Епілог, чи, радше, кульмінація цієї історії.
Наступного дня, коли мене, як завжди, розбудили мої молодші сестри Карен і Цукіхі, моє тіло відчувало жахливу в'ялість. Було справжнім випробуванням змусити себе піднятися, а потім встати. Мої суглоби сильно боліли, як при високій температурі. Оскільки не було ніякої бійки чи сутички, на відміну від мого випадку чи випадку Ханекави — це не міг бути біль у м'язах. Але, в будь-якому разі, кожен крок завдавав болю. Спускаючись сходами, я також боявся, що можу впасти, якщо не буду обережним. Мій розум був ясним і це не був сезон грипу, тож що відбувалося?
Я трохи подумав, перш ніж мені спала на думку неймовірна думка.
По дорозі на кухню я зайшов до ванної кімнати.
Там стоять ваги.
Я став на них.
До речі, я важу п'ятдесят п'ять кілограмів.
Ваги показали сто кілограмів.
— Якого біса...
Отже... це правда.
Боги дійсно не розбираються в людях.