повинна полювати самотужки.
- Гару, ти схопив тільки свою ціль? - Ґарп відкрив банку з печивом і поставив її на стіл.
- Ні, ще його команду і трохи менше сотні інших піратів. Не знаю ціну на їхню голову, але пів мільярда я думаю потягне.
- Хороша робота. - Ґарп дістав печиво з банки і обблокувавшися про диван почав жувати.
- Слухай, я все запитати хотів. Ти можеш мені допомогти? У мене ніяк не вдається покрити руки вогнем. - Я витягнув ногу вперед і на ній загорілося полум'я. - З ногами вийшло на острові, через твоє тренування, але розвинути достатню швидкість для своїх рук, щоб повторити техніку, у мене не виходить.
Ґарп подивився на мою палаючу ногу і про щось задумався.
- Не знаю, чим тобі допомогти. Можу лише порадити, не покладатися на свій фрукт і як можна використати руки в бою. Ти вже знаєш, як має відбуватися спалахання під час бою старайся повторити результат. Ти ніби казав про вібрацію ногою, тут тобі допоможе тільки практика. З часом швидкість ударів буде все більшою, доки ти не зможеш покрити руки вогнем. Тут не вийде, як з технікою рокусики. - Ми обоє замовкли, і я просто думав про сказане.
Не сталося і п'яти хвилин, як корабель різко нахилився і зовні почули крики. Ми з Гарпом відразу розвернули волю спостереження і побачили, що морський король заввишки 100 метрів.
- Нічого страшного. - Ґарп заспокоївся, а я вирішив спостерігати за подіями. На кораблі почали швидко бігати, і кожен мав власну мету. Незабаром у морському королівстві вистрілило щонайменше двадцять гарматних ядер. Корабель від нападу короля захищали декілька дозорних капітана. Менш ніж через хвилину, морський король був сильно поранений, і він вирішив відступити.
- Справді нема чого боятися. - Шлях до острова Аме був спокійний. Більше не було морських королів чи піратів.
Я стояв біля перил і дивився на два острови. На одному острові було дуже багато гір, і там зараз лив дощ. На другому острові були величезні джунглі, тепер там повинна стояти спека. Острови були дійсно більші, ніж той, на якому мене тренував Ґарп. У горах мало бути поселення, яке жило тут багато років тому. На другому острові живуть великі хижаки, тому там немає поселень.
Я вирішив спочатку відвідати поселення на гірському острові, тому попросив Ґарпа підплисти ближче до нього. Оскільки тут не було порту, і немає куди причаїти корабель, то я використовував геппо для подорожі до острова.
Якщо мені пощастить, я не буду шукати всі острови і знайду ціль у поселенні. Але як я знаю, з цінностей у місцевих, тільки шкури і м'ясо. Жителі тут хоч і є дикунами та їх багато разів намагалися вбити пірати, але сила цих дикунів справді велика. Якби місцеві вирішили стати піратами, то були б могутньою командою. Але зазвичай дикуни мирні, якщо першими на них не атакувати.
Я оглянувся і почав сходження на гору. На вершині гори я побачила чудовий краєвид. Високі гори просто всюди створюють чудові краєвиди. Здалека виднілося поселення, добре, що його легко знайти, а то я міг би ходити тут до ночі. Дуже сподіваюся, що пірати знаходяться в поселенні.
Вирішивши не поспішати до поселення, я розвернув очі і спокійно спостерігав за околицями.
- Який маленький. - Біля ніг проскочив маленький вушкастий звір, схожий на тушника. Тут їх багато. Але тільки я відвернувся, як тушканчик, який проскакав поруч зі мною перетворився на двометрового вовка і кинувся на мене. - Що це за приколи? - Я зупинив удар лапою цього вовка своєю рукою, і вирішив влити силу свого фрукту. Великий вовчара відразу почав зменшуватися і перетворився на тушника, який сидів у мене на руці. Очі дрібного були в жахі, і він почав їсти. - Який жах. Тшканчик з'їв диявольський фрукт, який перетворює його в вовка. - Я простягнув другу руку і на ній з'явилася морква. - Цікаво, чи зможу я тебе приручити... Чи ти комахоїдний? - Малий так і не звертав уваги на моркву, а просто тремтів. Ммм... У мене досить багато людянки. У руці відразу з'явився кривавий шматок м'яса, який я кинув на землю, я поруч із ним поклав і тушкунчика.
Тшканчик почав смикати носом, і втупився на закривавлений шматок людської плоті. Він повільно підійшов до м’яса, іноді споглядаючи на мене. Як тільки він опинився поруч з м'ясом, його морда почала подовжуватися, а в роті виникли гострі клики, і він почав жерти кинутий мною шматок.
- Як же так. Якщо хто не будь дізнається, що я годував тушника людським м'ясом...
Як тільки тушканчик доїв шматок м'яса, він кинув на мене погляд і заричав, а після перетворився на великого вовка і почала тікати.
- Я щойно нагодував тебе! - Я витягнув руку, і вовк швидко полетів до моєї руки, щоб через секунду перетворитися на дрібного й білого звіра. - Я точно хочу тебе приручити, але пізніше. - Ттушник занурився в мою руку і незабаром зник. Не очікував... Чи мене на цьому острові ще що не здивує.
Я трохи подивився на місце, де тушканчик пожер людське м'ясо, але струшивши головою, я пішов далі. Дощ все не переставався.
Коли мене завезли в село, я зустрів шістьох охоронців. Як тільки я підійшов до них, вони заговорили. - Привітаємо подорожника на нашому острові. Чи ви прийшли сюди з конкретною метою? - Один з вартових заговорив до мене з невеликим акцентом.
- Вітаю вас, я не доставлю незручностей. Я просто шукаю одну групу людей, які повинні знаходитися на цих островах. Вони можуть бути агресивними або просто втягнутися у халепу. Чи знаєте ви, де я можу їх знайти?
Всі охоронці відразу вказали на це. Там ніби знаходитися другий острів ...
- Ці люди вже довгий час нападають на наше поселення, і ми їх постійно відганяємо в зелені землі. Яке у вас до них діло? - Той, хто розмовляв зі мною, вдарив мені очі і стиснув свого меча, який висів на талії.
- Мене послали розібратися з ними. Після того, як я знайду їх вони більше не будуть завдавати вам незручності. - Тим часом, я перевіряв ціле поселення задля спостереження, щоб переконатися, що вони не ховають їх де ні будь-де.
- Так ти молодий воїн. Це гідно, але треба попередити, що ця група людей не з слабких. За весь час, що вони нападають на нас, нам вдалося вбити тільки десяток.
- Дякую за інформацію. - Переконуючись, що нікого не ховають у поселенні, я пішов до другого острова. Небо почало поволі прояснюватися, і хмари почали виходити. - Та блять, тільки вирішив залишити цей дощовий острів, як дощ пішов за мною.