***
Наступного дня після вечірки я стояла перед особняком, піднявши голову.
Переді мною була купа мого багажу. Хоча я досить високо задрила голову, ця купа виглядала настільки великою, що легко приховувала полудневе сонце.
У цьому світі не було такої речі, як коробка. Натомість усе було розкладено по дерев’яних ящиках, починаючи з різних платтяв і одягу. Хоча все було складено акуратно, але їх було занадто багато.
-Мадам, куди все це покласти?
Вежливо запитав Галлон, головний палацець герцога.
Біля нього стояли могутні слуги, чекаючи наказу. У будь - який момент можна грішити.
Я окинула весь свій багаж знизу вгору.
-Навчена звідси, досюда. Все це.
Я провела рукою довгу пряму лінію.
-Викиньте.
Галлон подивився на мене, широко відкривши очі.
Він так зреагував тому, що я вказала не тільки на такі предмети, як потерті книги і виписані пергаменти, але й на інші дрібнощі, недорогі вбрання та дорогі парадні сукні, мереживні носові хустинки тощо.
Особливо це вирізнялося невеличкою авторським шкатулкам з коштовностями, які давалися на весілля. Це означає, що намисто і кільце, які офіційна дружина отримала в подарунок на весілля.
Називалися "стелеси сонця" на кшталт? Зрештою вони стали перлинами сліз своєї законної дружини. Так що було цілком природно те, що Галлон так здивувався, тому що я щойно наказала викинути свій весільний подарунок.
-М-мадам!
Я відчувала, як усі слуги дивують мене і приховували це.
-Викинути.
Ті, хто здогадався, швидко опустили голови і кивнули мені. Але я вже все помітила.
-М-мадам... ви дійсно...
- Я ж ясно сказала - викинути.
-Все?
Я однозначно кивнула.
-Все.
Я склала веер і показала на одну річ. Це була та найменша шкатулка.
-Особливо від цього мені хочеться позбутися, як можна швидше.
Галлон простежив за моїм пальцем, і його обличчя поблуднело.
Сльози Сонця.
Галлон знав ціну тим коштовностями краще, ніж будь-хто інший. Мабуть, саме він був відповідальним за головний процес шлюбу між герцогом і герцогинею.
- Чому ви не робите? Я сказала, що хочу позбутися цього але ніхто і пальцем не ворушить.
Вони не впевнені, чи я говорю серйозно?
Звичайно ж серйозно.
Тим часом, мене трохи засмутило те, скільки грошей було витрачено на їжу і сон для працівників. Ну, в будь-якому випадку, це були гроші герцога.
Готуючись до розлучення, я витрачала свої зароблені гроші, але не можна було заперечувати те, що офіційна дружина використовувала грошолюбство герцога. Це не означало, що герцогині було працювати, непогано думати про це, як щодо справедливої оплати праці... але проблема в цьому будинку.
Брати з собою речі теж було проблемою. Що, якщо я з'ясуюсь зі своїми батьками?
Хтось, подивившись на всі ці речі, може подумати, що я шкодую про розлучення і залишок багатства. Те ж саме, що якби я обміняла всі ці речі на гроші. І чому я не така жадібна до аліментів?
Я ненавиджу все, що дає мій чоловік, так що давайте закінчимо з цим. Навіть продав речі, все це як і раніше буде грошима герцога.
Не знаю, чи мало людей так думають. У всякому разі, краще не залишати нічого.
У бейсболі, може бути спійманий ігровим гравцем, але удар за межі поля не можна зловити. Іншими словами, якщо хочеш щось зробити, зроби так, щоб твій удар ніхто не зміг зловити.
Бам!
Ось так, легко!
Так що, давайте, не будемо роздумувати і позбудемося від цього!
- Починайте швидше.
Я обмахнулася віялом щоки і злегка розсміялася.
Але в моєму погляді сміх не читався.
- Чому ж ви всі стоїте? Хм, чи мій наказ смішно звучить?
Слуги були вражені поглядом і почали рухатися.
-Я повторюсь, обов'язково викиньте все.
Я наказала Галлону відповідати за це.
"Дворець, якщо все нудно закінчиться, хіба не стане ще нудніше?" - ось так.
- ...Зроблю так, як ви наказали, мадам.
З тими, що бігали, старий палац був не в змозі витримати мій погляд і опустив голову. Але він не викине ці речі.
Не зможе.
Можливо, деякі з цих речей будуть таємно вкрадені, коштовності в особливо, а потім вони застрелені десь на складі герцога.
https://literna.net/uk/books/495-lyubii-chomu-ti-pro-tse-zhalkuyesh