***
На благодійній вечірці, коли люди намагалися запитати мене про причину розлучення, серед них якось було:
-Герцогиня, як щодо того, щоб прислухатися з обставин?
Запитайте себе про ці обставини у мого чоловіка.
Звичайно, всі ці двори казали, що я стала дуже блідою і ніби мертва.
Під час розмови з батьками Графіня зупинилася біля мене і раптом сказала:
- Любий, відколи це ти раптом стала такою?
Але то був лише один момент. Наступного разу вона вже говорила, що їй не потрібна причина, бо це лише роздратує її.
Іноді люди питали про причину.
Насправді, для мене це не мало значення.
Чому?
Що ви маєте на увазі, говорячи про причину?
Що я роблю, знаючи про те, що мій чоловік закохався у свою коханку?
Ви говорите про те, що є причини, з яких я чогось не знаю про їх високі відносини?
Повернутися в той час, коли законна дружина страждала? Чи змінити майбутнє, в якому я можу померти?
Чи зможу я використати обставини?
Чи буде причина, чому смерть в майбутньому є ціннішою за моє життя?
Нічого не зміниться просто від того, що я знаю.
Здається, для мене це взагалі не має значення.
У будь-якому випадку, я живу з досить простої причини, і в майбутньому я все-рівно збиралася так зробити.
Не чую.
Не бачу.
Така поведінка допоможе вам вести змістовне життя з комфортом.
Я теж був людиною, тому інколи мені було дуже цікаво.
І все-таки, я вважаю, що в порівнянні з постійним копанням у своєму житті і потраплянням в неприємності було б куди логічно - жити яскраво, вільно та щасливо.
-Ммм, мм.
Ах. Як же добре.
Я подула на міхур, який надувся на моїй руці.
Слегка піднявши голову, я побачила темно-синю горизонтальну лінію. Особливик графа Йосена розташовувався на пагорбі.
Навіть якщо б це було не так, берегова лінія як і раніше була би видно з моєї кімнати на 3-му поверсі, тому що воно було досить високо. Вид був приголомшливим.
Мої батьки подарували мені вілу, збудовану на горі.
- Вітаю з розлученням!
- Уже?
І розмір був вражаючий. Звичайно, я не відмовилась і відразу прийняла подарунок.
Вілья, яку мені подарували батьки, виділялася на фоні інших, які також були побудовані на горі, а пейзаж був дуже красивим. Це варто побачити хоча б раз.
Власне, я була задоволена видом. Темне синє-ізоструденне море, безмежніше блакитніше небо, легкий вітерець, що обдуває вас і чистишний, білий піщаний пляж. Здалеку зібралося багато білосніжних будинків. Переді мною був пейзаж, який бачили лише на екзотичних листівках.
Цей чудовий вид нагадував мені про Санторіні в Греції.
Тут є все, від пенні ванни з пелюстками троянд до прохолодного освіжувача.
« Ось він рай.
Я не могла стримати очей, бо вважала себе такою свободою.
Прийнявши ванну і будучи в стані повного щастя, я одягла сукню й вийшла до садка, щоб розвіятись та прогулятися.
Проходячи повз конюшні та саду, я раптом зупинилася.
- Люба?
Чому він тут?
Хоч би як дивно це було, але чоловік стояв, розчісуючи кінський хвіст.
Ніби будучи роздратованою, кінь вдарила його хвостом по тильній стороні долоні, але не сказати, що сильно.
Я чула, що подібне піклування про коней є обов’язком нюху, у тому числі й самого початківця.
Я знала про це тому, що кучер, який доставив мене в Йосен, був також фермером. Це була та невелика невагома інформація, яку я могла б ніколи і не знати в житті, якби не він.
А людина, яка можливо ніколи б і не дізнався когось на зразок мене у своєму житті, великий герцог Ділабо, розраховує кінські хвости в наших конюшнях?
Невідповідність була настільки очевидною, що я просто не могла пройти повз неї.
-Ні, ти... Чим взагалі займаєшся?
Це було абсурдно.
Дорогенька...
https://literna.net/uk/books/495-lyubii-chomu-ti-pro-tse-zhalkuyesh