Після обіду ми прибирали в дитячому домі. Хоча було б більш справедливим сказати, що не ми, а діти.
Традиційно, прання виробляється рано вранці, а решта роботи вдень, але оскільки зараз спостерігається надлишок сірих боб, вся робота закінчується ще до початку обіду. Думаю, якщо у сірих боб немає роботи, то їх можна залучити в нашій великій прибирання.
Офіційна причина прибирання полягає в тому, що прибирання - це свято на честь мого вступу до директора. За ідеєю, така причина повинна розвіяти будь-які підозри, дозволивши нам спокійно реалізувати план.
Справжня мета прибирання полягає в тому, щоб наводити порядок у дитячому домі, але вона повинна показати дітям, що коли вони наполегливо працюватимуть, то отримають нагороду. Оскільки суп — це нагорода, кухарі повинні приготувати достатньо їжі. Для тридцяти найбільш працьовитих, як нагорода буде картоплею, або правилом з маслом.
Сьогоднішня робота розказує так: миття дітей, прибирання підвалу та інших поверхів жіночого гуртожитку, прибирання підвалива чоловічих спільнот і базове приготування для встановлення в ньому обладнання, туалети з іншими поверсі чоловіків. Думаю, для збільшення ефективності діти будуть поділені на команди, щоб займатися своєю частиною роботи.
Коли ми з Бенно запропонували розподілити роботу, Гіл і Фран були шоковані. Нам пояснили, що робота з праннями, прибиранням і молитвами була традиційною вранці, а найголовніше — без поділу праці.
Після того як ми пояснили, що проробимо стільки робіт і підвалимо їх для обладнання, можливо лише дотримуючись принципу розділення праці. Тільки тоді Ґіл та Фран підтримували нас.
— Цікаво, що ми розділимо дітей на групи і пояснимо їм, чого від них вимагається, чи вони виконуватимуть цю роботу? — запитала я.
— Я впевнений, що все буде добре, — відповів Ґіл. — Адже всі в дитячому домі знають, наскільки тобі допомагає Фран, помічник головного священика.
За словами Ґіла, всі діти в дитячому домі глибоко поважають Франа, адже навіть священик довіряє і слухається його порад. Якщо Фран один з тих, хто дає вказівки - мало хто відмовиться дотримуватися їх.
- Не сумніваюсь, що знайдуться ті, хто буде не слухатися... — Сказав Фран, подивляючись на Ґіла.
Почувши це, Ґіл звернув увагу. Хоч зараз він працьовитий, але не так давно, він вів себе настільки огидно, що сірим робам доводилося битися з ним, щоб хоч якось приборкати його противний характер.
Було вирішено, що Ґіл і Фран будуть робити обхіди, аби виявити хто працює працьовито, а хто ухиляється або халтурит. Результати будуть доноситися особисто мені. Як згадувалось раніше, він піддавав чоловічому гуртожитку — майну. Гіл буде стежити за прибиранням в ньому, а також допомагати у доставці обладнання. Коли з цим буде покінчено, у цьому ж підвалі Ґіл прилетить до приготування кальфи маслом. Делія ж буде знаходитися на кухні, щоб стежити за роботою кухарів. Крім того, на неї покладена прибирання моїх кімнат на першому поверсі.
— Ну, я пішла.
- Ні, ти залишишся тут. - Відрізав Льотц. - Буде велика проблема, якщо ти не знаєш де впадеш.
Навіть не давши мені закінчити, Летц обірвав мене. Втративши дар мови, я спробувала щось сказати, але в результаті вийшло безглузде мичання. Побачивши це, Ґіл з подивом подивився на мене.
Сестра Мейн вважає, що несвятий це підприємство вважається святом на честь вашого призначення. Чи ж не буде дивно, якщо ви з'явитесь на місці роботи ще до їх закінчення?
- Справді, це було б дивно...
