Тим часом джедай потиснув плечима і пішов далі. Отто нагнав його. Так вони провели ще трохи часу: лицар прогулювався по ангару, Джа-Джа не відставав від нього ні на крок, а тодаріанець наввинував навколо них виражи в собі азартний торговця. Столиця на десятому жадібності перевершувала:
- Эй, погоди! Тільки за одного. Скажімо, ти забереш жінку. Хлопчик не продається. Та й навіщо тобі хлопчик? Жінка краще - посміхнутися буде.
- За обох. Хлопчика нічого не варто.
В уявних розрахунках Вотто зробив ще одне коло. Потім він відмовляє головою.
- Найшвидший гоночний болід... - в простір повідомив Куай-Гон, не дивлячись на тударіанця.
Здавалося, Вот-вот лусне від переповнюючих його відчуттів. Він знову помотав головою - цього разу не так рішуче.
- Обох, - повторив Куай-Гон. - Або ніякого пари.
Вони стояли у воротах ангара, тут було тихіше, хоча трибуна над їхніми головами почала заповнюватися народом. Місця було стільки, що здавалося, ніби трибуна вмістить все населення Мос Еспа поголовно і ще залишиться. Місто мало знешкодити. Але глядачі все йшли і ходили - з сусідніх ферм та поселень, зі сусіда сусідів і далеких міст, навіть із навколишніми зоряними системами, тут були й такі, яких найменше можна було очікувати - багата еліта корпорацій і країн.
Куай-Гон помітив у натовпі двох епі, які тягли сани з болем. На одному вішали Енакін і Падаме, на другому - хлопчиську Кітстер та Шмі. Дрозіди їхали на санях. Він також побачив наближаючу процесію, переглянувся у вантаж на санах і облизнувся. Очі у нього масляно забллиті.
Жоден больд не вартий двох рабів, він пробурмотів. Подивився на Куай-Гона і заклопотаний фиркнув, ледве не хохотнув, адже після відправки двигуни доведеться міняти. І що залишиться? Одна кабіна. Сусіди засміють його. - За одного ще куди не йшло.
- Хлопчик, не повертаючись відповів Куай-Гон.
Енакін з товаришами під'їжджав все ближче. Зате око не міг відірвати від болю. Дрорид Р2Д2 працював з фарбою цілу ніч.
- Н-ну... Нехай все вирішить доля, а? - Вотто поліз в поясний гаманець і дістав маленький пластиковий кубик. - У мене якраз при собі є кістки. Синіше - хлопчик, червоне - його мати. А?
Куай-Гон згідно кивнув. Він кинув кубик на землю, підстрибнув і покотився з барвистими гранями. В останній момент Куай-Гону раптом знадобилося чомусь відтягнути своє пончо - його долоню звичайним жестом загладила повітря. Кубик завмер. Я звил. Синіше.
Тойдаріанець підозріло подивився на Куай-Гона; він був втіленням невинності. Джа-Джа вірно посміхався через його плече. Куай-Гон розводив руками, мовляв що поробиш, звичайне везіння, нічого більше ...
- В кості ти виграв, чужинець... - Він був невпевнений. - Але на гонках тобі не перемогти, так що наша пара все одно нічого не означає.
- Побачимо, - спокійно відповів джедай.
Я зробив вигляд, що я дивлюся в інший бік вже давно, але акторські здібності пілота тодаріанця справили на мене велике враження.
Один з епі, який потягнувся до Уотто, виклячуючи поачку. Тойдаріанець поклав його в серце так, що бідна тварина мандрувала, ледве не скинувши Кітстера і Шмі. Куай-Гон встиг зловити привід і втихомирити звіра. Заспокойтеся Уотто було складніше - тепер він накинувся на Енакін.
- Бона пакиса! Ха! - Заволав він, розмахуючи кулачками перед обличчям хлопчаки. - Тонгі мабунзи ма буки чанага! Обидва горобці чабоду!
Після цього була сцена німа. Потім Вот з ненавистю подивився на Куай-Гона і пішов у тінь ангару - переживати.
брови підняла питання.
- Хоче, щоб мій старший друг перестав робити ставки, інакше теж стане його рабом... - Покладисто перевів Енакін, здивовано проводячи поглядом торговця. - Про що це він?
