***
Минуло кілька тижнів відтоді, як я змирилася з правдою про мого чоловіка.
Час пролетів швидко, і настав той день, якого я так чекала.
Іншими словами, наближалася довгоочікувана дата останнього судового розгляду.
Це було дійсно довго.
Коли цей день настав, я трохи усміхнулася.
-Мадам, що зробити з Вашим волоссям?
Перед тим як увійти в Імператорський палац, я покликала слуг і підготувала одяг.
- Зроби так, щоб виглядало і було зручно.
Сьогоднішній одяг не для того, щоб виглядати найкрасивішим. Натомість я мусив стати герцогинею.
Головний герой, який не знає, що саме з чуток правда, але добрий і нещасний чоловік.
Але не було потреби виглядати таким нещасним.
Роздумуючи над цим, я підозувала покоївку, яка збиралася йти.
-Сходи і принеси ліки, які тут записано.
Побачивши назву ліків, написані на папері, очі служниці розширилися.
Але вона не могла противитись моєму наказу, тому виконала його. Коли мої ідеальні підготовки закінчилися, на мені було дуже красиве яскраво-синіше плаття.
Синій був моїм улюбленим кольором. Тому що коли я опинилася в цьому світі і побачила синє небо, то прийняла рішення розлучитися й стати вільною.
-Мадам, вуаль. Одягніть його негайно.
Горнича накинула на мою голову вуаль темно-синого кольору як останній штрих.
Усе волосся було вкрите непрозорою тканиною. Мені здалося, що вуаль трохи довговата, але не думаю, ніби це дивно, оскільки це було популярним аксесуаром у столиці.
Топ, топ.
По мармуровому підлозі коридору відлуння рознісся звук кроків.
Оскільки в цей день пара не могла приїхати окремо, я з радістю сіла у карету герцога, заздалегідь приготовлену резиденцією. Мій чоловік, який вже був всередині, вийшов і спробував мені допомогти.
-Жана, я добре провів ніч.
-Звичайно. Але ти так зовсім не виглядаєш.
Чоловік не мав слів.
На доказ моїх слів, його витончене обличчя виглядало втомленим, ніби він не спав кілька ночей підряд. Він сказав, що був зайнятий в фортеці останні кілька днів, і члени ради міністрів теж говорили про зайнятість, можливо тому він так і виглядав.
-Садитесь?
Він насмілювався прибити мене і посадити в карету, хоча міг би, просто, підтримати мене за руку.
Я б сказала щось, з'являються це в інший день, але сьогодні я не стала загострити на цьому увагу.
Поки карета була в русі, між нами не прозвучало ні слова. Зрештою, це не було незручно для чоловіка. Але для нього здавалося інакше.
-Розвід не відбудеться.
Чоловік заговорив першим.
-Правда?
Мені було не дуже приємно, що розмова почалася саме з цих слів, але я стримався і відповіла байдуже.
Мій чоловік злегка нахмурився. Незважаючи на його « структуру » вигляду, він виглядав зовсім інакше в порівнянні з ним, коли горів і благав мене у Йосені.
-Його Величність Імператор не дасть добро не розлучення.
- Яке у тебе міцне обличчя.
Я мала на увазі, що десь в його душі дійсно є частина, яка вірить у це.
Чоловік чомусь швидко подивився на мене. Його прямі волосся робили його більше схожим на герцога, ніж будь-коли.
У Йосіні він був скромно одягнений, а волосся не було належно підстрижене. Так подумати, саме такий образ я завжди бачила.
Жодної відповіді не було. Без розмов ми прибули в Імператорський палац.
Коли я йшла коридором до велетенського залу, в якому вже колись била, переді мною відчинилися двері.
-Проходіть.
Як і в день оголошення періоду відокремленого проживання, імператор на троні привітав нас. Я ввічливо привіталася, як і в той день, і озирнула зал.
На відміну від того дня, писарів і служителів було більше.
Повільно перевівши погляд, я помітила чоловіка біля імператора. Він нагадував вродливого імператора середні роки.
Виходить, сюди прийшов навіть наслідний принц?
- Як довго ви чекали це дня. Звичайно, увесь той час не було даремно.
-Ви дуже милостиві, Ваша Величносте.
Перш ніж оголосити про початок, він сказав коротке вітання і теж мовчки вклонився.
Сьогодні буде найзахопливіший суд у світі, якщо ви не можете дочекатися його.
Цей суд не для розваги, Ваша Величність.
Імператор присоромився, дивлячись на чоловіка.
https://literna.net/uk/books/515-lyubii-chomu-ti-pro-tse-zhalkuyesh