Окрім того, що я не можу спостерігати за прибиранням, я ще й в бібліотеку потрапити, оскільки Фран буде зайнятий і не зможе мене проводити. Усвідомлення цього зворушило мене. Фран з добродушним поглядом поклав переді мною аркуш паперу. Цей листок зверху донизу заповнений його ідеальним почерком, а текст наповнений точшими формулюваннями, які повністю передають загальний і дотошний характер Франу.
- Вам доведеться багато чого навчитися, Сестро Мейн. Перед тим, як ви з'явитесь у дитячому домі, будь ласка, вчите промову яку я підготував для вас. Зверніть також увагу на імена богів. Ви повинні вимовити їх правильно.
Крім цієї промови, він написав мені шпаргалку, але обсяг мовлення такий великий, що шпагалка мені не особливо допоможе. Після того як я уважно прочитала промову, то зітхнула. Помітивши це, Фран усміхнувся і поставив на стіл дерев’яні дощечки.
— Звертаю увагу, це список сортів молока і чаю, які були доставлені у ваші володіння. Окрім цієї інформації, списки містять особисті уподобання ваших гостей. Це список пана Бенно, це Летца, а це перелік Отця. Навчіть їх і запам’ятайте.
— Ах? Що? — Відчуттєво сказала я.
Дуже важливо запам’ятати смаки тих, хто відвідує вас. — Він скромно відповів.
Я вирішила не нагадувати йому, що головний священик не приходить сюди. Але я вважаю, що мені подобається вивчати його уподобання - це хороша ідея.
Летц, який ледве стримує сміх, показує мені великий палець.
- Це чудово, Мейн! Тільки подивися скільки тут чевива для тебе!
— Так, я звичайно люблю читати, але... Але у мене дуже погана пам'ять...
Якщо я читаю мало інформації, мій мозок просто відмовляється запам’ятовувати прочитане. Щоразу, коли я на автоматі читаю наступну книжку і переходжу до наступної, то відразу забуваю про контроль над попередньою.
Коли я почала здружуватись, то потягнулася до складного Франу.
Віддзвонив п'ятий дзвінок. Фран повернувся і почав записувати імена дітей, які брали провід у роботі, а також ім’я тих, хто стримувався.
« Оскільки ви присвячували особливу увагу купанні дітей, — почав він. — Їх мили дуже ніжно, використовуючи мило. Їх купання було закінчене ще до того, як вода охолола. Потім, використовуючи рушники, їх ретельно витерли, щоб пізніше вони не захворіли. На даний момент, вони переодягаються в поношений одяг і змінюють солому під своїми простирадлами.
Через те що простирадла купалися на основі критерії дешевих, то й виглядають відповідними — це лише шматки тканини, які зшивали між собою. Також слід зазначити, що назбирали свіжу солому, постачальником якої був місцевий фермер. Тепер діти спатимуть у чистості.
— Чи є хворі або малоразливі діти? — запитала я.
— Нет, все в порядке. Гадаю, причина їхнього здоров'я полягає в тому, що весь цей час Гіл носив їм їжу. Цікаво те, що вони сприймають Ґіла майже як месію, а оскільки він говорив, як робить це за вашим наказом, ставлення до вас не гірше.
Мені дуже незручно чути подібне, але я рада знати, що з дітьми все гаразд.
— Кілька священиків та учнів, з яких мили дітей, були призначені замінити солому в білизню. Інші ж призначені підключитися до прибирання. Тепер, коли звіт завершено, я відправляюся робити обхід знову.
— Дякую, Фран. Повертайся до обхіду.
Фран, трохи вклонившись, відправився у дитячий будинок. Невдовзі після цього, до мене прийшов Левц.
— Мейн, ми закінчили прибирання підвалу в чоловічому гуртожитку. Тепер ми збираємося перейти до встановлення обладнання.
— Зрозуміло. Дякую, Летц!
- Блін, ці хлопці щось. — Вийшовши, сказав він через плече. - Здається, вони мають великий досвід у прибиранні, тому що роблять його дуже швидко!
Тільки Льотц покинув кімнату, як в той же момент прийшов Фран. Він записав імена, отримані від Ґіла, потім відразу пішов.
