Влада черв'яка. Глава 52.1
Церемонія хрещення Фрейди.
За дверима спальні було дуже жваво, коли я прокинулася. Служниця, вже не Ютта, а якась інша сиділа поруч з дверима, очікуючи, коли я прокинуся. Вона виглядала дуже молодий, ймовірно їй ще не було двадцяти років, вона виглядало дуже дружелюбно. Коли я плакала з ліжка і несподівано відсунула важку завісу, вона подивилася на мене із блискучою посмішкою.
- Доброго ранку, - сказала вона. - Як ви себе почуваєте?
- Здається, моя температура спала, - відповіла я. - Але я не можу сказати, що повністю видужала, тому сьогодні хочу спокійно відпочити, поки за мною прийде сім'я.
Вона посміхнулася.
- Вчора за вечерею був справжній переполох! Коли ми подали десерт, молода господиня сказала стілові, що його і ви зробили, ціла сім’я захотіла зустрітися з вами. Вони були дуже раді, сказавши, що вони абсолютно всі хочуть, щоб ви працювали в нашому магазині.
Зачекайте, пані, це не привід для сміху, розумієте? Виходить мені вдалося якось врятувати себе від смерті, просто пішов спати раніше? Може мені варто просто сховатися тут до кінця дня?
Як тільки вона сказала, що “важче майбутнє буде в надійних руках ”, якщо ви працюватимете у нашому магазині -- я зрозуміла, навіть вона намагалася завербувати мене.
Я подивилася на двері. - Емм, - сказала я, намагаючись змінити тему, — там дійсно шумно, чи не так ...
- А, - відповіла вона, посміхнувшись ще ширше. - Молода господиня вже поснідала і збирається одягатися. Міс Мейн, коли ви одягнетеся, я проведу вас у їдальню.
- Вибачте, що турбую вас так, але не могли б ви принести мені сніданок прямо в цю кімнату? Я ще не повністю відновилася, так що мені потрібно ще відпочити, і я нервую через зустрічі в перший раз з людьми. У мене так пропаде весь апетит, отже...
Чесно кажучи, оскільки я пропустила вечерю, то була дуже голодна. Але, знаючи Фрейду та лідер гільдії, я можу здогадатися, що решта сім'ї така ж диявольська. Сама думка про те, що буду оточена цими людьми, намагаючись поснідати, змусила мій шлунок скротитися. Я не думаю, що зможу щось зробити з цим.
- Хе-хе, - хихікнув вона, — зрозуміла вас, міс. Я принесу вам завтрак.
Після того, як служниця принесла і допомогла мені перевдягнутися в старий одяг Фрейди, вона вийшла з кімнати. Як тільки я залишилася сама, то впала на підлогу з головою в руках.
Вот дерьмо. Щось дивне відбувається. Я знала, що лідер гільдії і Фрейда поклали на мене очі, але чому решта сім'ї теж захотіла отримати мене? Це через кекса? Але в них тут цукор, так що у них є й інші солодощі, вірно? Була ж одна солодкість, яку вони принесли мені раніше, схожу на піцу солодливість, запечена з горіхами і посипана медом, вірно?
Про це я дійсно не хотіла думати, але якщо цукор тільки зараз почав з'являтися на ринку, то мистецтво виготовлення солодощів може бути ще не розвиненим... Але ж це не може статися, так?
Поки я лежала там, як і раніше тримаючи голову в руках, я почула кроки служниці, що повертається з моїм сніданком. Я швидко встала і, з обережністю виразом "нічого не відбувається", пішла привітати її.
- Будь ласка, смачного.
Схоже, вони з'ясували мої смаки після вчорашнього сніданку. Мені принесли білий хліб з джемом і медом, разом із соком з якихось солодких фруктів. Не було багато супу, але була повна порція бекона з яйцями для мене.
Під цими гостроглядними очима, здається, що мої слабкі місця будуть знайдені в одну мить.
- Дякую за сніданок, - сказала я і стала їсти.
Я відчувала, що, як тільки сніданок закінчиться, я повинна залишитися непомітні в цій кімнаті, кажучи всім: що все ще відчуваю себе не добре, поки моя сім'я не прийде, щоб забрати мене. Лідер гільдії і Фрейда вже достатньо загроза для мене, так що я не можу сама зустрітися обличчям до обличчя з усією їхньою сім'єю. У розпачі я захотіла покликати Бенно чи Летца.
