Друга група студентів Зоряна Палати, відправлена до школи Дун Вей, нарешті прибула! Але більшість учнів середньої школи не були настільки захоплені цією подією, як минулого разу. Лише викладачі, та ті, що як і Гун Тао мали хоча б якимось умінням, тремтіли в очікуванні цього моменту. Як-нікак гості другої хвилі повинні були бути набагато сильніше тих, що вже перебували у Східній Цитаделі - силу кожного з них навіть уявити було складно.
« Прибуттям, Цінцін» - ласкаво проніс Ван Цзе з дівчиною, але в його тоні також відчувалися ніжки поваги до цього чоловіка.
Інші студенти, що стояли поруч з ним, шанобливо поклонилися. Необізнана людина може навіть думати, що вони зустрічають свого вчителя, а не однокурсника.
« Ви добре постаралися, хлопці, дякую вам за все, що ви зробили» — почувся скромний голос у відповідь.
Обличчя гість, здавалося, нічим не відзначалося, але від неї самої так і віяло уточнністю. Довга сукня, що говорить про спокійну вдачу, добре співіснувала з її довгим волоссям, а всі рухи дівчини були настільки плаваючими і незамінними, Що мимовільно згадував м'який нічний бриз, який охолоджує після гарячого дня.
Ван Цзе наче скам’янілий від почутих слів, але незабаром став у себе і з гіркою усмішкою на устах відповів: « Твоя сила чарівність стала ще більшою, Цінцин, навіть я не можу встояти."
Хлопець кинув погляд на неї за спину, а потім почувся зітхання полегшення: « Цього разу директор вирішив грати по великому».
Його сусідка натягнула посмішку, але нічого на це не відповіла.
Розділення між зовнішнім та внутрішнім подвір'ям у Зорландській Палаті було не таким серйозним, як думали сторонні, і всі студенти добре знали один одного.
Серед усіх гостей було лише кілька вчителів школи Дун Вей, та Гун Тао з Зуо Тінгі.
Ван Цзе почав уявляти всіх один одного і коли справа дійшла до Тінгі, Цінцин усміхнулася: « Якщо ви з сім’ї Зуо, то не дивно, що хлопці в моїй академії розвинули вишукані манери, порівнявши їх із аристократами. А я думала, звідки коріння ростуть? Дякую вам, що доглядали за ними і допомагали своїми порадами."
Юнак поспішив відповісти: « Цензинцин надто перебільшує, наша сім’я є лише з розряду місцевих багатіїв, де нам до аристократів. А ось Ви, я дивлюся, дійсно незвичайна людина!"
Зуо Тінгі не лише сказав, що він скромний. Хоча їхній дім мав велику владу у Східній Цитаделі, то в масштабах Федерації Тянью вони були відносно ніким і аж ніяк не могли порівнятись з справді великими аристократичними родинами.
Зоряна Палата була притулком талантів, і нехай ім'я цієї дівчини, яка стоїть перед ним, здавалося йому незнайомим, все в ній говорило про те, що вона відриск якогось великого будинку.
Але хоч би як там було, Тінгі не поступався їй у своїх манерах і виділявся серед присутніх так само, як вона. Навіть студенти Зірки не могли не оцінити цього і відразу засміялися, показуючи юнаку свою симпатію.
Цінцин і далі усміхалася: « Я не знаю, чи ви колись знайдете вільний час, але я була б не проти побачити визначні місця вашого чудового міста».
Ця, здавалося б, звичайна усмішка змусила хлопця трохи розгубитися, пройшло кілька секунд, перш ніж він ожив, і злегка схиливши голову, відповів: « До ваших послуг ».
Його студенти зі Зірки Палати вже звикли до такої реакції і не надавали особливого значення цьому.
*
"Ти надто слабкий і тебе легко вбити" - це промова дівчини-демона майже не різала вухо юнакові: « Але ти ще корисна, тому тобі не можна вмирати."
Така критика для Чень Му і копійки ламаного не стояла, він і сам прекрасно це розумів, що ж стосується самого її до нього відносини, вже давно змирився з цим. Власне у нього не було ніяких наївних надій від самого початку. У світі, де ти живеш, батьки можуть бути добрими і не завжди з тобою.
Якщо ти хочеш чогось досягти, то в першу чергу повинен покладатися на себе самого, а не на інших.
Чердак зверху до нізу був забитий різними мотлохами, і Чен Му мав носитися взад вперед, вилюючи між речами.
Перший день мав бути дуже простим — триста подібних кіл. Єдина вимога дівчини-демона, яка сиділа в кутку, схрестивши ноги, і спостерігала за всім тим що відбувається, полягала лише у тому, що він весь час повинен викладатися на все сто.
Проте, мався і ще один нюанс. Чердак і сам собі освітлювався дуже погано, але наглядачка Чен Му, здається, мала нездорову любов до темряви, тому не тільки зачинила єдине маленьке вікно на вулицю, а й заткнула всі щілини, з яких міг би прохолодитися хоч один промінь світла.
Після цього навколо запанувала справжня темрява, така сама, що й руки своїх було неможливо побачити. Чен Му ніколи не скаржився на свій зір, до того ж воно стало кращим за останній рік, але навіть так він не міг пристосуватися до цієї ситуації.
