Рицар був у жахі, його розум спорожнівся і він не міг думати або хоч якось реагувати. Крім того, що він повністю обробився у свої штани, він так само почав пускати слини, слюни Лелися водоспадом. Кожне слово і пропозиція Фея були подібні до свисту меча над головою. Він мав би віддати наказ і мечі порубали б його на шматки. Крики його товаришів, які все ще валялися на землі і благали про смерть, лу́кали у вухах. Він більше не вагався ні секунди, став на коліна і поповз до Фею, наче собака. Він висунув свій язик почав лизати бруд на його чоботях. Після цього, він підняв голову і зашукавніше посміхнувся ...
Фей посміхнулася і похитав головою: « Як може хтось, хто такий зарозумілий ще боїться смерті бути гідним називатись лицарем? ”
"Я не вартий, я не гідний. Я не лицар, я лише звичайний кавалерист... Ваша Величносте, я прошу змилосердитися наді мною..." лицар піднявся на коліна і став кланятися, ніби для нього вже не було завтра. Його зарозумілість зникла і він зітхав, наче дикий пес, який хоче вижити будь - якою ціною.
"Я не вб'ю тебе!" Сказав Фей.
“Ах? Хай живе Ваша Величність! Вітайте короля! Дякую вам король Олександр за вашу доброту і велич. Я...--"Я був у захваті від того, що він зробив це як міг.
Фей нетерпляче перервав його: "Я не вб'ю тебе, але ... Хтось інший зробить це." Після цього Фей поманив до себе підлітка, якого поранили лицарі. Він повністю відновився під дією Аргентинаального зілля, яке було лише трохи втомлене. Він стояв перед натовпом, який підтримував своїх друзів. Побачивши, як король манит його, він схвильовано підійшов до нього і віддав честь, щоб законно привітати короля.
« Воін, як тебе звати? » — з усмішкою запитала Фей.
"Толіс, Ваша Величносте, мене звуть Фернандо Толіс". Під час оборони Чамборда він вступив до армії в останній день, тому тільки міг охороняти захисну стіну і не зміг брати участі у справжньому бою. Але тоді його кров закипіла, коли він побачив, як король Олександр героїчно розбирався і нищив ворогів, роблячи все по-своєму. У цю мить Александр для Толіса став зразком, щоб наслідувати і надихати. Кожен молодий чоловік хотів стати героєм. Толіс пообіцяв, що стане великим воїном, як король Олександр. Навіть якщо він зіткнеться з жорстокими ворогами і помре, ніщо не зупинить його. Ось чому, коли він побачив як імперські кавалери і лицарі стали домагатися майбутньої королеви Анджелу, він першим став на її захист і зробив їм виговор.
Фей акуратно похлопав Толеса по плечу, тупнувши ногою на кінчику кавалерійського меча, який лежав на землі. Фэй спіймил меч в повітрі і передав його Толесу, "Толіс, ти зможеш вбити когось?
Толес сумнівався. Він спочатку хотів сказати "ні", але потім згадав захоплюючі криваві сцени на мосту і, стиснувши зуби, рішуче сказав: "Смогу, Ваша Величність!"
"Чудово, тоді допоможи мені вбити цього покидька, який посміяв ображати наше королівство Чамборд." Фей показав на кавалеріста, що стояв на колінах, благаючи про милість, наче бідний, котрий втратив всі мужність для опору. Побачивши, як Толес почав наближатися до нього з мечем, він не посмів утікати і продовжив плазувати.
Це був перший раз, коли Толес вбив би.
Чесно кажучи, коли він йшов до кавалериста, то був дуже наляканий. Але в мить, коли він ударив мечем і гаряча кров бризнула на його обличчя, Толес відчув, як щось загорілося у його душі. Він більше нічого не боявся, а його кров немов закипіла.
“ Великий Фернандо Толес, відтепер ти будеш моїм охоронцем! ”
Коли він побачив цього хлопця, який намагався захистити Анджелу і відстояти честь королівства, а також не відступив перед мечами імператорських кавалерістів та лицарів, у Фея склалося дуже сприятливе враження від Толеса. Хробрість людини, яку повністю закували в броню і яка мала абсолютну перевагу, не була надійною. Тільки тоді відвага має цінність, коли вона походить із душі, в момент, нещастя і не залежить ні від чого. Було очевидно, що хоч він і тремтів, тримаючи меч в руках, цей чорноволосий молодий хлопець був справжнім воїном.