Поки інші зайняті своєю роботою, я сиджу за столом кілька днів тому, уважно вивчаючи залишені Франом текст. Боже, які ж довгі імена у цих богів, а головне як їх багато. Чомусь, мені захотілося поговорити з головним священиком на тему того, щоб дати богам коротші, легко сприйняті прозви.
Оскільки Делії доводиться стежити за роботою кухарів під час прибирання, двері на кухню весь час відчинені, тому аромат супу, який буде роздаватися в якості нагороди, поширюється найближчою округою. Тим часом, прибирання наближається до кінця, а я все сиджу і думаю про всякі дурниць.
« Сестра Мейн », — сказав Ґіл, — чоловічий гуртожиток повністю усунуто.
— Спасибі за допомогу, Гіл! Виходить, що залишилося прибратися тільки в жіночому гуртожитку?
— Верно. Тільки проблема в тому, що чоловікам туди вхід суворо-настрого заборонено. Єдине місце в жіночому гуртожитку, доступне для чоловіків — їдальня.
- Так, не міг би ти підготувати її для вечері?
- Зрозумів! — Він сказав, і відразу вибіг з кімнати.
Коли він вийшов, зайшов Льотц.
— Мэйн, ми закінчили з майстерні, тому почали випаровувати кальфе. Правда це непогано?
— Це непогано?. Почекай, хочеш сказати, ви вже почали? — Какия сказала я. - Що ж, чудовий час щоб почати. До речі, Гіл вже поїхав в їдальню, щоб підготувати її до споживання.
Льотц підійшов ближче і почав говорити послуханим.
— Діти кажуть, що бачили тільки приготовлену їжу, але кальфі - ніколи. Дивно, але просто випаровуючи калфі, я привів цілу тонну їх уваги. Вони просто до недосяжного цікаві. Уявіть собі, що вони зібралися навколо мене і навіть трохи заважали мені.
- ...ах, здається я розумію в чому справа. Все, що вони бачили - благословення богів. У такій ситуації було б логічно, що вони нічого не знають про кулінарії. Хоча, невже вони ніколи не бачили сирих інгредієнтів?
Читала в якомусь журналі, що навіть у Японії багато дітей знають як виглядає моркву, тільки тому що бачили її в супермаркеті. Коли ж вони натикаються на моркву, їм важко зрозуміти, що та сама морква лише у своєму природному середовищі. Якщо таке стається в Японії, де немає проблем з доступом до інформації, то не дивно, що місцеві жителі мало знають про те, як їм жити.
— Може, мені варто навчити їх намалювати масло?
Посміхаючись, з маслом і ножем у руці, він виходить з кімнати. Незадовго після цього, з'явився Фран.
— Як і вважалося, прибирання підвала жіночого гуртожитку з найменшими дітьми було однією із найсуворіших проблем. Тепер усі, хто брав участь у прибиранні гуртожитку, спрямовані працювати в підвал. Прибірка повинна бути закінчена найближчим часом. Також я хочу зазначити, що в даний момент у жіночому гуртожитку проживають не так багато людей, тому декому з них дали маленькі кімнати на другому поверсі. Крім того, зараз у підвалі відбувається заміна старої соломи на нову.
Почувши його промову, я відчула полегшення. Для мене надзвичайно важливо, щоб ці діти мали звичайне місце для сну.
- Ви запам'ятали вашу промову, Сестро?
- ...Біле чи менше, але на всяк випадок, можу я взяти текст з собою?
— Безперечно. Будь ласка, покличте мене, коли будете готові. Делія, будь ласка, приготуйте Сестру Мейн.
Фран пішов вниз, а тим часом Делія підійшла до мене, щоб привести моє волосся в порядок. Вона всмоктує мене перед комодом і витягає мою заколку. Вона підняла над моєю головою заціпеніння і подивилася на мене крізь дзеркало. Щось її обличчя виражає суміш болю і смутку.
Ти врятувала їх?
— Я спасла. — Я відповіла. — Здається, що тепер вони достатньо сильні, щоб самостійно міняти солому під простирадлами.
— Ах.
