— Він точно ґей! У нього є Блу!
— Коли він щойно повернувся, я почув звук сповіщення від Блу на його телефоні!
— Що таке Блу?
Але я не встиг почути відповіді, оскільки між нами втиснувся Ґу Ю. Лян Цін негайно замовк.
Коли ми з Ґу Ю відходили, я озирнувся назад і побачив, що Лян Цін промовив до мене два слова: «Повір мені!»
Я помітив його розчарування від того, що він не зміг висловитися в присутності Ґу Ю. Здавалося, він ось-ось заплаче від відчаю.
Наші баскетбольні майки були мокрі від поту, тож ми пішли до кімнати з інвентарем, щоб переодягнутися в чистий одяг перед тим, як вирушити на вечерю.
Я швидко натягнув футболку, і коли моя голова вилізла з коміра, я помітив, що Ґу Ю застиг на місці, дивлячись на мене. Його адамове яблуко ворухнулося, коли він кілька разів ковтнув.
— Ся Хваю, ти дуже блідий.
— О, це нормально, – недбало відповів я, а потім запитав: — Чому ти не знімаєш свою? Хіба вона не відчувається липкою?
Ґу Ю, здавалося, був надто стурбований, тому що втупився в мене.
— У мене брудні руки.
— Ти ж повинен був помити руки, коли ходив до вбиральні. Тож...
Його очі раптом загорілися.
— Можеш допомогти мені зняти її?
***
— Звісно!
А що тут такого? Ми ж друзі, врешті-решт.
Я простягнув руку, щоб допомогти йому зняти спітнілу баскетбольну майку, але Ґу Ю несподівано втратив рівновагу і притиснув мене до стіни.
Я опинився в пастці рук важко дихаючого Ґу Ю, який був на кілька сантиметрів вищий за мене.
Ґу Ю злегка опустив голову, зустрівшись з моїми очима поглядом, який був не зовсім правильним!
Щось не так.
Я почав панікувати, уникаючи його погляду і озираючись по сторонах. Але на такій відстані все, що я міг бачити, – це його груди, прес або біцепси на руках.
Ґу Ю був у чудовій формі. Його м'язи були чітко окреслені, і кожен сантиметр його тіла здавався ідеальним.
Він нахилився ближче до мого вуха і прошепотів:
— Вибач, я втратив рівновагу.
Його тепле дихання торкнулося мого вуха і шиї. Він ненадовго замовк, а потім пояснив:
— Послизнувся.
Послизнувся? Справді?
— Ох... ох, зрозуміло.
Я повторив ще кілька разів, але Ґу Ю не відійшов. Тільки-но я зібрався підняти на нього очі, як він раптом подався вперед і його тіло притиснулося до мого.
Я відчув твердість його грудей і преса, що притискалися до мене.
Низьким, хрипким голосом він сказав:
— Ся Хваю, ти дуже приємно пахнеш.
Ух...
Можу я дещо запитати?
Чи міг би друг сказати іншому другу, що той приємно пахне?
У моєму мозку пронеслася хвиля думок, і я раптом згадав застереження Лян Ціна.
Невже Ґу Ю справді...
Я задер голову, але мій ніс зіткнувся з його носом. Ми завмерли на кілька секунд, а дихання Ґу Ю стало нерівним. Я почув, як він облизав губи, і побачив невгамовне бажання в його очах.
***
О, Боже.
Я миттю прошмигнув під його рукою і відскочив убік.
— Ух, я... Я щойно згадав про деякі справи. Я мушу йти!
Я поспішив назад до своєї кімнати в гуртожитку, прокручуючи в голові все, що щойно сталося, і постійні твердження Лян Ціна про те, що Ґу Ю – ґей.
Протягом наступних кількох днів я уникав Ґу Ю. Але потім мене осяяла одна думка.
Я не міг дозволити його дівчині залишатися в невіданні!
Вона не зробила нічого поганого і заслуговувала знати правду!
Але у мене не було її контактної інформації. Як я міг зустрітися з нею, щоб розповісти?
У мене з'явилася ідея, і я відправив Ґу Ю повідомлення: [У квест-кімнаті для пар, де я працюю, з'явилася нова кімната жахів. Хочеш спробувати зі своєю дівчиною?]
Після кількох відмов, які він отримав останнім часом, цього разу я взяв на себе ініціативу запросити його. Тож він одразу ж погодився.
[Якщо ти гратимеш примару, я тільки за.]
[Так, я гратиму примару.{
[Тоді домовились.]
Того дня, коли Ґу Ю та його дівчина прийшли, я сховався в темряві, одягнений у костюм примари, і чекав на них, щоб влаштувати засідку.
Коли вони проходили повз, я раптово вискочив і закричав. Вони обоє закричали від страху.
Поки Ґу Ю все ще був наляканий, я швидко схопив його дівчину і побіг!
Щоб уникнути підозр, я схопив її за рукав.
Я завів її в куток і зачинив за нами маленькі двері, прошепотівши:
— Ш-ш-ш! Не видавай ні звуку! Спочатку вислухай мене! Я маю сказати тобі дещо важливе!
Я задихався від надто швидкого бігу, і, намагаючись віддихатися, нахилився.
Вона ніжно поплескала мене по спині.
— Дякую, але не треба.
Я випростався.
— Я знаю, що в це може бути важко повірити, і я знаю, що ти, можливо, не зможеш прийняти це відразу, але я маю тобі дещо сказати...
Це було важко, але у мене не було вибору.
Я зробив павзу.
— Я мушу тобі сказати... твій хлопець – ґей.
У темряві постать переді мною затремтіла. Щось не так...
Якого зросту була його дівчина?
Потім біля мого вуха пролунав низький чоловічий голос.
— Звідки ти знаєш, що я ґей?
***
О, ні!
Я схопив не ту людину!
Як так сталося, що я потягнув Ґу Ю замість його дівчини?!
Я одразу ж впав на підлогу, прикидаючись мертвим, але Ґу Ю підхопив мене на руки, як принцесу, і поспішив до виходу.
Коли вони виходили, його дівчина подивилася на мене зовсім іншим поглядом, ніж раніше.
Присягаюся, я не такий чоловік!
Після цього я повністю перестав відповідати на повідомлення Ґу Ю.
На відміну від попередніх разів, цього разу він не міг просто прийти до мене в коледж або чекати на мене біля гуртожитку.
Тому що були літні канікули.
Я поїхав додому до бабусі.
Вона живе у віддаленому селі далеко від міста. Після ночі в зеленому поїзді я прокинувся і зрозумів, що вже приїхав.
Окрім відвідин бабусі, я також намагався просто втекти. Мені потрібна була емоційна перерва.
Я прагнув залишити позаду шум міста і відчути безтурботність відкритої сільської місцевості, де вітерець ніжно проносився повз мене.
Тому що я був засмучений.
Дуже засмучений.
По-перше, я був злий на те, що Ґу Ю, незважаючи на те, що він був ґеєм, обдурив свою дівчину. По-друге, я був засмучений тим, що щиро вважав його близьким другом.
Але, можливо, як сказав Лян Цін, надсилати щодня смс з побажаннями доброго ранку і на добраніч нетипово для гетеросексуальних хлопців – це більше притаманно «гравцям».