Поза печерами, глибоко в Афганістані, залізний робот випускає полум’я зі своїх рук і спалює всіх та по сусідству.
Озброєні чоловіки і жінки, а також тонни ящиків зі зброєю та вибухівкою Старк Інтастріс запалилися з жахливою швидкістю.
Люди, які ходячих металевої людини випускали кулю за кулями, але жоден снаряд не міг пробити його товстий залізний панцир.
Невдовзі розпалений вогонь підпалив ящики зі вибухівкою, що призвело до одного вибуху за іншим.
*Взрів Грохот вибух Хрокот*
Натиснувши кнопку на зап’ястку, металевий робот встромляє повітря за кілька секунд до величезного вибуху грибоподібних хмар, які нищать все довкола.
Коли робот виринає з вершини грибоподібної хмари, він встромлює у повітря і повільно втрачає висоту й потрапляє до піщаного пагорба.
Коли пісок розсіявся, скрізь розкинувся метал і в центрі цього безладу був Тоні Старк. Куски того, що вважали роботом, все ще були прикріплені до нього, як удосконалений тип металевої броні.
*Вдох-видих...*
Тоні важко дихає, лежачи в безпорядку з піску і металевих частин, перекладаючи подих із втомленим та виснаженим виразом обличчя.
За останні три місяці він пройшов через шекельний ад. Спочатку його викрали терористи, озброєні зброєю. Потім він дізнався, що до його серця рухається металевий осколок, який якимось чином був зупинено магнітом, підключеним до автомобільного акумулятора.
Після всього цього Тоні був змушений створити ракету Єрихон для своїх викрадачів разом зі своїм новим другом Інсеном, який загинув буквально відразу ж, як тільки вони зібралися бігти разом з металевим бойовим костюмом в секреті.
Тепер Тоні щойно закінчив знищувати десятки людей і застряг посеред пустелі з дуговим реактором, збудованим у печері з об’їдків приклеєних до його грудей.
- Ненавиджу пустелю... — бормоче Тоні, починаючи потроху рухатися, перевіряючи своє тіло на наявність травм.
Раптом серед повітря з’являється золота пляма світла, яка привернула увагу Тоні краєм ока.
- Якого... - Солочет Тоні, помічаючи як золота світло розширюється у велике коло. – Міраж?
- Щось таке.
- Твоя місія не терпить відгадок, — Натанаша передає теку, коли Пітер увійшов у склад.
- Ще одне спасіння? - Пітер, відкриваючи теку, відразу бачить супутникове зображення оригінального костюма Залізної людини біля печери у пустелі. - Хто це?
- Тоні Старк. Він здійснює втечу від терористичної групи, відомої як "Десять кілець" ......, - Наташа дає короткий звіт, поки Пітер переглядає фотографії, помічаючи великий вибух, який незабаром заповнив місцевість, і місце, де невдовзі після цього приземлився Тоні. - Наші супутники зараз поза зоною дії, але він все ще повинен бути в тому місці. Нам потрібно, щоб ти його забрав звідти.
Пітер був сповнений радості. Це найкраща зустріч, про яку він міг просити, тому що Пітер вже планував встановити контакт з Тоні Старком незабаром після його повернення.
Пітер стискає плечима і йде до виходу. - Виклич медиків. Я повернуся через кілька хвилин.
- Або-небудь
Коли коло формується перед невіруючими очима Тоні Старка, в центрі з'являється контрастний образ пустелі місце, і Людина-павук проходить через нього, ступаючи на гладкий пісок Афганістану.
- Йо! - Пітер махає рукою, коли портал за ним закривається.
- Я пошкодив голову приземленні? - Брмоче Тоні, ошукаючи голову руками в пошуках шишок, пом'янти і/або крові.
- Я твій уявний друг, я жартує Пітер підходячи і піднімаючи Тоні на ноги.
- Боже правий! - Вигукує Тоні, відчуваючи, як Пітер підтягує його до себе. - Ти справжній?
— Ну типо, - Пітер відповідає кивком, насолоджуючись цією ситуацією.
- Як ти це зробив? - Каже Тоні, вказуючи на те місце, де раніше був портал. - Я про це... це...
- Магия? - Пітер намагається закінчити речення.
- Неможливо, — Тоні ігнорує відповідь Пітера і дає свій власний.
- Все навколо неможливо, покупка ти не знайдеш як це зробити, — Пітер стискає плечима.
- Добре, і як ти це зробив? Це якась квантова фізика, темна матерія, червоточини, що ж? - Чи питає Тоні, що він застряг у пустелі?
- Як щодо розмови про це пізніше. Просто залиш все при собі, і я доставлю тебе додому. Договорились? - Пітер пропонує.
- По руках! - Умить погоджується Тоні.
