Місто лежало на східному краю регіону, і за його межами також прощалися дикі землі. З певною частотою школа Дун Вей відправляла туди звих старших студентів, щоб так сказати проведення вправ в умовах максимально наближених до бойового. Звичайно, з ними завжди слід було бути інструктором для безпеки. Хоч вони й не відходили далеко від міста, то там, де може бути небезпека, школа впровадила суворі правила і намагалася їх дотримуватися.
Цього разу разом з учнями в школі хотіли піти на тренування кілька студентів Зірки, але через те, що таке прохання виявилося зовсім несподіваним, ніхто не встиг підготуватися і вчителі, які могли б піти разом із ними для захисту, бракувало. Крім того, гості виявилися наполегливими і створили дилему для керівництва школи. Неможливо уявити, якими будуть наслідки життя будь-якого учня Зоряна Палати буде під загрозою, поки вони приїдуть у них. Тому Зуо Тінгі був надісланий порадитися з Ван Цзеном, сподіваючись, що він зможе дотримати решту хлопців разом із ним.
Ван відразу зрозумів, до чого клонит Зуо і слабо усміхнувся. Перш ніж ми залишили Зоряну Палату, наш директор сказав нам, що ми самі повинні нести відповідальність за все з нами. Наші учні вміють захищати себе, тому не варто хвилюватися за них".
Хоча тон молодого чоловіка досить монотонно чувся, у словах він був дуже впевнений. Спочатку зуо злегка вразився, але потім все - таки розслабився. Звичайно ж, чому тут дивно, адже це учні Зірки, хіба можливо, щоб вони не мали визначеного рівня навичок?
Коли Зуо кивнув на знак згоди, то відклався і вони обоє мусили займатися своїми справами.
Коли Ван Цзе побачив силует співрозмовника, він трохи задумався. На його плечах, як на представника свого навчального закладу, лежить тягар відповідальності. Озираючись назад, обличчя юнака змінилося.
У його голові з'явилися думки про колишню славу їх академії та її теперішнє падіння, через що кров всипалася у жилах: він повинен як слід виконати те, що від нього вимагалося.
*
Пробудившись від сну, Чен Му відчув себе свіжим і втомленим. Перекусивши чим потрапило, він почав прибирати чернетки на столі.
Невдовзі після цього прокинувся Лейцзи.
« Проснувся?» — запитав Чен Му, не піднімаючись з-за столу, і все так само перебираючи виписані аркуші паперу.
Його друг пробурчав щось нечленорозділене на підтвердження і незабаром піднявся з ліжка, почав підтягуватися, видаючи характерні звуки. Коли ранкові процедури закінчились, він повернувся і запитав: « Чи ти хотів ходити за матеріалами сьогодні? »
« Ага. Хотів з тобою поговорити".
*
Юнаки вийшли з магазину, на поблудневій обличчі Лейцзи вдерлися м’язи і через зуби він процідив: « Це грабунка серед білого дня! »
Після цього він з нестерпним виглядом подивився на суму в своїх руках, там майже нічого не залишилося.
Чен Му не звертав уваги на страждання свого друга, йому зараз було дуже добре, адже в руках він тягнув сумку з різними матеріалами карт і сирою для приготування чорнил.
Повернувшись додому, він поспішив прогнати Лейцзи. Для створення карт Лейцзи потрібно було вкласти повну тишу, а Ляйцза замовкне лише тоді, коли німа змова замовить. Тому поряд з ним була надзвичайно складна ситуація.
Коли Чен Му побачив купу матеріалів, він раптом відчув себе гордим. Усі ці компоненти стосувалися тільки початкового рівня, але це не вплинуло на його ентузіазм Творця карт.
І хоча кожна деталь картини була відтечена в його свідомості, йому спочатку треба було придумати, як перевести їх на карту, тому він не квапився сісти за виробництво. До того ж, хоч і здавалося, що вони купили дуже багато ресурсів, це було не так: будь-яка профілактика економила їх кошти.
Чен Му ніколи не вважав, що його талант Творця вищий від усіх інших, але він повністю відрізнявся від багатьох.
Старість!
Через економію, перш ніж нанести візерунки на поверхню карти, він ретельно продумував їх у своїй голові. Це не тільки допомогло зберегти гроші, але й ближче познайомитися з структурою карти.
Почався етап підготовки.
Покласти трохи місячного каменю, сік колючки змішувати з однаковою кількістю синьо - крохмального сиропу і кип’ятити на слабкому вогні до того часу, поки місяць повністю не розчиниться. Відвар має вийти злегка в'язким. За допомогою паличок можна перемішувати доти, доки на поверхні не з’явиться бриж сапфірових хвиль і буде різкий кислий запах.
Нині Чен Му більше нагадував шамана з казки, а не Творця.
Це називається « Зустріч з іншими» і Чен Му знав її напам’ять.
Юнака не стало чекати, коли чорнило охолоджене і швидкими рухами взяв карту-порушку, а в праву руку кисть та легонько занурив її у рідину. Без будь-яких коливань перо опустилося на поверхню карти.
Його рука малювала візерунки, не зупиняючись на мить. Крім того, на кінчику пера можна було помітити легкий білий світло від його Восрія.
У очах Чен Му читала доточність і концентрація.
Цього він навчився з таємничої карти. Якщо при створенні Магічної Карти використовувати ще неостелене чорнила, то кисть буде рухатися неймовірно гладко і м'яко, а злиття фарб із картою протікати легше, що дозволить Творцю збільшити якість своєї роботи.
Однак чорнило охолоджували хвилини за дві, і виходить, що саме стільки часу у Чен Му було для того, щоб закінчити процес створення, тому він так ретельно продумував структуру перед тим, як почати.
У його свідомості зберігалася кожна деталь, а рука, яка створила вже незліченну кількість енергетичних карт, була точна як машина і не допускала помилок.
Єдине слабке місце в його техніці могло вважатися лише вмінням Воспірія, що значно слабшає.
Але поки все було добре, і це не могло бути неприємним.
Узори, що йшли на троянду, продовжували тягнутися за кистю і ставати все складнішою структурою, кожна лінія мерехтіла та поблювала, ніби жива.
У нього був такий же серйозний підхід до справи, а на лобі вже можна було помітити крапельки поту, які прослизали через шкіру.
Незважаючи на всю свою підготовку, Чен Му забув про найважливіший час — час, який він міг використати для розваг! Він витратив багато зусиль на проектування структури і зовсім забув про це.
Його дихання почало збиватися. Вісрія вимагала багато розумової праці, а особливо тих, хто не мав навичок. Тепер йому ставало все важче і складніше. Хоча його Возприятливість продовжувалася також легко торкатися кінчика пензля, а структура все ще ясно представлялась в його голові, він відчував, що слабшає.
Сяття візерунків поступово почало мерехтіти і якщо воно зникне повністю, то його можна вважати невдалою.
На чолі хлопці проступили вени, він важко задушився і вже все виливалося, єдине, що залишалось незмінним, це точні рухи його руки.
Його захоплення майже вичерпалося, але в нього не було іншого вибору...