Від самого початку це було передбачувано.
У будь - якому разі, він служив моєму чоловікові, а не мені. Звичайно, він буде більше дбати про герцога, ніж про мене. Важливо було те, що я сказала їм - викинути все і показала свій образ без найменшого жалю.
Поруч були Роза і покоївки.
У майбутньому це може стати хорошим доказом. Вони можуть сказати, що « вона виглядала так, ніби їй зовсім не шкода!»
Іншими словами, боротьба за громадську думку є боротьбою за імідж. У цей момент я була дуже вдячна своєму блідому кольору обличчя.
Насправді це було так тому, що до того, як я заволоділа цим тілом, воно було дуже слабким через нервового зрив. На відміну від дружини, я добре харчувалась. Але хоч би як добре я їла, моє тосне тіло не видужало.
Я зовсім не хвора, і моє тіло готове діяти!
Якщо цей нервовий зрив теж був викликаний герцогом, мені нічого сказати в подяку.
Побачивши, що багато речей мого багажу остаточно викидаються, я без жалю відвернулась.
Після того як багаж був подібний до гори, його вилучили на диво. Я можу легко підняти її, доклавши лише трохи зусиль.
Коли я йшла, Роза швидко схопила сумку і пішла за мною. Так ми дійшли до конюшні. Там стояла велика карета.
-Я вас чекав, герцогиня.
Карета була без розкішних візерунків, досить простий, але стійкий і не належала резиденції герцога. Я спеціально замовила її. Але вона зовсім не була пошарпаною, а є однією з розкішних карет, тому що шлях звідси буде далекий.
-Пункт призначення – Йосен на півдні, вірно? Будь ласка, перевірте і знову підтвердити.
Кучер ввічливо запитав мене, бо мав справу з дворянами.
Я легко кивнула на знак підтвердження і відвернулась.
Йосен.
Там жили мої батьки.
Як і очікувалося, я збиралася міцно спати в дорозі після того, що було влаштовано на благодійній вечірці. Я відправляюсь туди під приводом лікування в санаторії, але насправді їхала відпочити і розважитися.
Йосен був одним з кращих курортів на півдні. Іншими словами, це наче рай на півдні. Це відпустка.
-М, герцогиня...
Роза, яка мовчала, тихо звернулася до мене.
Я глянула на неї.
-Прошу вибачення, але перш ніж ви підете, у мене є повідомлення, яке герцог залишив для вас.
-Герцог?
Я згадала минулу ніч.
Той, хто мав бути у Павла вчора ввечері, раптом з'явився на створену мною благодійну вечірку, так?
Потім він пішов і повернувся в особняку, залишивши його пізніше. Невідомо куди він пішов так рано, на роботу в імператорську родину або ж до коханки.
Але мене це не хвилювало.
-Так, Ваша Світлосте сьогодні викликав його на роботу пізно вночі.
Хм, правда пішов на роботу?
Трохи подумавши, я погодилася.
Що ж, я чула, що командування було досить важливим, але він раптово не поїхав і тому його викликали для пояснення обставин?
- Він попросив Вас затриматися в особняку перед відсиланням і почекати, коли він повернеться від Його висновки. У нього є те, що він хотів би особисто сказати вам.
- Ось як?
Кивнувши, я подивилася на кучера і запитала.
- Чи зможемо ми поїхати прямо зараз?
-А? Да. Коли завгодно, герцогиня!
Кучер подивився на Розу і впевнено відповів.
Хоч він і цікавився тим, що було цікаво, але не міг запитати.
Першорядно простолюдини повідомили, що хтось з дворян добровільно йде у відставку. Роза, тримаючи сумку, слухала мою розмову з купером.
- Мені було приємно весь цей час, Роза.
Я попрощалася з нею.
Роза широко розплющила очі, не чекаючи почути таких слів.
Не знаю, що я була не в тій ситуації, щоб говорити про те, як мені було приємно тут жити.
- Живи добре в майбутньому.
Здавалося, що вона все зрозуміла лише після того, як почула ці слова.
Те, що я дійсно прощаюсь.
-Герцогиня, вы... Хіба ви не їдете до дому своїх батьків?
-Так і є.
- Але, чому ж Ви говорите так, ніби ніколи не повернетеся ...
- Тому що я не повернуся.
З легким обличчям я взяла сумку з рук Рози.
Вона була настільки розгублена, що навіть не могла тримати її.
-Навіть, якщо я приїду до столиці, сюди більше не повернуся.
https://literna.net/uk/books/515-lyubii-chomu-ti-pro-tse-zhalkuyesh