Влада черв’яка — 33.2
Починаємо виготовляти папір
Він вказав на той бік, де ріс тронбей і поничав головою. Схоже, він знайшов достатньо дров задовго до того, як котелок встиг закипіти, але викинув усю свою важку роботу, коли раптово з'явився тронбей.
- Агов, Льотц. Ми зробили таку роботу, як щодо того, щоб спробувати зробити папір з трону? Його багато, і так як він був зрубаний відразу після того, як почав рости, його волокна, ймовірно, все ще дуже м'які ...
- Ха, да ты абсолютно права. Повернутися і знайти все прямо зараз було б проблематично.
Ми поклали тронбэй в пароварку, потім Летц встановлює її поверх котелка. Все, що нам потрібно буде робити деякий час, це просто продовжувати підкладати дрова, щоб вогонь не погас. Лютц деякий час стежив за станом вогню, іноді кидаючи кілька шматків дров, які я встигла зібрати трохи раніше.
- Мейн, вибач, але не могла б ти трохи поспостерігати за вогнем? Я піду пообіраю дрова, які я залишив.
- Добре, - відповіла я.
Він повернувся туди, де його змусив зненацька тронбей, щоб забрати залишені дрова. Можливо, він пішов туди тому, що трохи відпочив, вед у нього було небагато часу. Я, у своїй новій посаді регулювальника вогню, міцно схопилася за палицю і почала пильно дивитися на вогонь. До цього часу я дійсно могла трохи відрегулювати полум'я, але я допустила занадто багато помилок з неуваги, дійшовши до такого моменту, що я вже не можу відвернути від вогню очей.
Газові плити справді зручні. Індукційні решітки, і мікрохвильові пічки — це майже справжнє диво. Серйозно.
Як тільки тронбэй розпарився, Льотц перестав збирати. Здається, що є досить багато речей, які можна поїсти прямо в лісі приблизно у цей час, коли літо повільно перетікає до осені. Я також трохи набиралась, чергуючи за вогнем і збирання того, що попало мені на очі.
- Я знайшла ще трохи, Льотц! Як думаєш?
- Дай мені подивитися, дай мені подивитись... ... Мейн! Будь пильнішим! Подивися, чи зможеш ти винести що-небудь додому, перш ніж це підбирати.
Коли він подивився на купу речей, які я зібрала, на ньому обличчя не стало. Він пройшов через усю купу, витягуючи все, що не можна було з'їсти. Понад 30 відсотків того, що я знайшла, виявилися отрутою.
- Це не можна їсти. Якщо ж ти з’їси його, то твої руки й ноги заніміють і ви не зможете рухатися три дні. І це теж не можна їсти. Якщо з'їси це, то ти помреш з пиною біля рота. І це теж не можна! Два дні у тебе буде страшно боліти живіт. ... Мейн, якщо ти не навчишся відрізняти їх від інших, тобі не доведеться турбуватися про смерть від хвороби, тому що ти сама себе смертельно отруїш! Поняла?
Да уж. І не тільки я сама помру, якщо я цього не висвоюю, то і моя сім'я теж постраждає.
Мені треба негайно почати запам'ятовувати не тільки корисні речі в щоденному житті, але й те, як відрізняти, які речі тут отруйні. У мене немає нічого схожого на ілюстроване польове керівництво, тому я не маю іншого способу запам'ятати, крім як показати мені все особисто.
- Я намагатимусь запам'ятати все, тому будь ласка, розкажи мені точніше, - кажу я.
- Ладно.
Слабкий звук міського дзвону продзвонив у повітрі, і ми зняли пароварку з котелка. Пар вдарив нам в обличчя, коли ми відкрили пароварку, але просто подивившись на матеріал, я насправді не можу сказати, чи достатньо часу все забралося.
- Це нормально? - запитав Лютц.
- Я не знаю, але давай поставимо все в річку і почнемо знімати кору.
Ми копали дрова в річку, а потім намагалися зідерти кору з них доти, доки вони ще були теплі. Кора сходила швидко, не кидалася і не тріскалася. Все було простіше, ніж я думала. Врешті-решт, ми можемо вже знайти гарний матеріал.
- Цей тронбэй може бути дійсно добрий для виготовлення паперу, - кажу я.
