Після тижня постійних розпитувань незнайомців, де знайти Камар-Тадж, Том нарешті натрапив на когось, хто щось знав. У той час він навіть не шукав його. Як тільки Том закінчив довгий день біготі, він пішов до продуктового магазину, щоб швидко перекусити. Під час їжі він розмовляв з господарем, який випадково говорив англійською. Том розповів господареві, як біг цілий день у пошуках місця під назвою Камар-Тадж. На його повне здивування власник знав когось, хто згадував місце з такою ж назвою.
Після розмови з кимось, хто знав хлопця, який знає іншого хлопця. Нарешті цьому дали адресу в Лхасі, який, як він сподівався, приведе його до Камар-Тадж. Прибувши на адресу, він з надією постукав у двері. Двері відчиняються, і на порозі з'являється лисий чоловік в мантії.
- Я хотів би поговорити з стародавнім, будь ласка. - Каже Том, і чоловік у замішанні хмуріє брови.
- Вона тебе не чекає... - Брмоче чоловік так тихо, що Том ледве чує.
« Вона? Смішно. Крім того, чому вона мене не чекає? Вона повинна бачити різні можливі варіанти майбутнього в часі за допомогою свого каменю нескінченності." - подумав Том, оскільки монах перед ним не мав поняття, що робити.
Кожного разу, коли у давньої гості хтось, вона заздалегідь давала знати воротарів, що робити. Чи відіслати їх геть, чи провести всередину. Ніхто ще не приходив до давньої, і вона їм про це нічого не розповідала. Знаючи про це, монах спостерігав за цією дивною аномаллю і ввів Тома до кімнати для переговорів.
- Почекай тут. Я повідомлю давній про твоє прибуття. - Сказав він і вийшов з кімнати.
- Мімсі! - покликав Том, і його головний ельф з'явився з бавовною.
- Да? - З радістю відповідає вона.
- Не могла б ти принести мені чаю на двох і чого-небудь перекусити? - питає Том, і Мімсі натискає пальцями.
На столі з’являється чайний сервіз і кілька видів випічки. Мімсі знову натискає пальцями, і чайник переміщається, щоб налити Тому чашку.
- Дякую, Мімсі. - Він дякує їй і робить маленький ковток. - Як завжди, все ідеально. Тепер можеш йти. Ще раз дякую.
Після того як Мімсі з щасливою посмішкою зникла, йому не довелося довго чекати, поки лиса жінка в мантії вийшла біля дверей. Вона зайшла в кімнату з цікавістю озираючись у пошуках гостя.
« Так! Вона виглядає точно так само, як у кіно. Виглядає так, наче я перебуваю в MCU! Це набагато краще, ніж Повна всесвіт Marvel." - подумав Том, радіючи, що йому не доведеться турбуватися про з'явлення незнаних злочинців. - Хочете чаю? - питає Том, копіюючи те як вона зустрічає гостей.
- Так, я б із задоволенням. - Стародавня відповідає і сідає навпроти Тома, і він наливає їй чашку.
- Я чекала, коли ж відбудеться наша зустріч. - Каже вона, потягуючи чай.
- Я думав, ти не помітила, як я прийшов. - Том відповідає.
- О, я не знала, але я могла сказати, що сам всесвіт щось приховує від мене. Порожні плями в часі, які я не могла побачити, почали з'являтися. Коли ці порожні місця почали з'являтися, можливе майбутнє почало змінюватися на краще. Я не була впевнена, що це будеш ти, але тепер, коли я зустріла тебе, я можу сказати на 100%, це ти. Ти єдиний, кого я не бачу. Хоча я й не думала, що ти будеш вагатися. Твій вид довгий час переховувався. - Він каже, дивлячись на Тома, як математик дивиться на рівняння.
- Що ж, приємно знати, що я захищений від ішемря в часі. Я Томас Марволо Реддл, але всі звуть мене Томом, - каже Том, очікуючи, що вона погано відреагує на його ім'я. Якщо у неї дійсно буде погана реакція, то Тому доведеться пояснити їй злиття. Він не може допустити, щоб один з наймогутніших людей на планеті Земля думав, що він якийсь злий темний лорд. Зрештою, якби не злиття душ, Том став би вбивцею, душогубом, ґвалтівником і взагалі шматком людського сміття.
- Ти вже знаєш про мене, але я все одно скажу. Я - Верхова Чарівниця планети Земля, але ти можеш називати мене старою. - Каже вона і, здається не реагує на повне ім'я Тома.
- Ще раз радий познайомитися з тобою, стародавньою. Ти не заперечуєш, якщо я задам тобі питання? - питає Том, і давній кивнув головою, показуючи йому питання. - Як ти почуваєшся, якщо не знаєш, як піде розмова?
- Це повністю і абсолютно освіжує. Незнання того, що станеться далі, водночас лякає і звільняє. - Вона відповідає і продовжує пити чай. - Можу я задати питання?
- Звичайно, давай. - Том відповідає.
- Чому я не бачу тебе з каменем часу? - питає вона, сподіваючись знайти відповідь на болісну її проблему.
- Мені дуже шкода, але я поняття не маю. Я сам трохи знаю про майбутнє, саме так я дізнався про тебе, тому я прийшов сюди, щоб дізнатися все, що я можу, про містичні мистецтва. - Том сказав, роздумуючи, чому його виключили з її бачення майбутнього. « Це може бути через злиття або багато інших дивних можливостей», - подумав Том, але не говорив про це давньої.
*Вітох* Я сподівалася на деякі відповіді, але все в порядку. - Вона зітхає, але після хвилинного роздуму потискає плечима. - Що стосується навчання тут, то боюся, за це доведеться заплатити. - каже вона, і її поведінка стає набагато серйознішою.
- Якщо йдеться про захист Землі від містичних загроз, то я готовий погодитися з двома умовами. - Каже Том, і давній жест просить його продовжувати. - Все досить просто. Ти називаєш мене тільки тоді, коли я тобі абсолютно потрібен. Я не маю часу, щоб мене викликали з приводу кожної маленької загрози Землі. Якщо інші можуть впоратися з цим, я не хочу, щоб мене турбували. З іншого боку, якщо інші не можуть впоратися з певною загрозою, я буду більш ніж щасливий допомогти, наскільки зможу.
- Твоя друга умова? - Питає вона.
- Я хочу, щоб мене навчала особисто ти. - Том говорить прямо.
- Я приймаю твої умови. Ласкаво просимо в Камар-Тадж, - відразу ж погоджується вона.
Найстарше було найняти Тома з такими ситуаціями. Для першого умову багато магів можуть зайняти місце Тома для легшої загрози, так що їй було не дуже важко погодитися. А Тома, якого вона навчала стародавньої релігії, хоче бути якомога ближче до нього і зрозуміти, чому він не може бачитися з каменем часу.
- Дякую, що запросили мене, вчитель. - Майже говорить Том. Хоча я йду в Хогвортс, тому можу вчитися тут тільки під час канікул.
- Зрозуміло, тоді ми повинні почати негайно, чи не так? - питає вона, і в Тома від її тону виникає жахливе відчуття. - Відкрий свій розум. - Каже вона, постукаючи Тома по лобі.