Глава 152 - місто героїв
Окрім споруди « гірського ліфта» мулярі Чамбрідда також брали участь у перебудуванні таємного печерного міста.
Ці мулярі, жадібно любителі казкових казок, повністю дали волю своєму вособленню: на грубуватих і простих кам’яних стінах з'явилися різні статуї духів та дивовижних чарівних звірів, вони виглядали як живі; навіть кам'яні ступні можна було побачити різноманітні візерунки. Поети, що велися по цілій історії, створювались на стінах без винесення історичних правителів Чемборда. Сун Фей був правителем менше ніж три місяці, але він став засновником відновлення Чамборда, його статуей було більше за все. На схилі гори стояло п'ять статуй з виразом радості, гніву, співчуття, милосердя і вивалення Сун Фея зі швидкістю 30-сорок метрів; вони височіли на сході, півдні, заході, півночі та центрі відповідно; від них віяло невимовною магією й величчю.
Ці скульптури були зроблені з власної волі мулярів, а не із бажання догодити правителю чи за його вимогою.
Крім того, іншим нововведенням була посадка в кам’яних печерах великої кількості зелених рослин.
У цей час у підземному печерному місті можна було побачити всі рослини, що зустрічаються в Чамборді, через особливі атмосферні та температурні умови, які склалися в печери, незважаючи на пізній осінь, коли листя дерев на вулиці опали, похлодало, всередині рослина як і раніше були зелені й свіжі, всюди, куди досягали погляд, була зелень; Сун Фенапрягсь і, використовуючи свої мізерні знання в області біології, створив особливу циклічну систему, яка нагадує теплицю; наявність рослин мало поліпшити А якість повітря в печерах у свою чергу дозволило зелень подолати сезонні зміни і бути вічнозеленими... Увесь підземний печерний місто поступово перетворилось на екологічну систему.
Звичайно, роботи з перебудови підземного міста вимагали неабияких зусиль від « страв» зі темного світу.
Води з підземної річки проходили через кілька простих магічних фільтрів, які будували черниці Акалою. Полива, іригація — монахиня Акала та послушники були охоплені бажанням будувати. Вони навіть виявили оригінальність і побудували десятки штучних фонтанів; підземне печерне місто стало подібним до раю на землі, де було багато рослин та води.
Вода циркулювала по замкненій системі, а над поверхнею піднімався легкий білий туман. У воді плавали рибки з червоними хвостами.
Весь підземний місто був красивим, як рай, неможливо було зв'язати його з такою похмурою в’язницею, яка була тут раніше.
Це було те, що Сун Фей неодноразово уявляв собі уві сні.
"Гоздруже, дайте ім'я цьому місцю!"
"Так, Ваша Величність, роботи з перебудову підземного міста майже закінчені, потрібно його тепер назвати!"
Заняті роботою солдати, муляри, жорнальники оточили Сун Фея, зараз вони сильно полюбили це магічне місце. Коли вони починали свою роботу, то не думали, що зможуть створити таку красу. Але тепер на їхніх обличчях були горді посмішки і сповнені почуття успіху.
Сун Фей розсміявся: « З сьогоднішнього дня підземне місто Чамборда стане нашою таємницею постачання і місцем підготовки людей, він був створений завдяки важкому праці наших людей і буквально полить їх потім, назвімо його...." - вимовивши ці слова, Сюн Фей розкрив руки, мілиннула спалах світла, з'явився двобічний фіолетово-зелений меч; на очах мешканці підземного міста він швидко підійшов до величезного каменю, що стояв біля входу в печеру на схил гори. Раптом небо розверзилось, і двосторонній меч перетворився на дві веселки, фіолетову та зелену; меча пробіг по каменю змієві, що виблискували довкола. Місто... Гері!"
Місто героїв!
Сон Фей опустився на землю і бачив, як великі літери з’являються у всіх за тими, що падають. Слова виглядали дуже велично, букви погрожували розірвати камінь і вискочити назовні, виглядати як живі; все це потрясало людей.
На схилі гори лунали радісні крики.
"Город героїв, ха-ха, це має два значення. По-перше, це чудове кам'яне місто було збудоване потім і кров"ю героїчних жителів Чамбрідда. По-друге, я сподіваюся, що починаючи з сьогоднішнього дня, кожен вийшовши з кам'яного підземного міста Чамбрідда стане великим героєм!"
Сон Фей не встиг договорити, як кров вдарила деяким воїнам і мулярам Чемборда. На цьому материку, де панували брутальні стосунки, люди з таким низьким статусом задовольнялися дуже малим. Якщо його Величність називає їх « героями», то цього було достатньо, щоб цей великий титул передавалися нащадкам.
Люлі поступово розійшовся, щоб закінчити останній етап роботи в [місті героїв].
