— Більше часу?
Коли Фей нахмурився, серця Лучено і Золя - закололись ще скаженіше, а Фей продовжив:
- Наскільки більше?
— Ваша Світлосте, якщо чотири дорогоцінні камені, що ви тримаєте в руці, переводити у низькосортні, вийде більше мільйона філософських каменів. Така кількість, навіть сам Папа імперії Зеніт у штаб-квартирі на Афоні не зміг би здійснити таку обмін за один чи два дні, — закликав єпископ Золя́, намагаючись як можна переконливіше, - Прибавте час на дорогу туди-зворотно, а також збирати багато лицарів або найманців для охорони... На все піде, принаймні 4-5 місяців.
— 4-5 місяців? Занадто довго! - Фей похитав головою.
- Не скажете, навіщо Володарю розмін на низькосортні камені? - Обережно запитав єпископа Золя.
Очі Фея похолоділи і він вперив гострий, як меч, погляд у обличчя Золя.
У єпископа згорло дихання, грохнувши на коліна, він затаїв:
— Володарю, не зрозумійте неправильно, я не лезу в секретні справи Святої Церкви! Просто, якщо вам не потрібно такої великої кількості низькосортних філософських каменів прямо зараз, ви можете розміняти їх невеликими партіями. Скажімо, по 1000 за раз. Це буде й швидше, і не потрібно буде піклуватися про організацію каравана.
Очі Фея загорілися.
Обмін на 1000 каменів за раз, по 3-4 рази на місяць... Це буде достатньо для забезпечення його задумів у світі Діабло. Продаж каменів НПС гарантує його сім персонажам необхідний притік золота, і це неминуче збільшить швидкість прокачки.
— Схвалю. Тепер, приблизіться.
Фей кинув у бік Золя [Півріжденний Рубін] і [Забутий Сапфіра] та сказав:
— Ось второсортний і першосортний філософські камені. Обміняйте їх на 1000 низькосортних, 10 000 передасте мені, а решта 100 будуть ваші, як плата за роботу.
— Ваша Світлосте, служити Вам вже честь для нас, ми не сміємо вимагати зарплату, хоча ціна ста низькосортних каменів більша, ніж вони можуть виживати і навертати до Святої церкви за рік, але тепер ці двоє боялися давати волю пожадливості.
— Ніхто не знехтує моїм бажанням винагородити того, хто мені допомагав, — холодно вимовив Фей.
Єпископ Золя і Лучано переглянулись, побачивши в очах один одного радість, пожадливість піддала залишки страху й вони поспішно кинулися на коліна зі словами:
- Ваші раби завжди вдячні.
— Вот. Відразу ж так, - голос короля потеплів, — ці 100 низькосортних каменів — те, чого ви заслуговуєте. Я не та людина, яка погано ставиться до підлеглих, ви будете добре служити мені, вас чекає велика нагорода, але тільки посмішаєте придати мене!...
Його голос став немов грім, справжнє цунамі конденсованої святої сили розійшлося від тіла Фея, повітря наповнилось шаленим вдячним вогнем, спалахнуло полум'я і в наступний момент різьблений трон під ним обсипався пплом. Він згорів, як сірник, ніби ніколи і не стояв тут.
Навик Паладина [Свячений вогонь].
Але в азеротичній святій церкві цей вміння має назву [Очисленний вогонь інквізиції] - захисна техніка надзвичайно божественного рівня, тільки найбільші члени церкви можуть володіти такою силою і, звичайно ж, 3-зірковий єпископ Золь , що прозує у дрібному закулусних королівах, здатний освоювати максимум [Ввидив світла] та [Гасячий світло].
Від такого видовища його відразу пробив холодний піт, з голови до ніг тіло пробрало крижаним диханням смерті, на відміну реальній порожнистій атмосфері.
— Здумаєте зі мною грати і розділите долю цього стільця.
Договоривши, Фей розгорнувся і вийшов з церкви.
Золя і Лучено раптом зрозуміли, що залишилися самі.
Вони переглянулися, і кожен побачив таке ж удаване самовладання на обличчі іншого, з важкою напруженістю натягненою на панічний жах, що кусає в їхніх серцях.
— Ми не помилились, він [Ізбранн . — [Лисний змій] Золус пустив погляд на місце, де стояв кам’яний трон, а тепер залишилася лише купка золи, зітхнув і пояснив, — Як ще можна пояснити його володіння високорівною божественною технікою [що спричиняє полум'я інквізиції] та філософськими каменями Найвищого сорту? Хіба ж не одним лише Володарем такого впливу? Але слава Богу, ми з тобою не дурні і змогли причепитися до хвоста цього дракона.
— Але навіщо Володареві міняти першосортні філософські камені на купу низькопомітних? Хіба це не забута угода? - Задався Луано.
— Не нам з тобою розмірковувати про те, як діє цей світ, — сказав Золя́, потираючи віскі. Він подивився на два філософські камені в його руці і сказав: « Наша справа подумати, як швидше розміняти ці камінці на низькосортні. Займися цим особисто в особливій таємниці, поки краще не допустити розповсюдження інформації про це у Санкт-Петербурзі.
___ назва_
— Ах, які милі маляти!
Розбійниці пробралися крізь натовп і врешті - решт опинившись у самому центрі, побачили хлопця та дівчину. Ті голосно скликали покупців, стоячи на клічках з сталевих приводів, в яких сиділи чарівні діти різних магічних звірів.
— Підходьте, підходите! Дивіться, який малюк Длінохвостого гігантського лемінга! Тільки віднятий від матері, дуже слухняний і ідеальний улюбленець.
