У просторі левітував хлопець і, як не дивно... Вів себе цілком спокійно. Йому хоч би хни, хоча він зараз ламає закони гравітації.
Він дивився в порожнечу, серйозно задумаючись:
— Хмм, начебто я сьогодні їв овочі на пару з куркою... Наступного разу, не буду їсти Брюссельську капусту, вже точно все через неї! - Сказав хлопець.
Наступного разу, я точно з'їм яловичину і смажену картоплю! - Я рішуче подумав той.
— І все, що тобі зараз цікаво, це те, чого ти з'їси наступного разу? - Почувся голос позаду нього. - Серйозно? - задав те питання.
Хлопець обернувся і побачив дивного типу з білосніжною шкірою та золотистим волоссям, що випускали світло, а очі були багряними. Таких людей рідко можна було побачити в повсякденному житті... Але наш герой вперше бачив такого чоловіка з незвичайним виглядом.
"..."
"..."
— Мда... Тепер то я точно відпущуся від Брюсселської капусту... - Видихнув той.
- Здрастуй, пареньку. - Махнув злотовласка.
— Ну... Здраова? - Він трохи сумнівався.
Від лиця ГГ:
Якщо чесно, я не здивований... Може це все сон? Чи це глюки після вечері? А може, ісекаї вплинули на мою психіку?
Або останній варіант... У мене шиза? Не хотів би я цього... Згодні зі мною, хлопці.
— Ти не виглядаєш шокованим. - Сказав мені незнайома людина, махаючи руками, при цьому натякаючи в якій ми ситуації.
— Я провів досить багато часу сам, тому мене мало що шокує - відповів я йому з незворушним обличчям і потиснув плечима. - Мені, мабуть, пощастило мати спокійний характер. Та й мені майже за 30...
— Ха-ха-хо! Всього-то 20 років прожив і замикав себе розумним? - Посміявся він і не забув поранити.
— Ну... Да ладно тебе... Де я? І взагалі... Навіщо я тут? - Дивно озирнувся я навколо і навіть пару разів ущипнув себе.
“ Я думав, що це сон у фільмах.
— Можливо, ти помер. - відповів мені златівка на моє замішання. - Твоя відповідь? - Раптом насупився він, задаючи мені питання.
Умер? Ха. Не думав, що я помру так незвично. Моє тіло зникло, бо я не міг чітко пам’ятати про те, що мене смоктав телевізор.
Що-ж... Мені не про що шкодувати.
— Добре... Тоді... - Відпустив я голову. - Забери мене повністю! - Я розкрив руки в обох напрямках.
"...."
Той просто мовчав і дивно подивився на мене.
- Що стоїш стовпом? І не думай про те, що сталося! - подивився я на нього, як на збоченця, при цьому обіймаючи своє тіло і тремтячи від холоду. - Відправ мене в рай або до пекло. Або як там у вас влаштовано. - Напльовий зітхнув я і продовжив. - Раз умер... Що мені робити? Плакати? Радуйтеся? Немає сенсу... Принаймні зараз... Мені вже все одно, адже мене ніхто не чекає вдома, крім Хаті. - згадав я про собаку в будинку. - Звичайно, шкода її, але знав би я, що йду назавжди, залишив б їй велику кількість їжі в мисці.
— Знаєш. - Посміхнувся мій співрозмовник. - Ти перша людина, що прийняв таку ситуацію не нормально ... Просто інші не хочуть помирати і прагнуть назавжди вибратися звідси.
— Ха? - Піднімав я брову. - Ти думаєш, що я псих? - задав я йому питання.
— Кхм... - кашлянув той у відповідь і просто посміхнувся. - Давай просто пропустимо це і перейдемо до справи. - витягнув той руки і плескнув їх.. - Радій! Адже тобі дали шанс! - Вказав мужик на мене пальцем. - Я хочу тебе переродити і зробити чемпіоном, яким не всі змогли стати, адже я - Божество!
— Що-ж... - показав я три пальці, - По-перше: Ні... - Загнув я вказівний палець, - по-друге: навіщо? - Загнув я другий палець, залишаючи єдиний середній. - По-третє: у тебе синдром восьмикласника? - Виплюнув я.
- Ти справді цікавий. - Відмахнувся він, - Ладно, скажу тобі коротко. Ми, Верховні божество, обираємо різних людей зі світу смертних, щоб зробити з них Богів! - Це урочисто сказав хлопець, - От тільки не всі цього гідні. Ти мені здався дивним і цікавим, тому я й вибрав тебе.
