Навіть у XXI столітті, коли технології значно просунулися вперед, людство все ще не отримало можливості контролювати блискавки.
Тому затримки вильоту літаків через грози все ще були повсякденним явищем для ділових собак, які мусили вирушати у відрядження.
Як єдиний помічник великого начальника, Ся Лінь ніс тягар виконувати всі його забаганки, поки вони не сіли в літак. Тож він тупо сидів у залі очікування, спостерігаючи, як його директор користується ноутбуком і займається офіційними справами так само серйозно, як і у своєму офісі.
За весь свій досвід роботи, навіть коли він виїжджав у відрядження з Кай Еном – тим виблядком, який постійно вдосконалювався, незважаючи на те, що вже був видатним – вони ніколи не мали рейсу, запланованого на вечір. Якщо від них вимагалося з'явитися на зустріч наступного дня, вони просто вилітали на півдня раніше.
Після довгих і нудних двох годин Сюе Дзенань все ще був нерухомий, як гора, і не виявляв ніякого нетерпіння чи дискомфорту. Зрештою, саме Ся Лінь не зміг більше цього витримувати.
Він запитав:
— Начальнику Сюе, дозвольте запитати, чому ми мусимо вилітати вночі, а не на півдня раніше?
Немов його хід думок був перерваний, Сюе Дзенань підвів голову і деякий час дивився на нього, не відповідаючи. Потім чоловік вирішив продовжити виконувати поставлене завдання.
Саме коли Ся Лінь вирішив, що інша сторона відмовилася відповідати, він сказав:
— Я був дуже зайнятий.
Ся Лінь:
— ...
Сюе Дзенань продовжив:
— Оскільки було занадто багато паперової роботи, якої, якщо я не встигну закінчити до вечора, доведеться відкласти на два дні, я був змушений попросити тебе попрацювати сьогодні понаднормово, щоб встигнути на літак.
Ся Лінь:
— Це не важко, зовсім. Так і повинно бути.
Ся Лінь не Лінь Ся: Чи може начальник не зловживати своєю владою і відкласти роботу, щоб деякі з нас могли весело провести вечір? Лише один вечір!
Цей татко гарніший за омегу: Ти можеш кинутися до нього і розлючено вигукнути: «Начальнику! Я дожив до такого віку, але мені ніколи не доводилося працювати понаднормово, щоб встигнути на літак! Я вимагаю оплати понаднормової роботи!».
Ся Лінь не Лінь Ся: Плата за понаднормову роботу – не найголовніше, найголовніше те, що вночі легко пропустити літак! І ми нікуди не полетимо.
Всі, хто в тічці, – ідіоти: О, насправді, твій начальник хоче провести з тобою прекрасну та незабутню ніч.
Цей татко гарніший за омегу: Цілком очевидно, що його мета досягнута.
Ся Лінь не Лінь Ся: Прекрасна та незабутня ніч не змінить моєї поганої думки про нього!
Цей татко гарніший за омегу: Забудь. Ти колись дав надзвичайно негативну оцінку покидьку, і в кінці кінців...
Ся Лінь не Лінь Ся: Ми сідаємо в літак!
Насправді вони не сідали в літак, а на табло все ще виднілося повідомлення про затримку.
Ся Лінь просто не хотів продовжувати цю тему, а також не хотів чути нічого, що було пов'язано з Кай Еном.
Що ж, він визнавав це. Кай Ен був чоловіком, якого він знав протягом року, і потенційним романтичним партнером, з яким він був пов'язаний протягом місяця, перш ніж нарешті зрозуміти, що відчуває до нього.
Тож як Кай Ен міг опуститися до рівня збоченої звірини та безсоромно зраджувати йому?
Як бета, який програв омезі, Ся Лінь досі відчував певне розчарування. Те, що мало таку малу ймовірність статися, вже тричі траплялося з ним. Можливо, йому слід запалити пахощі, поклонитися Будді і помолитися? Або ж знайти якогось експерта, щоб перевірити його шлюбну нитку і дізнатися, чи вона насправді існує?
— Каву?
Ся Лінь підвів голову і побачив перед собою чашку гарячої кави, яку тримав ентузіастичний офіціант.
— А... дякую.
Сюе Дзенань милосердно відклав свою роботу, побачивши, як нудьгує Ся Лінь, і запитав:
— Хочеш прогулятися?
Прогулятися? Ся Лінь приголомшено подивився на нього, тримаючи в руках каву. Що начальник Сюе думав про це місце? Де можна було прогулятися в аеропорту? Навколо були лише магазини з розкішними товарами, на які йому знадобилося б кілька зарплат, або купа яскравих речей, таких як засоби для догляду за шкірою, в яких він не розбирався.
— Немає потреби. – Ся Лінь відразу відмовився.
