- Якщо це те, що вибрала я, мені на думку приходять 3 художника, який з них?
- Це Доріс R.
-А...
Це ім'я було мені знайоме. Він саме був тим, хто кілька днів тому надіслав мені листа, яке я звичайно не читала і викинула.
Хмм, коли я лише глянула на його картину, я відчула, що він справді має талант.
- Дякую за добрі новини. І ця розмова...
-Звичайно. Залишиться між нами. Я добре про це знаю. Не хвилюйтеся.
Група художників, яку я таємно створила, тобто митців з мого інвестиційного списку, тепер росла без будь-яких проблем і навіть без мене створювала грошовий цикл.
Це стало можливим завдяки директору галереї, який діє як агент від мого імені.
- Ніхто, крім мене точно не знає.
-Доріс R. Хто цей художник? Він кожного разу надсилає мені листи.
-А, це тому, що той друг, дійсно, хотів...
Директор галереї на мить усміхнувся. У нього теж були свої проблеми.
-Доріс R. Він також знає, що Ви - герцогиня, один з інвесторів. Не керуючий.
-Тоді ладно.
Я рідко поводилася, тому що директор галереї сам наймав необхідних критиків і співробітників, контролював бухгалтерією самостійно. Хіба не занадто рано дивитися?
Навіть зараз вона прикидалася просто герцогинею, яка вирішила подивитися галерею, щоб більшість людей не дізналися її.
Картини художників, які так виросли в ціні, і вартість ціни тих, хто визнавав їхню цінність. Я інвестую в них і беру на себе всі витрати, які стосуються спонсорства.
Назвемо це, свого роду платою за послуги?
Що ж, така плата буде сплачуватися і надалі. Чи можна сказати, що це як пенсія?
Я обережно прикривала обличчя віялом і прищурила очі.
Підготовка до вечірки пройшла гладко і легко закінчилася. Через деякий час, ввечері, засяяли зорі на небі, запалилися лампочки, освітлюючи галерею, і вечірка почалася.
На сьогоднішній благодійний вечір зібрались високопоставлені провідники всіх часів і ще більше палаців.
Це була справді хвилююча подія. Мабуть, в імперії на даний момент воно було на слух.
Все, мабуть прийшли, щоб побачити мене.
- Приємно Вас бачити, герцогиня.
- Ласкаво просимо.
Літній чоловік кивнув головою. Я не могла приховати свого здивування, відповідаючи йому віч - на - віч.
« Що за... Навіть він прийшов?
Цей старий джентельмен був самим маркером Оллонте. У молодості він був учителем сучасного імператора і належав до видатної громади, відомої своєю порядністю в аристократичному суспільстві.
Іншими словами, він подібний до благородного журавель, який навіть не дивиться на скандали та плітки.
Ого. Я прикусила свій язик.
Водночас я усвідомила, наскільки сильно вплив мого чоловіка впливає на мене і водночас пишалася чутками про те, що все працює правильно.
Усі формальні вітання закінчились ще під час підготовки до свята. Тепер, коли всі гідні люди були в зборі, ворота входу зачинили, ніби заявляючи про початок повноцінного розпорядку.
Стоячи на трибуні, намагаючись сказати вступну промову, я спостерігала за тим, як люди сяяли впродовж усього виступу.
- Дякую вам всім, що прийшли. Привітаємо організатора цієї благодійної вечірки. Бажаю вам, всім, добре провести час.
Люди не могли відірвати від мене очей, поки моя промова була закінчена.
Площа для вечірки на відкритому повітрі, прикрашена картинами художників, у світлі місячного світла та безлічі людей на Місяці. Всі з цікавістю дивилися на мене.
На мене стояли освічені літні люди. Це було схоже на гру поглядів.
Хто насправді наважиться прямо запитати: "Чи він - кастрат?"
Давайте, запитайте про це холоднокровно.
- Побачимося знову, герцогиня.
- Боже мій, графиня.
Коли я спускалася з трибуни, мене привітала жінка з келихом шампанського.
Це була графиня Аманта, яку раніше я запрошувала в резиденцію герцога. З красивими перами і квітами на голові, вона сьогодні чудово посміхалася, будучи в прикрасах, що підходять їй.
-Рада, що Ви виглядаєте здоровою.
-Хіба є щось, через що моє здоров'я може похитнутися?
-Однако недавно... Ні, це не те, про що варто тут говорити.
Графиня Аманта завагалася.
У той момент мені здалося, що я відчуваю мільйони вух, які хочуть почути нашу розмову.
Ох, все так зосереджені?
-Говоріть, як вам зручно. Це комфортне місце для художників, тому забудьте про формальність і теж майте відчуття комфорту.
Я спеціально зробила акцент на "Забудьте про формальності" для відволікання від себе.
Графиня Аманта з першого разу зрозуміла, що я кажу: « Звичайно, запитуй. Я вам дозволяю.’
- Боже, Ви в порядку? Я чула, що Ви зазнали такого ж болю як і я.
Ти питаєш, чи мій чоловік імпотент?
-Слухи так розрослися... У будь-якому випадку, все добре.
Здавалося, на мить зависла тиша.
Навіть вона, що провокує чутки про імпотенції, зосереджуючись на мене.
Очікуючи моєї відповіді.
https://literna.net/uk/books/515-lyubii-chomu-ti-pro-tse-zhalkuyesh