18
На занятті я таємно взяв Сю Цьов Чена за руку під партою і сфотографував наші переплетені пальці.
Я тихо усміхнувся:
— Сю Цьов Чене, чому ти такий світлий?
Сю Цьов Чен стиснув мою руку:
— Тобі не подобається, що я такий світлий? Я можу більше засмагати.
— Не потрібно, я кохаю тебе таким, який ти є. Не потрібно змінюйся заради когось іншого.
Сказавши це, я опублікував фотографію в соцмережі з підписом:
[Всім привіт, я більше не можу терпіти самотність, тому йду].
Хтось одразу ж прокоментував.
Кузина: [Брате, наскільки я бачу, це чоловічі руки. У мене тепер є невістка?]
Моє серце забилося швидше. О ні, я забув приховати публікацію від родичів!
З'явилося повідомлення від моєї кузини:
[Чому я більше не бачу цей пост? Ти його видалив?]
Я: [Не кажи родині, благаю тебе.]
Кузина: [Покажи мені, як він виглядає, і я погоджуся.]
Я прокрутив свою галерею і знайшов групове фото нашого гуртожитку.
Тільки тоді я помітив, що на фото Сю Цьов Чен дивився на мене з усмішкою.
Я відклав телефон і щипнув Сю Цьов Чена за стегно.
Сю Цьов Чен невинно подивився на мене.
Цей хлопець вже давно плете проти мене змови! Просто я занадто повільний, щоб це зрозуміти!
Я закрив обличчя Лі Джи Хе і Фан Дзя Міна та надіслав фото.
Моя кузина зраділа:
[Я вболіваю за вас двох!]
[Крутий, засмаглий уке та ніжний, світлошкірий семе, яка ідеальна пара!]
[Відтепер я охорониця вашого кохання!]
[Брате, почекай, я напишу 100 000 слів фанфіку про тебе і зятя!]
Я був сповнений знаків питання.
Що за «уке» і «семе»?
Хіба вона щойно не називала Сю Цьов Чена невісткою? Як він раптом став зятем?
Очевидно, у неї не достатньо домашніх завдань. Мені потрібно купити їй більше зошитів для вправ.
19
Зі мною трапилося нещастя. Перед конкурсом співів я підвернув ногу, граючи в баскетбол.
Сю Цьов Чен налив у долоню сафлорову олію, розтер її, щоб зігріти, а потім почав масажувати мою ногу.
— Можливо, тобі слід пропустити конкурс.
Я скривився від болю:
— Ні, я так довго готувався до цього.
Сю Цьов Чен не тільки не зміг мене переконати, але й мусив допомогти мені дістатися до сцени.
Я вистрибнув на одній нозі на сцену, викликавши сміх у глядачів.
Стоячи, я поплескав Сю Цьов Чена по руці і щиро сказав:
— Вибач, брате, що втягнув тебе в цю незручну ситуацію.
— Нічого, давай, покажи, на що ти здатний.
Сказавши це, Сю Цьов Чен сів у першому ряду глядачів.
На мене впало світло прожектора. Я налаштував струни гітари і перевірив звук.
Глядачі слухняно замовкли.
Глибоко вдихнувши, я нахилився до мікрофона і почав тихо співати:
— Літній дощ лютує, промочуючи білу сорочку,
Піт на долонях розтоплює мить серцебиття.
Обережний погляд з куточка ока
Переплітається з ніжними, люблячими рухами.
Чи потрібно зібрати всю мужність,
Щоб досягти ідеального фіналу з ноткою жалю?
Кінчики пальців перебирали струни, і глибокий звук гітари розлився по залі.
Я подивився на Сю Цьов Чена в першому ряду і продовжив співати:
— Боги закривають твоє ліве вухо не для того, щоб принести темряву.
А, можливо, для того, щоб ти міг зосередитися на шепоті кохання у правому вусі.*.
Осінь не є пустою, а є повторенням літа*,
Підтримуючи довготривалі надії сезонів, які ніколи не будуть зруйновані*.
Твоє майбутнє – це не старі спогади, а річка, якою я буду подорожувати.
*Оригінальний текст цих трьох рядків пісні:
许是让你专心右耳情话的呢喃
秋天不是枯寂，是倒带播放的夏天
承托四季绵长的期许永不会中断
Акростих цих трьох рядків пісні – 许秋承 (Сю Цьов Чен).
Сю Цьов Чене, твоє майбутнє – це моя подорож.
Цю пісню я написав спеціально, щоб зізнатися тобі.
Ти її почув?
20
Закінчивши співати, я встав і вклонився.
Від глядачів пролунали бурхливі оплески.
З злегка почервонілими очима Сю Цьов Чен підійшов, щоб допомогти мені зійти зі сцени.
Джао Вей раптово підійшов з букетом рожевих троянд і вручив його мені:
— Брате Джове, ось квіти, які ти просив.
Сю Цьов Чен дивився на мене здивованим поглядом, коли я поклав букет йому прямо в руки.
— Сю Цьов Чене, між нами все ще не було справжнього зізнання. Тож дозволь мені це виправити.
Сю Цьов Чен дивився на мене в заціпенінні.
Я нахилився до його правого вуха:
— Цього разу я не буду говорити брудних слів. Я хочу майбутнє з тобою.
Після хвилини мовчання уся зала вибухнула хором оплесків, що, здавалося, підняли дах, а хтось почав скандувати «Будьте разом!». Невдовзі скандування перетворилося на єдиний гучний крик, що лунав по всій залі.
Сю Цьов Чен тримав квіти, а його очі вигнулися в усмішці.
— Звичайно.
Він ніжно поцілував мене в чоло.