Поки я повільно їла свій сніданок на самоті, думаючи про те, як я буду себе вести після всього цього, Ютта несподівано врвалася до кімнати.
- Доброго ранку, Мейн. Як ви себе почуваєте цього ранку?
Вона надто швидко поспішала, щоб прийти і запитати: « Як у мене справи?" У мене склалося враження, що я повинна відповісти тільки голим фактом, тому я відклала свій хліб в сторону і дала їй дурний, але чесний відповідь.
- Моя температура вже спала, бачите?
- Можу я попросити вас про допомогу з волоссям молодої господині? Я хочу, щоб ви показали мені, як вставити правильно їй шпильки.
- ...Звичайно, але можна я спочатку поснідаємо, будь ласка?
Я можу показати як ними користуватися в якості гарантійного обслуговування товару після покупки. Можливо, я роблю це не тому, що дуже хотіла допомогти або тому що Ютта так дивно на мене подивилася.
Я закінчила свій сніданок порівняно швидко, а потім вирушила в кімнату Фрейди, слідкуючи за Юттою. Її кімната була на третьому поверсі. З того, що розповіла Юттте, здається, другий поверх був для покоління лідера гільдії, тоді як третій поверх - це було для синів і онуків. Оскільки два поверхи зв'язані між собою кротою драбиною, і всі приймають їжу разом, насправді не здавалося, що це дві окремі домівки.
- Господиня Фрейда, я привела Мейн.
- Прошу, заходьте!
У кімнаті Фрейди біля дверей стояла перегородка. Якщо її повернули б, то її можна було б використовувати, щоб відокремити кімнату від спальні, в одному кутку стояла ліжко з навісом, а навпроти був набір полиць, який нагадував мені письмовий стіл. У середині кімнати стояв невеликий стіл з кількома стільцями навколо нього. Завіски на вікнах були зроблені в Дівочих червоних і рожевих тонах, але у такій простому кімнаті не було ляльок або будь-яких аксесуарів.
Зараз на столі лежали шпильки і кілька розчесок. Фрейда сиділа на одному з стільців, її волосся було зачесане. Її рожеві, пухнасте волосся були ретельно вичісані, вона виглядала майже як справжня лялечка.
- Доброго ранку, Мейн. Почуваєшся краще?
- Доброго ранку, Фрейда. Моя температура вже спала, але мені все ще не вітається, як я думаю.
Іншими словами, я не могла тут бути занадто багато. Коли я чесно описала свою ситуацію, її вираз обличчя злегка погрузло, а очі опустилися.
- Ох. Вибач, що покликала тебе сюди. Я подумала, що якщо ти зробила шпильку своїй сестрі, то саме ти і вкладала їй волосся, чи не так?
- Вірно, а що таке ...?
- Як ти думаєш, ти могла б зачісати мені волосся в тому де стилі, будь ласка?
Зачіска Торі включала в себе об'єднання обох сторін її волосся посередині і заплетення їх разом у стилі half-up (мальвіна). Такий стиль не підійшов би Фрейде, але так як я подолала стільки проблем, щоб зробити саме дві шпильки, то я зроблю милі косички, я думаю, що кращий стиль для неї буде саме twintails (дві косики).
- Ну, бо я зробила тобі дві шпильки замість того, щоб зробити тобі те ж саме, що і у Торі, давай заплетимо волосся в дві косички. Я заплету їх, добре?
- Я довірюся твоєму вибору!
- Будь ласка, навчите і мене, - сказала Ютта, блискучи очима.
Я використала розчіску, щоб розділити волосся Фрейди на дві половинки, а потім почала заплітати половину над її правим вухом, пояснюючи Ютте в процесі, що я роблю.
- Зберіть їх звідси, потім з'єднайте з цим, а потім скрутіть ось так, щоб вийде коса.
- Зібрати звідси, потім я порівнюю це з цим, і ... Ось так?