Незважаючи на отриману відповідь, її обличчя ні краплі радості. Вона відвела погляд, а її губи сильно стиснулися, ніби вона проковтнула щось гірке.
- Делія, що з тобою? Хіба ти не повинна бути щасливою?
— Повинна, но... Це дуже сумно. Чому... Чому ти не врятувала мене тоді?
- Мене не було тут, так що це було неможливо...
— Я знаю! — Закричала вона.
Думаю, вона розуміє, що це просто емоції, але не може стримати себе.
— Я знаю, но...
У її тьмяно голубих очах почали збиратися сльози, які ось-ось бурять зірватися. Важко собі уявити, скільки всього їй довелося витерпіти, поки її не охрестили. Мабуть, вона не раз мріяла про порятунок.
Тоді мене не було поруч, але зараз я буду з тобою, так що ... Будь ласка, не плач.
— Я не плачу! - Викрикнула вона, витираючи сльози.
— П-прости...
- Не вибачайся перед помічником!
—... Ладно.
Схоже, я вразила її гордість, сказавши що вона плаче.
...Вона настільки напружена, що не може адекватно думати.
Оскільки моє призначення на пост директора представлене як свято, було вирішено, що під час моєї промови я буду мати таку ж шпильку, як і хрещення.
— Це прикраса, яка виглядає незвично. — сказала Делія.
— Це шпиля, яку я створила для церемонії хрещення. Компанія Гілберта скоро почне їх продавати.
- Ти зробила це сама?
— Мені надали невелику допомогу, але так. Якщо я маю всі необхідні матеріали, то можу створювати такі речі.
- Матеріали... - Вона сказала, а її погляд був прикутий до шпильного шпилько, ніби вона хижак, який помітив свою здобич.
Коли вона закінчила з розчісуванням волосся, я вставила шпильку. Делії ще не відомо, як користуватися шпилькою, тому я змушена вставляти її сама.
— Сестра Мейн, — сказав Фран, - ми все підготували для вашого виходу.
Суп було розлито в кілька речей і завантажений у возі. Позаду Франа я помітила кілька сірих бобів, яких не бачила раніше.
— Це священики, які будуть допомагати в транспортуванні возів і супу. — пояснив він.
- Ах, чудово. Дякую. — Казала я им.
— Ні, — почав один з них. — Ми повинні подякувати вам. Останнім часом, благословення богів були настільки малі, що якби не ваше благословіння - навіть і не знаю що б сталося.
— Ох, це не благословення богів, а нагорода.
- Що? Нагорода?
Він заморгував так, ніби не розуміє, що я маю на увазі. Я просто посміхнулася йому у відповідь, тим самим закінчуючи розмову.
Фран взяв мене на руки і ми почали обминати будинок. Через деякий час, ми досягли головного входу. Було б досить далеко, і якби мені довелося йти самостійно, ця прогулянка зайняла б цілу вічність.
Мене підводять до дверей дитячого будинку, потім перевіряють, щоб моя причіска була ціла, а мій одяг правильно сиділа. Побачивши, що все гаразд, один священик почав відкривати двері і скрипати. Потім він енергійним голосом почав заохочувати всіх зайти всередину.
— За благословенням верховних богів, які правлять на високих і високому небесах, та п’ятьох панів, що володарюють на широкій широкій землі. Жриця, яка стала новим директором, прибула в дитячий будинок.
Навпаки дверей знаходиться вхід, що веде до їдальні. З входу видніються ряди довгих їдальню, які заповнюють майже все приміщення. На початку я подумала, що бути їдальнею прямо біля входу не найкраще рішення. Але потім я згадала про те, щоб чоловіки не були в жіночому гуртожитку і збагнули користь від такого розташування їдальні. Пам’ятайте також, що благословення приносять люди особисто. Тому їдальня стала для них якомога ближчою до входу.
За столами вішали люди у сірих робах, але коли священик виголосив промову, вони піднялися і повернулись до мене обличчям. Всі ці десятки людей зверли мене поглядом. Це викликало в мене непереборне бажання втекти, щоб сховатися від їхніх очей.