“Ах65?
Толес був приголомшений. У наступну мить, хлопець відчув, ніби на нього з неба впав подарунок. Він не міг повірити в це. Нарешті, за допомогою своїх друзів, він став на коліно і був нервовий та подякував королю за честь. Після того, як він піднявся і встав за Феєм, він все ще не міг повірити в свою удачу. Він знову і знов щипав себе, але біль яку він відчував, ясно сказала йому, що це був не сон. Він справді був вартовим його ідола, короля Александра. Толес спокійного випростався і став вищим, під завислим поглядом його друзів. Тепер він більше був професійним воїном.
Під величезним кам'яним бовваном Бога, з іншого боку, Ріцар-капітан Сема відчув, як його голова не була достатньо розумна, щоб опрацювати всю інформацію.
"Як мурашка, начебто слабкого і відставного короля дочернього королівства 6 рівня, посміяв убити імперського кавалерісту імперії Зеніт у такому людному місці? Та як ти посмів?!" Семак тремтів, коли вказав пальцем на Фею. Його губи тремтіли так сильно, що він не міг сказати жодного слова. У минулому схоплювач знищив його енергетичний щит і впевненість у випадковості цього удару. Високомірний лицар-капітан раптом зрозумів, що молодий король перед ним був набагато сильніший за його самого.
Після того, як Фей розібрався з кавалерією, посміхаючись, він попрямував до Семаку і випустив свій смертельний намір. Він повторюй своє питання: "Скажи, як ти хочеш померти?"
Чекатий шум наповнив голову лицаря капітана. Він не знав, що робити.
Спочатку він думав, що якби не був божевільним цей король, він просто вб'є всю кавалерію і не наважиться зробити щось з ним. Врешті-решт ті кавалери були простими солдатами, а він був великим імперським військовим прислужником його височності, Другого Принца Жиркова, який також є потенційним спадкоємцем трону Імперії Зеніт.... Але він помилявся. Цей безглуздий король не мав наміру відпустити його.
У цей момент Семак дійсно злякався.
Стан військовослужбовця Матерінської Імперії вже ніяк не міг захистити його, як і його сила та дві зірки енергії земного рангу. Тепер, коли два ключових фактори, на які він спирався при тиску і погрозах на інші вассальні королівства, не спрацювали, Семак нарешті зрозумів наскільки він слабкий і почав неконтрольовано тремтіти.
Він інстинктивно відступив; не залишилося більше ніякого зарозумілості в ньому. У нього було перелякане обличчя і готувався до втечі.
На даний момент -
“Самонаделано! Олександре, припиніть ваші дії! >>
Голос пролунав в натовпі. У очах Сімак прояснилося, він раптом побачив Малого принца Тропінський, з'явився в середині кола.
“Ваша Величність, допоможіть мені, ваша високість. Чамборд зрадив імперію! Цей злий король планує напасти на Імперію Зеніт ...--" Семак забув про борг лицаря і престиж. Він виповз і помчав у бік Тропінскі. Він впав на коліна і вигукнув: « Це так жорстоко! » Цей злий король убив імперську кавалерію. Він навіть наказав своїм військам знищити весь королівський канонізаційний Легіон!
Всю провину і недоліки були добре спихані на Фея Семаком.
Після того як маленький принц Тропінський подивився на всіх серйозно поранених і майже умерлих кавалерів, що гнивав Семака, то сердився й запитав: « Пане Олександре? » Вам краще дати мені пояснення!
Маленький принц Тропінський було весело сьогодні. Ця бідна і віддана країна дозволила йому відчути безпрецедентну свободу та щастя; немає більше імперських учителів, наступних за ним, куди б він не пішов, і говорили йому знову й знов, що не треба так робити. Він не повинен пильно звертати увагу на його батька, імператора Ясіна — настрій і діяти відповідно до цього, а також ніколи не був змушений проковтнути свою злість від образливих почуттів своїх старших братів Аршавіна та Жиркова. Тут він відчував теплоту громадян, і зміг бігати та танцювати навколо багаття радісно. Цей тип свободи був рідкістю у Святе Пітері.
