Схоже, йому залишалося тільки прийняти бій.
Збираючись в кулак, Чен Му підійшов до одного з отворів, що залишилося від блакитного снарядів противника і виглянув назовні.
Одного погляду вистачило, щоб він дізнався цього чоловіка!
У цей момент Чен Му відразу ж згадав той день, коли він побачив це голубе світіння в перший раз. Тоді його загнали в каналізацію Ліндона.
Раптом в його серці почало зароджуватися бажання вбивства і з кожної секунди воно ставало дедалі сильніше.
Він повинен убити його! Якби не ця людина, з її вже загиблим напарником, вона могла б прожити своє життя так само і їй не довелося б ризикувати щодня!
Очі Чен Му викинули лють. Цей юнак уже повністю зрозумів, що не дозволить йому піти звідси сьогодні неушкодженим навіть тоді, коли ціною цього буде його смерть!
Бзз, бз...
Хрустальна трубка почала закручуватися навколо його важаного пальця. Цього разу він не збирався якось стримувати Хвоста Іглу і її швидкість обертання ставала все швидше.
Замість того щоб поспішно атакувати Чен Му, він просто допомагав голці розкручуватися. Спочатку тихе дзижчання стало гучнішим, а потім знову втихомирилося і так аж поки не зникло. Швидкість обертання досягла шаленого рівня.
Потоївся струмком, хлопчик стиснув зуби. Все чи ні, він вирішив вкласти у цей удар всі свої сили, але чим більше він відкладав, тим важче ставало тримати голку на місці.
Бам!
Очережна блакитна пожежа врізалась у стіну зовсім поруч з Чен Му і крихітні уламки потягнули йому прямо по обличчю, але він навіть не моргнув, продовжую концентруватися на своєму пальці.
Чим вище швидкість обертання, тим більша сила, але також важчий контроль, він не смів відволікатися.
Противник не міг точно визначити, де саме. Йому тільки і залишалось що продовжувати бомбардування цього амбара через яке зовнішня стіна перетворилася в справжнє решіто і, здавалося, ось-ось повинна розвалитися.
Чен Му став повільно і дуже обережно піднімати праву руку, ніби в ній було щось надзвичайно цінне. Його "демонічне" обличчя не виражало ані радості, ні жалю, воно було абсолютно незнищенним, і це ще більше налякало.
Він подивився на свого ворога і навів йому палець.
Вії!
Роздався оглушливий звук. Він дуже відрізнявся від минулого свисту.
Деніел, який ширяє в небі, миттєво змінився у обличчі. Кількість голубих світлих змій, що крутилися навколо його тіла, відразу зросла від п’яти до семи, і вони поспішили сплестися в один щит перед ним!
Через мить Хвоста Ігла, як блискавки вдарила в самий центр цього щита і ...
Па!
Роздався звук, ніби б розбивалося якесь скло.
На десятки осколків, які відразу випарувалися, розлетівся напіврозривний блакитний щит. Енергія вступила у свій первісний вид і просто розчинилася в повітрі.
Через секунду Деніел з сумнівом втупився на свою груди. Його несподівано прийшла думка: Юй Сін вчинив також перед своєю смертю. Минуло ще кілька секунд, і почувся звук падіння. У момент зіткнення з грудей впалого заливу вилилася вода.
У той самий час Чен Му впав на коліна і сплюнув згусток крові.
У серці кололо, в тілі не було відчуття Опрія. Його стан був дуже поганим. Звичайно, Чень Му знав, що станеться щось подібне, але все виявилося набагато гірше!
« Але я все ще живий!» — весь брудний, раптом хлопець розсміявся.
Напрягаючи всі свої м’язи, він спробував встати. У нього, можна сказати, не залишилось сил навіть на те, щоб рухати пальцями, але залишатися тут було занадто небезпечно. Треба було негайно піти, поки не з'явилося підкріплення для цього чоловіка. Вони наробили тут стільки шуму, що обов'язково хтось повинен був прийти.
Чен Мю, піднявшись на землю, ледве переходив свої свинцеві ноги. Вийшовши з амбару, він кидав до тіла останньої своєї жертви і потім обшукував його труп.
« Як і передбачалося, сім’я Зуо...» — пробурмотів він собі під ніс, ледве контролюючи свій гнів, дивлячись на знайдену візитну картку.
Відкинувши її в сторону, хлопець розвернувся і пішов геть.
