Життя ставало все легше і багатше. Дні йшли один за одним, і тривале щастя поступово сп’янівало Чен Му.
Чим далі розвивалася історія "Легенди про Майстра", тим більше ціни на карту з цим фільмом ставали. Лейцзи вже не вдавались до відкритого комплекту, він продавав їх оптом і не перешкоджав подальшому розповсюдженню. Продавці та учні самі почали продавати карти і оселилися на ринку. Таким чином, коефіцієнт їхньої особистої безпеки збільшився, оскільки знайти на ринку оригінального постачальника стало зовсім неможливо. Крім того, завдяки такій системі реалізації товару ціни значно зросли. І двоє друзів не нарікали на свої величезні прибутки.
Він уже мав незрівнянно швидку будову. Це сприяло надзвичайному розвитку працездатності, адже за короткий час Лейцзи змогли наробити близько трьохсот комплектів з фільмом і потім охрестили його по виготовленню карт.
Кожного разу, як він розділявся з картами, Чен Му поринув у звичайний підводний світ і боровся з морськими водоростями. Він уже міг вирватися з пут, включаючи вісім стебел, до того ж він із подивом виявив, що швидкість його ривка вже була порівняна зі швидкістю гепарда. Особливо в межах трьох метрів - він був швидкий як блискавка. Інколи навіть починала здаватися, що його мозок не встигає за тілом.
Зона розповсюдження його Воспірія досягла чотирьох метрів і дев'яносто сантиметрів, до п'яти метрів залишалося зовсім трохи. Але все одно здавалося, що подолати ці десять сантиметрів майже неможливо. Чен Му знову дійшов такого ж висновку, що й раніше, потрібно відпустити ситуацію і не хвилюватися. Краще просто зосередитись на грі.
Від хвилювання немає жодного сенсу, навіщо хвилюватись? Найважливіше викладатися на максимум, тоді і результати будуть найкращими. А якщо ти не влаштовуєшся, то це не твоє. І тут нічого не поробиш.
*
« Все готово? » — запитав Ван Цзе у всіх студентів, що зібралися в кімнаті за обміном із Зорячої Палати. Згідно з планами, вони вже повинні були повернутися до свого навчального закладу, але нещодавно попросили керівництва школи Дун Вей продовжити їм стажування. Керівництво Дун Вей, звичайно ж, не могло відмовити і відразу згодилося.
Іньцзю Чен поправив окуляри і кивнув: « Все готово. І навіть відіслано до Палату, директор напевно вже все отримав."
Потім він, трохи вагаючись, запитав: « Пане доценте, дозволь запитати нас, що ж ми тут шукаємо? Або точніше - що ми тут робимо? Чесно кажучи, я вважаю, що ця школа виглядає цілком звичайною, їх студенти слабкі, наше тут перебування не має ніякого сенсу."
Решта студентів висловили свою згоду. У Палаті вони вважались одними з найкращих, тому здавалось, що тут можна знайти абсолютну трату часу. Звичайно, вони не відчували ентузіазму.
Раптом погляд Ван Цзе став максимально пронизливим, і він важивко сказав: « Я розумію, що ваше перебування тут не приносить вам задоволення, але ви повинні розуміти що ми приїхали сюди не для розваг."
І в ту ж хвилину, його Наручі видали дзвінок - це був директор. Інформація була тільки відправлена, невже йому вже вдалося щось виявити?
Він зробив глибокий вдих і відкрив повідомлення. У ньому директор негромко сказав кілька фраз. Обличчя холоднокровного Ван Цзе відразу сяяло від захоплення. Дослухавши повідомлення, він передав його зміст Іньцзію Ченю та всім іншим.
Майже відразу після цього група студентів, які прибули в обмін, вибухнула від радісних вигуків та крику. Цей шум пронісся по всій території кампусу і цікаві, нічого не розуміють студенти Дун Вейя в замішанні висували голови з вікон.
*
3485 рік точно повинен був стати роком Зорової Палати. Спочатку вона змінила свої погляди і почала відсилати своїх студентів до інших закладів. Все це сприяло тому, що невідома досела школи Дун Вей почала привертати до себе багато уваги.