При всьому цьому мотлох на підлозі розміщувався в абсолютно хаотичному порядку і пари так чи інакше було необхідно першою справою навчитися якось його бачити.
Але це не так вже й легко.
Як тільки хлопець почав свій рух він наткнувся на мішок з бобами, йому не залишалося нічого іншого, крім як взяти трохи левеї, але тут йому зустрівся мішечок з рисом. Чен Му спіткнувся, почав падати і вдарився об наступну кучку речей. У цей момент пролунав бавовна, ніби когось хлистнули батогом, і він відчув нестерпний біль на своїй спині. При кожному сповільненні його швидкості, дівчина буде пускати в хід свою чорну лиану...
Коли все закінчилося, спина Чень Му була розполосована восьмим поперечним лініями кривавого кольору, виглядало просто жахливо. Проте він знав, що його новий вчитель бив, добре знаючи міру своєї сили, біль пробирала до кісток, але рани були не дуже глибокі.
Життя Чен Му знову набуло певного розкладу: вдень він працював у ресторані, а ввечері займався виснажливими і іноді болісними тренуваннями. Хоча спочатку він сумнівався, що такі тренування можуть бути корисними, варто зазначити, але його сила справді зростала.
У результаті, порівняно з тим, чим він займався ночами, денна робота стала здаватися йому чимось на зразок перепочинку. Однак він мав лише дві години на день.
Хоча він і раніше займався різними вправами для розвитку свого тіла та духовної енергії, такі тренування були найбільш спотвореними. Майже кожну ніч його тіло набувало нові синці і сади, на щастя дівчина-демон могла не тільки калічити, але й лікувати, інакше він би ніяк не зміг вставати вранці та йти працювати.
Інколи Чен Му починав роздумувати про те, ким насправді була його « молодша за німу сестру».
Професійний вбивця? Такий висновок видавався найлогішим. Її темна натура, непомітні і в більшості своїх безшумні методи вбивства свого противника, абсолютне нехтування людським життям... Це справді було правдою.
Але в той же час у її сумці зберігалася величезна кількість таких рідкісних і чудесних лікувальних мазей, що вона могла б зійти й за лікаря.
« Хмм... Можливо професійних вбивць навчають не тільки вбивства, але й усього, що могло б їм знадобитися в їх справі...» - вирішив для себе Чен Му.
Його тренування, врешті-решт, почали проходити більш вдало. Він почав звикати до темряви і відчувати всі ці розкидані на підлозі речі.
Основним інструментом для цього було сприйняття, проте діапазон дії його здібності все ще залишався незмінним, оскільки він зараз розвивав контроль не над духовною енергією, а своїм тілом.
Весь цей час дівчина-демон продовжувала щоночі виходити на вулицю, навіть і ненадовго. Перш за все, що змінилося в ній, була її мова. Вона говорила все краще і ліпше, але ніяк не більше, ніж раніше.
Місяць пролетів непомітно.
Чен Му вже міг спокійно долати смугу з перешкодами на їхньому похмурому горищі, але він біг уже зі швидкістю, якою тікала дівчина-демон від переслідувачів Зачаровачів, щоб заманити в пастку того дня, коли вони вперше зустрілися - набагато швидше ніж її самих.
« У тебе є ще місяць» — раптом сказала дівчина в один вечір.
« Месяц часу?» — не зовсім розуміючи, про що йде мова, перепитав Чен Му.
Сусідка кинула на нього різкий погляд, і відповіла ледарем голосом: « Місяць ти маєш поступити до школи Дун Вей ».
« Неможливо! » — замочив головою хлопець, перш ніж дівчина встигла поставити наступне запитання, пояснивши: « Туда дуже важко зробити».
« Ти зробиш це завдяки своєму вкладу» — після цих слів в руках чужинки з'явилися якісь речі: « Це твої документи. Це гроші.»
Вона виклала на стіл безліч кольорових Деневних карт, дивлячись на які, Чен Му весь покрилася холодним потім.
Скільки людей вона вбила?
Але дівчина-демон явно не хотіла розповідати йому про щось подібне, вона просто вигрібла все зі своєї сумки і поклала перед ним.
« Я пам’ятаю, що ти представився як Творець карт? Це правда?» - запитала вона.
« Я не можу в це повірити, але не вважаю себе майстром", — обережно відповів Чен Му.
« Ти будеш ходити на факультет Творця», — то дівчина не була наказувана, але все одно ніколи йому і шансу відмовилася.
« Навіщо ти мене туди відправляєш? » — він пильно подивився на людину, яка тримала її в заложниках вже довгий час і раптом з його уст вилетіли два слова: « Зоряна Палата?»
Його знову виміряли поглядом, який був ледарем, але нічого не відповіли.
« Кожного тижня ти будеш залишати школу на два дні. Поміщення для житла я вже знайшла, ось ключ. Якщо будуть питання, ось Комутаційна Карта» - дівчина ввела йому на два предмети серед усього, що було на столі.
Чен Му мовчав головою, даючи зрозуміти, що все зрозумів. Він знав, що не може відмовитися.
« За останній місяць ти навчився базових навичок для збереження свого життя, тепер тобі доведеться використовувати їх протягом п'яти днів на тиждень."