— Годуваний Ветрокрилий папуга, може навчитися розмовляти будь-якою мовою, навіть ельфійською!
— Ха-ха, подивіться на цього тремтячого малюка, ви не повірите, але це магічний звір 6-го рангу Золотий ведмідь! Я та мої товариші пройшли через пекло, і тисячу разів були на межі смерті, щоб зловити його! Коли він виросте, його шість крил нестимуть його зі швидкістю світла!...
- Сюди! Справжній білий тигр, носитель імператорської крові!
Найменники старанно розхвалили свій товар, так що все більше і більше людей підходили поспостерігати. Дитину чарівних звірів лякала юрба, одні падали і гарчали низьким голосом, інші забилися в кут і прикидались мертвими, але всі виглядали неймовірно чарівно, як пухнасті ангелочки. Але ціна найманців була занадто висока, тому більшість людей не купували грошей, а тільки полюбляли.
У розбійниць, що пробились через натовп, засяяли очі.
Вони народилися і виросли в світі, де мусили боротися проти огидних демонів та монстрів, які прагнуть відібрати їх життя. Звичайно, вони не могли встояти перед чарівністю невинних крихт, особливо найменшої з них - попільнично-серою миші. Елена дісталася з клітки маленького, схожого на звичайного кота, тваринка, яка відразу ж звернулась у неї на руках і почала погладжувати. Інші розбійниці не відставали, з посмішкою вони розібрали пухнастих крихт, і навіть жиця Акара піддалася загальному настрої та не спускала очей із білокрилих сови.
— Купуйте швидку, вони такі ж милі, як і ви.
Умна наемниця відчула шанс заробити і не скупилася на компліменти.
Дівчата розбійниці, слухаючи це подивилися на Єлену, а Елена повернулася і подивилася на жрицю Акара. Акара відчула щось, простягнувши руку, доторкнулася до пурпурової мантії. Але без жодної причини її обличчя почервоніло, бо в неї не було грошей. Вона не знала, що золоті монети зі світу Діабло не можуть потрапити сюди і нічого не коштували.
Ті, хто слідував за дівчатами, побачили цю сцену і себе хвилювали. Один зі своїх приближених, вродливого хлопця, який підібрав їх статний воїн з золотим волоссям. Той відразу вийшов вперед і оголосив:
- Всіх цих дітей купує наша група за наказом Його Висновки...
Потім цей хлопчина висипав з гаманця, принаймні сто монет, і повернувшись до Єлени, із посмішкою сказав:
— Мій старший брат Його Високість наказав мені купити цих малюків, щоб зробити вам подарунки, міс, як привід для знайомства з чудовими дамами. Ви не проти?
Елена і розбійниці здивовано озирнулися на групу приємних молодих людей. Серед них був високий багатопельовий блондин у дорогій одежі, оточеній охороною. Цей усміхнений чоловік, мабуть, і був тим самим Високістьм.
Блондін мав величний і героїчний вигляд; яскраві, ланцюгові очі, але орлиний ніс створював враження жорстокої та владної людини, портуючи все враження.
Елена не зустрічалася з ворожими людьми на похмурій батьківщині, але щодня бачила монстрів і навчилася розпізнавати силу. Отже, хоча б білокрурий воїн не показував своєї сили, вона відчувала, що його сила була на рівні глави Фея. Т.е. За шкалою цього світу він як і Фей на рівні 4-х зірок.
Знаючи, що у зв’язку з наступною коронацією Фея прибуло багато гостей, включаючи інші королівські доми, Елена не хотіла додавати клопоту Фею, тому із вузькою усмішкою звернулась до світловолосого воїна:
Ми вдячні Вашому Вищству, але ми не достатньо знайомі, тому заплатимо самі.
І подивилася на Наглядача Олега.
Колишній товстяк умів читати між рядами і вже визначив, що всі ці красуні колись ввійдуть в майбутній гарем Фея. Отже, коли цей хлопчина почав вигравати смерть, намагаючись накласти лапи на жінок Його Величності, він міг тільки дивуватись його поганою вдачі. Олег відразу дістав гаманець, кинув насмішний погляд на молодого блондинистого воїна і голосно оголосив продавцю-наємнику:
- Ось подвійна ціна, ми купуємо цих дітей чарівних звірів.
Обличчя красунчика відразу змінилося.
Його очі на мить згущався туман, але він відмінно володів собою, тому просто посміхнувся:
- У такому разі, я віддам вам цих звірушок. Мене звати Обінна, я пробуду кілька днів у Чамборді і сподіваюся, що ми ще встигнемо стати друзями.
Сказавши це, він розвернувся і пішов з усією своєю охороною.
Така поведінка золотоволосого воїна була приємною для інших. Він поводився скромно, без заниженої холодності, або гарячості, просто ідеально. Він не викликав у себе розбійниць і Елени ні образи, ні відторгнення.
Але симпатичний хлопець з його сім’ї не хотів так просто здаватися.
Він вважав це ганьбою. Покинувши недобрий погляд на все ще намальованого колишнього товстука Олега та Єлену з подругами, і оглядаючи дівчину, раптом помітив за її спиною золотої цибулі і його зіниці звузилися, видаючи виявлену думку. Він швидко зібрав висипене раніше золото, кинувся доганяти свого світловолосого пана і щось прошепотів йому ...
Блондін зупинився і подивився на золотоспускний лук Єлени. Якийсь час він уважно дивився...
І раптом вираз його обличчя змінився.