- А якщо...
Не встиг сказати, як золотий клацнув пальцем і переді мною з'явився екран.
— Все за твоєю згодою, прийми. - Боже підступно посміхнувся.
Чесно кажучи... Я в ах*е ... Він показав мені момент, коли я погодився з умовою з тієї реклами в телевізорі.
— Моя відповідь все ще залишилася такою: ні! - сів я в позу лотоса, але утриматися в одному місці було складно, оскільки гравітація тут не була.
— Ах, да! - згадав той щось. - Якщо ти станеш божеством, то у тебе буде шанс зустрітися зі своєю сім'єю.
— Правда? - Я здивувався. - Хоча... Чого я дивуюся... Ти ж Бог... Или Боже... - видихнув я вже, сидячи вгору-тормашками. - То ти зможеш мені допомогти з ними зустрітися?
— Ага. - Кивнув він. - А тепер давай, вибирай свої бажання. Зазвичай всі дають по двох-трьох, але так і бути, я дам тобі п'ять. - Випростався самозадоволення Боже і досить гордо сказав це. - Но! Вибирайте бажання з розумом! І нічого абсурдного ламає закон твого тіла, перш ніж станеш сильним! Я не можу дати тобі силу, як анімний персонаж, що перевершив усіх і вся у своїх світах. Наприклад: Сайтами, Доктор Манхеттен, Всевишній, Живий Трибунал ...
- Зрозумів. Можеш більше не згадувати. - Потія, зупинив я його. - Чому? - Поцікавився я.
- Сила і міць, звичайно, хороші. Я можу дати їх тобі, але ти не зможеш утримати в собі силу, яку вони годують. - пояснив мені той. - Тому тобі варто ставати сильніше поступово. Сам же я буду всіляко допомагати тобі.
— Н-да... - почав я замислюватися. - Ладно. Так і бути, зроблю що зможу.
- Я радий, що ти відповів. Тоді вибирай. У тебе залишилось мало часу і, будь ласка, вибери місце, куди хочеш переродитися.
— Окей, тоді... Перше, я бажаю переміщення по всій мультисвіті. Друге, я бажаю систему, що допоможе мені з усім і щоб я міг покращити її з кожним перехідом в інший світ. Третя, я бажаю силу Сайкі Кусуо, але тільки щоб я міг контролювати всю його могутність! Четверта, над-репаренерація. І п'яте, я хочу по подвійному бажанні при кожному переході в новий світ.
— Ну... Перше, я зможу, але тобі доведеться іноді і переродитися знову. - Він почав відповідати на мої бажання. - Друга, взагалі не проблема. Третью, я сповіду але мені доведеться ускладнити їх. Ви ще матимете силу розвиватись повільно в системі.
— Блін... Ти такий милий, Боже. - Я сказав йому прямо. - Я хочу мати силу, що мені допоможе в деяких планах, але якщо так, то мені нічого не залишається, крім як відмовитися.
Ха. Але ти маєш ще якісь проблеми. - Видихнув той і продовжив. - Я дам тобі силу Санса як бонус, щоб напевно вижив.
— Хе... Я посміхнувся, але був приголомшений останніми словами Боже. - Стоп... Що ти толь-
— Четвертая. - Перебив він мене з дражнячою посмішкою. - Це доречно, бо це не безсмертя. А ось п'ятий... Мені треба порадитися, адже це не змінює закон світу в якому ти будеш, але це також нечесно у небесному світі. Так що я не обіцяю... - Серйозно сказав той, а я кивнув у відповідь. - Ладно. З цим все. Тепер світ у якому ти народишся.
— Ладно, я хочу в світ під назвою Моя Геройська Академія. - Вирішив я. - Тому що треба починати повільно і обережно. Хоча з отриманими силами, можливо я і ВЗО (Все за одного) від Всемогутнього перевершити.
— Ладно. - Кивнув він і створив портал у формі "плюс". - Входи в цей портал, система активується після того, як тобі здійсняться 5 років.
— Ладно. - Потиснув я плечима і попрямував в сторону портала. - До зустрічі, Боже. Зустрінемось через кілька десятиліть... - Почухав я головою. - Можливо для мене...
- Побачимося. Удачі тобі в нових пригодах... - Махнув він рукою наостанок.
“ Ну що? Почнемо пригоди? - У думках крикнув я зайшовши в портал.
To be continued...
---- --------...-- -- ...--...">
https://literna.net/uk/books/498-shlyakh-do-uspikhu-tse-pererodzhennya