Ютта почала заплітати на лівий бік і уважно спостерігала за тим, що я роблю. Як і очікувалося від того, хто мав такий досвід, вона схоплювала все нальоту. Оскільки мої руки маленькі, волосся весь час вискакує з моїх пальців і вони поступово ослабли. Волосся Торі від природи були хвилясті, тому, навіть якщо коса отримала б трохи нерівної і трохи надто вільна то тут, то там, те саме по собі просто додавало би краси до загального грандіозного враження, але волосся Фрейди було інші, будь-які такі помилки відразу стали б виділятись.
- Якщо вже ви так швидко все зрозуміли, - кажу я Ютте, — думаю, вам буде краще заплести з обох сторін. Мої руки занадто маленькі, тому мені важко зібрати все волосся.
- Здається, що було б важко впоратися з такими маленькими ручками, як у вас. Дуже добре, я заплету і іншу сторону.
Навчившись правильно заплітати після першої коси, Ютта почала працювати плавно затягуючи інший бік. Можливо, це тому, що вона працювала з волоссям, до якого вже звикла, але не залишала ні отворів, ані пробілів у процесі роботи. Оскільки волосся Фрейди було так чисто розділені гребенем, вони розділилися дуже акуратно на дві частини, на відміну від того, коли я заплітала волосся Торі.
...Ехх, дуже боляче бачити свою повну недосвідченість.
- Я була б набагато щасливішою, якби в мене було трохи більше часу для практики, але...
Ютта неспокійно пробурмотала про себе, коли вона подивилася на заплетене волосся Фреди. Мої очі широко розкрилися, коли я помітила, як сильно вона відреагувала, і Фрейда посміхнулась з неспокійним виразом обличчя.
- Вона сказала мені, Ютта сказала, що вона дійсно хотіла поговорити з тобою вчора ввечері, щоб вона могла всю ніч потренуватися.
- А я втомилася і рано лягла спати, так що ... Вибачте!
Коли я спробувала вибачитися за те, що зробила їй занепокоєння через мою слабкість, Ютта швидко закачала головою.
- Не хвилюйтеся про це взагалі. Це ваше здоров'я, з цим нічого не поробиш. Я просто подумала... Якби я знала, як це робити раніше, то могла б зробити молоду господиню ще красивішою.
О боже, зрозуміло. Її хобі - напрягати Фрейду, так що? Вона така ж мила, як лялечка тільки в натуральну величину. Я чудово це розумію! Я теж постаралася, роблячи її шпильки.
Потім, коли Ютта закінчила з косами Фрейди, я обережно вставляє свої шедевральні шпильки через пов'язку (п/пі: зараз сказали б гумка), що зв"язує волосся разом, і розташувала їх так, щоб вони не впали.
Оскільки на них були чотири темно-червоні мініатюрні троянди, незалежно від того, дивитесь ви на їх спереду, збоку чи ззаду, ви завжди зможете побачити хоча б одну квітку. Дизайн шпильки був зроблений так, що він робить крихітні квіти схожим на біле мереживо, роблячи червоний колір троянд ще яскравішим. Зелене листя, яке визирали звідтіля і звідти підкреслювали все. Було дуже красиво.
- Так, - сказала я, — навіть краще за мене! Вони ідеально тобі підходять, Фрейда.
- Ви чарівні, міс Фрейда, - сказала служниця, яка допомагала мені одягтися раніше, в той час як Ютта вже принесла одяг, який буде носити сьогодні.
Фрейда встала, і служниця забрала стілець. Відразу ж кожна людина в кімнаті перейшла у режим перевдягання, і я поспішно пішла з дороги. Фрейда підняла руку, на яку швидко вдягнули одяг і згорнула іншу руку. Кілька людей застібнули ґудзики і зав'язали підв’язки, поки Фрейда одягається, нічого не роблячи сама, крім як стояла там. Я зіпсувала подих, спостерігаючи за таким сценою, вона схожа на принцесу, яку можна побачити лише в книжках чи фільмах.
Якби не багаторічний досвід кожної служниці, то це б мало такий вплив. Мало того, що слуги повинні знати, як одягнути її, Фрейда також повинна знати як бути одягнений, в іншому випадку все не буде так гладко. Якби мене так одягали, то мої спроби підняти і опустити руки закінчилися б тим, що я вдарила когось, не помітивши.
Фрейда, все ще в процесі заряду, подивилася на мене, блискучі усміхнувшись.