— Повсюди одне розчарування! Я такий злий, такий злий!
— У поганому настрої?
— Так! Я ж кажу, що дуже злий!
Фадель стиснув тильною стороною долоні потилицю. Він перестав дивитися на розлючену поведінку Стайла і перевів погляд на вікно бургерної.
Було вже досить пізно, і небо за вікном стало темно-синім. Стайл прибув до бургерної годину тому. Коли він прийшов, він був у чудовому настрої, але тепер? Він був розлючений, наче щойно з'їв осине гніздо. Що ж змусило Стайла, який зазвичай мав веселу вдачу, так розлютитися? Це був він... Фадель.
— Ну, звісно! З тих пір, як ти дав інтерв'ю в соцмережах, у твоїй бургерній не бракує клієнток! Спадкоємець Empire Estate and Property і його бургерна? Вау, він неодружений! Вау, у нього немає коханої! Спадкоємець заможної родини шукає партнерку? Що за нісенітниця!
— Я цього не казав! Я взагалі не говорив про своє особисте життя на тому інтерв'ю, я говорив тільки про бургерну. Не знаю, чому стаття вийшла такою! Я сказав їм виправити це!
— Ти хочеш виправити це, але вже запізно. Тепер у тебе купа дівчат, які намагаються тебе завоювати!
До приходу Стайла група красивих клієнток фліртувала з Фаделем, запрошуючи його випити, поговорити і сфотографуватися. Але Фадель не був зацікавлений, бо ці клієнтки не цікавилися їжею, яку він готував; вони з'їдали лише кілька ложок, а потім зосереджувалися на розмові з ним.
Коли Байсон прибирав столи і виносив залишки їжі, Фадель відчував, ніби його серце розривається. Як він міг вподобати тих дівчат? Йому набагато більше подобався Стайл. Стайл дуже рідко залишав їжу, яку він приготував, недоїденою, і робив це тільки тому, що Фадель готував занадто багато.
— Заспокойся.
— Як тут заспокоїтися?
Фадель кліпнув на Стайла, дивлячись, як той дістає кухонний ніж, намагаючись його заточити.
Насправді Стайл навіть не знав, як користуватися ножем, і, ймовірно, не наважився б нікого ним поранити.
У цей час, незадовго до закриття, в закладі ще були деякі клієнти, але більшість з них нещодавно прийшли з роботи, тож замовлили лише невелику кількість їжі і зосереджувалися на напоях та розмовах. Оскільки жоден стіл не замовляв більше їжі, Фадель не мав чим зайнятися.
— Чорт, я не хочу бути таким ревнивим. Я відчуваю себе таким дурним і це так дратує.
Стайл відклав ніж, з обличчям, на якому відбивалися роздратування і злість.
Побачивши це, Фадель підійшов ближче і взяв Стайла за руку під столом, щоб ніхто не бачив.
— Тобі не потрібно ревнувати, ти ж знаєш, що я дивлюся тільки на тебе.
— Не кажи так.
— Я кохаю тільки Стайла.
—Я знаю, але все одно не хочу, щоб хтось тебе турбував. Ти повинен бути обережним, у наш час не можна довіряти людям.
— Я буду обережним. Завтра у бургерній вихідний. Давай поїдемо на сусідній пляж? Змінимо обстановку і залишимося там на ніч.
— Ти збираєшся взяти мене в подорож?
Настрій Стайла швидко змінився. Він почав широко усміхатися, коли почув про поїздку. Фадель кивнув на знак згоди. Коли його партнер усміхався, він не міг не усміхатися у відповідь.
— Так, я вже спланував поїздку. Там є чудова кондитерська, яка тобі сподобається.
— Ти вже спакував валізу?
— Так, я навіть купив нам однакові сорочки.
Таке балування змусило Стайла перестати ревнувати Фаделя. Він широко усміхнувся і озирнувся по бургерній. Його погляд зупинився на дверях, куди заходили кілька пізніх відвідувачів. Оскільки Байсон сьогодні закінчив роботу раніше, тепер настала черга Стайла обслуговувати клієнтів.
Він відійшов від кухонного столу, за яким розмовляв з Фаделем, і підійшов привітатися з відвідувачами. Фадель спостерігав за ним, коли голос Стайла пролунав з теплотою, створюючи дружню атмосферу в бургерній колишнього вбивці.
— Вітаємо! Ласкаво просимо до Серця Бургера!
На щастя, Фадель ще не вимкнув гриль, хоча вже наближався час закриття. Він спостерігав за групою молодих чоловіків, які щойно прийшли. Їх було троє. Стайл впевнено вручив їм меню і став поруч, чекаючи, щоб прийняти їхнє замовлення.
