Мене звати Сартіс, і я – нинішній Король Демонів цього світу. Незважаючи на свою могутність, останнім часом я відчуваю велике занепокоєння.
Справа ось у чому:
У кожному світі існує Король Демонів і Герой. Король Демонів уособлює темні сили, а Герой – армію світла. Кожні п'ятсот років у світах настає доленосна ніч. Це ніч, коли Герой перемагає Короля Демонів і рятує світ від темряви.
Це було негласне правило між Королями Демонів усіх епох. Після поразки ми, Королі Демонів, можемо піти у відставку і робити все, що забажаємо. Тому протягом останніх 500 років я тихо чекав на кінець своєї кар'єри.
Звичайно, інші люди про це не знають. Це можна вважати негласним правилом в індустрії Королів Демонів.
Загалом, я готувався сотні років, щоб змогти довести свою кар'єру Короля Демонів до ідеального завершення. З цієї причини я тренувався у найнебезпечнішому лісі Демонів, а також став вершником лютого дракона Фафніра, і особисто повів свої війська в бій, щоб викрасти принцесу королівства. Все це було зроблено для того, щоб створити найпохмурішу атмосферу.
Все йшло гладко, поки переді мною не з'явився мій доленосний ворог.
З посмішкою на вустах я погладив Фафніра, який сидів на краю мого трону. Тримаючи у пащі чарівний меч, Фафнір чхнув і випустив трохи драконячого дихання, яке спалило незліченну кількість міст. Його очі злегка затремтіли, жорстоко дивлячись на Героя, що стояв під платформою.
— Я дуже довго чекав на тебе, Герою.
Герой із світлим волоссям і зеленими очима тримав обома руками меч і з серйозним виразом обличчя сказав:
— Вибач, але замок Короля Демонів занадто великий, тому я випадково заблукав...
Я:
— ...
Чому мені здасться, що цей Герой надзвичайно ненадійний...
— Кхм. Немає сенсу говорити більше.
Я прочистив горло, встав і витягнув з пащі Фафніра меч, що горів драконячим вогнем.
Ну що ж, спершу поборемося, мій призначений вороже...
— Приготуйся, Герою!
***
По логіці, далі мусив послідував досить плавний розвиток подій.
Він уже переміг багатьох моїх підлеглих, яких я відправив раніше, і успішно постав переді мною.
Але чому, незважаючи на те, що цей Герой вже зробив такий великий крок, він не зміг пройти навіть перший рівень захисту!?
Я подивився на Героя, якого я побив, і мої руки з мечем затремтіли.
— Як і слід було очікувати від Короля Демонів. Ти такий сильний!...
Герой витер кров з куточка рота. Він ледве тримався на ногах зі своїм святим мечем.
Ні, ні, ні, брате. Це не тому, що я занадто сильний, а тому, що ти занадто слабкий!
Щойно навіть Фафнір зміг відбити удар своїм хвостом!!
Герой спокійно сховав меч і сказав:
— Я прийду завтра битися.
З цими словами він неквапливо вийшов із замку Короля Демонів.
Я:
— ...
Фафнір:
— ...
Я був настільки шокований, що навіть не встиг його зупинити.
***
Як Король Демонів, я сьогодні зіткнувся з перешкодою у своїй кар'єрі.
Який метод мені потрібно застосувати, щоб програти такому нікчемному герою?