Начальник охорони Петро Чех з підданими йому магічними воїнами займався на землі охороною; тільки через те, що в’язень Олег постійно слідував за Сун Феєм. Зайшовши у спеціальну кам’яну кімнату, Сун Фей зацікавив атмосферу і кивнув головою. Вся ситуація складалась переважно з кам’яних їд та стільців, посередині невеликий красивий ставок з фонтаном, на його поверхні трулася ряб, а всередині різались золоті рибки з червоними хвостами, зеленіли квіти і трави; все було відділено без розкоші, просто й чисто, як любив Сун Фей.
- Сон Фей взяв корм для риби. Стоячи біля фонтану і граючи з рибами, він запитав: « Чи не так? »
« Ці хлопці не були настільки благородними дворянами, як щури. Дрігба і Пірс прив'язали каміння до ніг кількох їх вартових, втопили в річці Зулі, інші відразу ж злякалися смерті. Правителі дев’яти країн не будуть проти, всі вони підписали нові грамоти. За наказом вашої Величності ми випустили їх найбільш вірних охоронців, щоб вони тієї ж ночі відвезли надійні грамоти і вимагали від кожної держави контрибуції...» - начальник в'язниці Олег підлагодився під іншими; також підійшов з нарочистим виглядом сказав: « Ми окремо допитували правителів кожного уряду. Кажуть, що вони цього разу посміли об"єднатись для спільного нападу не тільки тому, як хотіли сплатити контрібуцію згідно угоди, яку було написано Попередній правитель, а в основному через підбурювання якоїсь таємничої людини".
« А? "Що ж це за таємнича людина?"
« Ці дурні-правителі не знають його точного статусу, у них тільки приблизна інформація. Це, мабуть, якийсь могутній маг, що прибув із столиці імперії Санкт-Петербурга. Тільки цього разу він не вирушив на війну сам, у нього є підручний, той самий чарівник системи вітру, який першим почав бійку на кам'яному мосту. Він прибув до міста разом з союзною армією, зараз ми його спіймали, але він - відбризк великої аристократної сім'ї зі столиці, у нього є статус, він вкрай високомірний. Без наказу вашої Величності не посміяли б стратити його, тому...» - на обличчі начальника в'язниці Олега мигнула бурхливий вираз. Коли справа стосувалася відомих столичних родин, то їхнє становище було ще важливішим від навіть правителів дев’яти країн. Тож Олег не міг діяти необдумано, і це мав вирішувати Сун Фей.
« Вони, звичайно ж, ідіоти, навіть не з’ясували, хто це був; під впливом дроту вони втратили здатність розмірковувати і відважалися піти на ризик та напасти на Чамборд? Як ці хлопці з черв'яками мозоком змогли стати правителями?» - Сунь Фей презирливо розсміявся і похитав головою; його обличчя раптом стало суворим, він сказав: « Не звертайте уваги на цю чортову столичну знати, не жадайте нічого, станьте мені цього підбурювача! Ви повинні знати, що в маленькій темній кімнаті Чамборда немає жодного ворога, який наважився б підняти голову! Якщо вже вони посміли воювати з Чамбордом, нехай тоді буде таке життя, в порівнянні з яким смерть здається їм мрією. Я пам'ятаю, Олег, хіба тебе раніше не називали « помічником духу смерті», жорстоким і холоднокровним, що боїться до смерті? Застосуйте всі ті методи, якими ти володів, управляючи [в'язою смерті], такі прийоми, які змусили б заплакати навіть камінь! Запам'ятай, що ні в якому разі не можна шкодувати, у чорної кімнати є одне призначення - я повинен знати тільки те, чого хочу знати!»
"Слухай, Ваша Величність!" - рішучий тон Сун Фея змусив товстого начальника в'язниці Олега здригнутися і випрямити спину.
« Відклади це на час, виконуйте швидше!» - кажучи, Сан Фей помахнув рукою і ральний, квадратний форми баріння шкіри полетів в бік Олега і дивовижний чином потрапив йому до рук. Сун Фей продовжив: « Те, що ти повинен зробити протягом місяця, починаючи з сьогоднішнього дня» - Сон Фей не пояснив, але крім начальника в'язниці Олега, основні керівники Чамборда Бітт, Брукс та інші отримали подібні вказівки.
Олег осторонів і відразу зрозумів, що мав на увазі Сунь Фей. Він здивовано сказав: «Ваша Величність... Ви хочете виїхати з Чамборда на деякий час? "
Сунь Фей кивнув головою.
Більше він нічого не говорив, тільки стояв перед ставком з фонтаном, його погляд ковзнув по тіні Олега, кам'яній кімнаті, де вони сиділи, він подивився на найбільш віддалені і глибокі місця схилу гори. Там була величезна, заввишки більше 20 метрів чорна залізні двері, вона нагадувала закривавлену пащу гігантської звірини, ніхто не знав куди вона веде. Протягом понад 200 років правителі Чамборда намагалися з’ясувати це, але лише зносили великі втрати; ніхто не може наблизитися до таємної там таємниці.
- Олег подивився туди, куди кинув свій погляд Сюн Фей, і відразу зрозумів, що він збирається робити. Він приголомшено сказав: « Твоя Величність надто небезпечна... Дуже небезпечно!»