- Але ми не знаємо, коли він почне рости, і ми повинні встигнути зрубати його, поки він ще молодий, так?
- ...Ой, тоді він не підійде.
Я зітхнула, згадуючи про те, як усе відбувалося сьогодні. Якби ми могли самі вирощувати його, то він був би чудовим матеріалом, але, на жаль.
- Гей, Мейн. Це все, що нам потрібно було зробити сьогодні?
- Так. Потім треба дати корі повністю висохнути.
- ...Хм. Добре, я піду помою котелок, так що розберися з цим, гаразд?
Левц залишив мене прибирати купу кори, поки він пішов мити котелок і пароварку. Сидіти там і вирівняти всі смуги підряд просто одне задоволення, тому я прибувала в доброму настрої, поки убирала цю купу.
Поки ми поверталися додому, я несла трохи кори, яку ми зібрали в кошик на моїй спині. Левц ніс котелок і паварку, кладучи всю свою душу в таку важку працю. Оскільки він також ніс речі, які ми встигли зібрати сьогодні, його тягар напевно став важчим, ніж було раніше.
Ми з Летцем ледве тримались на ногах, коли повернулися до міста і відокремилися від головного потоку. Коли ми добралися туди, Лютц відчинив двері і кинув все на підлогу.
- Ааа, як же було важко!
- Зрештою, у тебе було набагато більше речей, ніж раніше. Ти знаєш, я могла б, ймовірно, нести ще трохи ...
Те, що я несла, і так забрало всі мої зусилля. У мене не було більше енергії, щоб допомогти йому. Левц сів у кут і дістав горнятко кори з котелка.
- Гей, Мейн, - сказав він, розмахуючи ними, – як і де ми будемо сушити все це?
- Э? Емм... як?
Я думала, що ми висушимо все так само як сушиться сіно, але у нас немає ніяких жердей, щоб так зробити. Я оглядала кімнату, в пошуках чогось корисного.
- Левц, — кажу я, поклавши руку йому на плече, - я знаю, що ти втомився, але не міг би ти забити цвяхи на рівному відстані в ці полиці, будь ласка? Я висушу його.
- ...Якщо це дійсно потрібно... - Левц забив цвяхи в дошку, його молоток звенел, і я повісила на них смуги кори. Все на даний момент вмістилося, тому що у нас не дуже багато кори, але коли ми перейдемо до масового виробництва нам знадобиться спеціальне місце для суші.
Коли ми доберемося масового виробництва, я запитаю про це Бенно. Нам не треба турбуватися про це прямо зараз, вірно?
- Було б дуже погано, якби вони не змогли повністю висохнути тут. Якщо вони будуть вологими надто довго, то почнуть пліснявіти. Завтра, коли ми підемо в ліс, може нам варто взяти їх з собою і посушити на сонце?
- Отже, чи зможемо ми взяти кору з собою завтра і зробити всю роботу без труднощів? Я хочу зібрати нормальні речі. Є багато речей, які мені потрібно насобрати для моєї сім'ї, так що я буду дуже вдячний.
- Так, я теж хочу зібрати багато грибів щоб спробувати висушити їх. Я хочу спробувати зробити з них бульйон.
- ...Мейн, постарайся краще прибирати отруйні.
Наступного дня ми взяли кору з собою. Я повісила смужки з кінця кошика, а потім назбирала досить велику кількість грибів.
Приблизно 20 відсотків з них виявилися отруйними.
Це дивно, я не очікував, такого ...
Протягом наступних кількох днів ми дозволили корі висихати на сонці до повного його випаровування. Я дійсно не знаю, коли вона буде « повністю сухою », тому дозволив їй висихнути аж поки я почала задумуватись - “Може бути перерозподіл? ” З твердими сухими смужками кори ми повернулися в ліс. Тепер наш наступний крок — дозволити їм цілий день полежати в річці, тому погода справді важлива для цього.
Ми вибирали місце в річці, яке насправді не буде виділятися для тих, хто спеціально шукає його, потім організували кілька каменів по колу і помістили кору всередину.
- Чи працюватиме це? - запитав Лютц.
- ... Надійне. Давай перевіримо на зворотній дорозі додому.
У мене немає великого практичного досвіду, тому я сумніваюся, але впевнена, що це спрацює. Коли я думала про це, то дивилася вниз на свої ноги в річкову воду.
