Глава 17. Убежищу
— Неймовірно! Він став ще сильнішим! — Чен Ґан дивився на те, як швидко і спритно Юе Чжун розбирається зомбі. Він бачив, що Юе став набагато сильнішим, ніж дві-три години тому.
— Яблуко здоровь! — Юе з радістю підібрав яблуко, яке випало після вбивства групи з п’яти зомбі.
Після знищення двох зомбі, Юе та скелет відступили. Кількість зомбі все ще велика і можна вбити їх дуже довго. Навіть якщо вони сильні, їх лише двоє, вони не можуть затримувати їх надто довго тому що їх зрештою оточать.
— Как вы? Ви встигаєте? — Юе підскочив до автобуса в Цзі Цін В.
— Да! Ці троє також почали носити їжу в обмін на місце автобуса, і вона звернула увагу на хлопців, що бігають.
Він подивився, як ті заносили пакети і складали їх у далеку частину автобуса. Вони хоч і побачили повернення Юе Чжуна, але не наважилися вимовити щось. Однак вони перемістили велику кількість припасів: їжу, воду і товари першої необхідності заповнили задню частину автобуса. Ван Фан і Цай Сяо вже сиділи на своїх місцях, важко дихаючи, раніше їм ніколи не доводилося займатися фізичною працею так довго.
- Досить! Поїхали! — Юе голосно командував, коли в автобус забіг останній хлопець. Чен Яо відразу зворушилась і почала швидко розганятися, щоб зомбі не могли зав’язати в колесах.
Вони залишили студентське містечко і в’їхали до міста.
Хлопці відразу ж припали до вікон, щоб наостанку переконатися, що наступив зомбі-апокаліпсис! На дорогах було багато покинутих автомобілів, розбитих вітрини багатьох магазинів, частина ресторанів і кафе були в вогні, а деякі вже повзали по вуха й піднімали клуби чорного диму. І всюди були ЗОМБІ!
Автомобік, який виїхав з воріт студентського містечка, відразу привернув увагу всіх замбій околиці. Вони мали чутливий слух, а звук двигуна розносився далеко по тихому місті. У очах Чен Яо стояв гарячковий блиск, вона люто і відчайдушно вела автобус на високій швидкості, не звертаючи уваги на кількість розбитих поомбі, що розлітаються ніби кеглі.
« Слава богам, ми дістали автобус, інакше не змогли б пробитися через ці орди зомбі» — подумав Юе, хмуро дивлячись у вікно. Їх було занадто багато, він навіть зі скелетом не пішов би далеко.
Група Чен Гана дивилася на заповнені ордами зомбі вулиці, і все зростаючий страх поширювався в їхніх серцях, ніби вони потрапили у світ одних лише позіби, де ніколи не було людей. Колись на цих вулицях людей було як мурашок, але зараз їх місце зайняли зомбі.
Чен Яо вже був змушений вести машину з дому до університету, тому тепер вона їде на найкоротший маршрут у напрямку квартири в парковці.
Невдовзі після полудня зміни світу відбулися, і більшість мешканців паркової частини міста були не вдома. І навіть якщо вони були, то знаходились у своїх апартаментах, тому в цьому районі на вулицях повинно бути трохи зомбі.
В’їхавши до цього району, Чен Яо дещо заспокоїлася і збила останнього зомбі, вона зупинилась біля входу в один із будинків. Відчинивши двері, з автобуса першими вийшли скелет і Юе, та добили останніх зомбі.
— Виходимо! — Командувала Цзі Цін В. Чотири дівчата і три хлопці відразу вийшли з автобуса.
Залишивши скелета добивати найближчих зомбі, Юе швидко повернувся.
— Чен Яо, ключі! — Він суворо простягнув руку.
Вона відразу ж дістала зв'язок ключів від квартири і передала Юе. Отримавши ключі, він негайно відкрив сталеві двері у під’їзд. Але за дверима виявилося чотири зомбі, і вони відразу потягнулися до Юе. Усі семеро студентів, побачивши в такому маленькому і обеззброєному зомбі, були дуже налякані й мимовільно зробили крок назад. Усі вони знали, що коли їх укусять, то самі стануть такими. Юе був готовий до такого, тому він швидко відтяв голову трьох з них, в той час як останнього досягла Цзі Цін В.
— Виносьте продукти з автобуса, а потім починайте їх піднімати. Я поки очищу шлях. Робіть швидко, не розслабляйтеся. Цзі Цін В, позаботься про їхню безпеку.
— Добре! — кивнула вона.
Потім, звернувшись до скелета, Юе увійшов у будинок. Квартира Ченя Яо була на п’ятому поверсі, тому вони понеслися нагору, зачищали сходи і поверхи. Юе та скелет заходили на кожен поверх і вбивали всіх зустрічних зомбі. Вони вбили дюжину зомбі, перш ніж добралися до п'ятого поверха. Юе пішов в сторону квартири, наказавши скелету:
— Ти, йди нагору і знищи всіх зомбі на поверхах вище.
Отримавши наказ, скелет помчав наверх і стискав сокиру та продовжив зачищати будівлю. Доійшовши до квартири, Юе відкрив її ключами, пройшов всередину і оглянувся, після чого відразу став на дивані. Зробивши велике зітхання, він нарешті дозволив собі трохи розслабитися.
Цей найдовший у житті день почав наближатися до кінця. Якби Юе не був людиною волі, то просто не протримався б цього дня. Він боровся сьогодні занадто багато, і його витривалість зараз відновлювалася з працею, вона опустилася до 4 пунктів, тому він взагалі не хотів вставати.
Група Ченя Яо занесла першу партію припасів з автобуса. Навіть побачивши їх, він залишився лежати без руху, Він занадто втомився і зараз не міг бути джентльменом. Поступово, за допомогою цієї групи з шести чоловік квартира почали отримувати різноманітні продукти та товари першої необхідності. Вони переносили пакети до темряви.
І як вони занесли останні пакети, Цзі Цін У зачинила за ними двері. Закривши двері, всі вони змогли зітхнув з полегшенням, вони нарешті були в безпеці.
— Добре! Я піду, мені потрібно дослідити будівлю, — встав Юе, його витривалість відновилася до 7 пунктів, - Цін У, ти відпочивай! - Він порадив їй.
— Да! Будь обережним там! — Вона теж дуже втомилася і потребувала доброго та тривалого відпочинку.
— Будь осторожен! - Також наплутала його Ван Фан.
Юе кивнув і вийшов в темряву.