— Вибач, що завадив твоєму побаченню з хлопцем. – Сюе Дзенань, здавалося, тільки що усвідомив, наскільки неприємно зривати побачення закоханих, і додав: — Наступного разу, коли ми їхатимемо у відрядження, я спершу пораджуся з тобою, перш ніж приймати рішення.
— Ах... я дуже зворушений… – Ся Лінь навмисно розтягував слова. Він подивився Сюе Дзенаню в очі, але не побачив у них жодного збентеження. — Мій хлопець не буде проти моєї відсутності через роботу. Адже наше кохання міцніше за золото і глибше за море. Два-три дні без побачень для нас не проблема.
Ся Лінь наголосив на тому, яким чудовим був його вигаданий хлопець. Він зробив це, щоб убезпечити себе від будь-яких думок, які Сюе Дзенань міг мати про нього.
Він зовсім не хотів знову мати стосунки з альфою. Він також не хотів бути свахою, яка допомагає людству, дозволяючи альфам зустріти своїх ідеальних омег. Чому він має брати на себе ініціативу бути гарматним м'ясом?
— Але, начальнику Сюе, наступного разу давайте не вирушатимемо ввечері.
Зрештою, Ся Лінь не хотів чекати в аеропорту о дев'ятій годині, як ідіот, марнуючи час з незрозумілим альфою.
Вони сиділи там до десятої години вечора. Потім літак, який затримувався на чотири години, нарешті оголосив, що пасажири можуть сідати на борт.
Для Ся Ліня не мало значення, хто сидів поруч з ним, або в якій частині літака він сидів сам. Тому що він належав до певного типу людей, який обов'язково засинав, в якому б транспорті він не їхав.
Сівши, він чесно сказав своєму начальнику:
— Якщо я не заплющу очі і не засну, мене сильно закачає, і я навіть можу занедужати або набрякнути. Тому, начальнику Сюе, я зараз трохи подрімаю.
Потім він дістав маску для очей. Не звертаючи уваги на вираз обличчя людини поруч, Ся Лінь зробив саме те, що щойно сказав.
Сюе Дзенань:
— …
Коли вони нарешті дісталися аеропорту міста Х, колега з їхнього філіалу, який прийшов їх зустріти, виглядав так само, як Ся Лінь, іншими словами, він був сильно обтяжений.
Замість початкового часу приземлення о дев'ятій годині, цьому хлопцеві довелося чекати аж до дванадцятої. Їхньому колезі теж не було легко.
Поки Ся Лінь хвалив свого колегу за любов до роботи, реальність завдала йому важкого удару.
— …Один номер? – Ся Лінь замислився, чи не збирається їх філія закритися. Незважаючи на те, що це була ділова поїздка, філія фактично забронювала для них лише один номер.
Сяо Лі запитав:
— Ви хіба не забронювали один номер?
Ся Лінь, мовчки дивився на зачинені двері ванної кімнати, відчуваючи, як його серце перетворюється на попіл, коли він проводжав Сяо Лі.
Що це на біса за сценарій, у якому «чоловік занадто нетерплячий і хоче змусити лягти з ним у ліжко»?! Тож, цей начальник Сюе нарешті збирався застосувати фізичну силу? Змусити їх увійти в одну кімнату, потім лягти у одне ліжко, а пізніше змусити бути разом, оскільки справа вже зроблена?!
Сюе Дзенань відчинив двері і побачив, що Ся Лінь пильно дивиться на нього. Його вираз обличчя був таким, ніби вони були одвічними ворогами, які не могли жити під одним небом.
— Ти вже нею скористався?
Ся Лінь проштовхнувся повз нього, а потім грюкнув дверима ванної кімнати і зачинив їх на замок.
Ся Лінь не Лінь Ся: Я не вірю в такі вигадки, як: «Заброньовано тільки одну кімнату, бо компанія припустилася помилки під час бронювання, однак так можна заощадити, а двоє чоловіків, можуть спокійно переночувати разом». Я бачив результат таких виправдань не один раз!
Світ – моє полотно: Тож, твій бос планує звабити тебе за допомогою таких банальних засобів?
Ся Лінь не Лінь Ся: Правильно! Саме так!
Ся Лінь з сумом відчинив двері ванної кімнати і побачив Сюе Дзенаня, який сидів на дивані в гостьовій кімнаті. Його валіза залишалася в тому ж стані, в якому її принесли.
— Ся Ліню, – Сюе Дзенань встав і підняв валізу, ніби збираючись піти. — Якщо більше нічого, я піду. Я маю заброньований номер на тривалий термін у цьому готелі, тож ти можеш жити в цьому. Побачимося завтра вранці.
Ся Лінь:
— …Добре, до завтра.
Ся Лінь не Лінь Ся:
— ???
Світ – моє полотно: Лягай спати раніше. Бідне дитя, тебе вже змусили опинитися в такому жалюгідному стані.