- Добре, тоді чого чекаємо, — каже Пітер, помахаючи рукою, створюючи ще один портал.
У цей момент думки Тоні перервалися. Створення порту теоретично можливе, якщо існує відповідна технологія, але у Людина-павука, схоже, не було жодної відповідної апаратури.
— Погнали, — сказав Пітер, проштовхуючи Тоні через портал.
- Агх! - Ввірує Тоні, провалившись через портал і потрапляючи на склад, де Пітер отримав цю місію.
Перед ними стоїть Наташа, яка тільки що викликала медиків і чекала прибуття Пітера. Вона була шокована, побачивши спосіб пересування, який Пітер так легко розкрив, оскільки приховував його до цього моменту.
- Не думай, що я не знаю про твою маленьку брехню. Якщо ви збираєтесь дізнатися про це з супутникових фотографій, то я можу показати вам такий самий успіх, — каже Пітер, піднімаючи Тоні зі підлоги і ставлячи його на ноги.
- Я-я... — Наташа і не знала, що сказати.
ЩИТ повідомив їй, що супутники знаходяться поза межами зони покриття перш ніж дати Пітеру місію, однак це не означає, ніби вона не знала про цю брехню з самого початку. Вона добре знала, що Ф’юрі їй бреше.
Ф'юрі не був упевнений, що Наташа зрадить Пітера, адже вони провели багато часу разом і він не мав її звичайної мети. Вона звикла давати іноземних високопоставлених осіб, шпигунів, дворян, політиків і просто дуже поганих людей. А не добросердих супергероїв.
Ф'юрі ж просто прийняв рішення за неї і сам збрехав. Він хотів використати цей момент для отримання фотографії способу пересування Людини-павука. Це був ідеальний момент, якого так чекав ЩИТ.
Пітер завжди погоджується на рятувальні місії, і, на щастя, ця була терміновою та у відкритій пустелі, де він не міг приховати свій портал.
Наташа відчувала себе винною за відсутність попередження Пітера, але вона зобов'язана була так вчинити, тому що це її робота. Але це не скасовує жахливого почуття зради щодо людини, навчання і дружби якого були витрачені місяці.
Хоча вона звикла до цього відчуття, воно скоро мине.
- Між вами якась сімейна сварка? - Він жартома питає Тоні, намагаючись відігнати неприємну атмосферу.
— Ні, тільки дружня, — коментує Пітер, повертаючись до Тоні. - Ти ніде не поранений? Скоро повинні прибути медики.
- У мене синці і подряпини, але в іншому я норма, — каже Тоні, стукаючи по дуговому реактору. - Ця штуковина підтримує моє життя.
- Як вона це робить? – питає Наташа.
- Він живить магніт, який утримує уламки від потрапляння в моє серце, — з гордістю відповідає Тоні.
- Ого, це щось на зразок міні-дугового реактора? По аналогії з тим великим, який твій батько зробив для постачання енергії штаб-квартири Старк Індастриз? - Пітер прикидається всезнающим.
- Ага, ти фанат чи що? - З надією питає Тоні.
Він сподівався, що людина, яка здатна створювати портали силою думки, була його поклонником або шанувальником свого батька. Тоді б він охочіше навчив його, як це робиться.
- Не зовсім, я просто трохи ботан, — Пітер байдуже стискає плечима.
У глибині душі Пітер трохи шанувальник Тоні Старка, як і всі інші в його попередньому житті, але він не став би відкривати це самому людині.
Невдовзі прибігли лікарі і провели ретельний огляд Тоні, який він ненавидів кожну секунду. Коли все закінчилося, Тоні встав і пішов до виходу. Медпрацівники хотіли відвезти його до лікарні, але він відмовився.
- Куди ти йдеш? – запитала Наташа.
- Мені потрібен старий добрий американський фастфуд! - Він голосно оголошує Тоні, розтягнувши руки. - Чізбурери, картоплина фрі, наггеси, молочні коктейлі! Я хочу все це!
- Почекай тут, я піджену для тебе машину, — Наташа доганяє Тоні і засмагає дверною проєм. - Ти не можеш так просто розгулювати по Нью-Йорку. Ти пропав три місяці тому. Народ налетить як рою сарани.
- Навіть так? Ясно, але поквапся, — торопленько говорить Тоні. - Я дуже довго живився однією об'їдкою і помираю з голоду.
Не кажучи ні слова, Наташа йде за машиною. Пітер не був впевнений, чи є у неї машина, оскільки ніколи не бачив її раніше за кермом.
"Невже вона збирається вигнати одну?" - подумав Пітер, коли Тоні повернувся до нього.
- Ти з нами, Вебхед(web-head)? - запитав Тоні.
- Вебхед? - Питає Пітер.
- Саме так, сподобалося?
- Звичайно, насправді так названо мій акаунт в Gmail...