Розділ 124 — Легко, як вбити курку
"Здається, ми всі тебе недооцінили, та й ти приховав велику частину своїх сил" - посміхнулася прекрасна Періс. Вітер висихнув її білу сукню, обнаживши витончені голені, які приковували до себе увагу присутніх. « Александре, все що я щойно говорила залишається в силі. Якщо ти погодишся приєднатися до Домінгусу, то ми можемо забути про все. Ти можеш просити за свої послуги все, що забажаєш... Навіть мене, якщо захочеш!»
Коли вона вимовила це, її щоки залив дуже ніжний рум'янець, так і хто не зустрічав цю соромливість, яка полонить міста не гірше зброї? Чоловіки, які були присутні, відчували кров, що припливла до обличчя, і навіть « бог війни» Аршавін відвів погляд, не наважуючись видати себе.
Но...
« ДУКИ, тітонька! Все розбещуєш? Твоє потворне обличчя не твоя провина, але ти відповідаєш за свою низьке обличчя" - проговорив Фей з презирством і ненавистю.
Не можна не визнати, що він говорив навіть надто різко.
Від таких образів Періс змінилася в обличчі, а інші ледве стримали сміх.
Періс вже не була наївною дівчинкою і досконало володіла мовою тіла. У Санкт - Петербурзі вона мала великий успіх, і багато аристократів плекали нездійсненні мрії про те, щоб увійти в її оточення, говорять, що навіть імператор Ясін прихильно ставився до цієї жінки. І раптом якийсь дрібний король при всіх говорить їй такі слова, як "титушка" і "розкрут". Вона затремтіла всім тілом, а її шкіра побіліла, як сніг.
"Безумна сволоч, здохни!"
Людина, що стояла за спиною Періс найманець в білому буркнув щось і зник, наче розчинившись у повітрі, так що не залишилося й тіні - очевидно, готувався завдати смертельного удару.
Він обнажив парні клинки, а потім спокійно усміхався.
« Обережно, він використовує техніку прихованості металевого атрибута!» - дівчина в фіолетовому плаття, оповиті пурпурним свічком відновлюючої магії, нарешті, розплющила очі, провела тонкими пальчиками по обличчю, немов пригадуючи подію і побачивши безпорадну необережність Фея, не стрималася щоб попередити його.
Фей відповів їй вдячною посмішкою.
У цей момент раптово...
Щось невидиме змінилося в крижаній атмосфері, наче по поверхні тихої води пробігла майже невидима ока брижі, і перед ним у повітрі виникли чорні кігті, які з нелюдяною швидкістю вирушилися Фею до грудей.
Капала кров.
Перед Феєм з повітря з'явився вбивця в білому, на обличчі якого була задоволена і люта усмішка, він із задоволенням обертав всередині пронизованого тіла свої гострі кігті, спостерігаючи за благаючи-безнадійним виразом обличчя своєї жертви.
Ті, хто був серед них, здригнулися і стримувалися від крику жаху.
Коли духовенці принцеси знову втратив надію, дехто навіть спокійно сварив короля, тоді як їхні противники були в полоні радості, висміюючи цього зухвалого клоуна так нерозумного на очах усіх.
« Ну як ти, все ще такий худий?» - він ще глибше занурив пальці, стискаючи і повертаючи їх так, щоб вони розривали тканину та завдавали більше мук, змушуючи відчувати, що життя крапля за каплею залишає те тіло. Хоча тіло цього короля було настільки міцним, що навіть злякало його, так як йому здавалося, щоб його кігті застрягли в кускі заліза, все було марно. Він знав, що його кігті зруйнували головні енергетичні меридіани в тілі цього дрібного короля і запечатали його силу.
Однак...
"Тупна мавпа, та я став тільки зле від цього!" - коли Фей з ухмилкою вимовив це, вбивця відчув неправильне і зібрався покінчити зі противником, але раптово виблискнув фіолетовий промінь і відрубав йому праву руку по плечі, залишивши її в грудях Фея.