- Давайте привітаємо її і піднесемо наші молитви до небес. Ми молимося до богів!
Коли весь зал раптом став у позу Гліко, я ледве піддала собі бажання сховатися.
— Сестра, сюди. — покликав Фран.
Він взяв мене за руку і повів по килиму, який веде до столу. Поки ми йшли, всі священики, яких я тільки могла побачити, добре тримали позу молитви. Але малі діти позаду них не могли зберігати рівновагу. Тим не менш, вони все одно молодці.
Після молитви мене знову почали мучити думки, а тоді Фран почав піднімати на стіл. Зробивши це, він нахилився і почав говорити послуханим.
- Будь ласка, як можна благородніше.
Коли мова заходить про управління людьми, то потрібно розуміти, що це можливо лише тоді, коли вас визнають. Коли ми робимо перші кроки до визнання, важливо створити правильне враження про себе. Гил знав хто я така з самого початку, так і серед сірих бояз відомо про моє не дворикське походження. Фран попереджав, що якщо я дам слабину або виявляю непевність - вони не сприйматимуть мене всер'єз, то я просто мушу створити правильне враження, продемонструвавши двірянську поведінку.
Я повинна гордо стояти, ніколи не відводячи погляд. Усмішка повинна бути вселенською. Загалом, основи цієї поведінки, частково відомі мені ще з того моменту, коли я і Бенно ходила до храму, щоб принести пожертву.
Фран казав мені, що якщо моя мова не дасть належного ефекту, то я повинен випустити трохи мани. « Це покаже їм, хто з вас вищий» — із усмішкою сказав він. Я б не хотіла лякати їх, тому сподіваюся, що мені не доведеться використовувати ману.
якимось чудом я запам'ятала промову, але проблема в тому, що коли я виступала перед публікою - були ще у попередньому житті. Мені, як у Урано, треба було репрезентувати дипломну роботу бакалавра. А ще був випадок у початковій школі, коли я отримала нагороду за промову і мені довелося читати його вголос перед усіма учнями.
Коли я ходжу на очі натовпу, мені вдається заспокоїтися і не втрачати сил. Роблячи це, я відчула, що моя шпилька з квітами дріже в унісон зі мною. Мені стало легше, коли я згадав про шпиль у створенні моєї сім’ї.
- Мені приємно бачити вас цього дня, сяючий за благом бога вогню Лейденшафта. Мене звати Мейн. Я мав обов’язок бути директором цього дитячого дому. Я від усього серця вдячна, що ви почули мої побажання і показали мені такий теплий прийом.
Тепер, висловлюючи свою вдячність за прийом і складаючи причину присутності, використовуючи при цьому таку витончену мову, мені залишається лише та частина промови, в якій вимовляються імена богів.
— Піднесімо наші молитви і подякуймо верховним богам, які правлять на високому небі й п’ять богів, що володарюють у широкій землі: богиню води, Фрюхтрану; богові вогню, Лейденшафту; богині вітру, Шутцзарію; богу життя, Евіґаяба.
Схоже це стандартна промова в храмі. У відповідь на мої слова всі священики негайно піднялися в молитву.
— Ми молимося богам! Ми вдячні богам!
Від часу мого перебування в храмі я регулярно читала молитви з Франом і головним священиком, тому мені вдалося досягти значного прогресу у виконанні молитовної пози. Я не можу сказати, що досягла ідеалу, але мій баланс значно покращився, тому я впевнена: не впаду. Сьогодні я вважаю, що молитва пройшла дуже успішно.
Тепер, коли найбільша частина позаду, настав час давати нагороду.
- Ви зробили чудову роботу по прибиральанню дитячого будинку, а це означає, що вас чекає нагорода. Будь добрим, Фране, передай нагороду всім, хто тяжко працював.
- Як забажаєте, сестро. — Він відповів.
Фран дістав дерев’яну дощечку і почав зачитувати імена тих, хто не допомагав у прибиранні. Ім'я Фран оповіщає рознощиків їжі священиків про те, кого доведеться залишити без супу.