Потім восени того ж року відбулася ще одна важлива подія, яка потрясла всю Федерацію. І, звичайно ж, це також було пов'язано зі Зоровою Палатою.
Вперше за десять років Зоряна Палата випустила у світ когось із внутрішнього двору. Звичайно, ця новина вибухнула як величезна бомба і призвела до небувалого руху багатьох людей. Протягом десяти днів підряд, кожен новинний випуск обмусував цю подію, акції всіх компаній і корпорацій хоч якось пов'язані зі Зоровою Палати злетіли вгору.
Всі дізналися, що зірка Палата, яка спала протягом десяти років, врешті - решт прокинулася.
Але самі установи не почали коментувати ці новини. Хоч би хто намагався, нікому не вдавалося з'ясувати, хто ж цей геній, який випустився із внутрішнього двору вперше за так довгий час. Доходять до того, що деякі люди сумнівалися в правдивості цих чуток, але студенти Палати були такі захоплено-хвилинно - вони відразу розв'язалися. Крім того, серця людей наповнювалися всілякими містичними фантазіями і без будь-яких заперечень розвивалися з ще більшою силою.
Дуже скоро через загальні тиски на них, решта п'яти великих навчальних закладів були змушені реагувати на ці події. І радикальний Двірець Кніґ, який співпрацює з Федерацією Столицьського університету Об'єднаних Знань і майже зовсім ізольовані від світу Храм німих мук Кузці разом із Лядяним островом Білоснежної Місяця, почав діяти.
Але всі, що проводились серед них, були абсолютно однаковими і розраховані лише на те, щоб привернути увагу.
Поки шість Великих конкурували один з одним, інші навчальні заклади все як одне взяли на себе роль неучутливих спостерігачів, щоб пірнути в цей омат, у них немає жодних ресурсів.
Зрештою, найбільше користі від цієї події отримала школа Дун Вей. Спочатку вона мала добру репутацію в школі.
Однак для Чен Му та Лейцзи ці події не мали жодного значення. Чен Му не вилазяв з простого підводного світу, а Лейцзи у свою чергу пихтів над продовженням « Легенди про майстра». Хоч він був наплювальним, то до написання сценаріїв підходив дуже ретельно.
*
Чен Му був увесь сплутаний водоростями, наче пальма. Це вже останній рівень, водорості стирчали звідусіль і обмотали його з величезною силою. Тут воля-неволів захочеш швидше вибратися. Але навіть палець витягнути виявилося нелегко.
На останньому рівні Чен Му програв уже триста п'ятдесят два рази. Але саме цього разу йому вдалося трохи звільнитися. Але хто ж знав, що в останній момент йому трохи не вистачить дихання.
Він взяв перепочинок в півгодини відновити сили, сподіваючись, що триста п'ятдесят третій раз стане останнім. І ось, коли настав час, хлопець знову кинувся в люту сутичку.
Стоянка на двох ногах, трохи зігнуто тіло, але водорості так багато, що його вигин навіть не було видно.
Раптом він відскочив, упившись ступнями, і зрозумів що падає. У мить оку Чен Му дёрнув верхню частину тулуба нагору, як якась змія, але його тіло все ще залишалося опустеленим.
І тут спина і поясниця Чен Му раптом стали пружними, як пружина, така гнучкість здавалося просто незбагненною. Його ступні все ще слабо спиралися в пісок, коліна були зігнуті, спина відкинута назад, виглядало усе це дуже дивно. І в цій позі, сила, з якою водорості тримали його, послабила - Чен Му вирвав собі шматочок вільного простору.
Крухтя від напруженості, Чень Му, який відхилив спину назад до межі, вистрілив вперед, наче пружина.
Це була вражаюча виштовхуюча сила, і в той же момент ноги також включилися до роботи. Тут водорості вже не могли його утримати, і так юнак вирвався з більшості цих трав'янистих оків. Потім він деякий час продовжив рух у воді, наче плавуча риба і вирвався повністю.
Чень Му вилетів з такою силою, що вже не контролював своє тіло і смачно пропав носом підводний грунт.
Не встиг він відтрухнути пісок зі своєї голови, як почувся знайомий старий голос.