З плеча фонтаном хлинула кров.
Найманець у паніці спробував сховатися і його тіло вже почало втрачати ясність, збираючись розчинитися в повітрі, але Фей не збирався випускати такий шанс і обхопив його голову правою рукою.
"Ха-ха-хо, хотів змитися? - Захотів він!
"Ніє..." - безнадійно закричав чоловік у білому, з усіх сил намагаючись вирватися, але рука міцно обхопила його потилицю, і незважаючи на всі зусилля, він опинився на колінах перед Феєм. Інші були вражені, що цей нікчемний король був на межі смерті, але зараз він лише надів рукою на голову противника і впав. Почувся хруст ламаних кісток - це тріщали розкриті колінні горнята.
Фей облизав закручені вуха, і навколо здригнулися, тому що він був схожий на кровожерливого демона з підземних піднебіння.
« Зараз я запитую себе. Вам, засранцям, все ще вистачає нахабства задирати ніс?» - хижо кручився Фей, а його меч, що перелився голубим і зеленим, повисав над шиями вбивці в білому.
Вся хоробрість вбивці миттєво зникла.
Вбивця тремтів всім тілом. Він убив незліченну кількість людей, як посланець смерті. Але тепер смерть простягала руки сам до нього і він з жахом харчувався як дівчина: « Аа... а... ні! Будь ласка... Пощади, умоляю...»
Не встиг він і договорити, як зелений меч відрізав йому голову. Холодна лезо розколола м’язи, кістки, кровоносні судини і перервала його спроби боротися та благати зберегти йому життя. Демон перед ним не збирався дати йому і шанса, і йому здавалося, що лезо рухалося так повільно, щоб він міг відчути процес його руху через шию та бризки крові з рани...
Він побачив обезголовлене тіло в білому одязі, яке наче завалило ганчірку на глистичну землю і поливало її червоним.
Це був його тіло.
Натовп отруївся.
Хоча сьогодні вони бачили незліченну кількість смерті грабіжників і ворогів, це повільно й холоднокровне вбивство так, ніби Фей відрізав голову куріці. Брижаюча кров пошкодила небо і сонце в червоний.
Усі глибоко відчули його гнів, який затьмарив сонце.
Навіть холоднокровні принцеси і Періс із запалом запитувала себе: « Чи не я мимовільно розпалила в ньому це зло? »
Навіть ворони, які злітали на запах крові, кружляли над горою і боялися піти геть.
Окрім карканьї та дихання натовпу, нічого не порушувало навислу тишу.
- Фей знову витер меч про підошву, і, обнаживши білі зуби, досить почухав свій підборіддя. Обручки руки все ще стирчав з його живота, гойдаючись, коли він рухався, і всі не могли відірвати від нього очей.
Фей нахмурився і витримав обручку з живота. Гострі кігті були заплямовані кров'ю, з них свисали клочи м'ясо і навіть уламки кісток, так що багатьом здалося, що зараз він негайно болісно помре, але ніхто не побачив вираження страждання на його обличчі.
Це рух змусило людей відчути ознамен.
« Аа.а! Диявол!... Це диявол!» - один з охоронців за спиною Періс просто-таки збожеволів від страху, плачу і крича, він кинувся геть, але не пробіг він і п'ять кроків як несподівано ...
Крраакхк!
Яскрава блискавка вдарила з землі і вразила чоловіка, що бігав, миттєво перетворивши його на чорне вугілля.
"Святі небеса, це ж магічні пастки елемента блискавки!" - хтось закричав у жаху.
Фей досить огорнув: « Ва-ха-Ха, це магічні пастки. Невже ви думали, що все, на що я здатний - це прикидатися? Так, вся гора набита тепер моїми пастками, почнете бродити - ризикуєте перетворитись на гору вугільних вугілляв, а-ха-хо!"