Коли я спостерігала за їдою і згадувала обіди в шкільному кафетерії, до мене підійшов хлопчик, приблизно того ж віку, що й Ґіл. Як я зрозуміла, він не отримав супу. Коли він підняв голову, щоб подивитися на мене, я побачила його яскраво-червоне обличчя.
- Що це все означає! Де рівність! - Заволав він, звучала точ-того як Ґіл, коли вперше дізнався про систему нагород. — Благословення богів покладаються кожному! Навіть така проста людина як ти, повинна ...
— Справді, — відповів я. — Благословення богів покладаються на всіх.
Я посміхнулася йому.
— Але це не благословення. Я вже казала, що це нагорода. І її отримують ті, хто багато працює. Може бути ти просто не слухав? Нагорода не для всіх. Я не можу нагородити тих, хто не працює. Як говорити, якщо хтось не працює, той і не їсть. Всі запам'ятайте цей вислів.
Хлопчик застиг, беземонаціонально дивлячись на мене. Виглядає так, ніби моя відповідь застав його зненацька.
а нагорода?
— Да, нагорода. Будь ласка, постарайся працювати наступного разу. Тепер я хочу звернутися до тих, хто тяжко працював. Для вас у мене є особлива нагорода. Коли будуть вимовлятися імена, візьміть миску і проходите в початок кімнати.
Тим часом священик у сірій робі відкрив кришку паровики, в якій був приготовлений Левц. Ароматний запах повільно поширився по всьому приміщеннях. Фран почав зачитувати імена. Священики і жриці, чиї імена обговорилися, вагаючись підіймалися за нагородою зі тремтячими руками. Один за одним, малючене калфе відправлялося в миску кожного з тих, чиє ім'я було вимовлено.
- Ти був найшвидшим у збиранні дітей, щоб помити їх. Я ціную це.
— Ты швидко прибирався. Льотц дуже нахвалив тебе.
— Ти взявся нести важкі речі, так? Дякую за вашу працю.
Я просто читаю відгуки Ґіла і Франа, які вони написали мені під час їхньої промови. Дивно, але коли вони чують це, то виглядають так, ніби ось-ось вибухне від емоцій. Дехто робить те саме, що й Ґіл, коли отримав першу похвалу.
Раптом я усвідомила, наскільки добре у мене є сім'я. Пригадуючи, як мене хвалили за те, що я виконувала батьківські обов’язки, мені запам’яталися різні моменти.
Так само як моя сім’я дотримувалася мене, я і директор повинні поводитись з ними. Я мушу вивчити їхні сильні сторони, щоб похвалити їх за це.
— Будь ласка, не зупиняйся і продовжуй в тому ж дусі. А тепер, насолоджуйся їжею.
На наступний день, був проведений урок кулінарії. Головна тема - приготування супу. Всі були поділені на групи: по миттям овочів, порізу овочевих виробів і підлежанню до вогню. Остання група знаходиться під особистим наглядом Торі та Елли. Тим часом Хьюго почав готувати вечерю.
Професор Елла і Торі вчать, як правильно нарізати овочі. Ті, хто має силу використовувати кухонний ніж, а ті, для кого подібний ніж занадто важкий, використовують маленькі ножі. Оскільки результати приготування проголошені як нагорода за сьогоднішню роботу, всі працюють в поті чола. Незважаючи на те, що для них це все в новинку, вони всі-рівно роблять усе можливе, щоб результат був гідним.
На моїх очах відбувається виробництво перової партії їжі Майстра Мейн. Фран попередив мене, що коли я була жрицею в синій робі, то не повинна допомагати їм з роботою. Тому все, що мені залишається робити - спостерігати.
У мене з'явилося відчуття, що на мене хтось дивиться. Це був той хлопець, який вчора залишився без супу. Зараз він працює в поті обличчя, то й справа дивлячись у мою сторону. Мені було так приємно це бачити, що коли я роздавала фрукти як нагороду, то зробила все можливе, щоб він отримав найбільший фрукт.