У відповідь на його слова я випростала спину і кивнула.
“ Мені цікаво, що ти так сильно хочеш мені сказати. Чи мова йде про дівчину?
Верно. Я підготую ґрунт для цієї розмови, так що добре б тобі просто сказати.
Продемонструвавши свою готовність до бою, моє обличчя стало спокійним. Але мій чоловік, який звик рвати і метати, раптово притих.
Це не означало, що все гаразд.
Його очі тремтіли, наче крижаний вогонь. Вогонь, розгоряючись, проникав все глибше, можна навіть сказати, що він в’їхав до райдужку його очей?
У будь-якому випадку я могла чудово бачити, що він був злий.
- Жорна, ти навіть не уявляєш ... Як сильно я хотів тебе побачити годину тому.
- Я дуже рада це чути, любий.
Не думаю, що це ті слова, які вимовляють, скрипячи зубами.
Вена між бровами швидше виглядала привабливою, ніж відштовхувала. Я лише хотів поспівчувати цьому божевільному виду.
-Ха, багато що я хочу сказати... Але спершу скажу одне. Дружина, 5 днів тому ти надсилала прохання імператорської сім'ї?
Я замерла.
Кілька хвилин можна було почути тільки звуки дихання та перекошення коліс карети.
Як він дізнався? Я прищурила очі і прийшла до висновку.
Він працював раніше в імператорській сім'ї. Тоді напевно хтось доклав йому.
Не було підстав для розгубленості. До певної міри я очікувала цього.
- Так, вірно. Відіслала.
Хоч я планувала це, але часу для того щоб чоловік дізнався про цю справу, потрібно набагато менше, ніж мені очікувала. Я думала мені доведеться чекати близько двох тижнів, поки все обробиться?
Ні, незабаром я зрозуміла.
« Він не отримав жодного офіційного наказу. »
На мить у мене пробігли мурашки по спині. Це сталося тому, що обличчя чоловіка було настільки жорстоким, щоб було вже не до жартів. Його обличчя було, як і раніше красивим, але, здавалося, він може вбити людину одним лише поглядом.
- Жорна, ти дійсно ... - Чоловік замовк, роблячи глибокий вдих. А потім він заговорив так, ніби намагався стримати себе: - Заявила про мене, як о кастраті?
- Боже мій, кастрат? - Я була здивована, коли почула: « О Господи! » - Які неблагородні слова.
Я так написала, але як же це невиховано! Справді!
- Жорна!
Він рішуче покликав мене. Його обличчя говорило мені не жартувати з ним, але і я не була в настрої грати в ігри.
- Чому ти була з нею, і, що ще важливіше, я хочу почути більше про це прохання.
Чоловік з силою стиснув руку. Великі й пружні вени здулися на великій твердій тильній стороні долоні. Його рука видавалась дуже сексуальною, але я легко відвела погляд.
“ Ти прийшов не тому, що документи були узаконені. Як я і думала, ти прийшов через неї.
- Тобі більше нічого сказати крім цього?
Крім цього? Це ж найголовніше для тебе. Ти прийшов, щоб з'ясувати що і як. Чи це не так?
-Звичайно ж ні. Дорогий, не знаю де ти це чув... але мені боляче від того, що ти страждаєш таким статевим розладом.
- Хто ще тут їм страждає?
Сказав він, підвищивши голос, зтиснувши зуби. Дивно, що він не закричав ще голосніше. Його прізвисько було настільки жорстоким, що я думала, він рознесе всю карету. Але він не такий огидний, але достатньо для зміни своєї дружини.
Я впевнена в цьому.
-Ти повинна детально розповісти ... Чому ти написала таке прохання, а також такі "складні факти" в ньому.
Окрім того, що я подивилася чоловікові в очі, то раптом відчула себе майже вперше, коли ми залишилися наодинці. До такої міри мій чоловік часто не бував, а я проводила час на самоті. Що ж, такий мій чоловік, я ніколи не була на нього схожа.
-Ложні факти?
- ...А?
-Ти ж не знаєш, брехня там чи ні?
Здавалося, на якийсь час чоловік втратив дар промови від питання, яке я поставила без будь-якого поганого задуму.
Я відверто запитувала: « Чи ти зі мною впав? » — Крім того, я запитала про це на випадок моєї ситуації.
Навіть читаючи оригінальну історію, я не пам’ятала про цих двох людей. Гадаю, такого насправді не було.
Цок. Цок.
Усередині карети розносився звук коліс, що порушував тишу.
"До речі, куди ми їдемо?"
Якби ми їхали в особняку, то давно повинні були б уже приїхати. Але карета продовжувала кудись їхати, не зупиняючись. У той час я відчула, що мене трохи тривожаться і нахмурилась.
Тим часом мій чоловік, покладаючись на руки, схилив голову.
Не кажучи ні слова, я не знала про що він думав. Його обличчя з’явилося роздратованим і втомленим.
-...Тоді перевіримо це зараз?
Да. Я не сплю з тобою.
- Боже. Хіба це не те, що можна зробити без моєї згоди?
Ти просто розважався поза домом... Ні, як ти обмовляєшся з людьми.
Я замовкла, намагаючись побачити, чи він відчув мою відмову, повторити слова.
-Кстаті, куди ми їдемо? Це ж, не дорога додому.
- Їдемо правильно.
- Так?
https://literna.net/uk/books/495-lyubii-chomu-ti-pro-tse-zhalkuyesh