Цей безпрецедентний вечір вже повільно стримував його незадоволення і докір на Александра. Кілька хвилин тому, він почув громадян Чамборта поруч з ним гордо обговорюючи знову і знов сміливі та героїчні історії Олександра. Він навіть подумав: "Це звучить як король Олександр-велика людина. Цікаво, може ми могли б стати друзями...
Але те, що сталося перед ним, сильно розлютило його.
Через нудьгу громадян, він прибув після більш ніж половини з ситуації вже мали місце, тому маленький принц не знаю всієї історії. Незважаючи на те, що Ріцар-капітан Семак сказав, чи було правдою. Як принц Імперії, Тропінскі відчував велике випробування величі й гідності імперії. Він повинен був встати; якщо Олександр не дасть йому розсудливе пояснення, то наслідки будуть катастрофічними!
Але його відповідь була шокована. Він не міг повірити -
“ Пояснення? Пояснити що? 4.
Усмішка Фея прийняла зневажливий вигляд. Ніби він почув щось смішне, він продовжував йти вперед; він підійшов до Семаку повільно і поступово, крок за кроком. Золотий меч відчував збір життів як коса Смерті з його холодною швидкістю. Фей дивився на Тропінскі і холодно сказав: "Ваша величність, не помиляйтеся в виборі. Крок в сторону і помрете! "
"Ти ......"
Маленький принц був розгублений.
У той момент він ясно відчув нескривке вбивчої наміри від противника. Він не сумнівався, що якщо він як і раніше блокують шлях Фея, цей молодий король вб'є його без коливань - навіть якби він був імперським принцем... Хоча Тропінський не був героєм і воїном, а навіть недоречно напали на Фея й раніше, у цей момент маленький принц знав, що він захищав не капітана лицарів Семака, краще гідності всієї Імперії Зеніт.
Тому, хоча Тропінський знав, що він не суперник своєму противнику, йому все-таки довелося дістати меч.
“Так? ”
Фей не очікувала такої поведінки від принца. Він не знав, що цей плейбою принц може бути таким жорстким в цій ситуації ... але він був тільки здивований. Його темп не гальмувати взагалі. Усі вони мали те, до чого не дозволяють нікому доторкатися і які наслідки це принесе. Навіть якщо Імператор Зеніт - Ясін був на його шляху, Фей не соромиться вдарити його.
У цей момент, в тіні величезної статуї бога на стороні площі хтось турбувався.
Жінка-рицаря Сузан, яка була прихована під широкою мантією сердито сказала: "Цей хлопець занадто зухвалий......" Вона повернулася до іншого персона в мантії і сказала: “Ваша Величність, дозвольте мені піти й убити його."
"Ти не зможеш перемогти його." Принцеса злегка похитав головою.
“ Як це можливо? Ваше Високість, дозволю собі не погодитися. Я тризірковий воїн, навіть якщо цей дикун переміг підлого шакала Семака, він не був проти мене!
Принцеса похитала головою і проігнорувала Сьюзан. Вона повернулася і сказав іншій людині, - Ріцар-капітан Ромен, схоже, вам доведеться діяти в цей раз самостійно
.
“ Це задоволення служити Вашому висновку." Чоловік у плащі, який зняв каптур з голови. Це був високий і наївний блондин, який слідував за принцесою Танашей разом зі Сьюзан на вулицях вдень.
"О, цей чоловік на ім'я Олександр дуже зайнятий. Капітан лицарів Ромен, вам не варто битися з ним. Просто приведіть назад Джиммі у безпеці." Додала принцеса. Її голос все ще був тихий і слабкий.
"Так?" Світлолосий воїн здивувався. "Ваші Високість, заступник капітана лицарів Семак,он..."
"Хе-хе, він хитрий і підлий шакал. Не буде великою проблемою залишити його тут вмирати, за всі ці роки він вчинив стільки ганебних честі і велич нашої Імперії речей. Настав час відплати".
Посміяний воїн мовчав кілька секунд, кивнув і сказав: “Я розумію Ваше Високість. >> Після того як він закінчив, вона похитнулася від принцеси в сторону та зникла."
“Ваші Високість, хоча Семак заслуговує смерті, є прихистком другого Принца Зірка. Він багато зробив для його висновки в темні роки. Якщо він помре тут, другий принц не дозволить їй легко відступити.-- Жінка-Рицаря Сьюзан раптом нагадала.