Через кілька хвилин люди почали збиратися на місці бою. У небі туди-сюди знову були Заклиначі.
*
Коли Тяньліна розбудили, було вже чотири ранку. Його обличчя, коли йому показали три трупи, ніяк не змінилося, він просто запитав байдужим голосом: « Що сталося? »
Мінха добре знав вдачу свого пана. Якби той зараз вивергав полум'я люті, це було б ще нічого. А його спокійний вигляд означав лише те, що гнів у серці дитини досяг крайньої точки.
Тому він почав ретельно підбирати слова, щоб не потрапити під гарячу руку: « Ми послали двох людей стежити за Лей Цзи з його дівчиною, сподіваючись, що таким чином зможемо вийти на Чен Му. Внаслідок цього їх обох вбили... Після них вбили і Деніела."
"Подробніше» - Зуо Тяньлінь говорив дуже тихо, але через повну тиші в окрузі його чули все.
Мінха розлютився, але він відповів: « Іх убив Чен Му! Двох також як Юї Сіня, одному згорнув шию."
— Згорнув шию?» — здивовано запитав Тяньлін, розкриваючи широко очі.
Холодок пробіг по спині Мінхі в цей момент, але він не відвів погляду: « Так! Судячи з слідів, він використовував методи професійних вбивць!»
« Ха!» — посміхнувся старий чоловік: « Мотоди професійних вбивць! А дитина-то все росте і зростає, ніж не перестає нас тішити! "
Мінха відчув, як у нього пересохло в роті. Вбивці були головним болем не тільки для родових кланів, але й для всіх. Мало хто хотів би завести ворожість з будь-ким із них. Звичайно, при виході зі своїх домів усі високопоставлені пани намагалися захистити себе великою кількістю охоронців, але навіть так щороку від рук професійних убивць гинуло багато людей.
« Очевидно, людина, яка врятувала його в джунглях є майстром вбивць» — припустив Мінха.
Тяньлін з сумнівом на обличчі задумливо подивився собі під ноги. Через пів хвилини він знову підняв голову і сказав лише два слова: « Знайдіть його! »
Серця всіх підчинених кинули в цей момент: « Є! »
« Так, до речі. А що з Лей Цзи?» - раптом запитав старий.
« Вони разом з дівчиною залишили Східний Цитадель, який не є на шляху. Ми більше не зможемо використовувати його як приманку для Чен Му. Але на місці битви було виявлено кров, яка не належала нашим людям, і тому хлопець був поранений.
« Добре. Я завтра особисто навідаюсь до поліцейського відділення, вони допоможуть вам у пошуках. Цього разу його потрібно знайти в будь-якому разі!» - відчекав Тянь тон, який не терпить заперечень.
*
У Чен Му час справи йшли не дуже добре. Він валявся у ліжку як напівдосохла собака, вся обв'язана бинтами. Рана на спині боліла так сильно, що віднімала всі сили, але найбільше його турбувало не це, а Його Возприятливість...
Той останній постріл позбавив його всієї духовної енергії. Це звичайно добре, що голка не вибухнула у нього на пальці, тим же, зараз всередині його була лише порожнеча. Водоворот Восрія зник, і тепер він нічим не відрізнявся від звичайних людей.
Чен Му переживав, не знаючи відповіді на запитання: « Скільки часу це триватиме? На відміну від тілесних травм, з якими він уже мав справу, він знав відносно мало про духовну енергію і завжди боявся найбільш незнаного.
Озираючись назад і оцінюючи все, Чен Му відчував, що вижив лише завдяки успіху.
« Я сам себе загнав у пастку, вбігши до того амбара...»
Тільки чудо допомогло йому уникнути кількох десятків пострілів з боку противника в ті хвилини.
Крім того, за цей вечір він почав використовувати майже всі свої переваги: взуття, присоски, навики ухилення, карту Хвостатою Ігли...
Хоча все тіло юнака виснажувало його від нестерпного болю, він був задоволений. Як-никик, він переміг трьох Заклиначів підряд. Такі бойові заслуги можна було б назвати блискучими, особливо якщо взяти до уваги, що один з них явно був не слабшим за середній ранг.
« Я дійсно здатний на таке? » — не міг повірити Чен Му.
Ще недавно він був підлітком, який тільки й міг втекти від переслідувачів, а тепер убив відразу трьох Заклиначів!
Коли Чен М усміхнувся на своє відображення в дзеркалі, він посміхався. Правда в цьому усмішку відчувалася занадто багато смутку.