... Це повинно бути очевидно, але у мене немає гумових чобіт або рукавичок.
Сьогодні погода все ще досить тепла, тому вода просто прохолодна, але в міру просування сезону річка може стати дуже холодною.
- Левц, нам потрібно отримати все дерево перш, ніж стане занадто холодно, а не тільки тронбэй. В якийсь момент ми вже не зможемо увійти в річку.
- ...Ти абсолютно права. Річка вже досить холодна.
Можливо, він теж думав про те, що буде, коли похолодає, тому що він насупився, киваючи на знак згоди з моїми словами.
- Сьогодні давай зрубаємо дрова і сховаєш їх де-небудь, як ми це робили з глиною. Завтра, коли ми принесемо каструлю і пароварку, хіба не повинні бути готові вже?
- Так, ти абсолютно правий.
Ми провели деякий час у пошуках підхожої деревини, збираючи різні види і прячи їх під кущем. Коли ми збирались, я час від часу спинялася біля річки, щоб перевірити стан кори. Вона тремтіла по колу в межах каміння, не виглядало так, ніби її може змити течія. Вона почала набухати трохи від занурення у воду.
- Я буду трохи хвилюватися, поки ми буде далеко від лісу, але думаю, що все буде добре, - сказав Левц.
- Угу.
Я неохоче поїхала додому, але навіть тоді не хвилююсь за корою. Що робити, коли раптом почнеться сильний дощ на річці і вода підніметься та змиє все? Що як бандити прийдуть, побачать що там плавають скарби і вкрали їх? Все більш дивні думки безупинно верталися в моїй голові, поки я тупо дивилася на стіну.
Наступного дня я дуже хвилювалася, поки ми поверталися до лісу, але коли ми прийшли, я побачила, що раптовий потоп не змив все, бандити не вкрали кору, вона була прямо там же, де ми її і залишили.
- Уфф, вона не пропала.
- Що ж нам тепер робити?
Левц узяв мокру, гнучку полоску кори і подивився на неї з сумнівами.
- Ми використаємо наші ножами, щоб зняти цю зовнішню частину, залишивши тільки білу внутрішню частину. Хоча давай почнемо розпарювати деревину, яку ми знайшли вчора. Ми зможемо попрацювати з корою, поки дрова ширяться.
- Зрозумів.
Наш імпровізований вогнище, який ми зробили минулого разу, все ще там. Після того, як ми трохи відбралися, ми встановили котелок і пароварку знову на ньому. Після цього ми знайшли великий, плоский камінь біля берега річки і досить недалеко, так що ми можемо стежити за котелком і приступити до роботи по відсиланні зовнішньої кори.
- Схоже, ми можемо залишити кору, яку хочемо висушити тут. Давай спробуємо закінчити з білою корою, поки погода ще тепла.
- Верно!
Шкрнк, кскринк, схрон... Шкриїіик....
Ми помістили кору поверх каменя, а потім почали видалити темну зовнішню частину, щоб отримати тільки більш світлу внутрішню ділянку кори. Це як відрізати високоякісне грудне м'ясо від курки. Кора не така тверда, тому ми повинні її відрізати короткими й хлюпчастими рухами. Можливо, є кращі інструменти і більш найкращі методи для такого, але зараз мені потрібно зробити краще з того, що у мене є під рукою.
Шкрнк, кскринк, схрон... Шкриїіик....
- Гей, Мейн. Це, емм ... Ну, не те щоб я не можу цього зробити, але ... ...
- Так, нам потрібен столик для такої роботи.
Звук наших ножів, що дужили об камінь, проколов все моє тіло, залишаючи мене з безперервними мурашками. Я дуже, дуже хочу якусь роздрібну дошку для такої роботи.
Озираючись на список інструментів, які я записала, я дійсно пропустила багато необхідних речей. Я думала, що добре це вже зрозуміла, але є ще багато речей про які я взагалі не підозрювала. У міру того, як ми працюємо, здається нам треба буде поступово доповнювати нашу поставку великою кількістю речей, які нам будуть потрібні.
Зі сльозами на очах я продовжувала працювати з корою, а мої мурашки по шкірі були гострим нагадуванням про важливість досвіду.