Один із трьох клієнтів не відводив погляду від Стайла і усміхався. Фадель відчув у повітрі легке хвилювання.
— Ми рекомендуємо бургер із яловичиною, який дуже добре поєднується з темним пивом, – промовив Стайл.
Однак, здавалося, клієнти були більше зацікавлені в непристойних коментарях, ніж у замовленні їжі.
— Ти здаєшся мені знайомим. Ми раніше зустрічалися? – запитав один із них.
— Е-е-е... але я вас зовсім не впізнаю.
— Можливо, я бачив тебе у своїх снах. Можливо, ми були спорідненими душами в минулому житті.
Фадель грізно блиснув очима. Він не знав, коли ніж, який щойно поклав Стайл, опинився в його руці. Один із клієнтів відкрито фліртував зі Стайлом, підбурюваний своїми друзями.
Проте Стайл зумів тримати ситуацію під контролем.
— Що ви бажаєте замовити?
— Я візьму одного офіціанта, будь ласка. Можна твій номер телефону?
Фадель глибоко вдихнув і пройшов з кухні до місця, де Стайл був об'єктом відвертого флірту. Він не розумів, чому Стайл засмучувався, коли хтось з ним фліртував. Йому було байдуже на тих людей, і він не бачив причин для ревнощів.
Він не усвідомлював ступінь ревнощів Стайла, поки в його стосунки не почав втручатися хтось інший.
Навіть якщо Стайт відмахувався або казав: «У мене є хлопець. Якщо ви не збираєтеся поки замовляти, то просто перегляньне меню», Фадель все одно відчував ревнощі.
— Зачекай хвилинку.
Клієнт, який фліртував зі Стайлом, сміливо схопив його за руку, коли той повернувся, щоб піти. Фадель ще не дійшов до столу, але ніж у його руці полетів вперед і з гучним стуком встромився в центр столу, шокуючи нову групу клієнтів. Стайл вирвався з хватки, і Фадель одразу обійняв його за талію, заявляючи про свої права.
— Іди перепочинь. Я сам обслужу цей стіл.
Стайл кивнув і відповів:
— Гаразд.
Він ніколи раніше не бачив Фаделя таким розлюченим і ревнивим. Однак Фадель був злий не на нього, його інтенсивний погляд був прикутий до чоловіка, який намагався з ним загравати.
Стайл не злякався, коли Фадель кинув ніж. Насправді, коли інші намагалися загравати з Фаделем, Стайл теж хотів кинути в них ніж. Проблема полягала в тому, що він не дуже влучно кидав, тому міг тільки розчаровуватися в собі.
Стайл повернувся на своє звичне місце в кухні, а Фадель, який мав прийняти замовлення, підійшов до нього. Група клієнтів пішла, так нічого не замовивши.
Коли Фадель повернувся, Стайл усміхнувся і запитав:
— Ревнуєш?
— Зовсім ні...
— Ну… хіба ти не можеш трохи подуріти і поревнувати мене? Ти справді не ревнуєш?
Фадель зітхнув і опустився на коліна, поклавши голову на коліна Стайла. Стайл був трохи здивований, бо Фадель зазвичай поводився так, коли вони були вдвох. Робити це в бургерній, де були клієнти, було досить дивно.
— Насправді, я ревную. Це так дратує, що я в люті!
Стайл весело засміявся, погладжуючи Фаделя по голові в заспокійливому жесті, а потім, нахилившись, він поцілував його в голову та прошепотів:
— Я ніколи не зраджу тебе. У мене є тільки ти, Фаделю.
— Я все одно злий через це.
— Гаразд, тепер ти розумієш, як я себе почуваю?
Фадель кивнув, підтверджуючи, що зрозумів.
Стайл продовжив:
— Тоді навчи мене кидати ножі!
Фадель завагався на мить, а потім відповів:
— Нізащо. Якщо ти розлютишся і кинеш у мене ножем, це буде небезпечно! Я нізащо не можу навчити тебе цього.
В результаті Фадель отримав гучний удар по спині. Потім Стайл потягнув його за щоки, розтягуючи їх. Останнім часом Стайл відчував себе досить комфортно, проявляючи фізичну близькість до нього, що змушувало Фаделя забути образ людини, яка боялася його, коли вони вперше зустрілися.
— Може, мені просто побити тебе?
— Почекай, поки закриється бургерна, і я відплачу тобі сповна, Стайле.
— Що? Що ти збираєшся зі мною зробити?
Фадель відповів шепотом на вухо своєму коханому, і всі жартівливі удари припинилися, а обличчя Стайла стало яскраво-червоним. Фадель прошепотів йому на вухо лише одне слово, але дуже непристойне слово, яке було одночасно агресивним і збудливим. Ох... і, судячи з усього, цей чоловік був занадто власницьким!