- Вся історія цього острова була стерта в полум'ї війни.
Робін повільно йшла по околиці Пулутона. Оглянувши місто, вона розчарувалася головою. Як один з перших островів на Гранд-Лайн, це місце постійно ставало ареним зіткненням піратів. Якщо тут і були якісь стародавні, то, не маючи міцності Понегліфи, вони давно перетворилися на прах.
Загорнувши огляд, вона повернулася до порту і по дорозі зустріла Лаффіта.
- Схоже, ви теж вирішили повертатися, міс Робін. Однак деякі особи на острові не схильні до нас надто люб’язно, бо Лаффіт використав свою червону тростину для усмішки.
— Так, я помітила, — спокійно відповіла Робін. — Тому краще якнайшвидше повернутися до капітана.
Як досвідчений агент, вона вже давно відчула на собі упереджені погляди з тіні. Але вступати у бій вона не квапилася, а просто слідувала за своїми професійними звичками: якщо ситуація не є критичною, спершу треба докласти ситуацію Родзу.
Обличчя Лафіта зберігало його звичайний, важкозрозумілий вираз. Він ввічливо кивнув їй. Будь то Робін, Родзу чи Лаффіт — думки кожного з них були приховані за непроникною маскою. Це було лише тим, що перші двоє зазвичай зберігали безстрашність. Лаффіт волів бути жахливою усмішкою.
Невдовзі вони знайшли Родзу на пристані. Він спостерігав за групою найманих робітників, які вантажили на корабель прісну воду і провізію.
Нижній трюм « Примарної Тені» був дуже цілісним. Протягом кількох місяців було достатньо води та їжі, щоб плавати безводно. З моменту відплиття з бази Бероса до прибуття в Пулутон вони розходилися менше половини, але Родзу вважав, що зайвих припасів не буває, і на кожному острові намагався забити комори під зав'язку.
Серед закуплених продуктів була і локшина з тієї ж їдальні, її смак Родзу дуже сподобався. Він навіть подумав, що Робін варто навчитися її готувати, щоб в майбутньому вона могла подавати йому цей Рамен.
— Капітане, у мене є новини, — підійшовши ближче, Лаффіт майстерно крутив тростину. — Здається, на цьому острові повно мисливців за головами, і ми стали їх метою.
— А, так це мисливці, — кивнув Родзу.
Він вже давно відчув стеження, але не знав точно, чи це були пірати або розвідники Морського Варта, тому просто ігнорував їх.
— Зрозуміло. Не звертай уваги.
Побачивши, що Родзу це зовсім не турбує, Лаффіт знову загортав тростиною, і на його губах запалила зловісна насмішка:
- Сподіваюся, ці бідолахи не стануть дурними. Інакше у них будуть великі проблеми.
Однак для багатьох банд мисливці за головами Пулутонів Родзу та його команда були делікатесними шматочками. Пірати з великою нагородою, і нові учні Вест-Блу - для них вони були немов жирна риба на роздягальні дошки, яку гріх пропустити.
Як тільки завантажується вода і їжа, з заходу причалася група із десяти чоловік. Вони крокували з чітко вираженим наміром пролити кров. Вона очолювала їх жінка дуже специфічною зовнішністю: на плечі вона несла величезний тесак, а її обличчя було настільки грубим і непривабливим, що на неї було боляче дивитися.
На сході від них вийшла ще одна банда, а також близько десяти членів. На чолі йшов товстий з важким кулеметом в руках. На ньому була шкіряна кепка, а в зубах він стискав димаючу цигарку.
Коли ці люди бачили вантажівки на пристані, жахалися покинутих речей і кинулися врозсипуну, ховаючись хто куди.
— Эй, Айри! Я перший примітив цю жирну здобич, так що забирай! — Ватару, той товстий пулемет з кулеметом, обернувся, а в його погляді спалахнула лють. Його люди за спиною теж виглядали дуже люто.
— Ха-ха-хо! — Айрі виблискує оком з глибоким шрамом, холодно посміхнулася. - Відколи це ти став першим? Згинь з дороги, якщо жити набридло!
Ватару прищурився, в його голосі заголосила загроза:
я тобі минулого разу поступився. Не думай, що ми тебе боїмося. Хочеш перевірити — ризикніть!
У відповідь Айрі лише затулила очі. Обидві сторони схопилися за зброю, і на пристані біля корабля « Примарної тіні » з’явилася велика боротьба.
У цей критичний момент з південного боку підійшла третя група. Її вели двоє чоловіків середніх років у шкіряних куртках - один високий, інший низький. Незважаючи на різницю росту, їхні обличчя були дуже схожі. За ними слідувало ще півтора десятка бійців.
- Хе-хе-хе, як тут, виявляється, весело.
— Кэдзиро, Баруто... Ви з'явилися під шапковий розбір і теж хочете частку? — Ватару крижаним поглядом зустрів новоприбулих.
але цей випадок особливий - осклався високий Кедзіро. — За цих "Піратів Примарної руки" дають у сумі понад сто сімдесят мільйонів білирів. Така нагорода просто так не дається, сили у них напевно божевільні. Невже ви думаєте з'їсти такий шматок поодинці і не подавитися?
Баруто, який стояв поруч, з усмішкою піддав:
- Саме так. З такою нагородою буде важко справлятися. Одна справа - здолати їх, і зовсім інша - зберегти здобич, якщо ви понесете важкі втрати. Самі тоді підкріпіть?
Слова Кедзіро і Баруто змусили лідерів банд трохи охолонути. Айрі та Ватару трохи ослабили борців на своєму зброярні.
— Я вважаю, краще об'єднатися. Сто сімдесят мільйонів — навіть якщо ви поділите на трьох, то отримаєте пристойну суму. А коли хтось не буде задоволений, з'ясуймо стосунки вже після того, як отримаємо гроші - запропонував Кедзіро.
Ватару, однак тільки фиркнув:
- Я готовий з вами працювати, але відьмою не за що! Давайте краще спочатку прикінчимо її разом!
Обличчя Айрі негайно почало розлютитися від люті.
— Вазару, я бачу ти і впрямо шукаєш смерті! — прошипел вона.
Ситуація знову накочувалась. Але раптом зверху пролунав дивний, насмішний голос, який прорізав напряжену тишу. Лаффіт стояв на поручоні "Примарної Тіні", непримушено обертаючи червону тростину. Згори вниз на три банди, він вимовив:
- Послухайте, панове... Якщо ви хочете поскандалити, то можете робити це в іншому місці? Нашому капітану ваш шум починає набридати. Хо-хо-го...
Ватару, Айрі та інші вважали піратів своєю законною здобиччю. Тож спочатку вони навіть не звернули на них уваги. Почувши слова Лафіта, вони розгорнули голови.
- Це ще хто такий?
- Начебто його немає у списках нагород. Нікчемне сміття.
Мисливці переглянулися, на їхніх обличчях відображалося повне презирство. Хтось з них занурився в кровожерливій ухмилці і крикнув Лаффіту:
— Не хвилюйся, скоро вам вже нічого не набридатиме. Ваша подорож скінчилася!