Потім поясню, - пообіцяв лицар і допоміг Шмі вибратися з сідла. - Доброго ранку.
Шмі сором'язливо з блиском в очах посміхнулася - як приємно виставити у дурнях знаного джедая!
***
Тим часом два дроїди в антигравітаційних санах були розумними розмовами на абстрактні теми.
- Ой-ей, - говорив Ц-ЗП. - Ці космічні польоти - штука небезпечна.
- Ф'ють, - погоджувався Р2.
- Повір, мене ніхто не заманить на ці кошмарні зірки, - говорив Ц-ЗП.
- П'юті-фьють! - Згоден. Він обожнював цитувати розумних людей.
***
Кітстер був у захваті. Звичайно ж, він не раз бував на гонках, але раніше йому не доводилось пробиратися в ангар. Та що там пробиратися - зайти з повним правом, зрештою, хто тут головний механік команди? Він підчепив носком бошмака, що попався під ноги маленького піт-доїда: геть, кретина! Піт-дроїд заверещав.
- Це клас, Ені! - Вихитався Кітстер. - Упевнений, цього разу у тебе вийде.
Падмі відразу зацікавилася:
- Що саме?
Кітстер був привітною і відкритою людиною:
- Дойти до фінішу, звичайно.
Енакіна мала бажання обіграти найкращого друга чимось по непутовій балді, і чим важче буде річ, якою він це зробить, тим краще. Падме продовжувала хмурити брови.
- Ти раніше не перемагав?
- Ну-у... Взагалі-то... - Який сенс брехати? - Ні.
- І навіть не доходив до фінішу?
Бути Кітстеру бітом, постановив Енакін. Але не зараз при дівчинці, краще потім, після гонки.
- Кітстер правий, - впевнено заявив він, пихаючи приятеля кулаком в бік (так, щоб показати, що зовсім не сердиться, але - від душі). - Цього разу я піду.
Я ж нічого не кажучи зловжив сумнівний погляд Енчика і зрадів. Судячи з того, як він висказався, мені вдалося виправити незручність хлопця.
- Звичайно, дійдеш, - погодився Куай-Гон. Він взяв привід і другого епі, щоб завести тварин разом з вантажем в ангар.
Падмі не оцінюють наших переглядань, в подиві заніміла. І судячи з погляду, яким вона подарувала джедая - оніміла до його щастя.
***
Центр міста ніби вимер, були закриті всі лавки і кабакі, в доках космопорту панували просто зразкова тиша, не працювали навіть дрооїди. У них теж був вихідний. З усіх регіонів Мос Еспа текли кольорові струмки жителів, за космопортом вони зливаються в могутню річку, що вкладала у ворота Великої Арені і наводила трибуну. Непомітна в обошах тіл, кінцівок, маніпуляторів, голів, хвостах і запчастин над натовпом ширяла невелика металева сфера. Вона облетіла будинок за будинком, обшахрувала крамницю за лавкою, вона оглядала обличчя за обличчям. Вона шукала.
***
Пора було додзвонитися з довіреним клана, що я і зробив.
- Привіт малюк, добре, що подзвонив, як там у вас?
- Усе готово, дядьку Ґуріг. Зараз почнеться. А як справи з нашою роботою?
- Не враховуючи того, що батьки були в шоці від твого невідомо звідки взятий другого банківського рахунку, все в ідеалі. Сподіваюся, твій друг не підведе нас, а то всім нам стане дуже сумно.
- Ви вже й про друга дізналися. оперативно.
- Так, навели деякі довідки, але не більше, і якщо що .. якщо щось трапиться .. Допомогти тобі буде нікому. Дійте акуратністю там.
- Дякую, буду обережним, та й джедай поруч. Передавай привіт усім, - і відключив зв'язок.
Велика Арена більше не нагадувала велетенський стус, яким насправді була. Зараз її можна було назвати розчавленим морем. Трібуна гудела, кричала на різні голоси, колихалась, рухалася, сварилася, розкладала їжу та напої, співала, трубила в ріжки, ковтала у барабани, крутувала трещетами і розмахувала прапорами. Уже спалахнуло і затихло кілька потасовок.
Коли з воріт ангари винайшли перші машини, ор піднявся такий, що його, мабуть, було і в іншій півкулі Татуїну, якщо звичайно, там ще залишалися жителі. Цілком ймовірно, що всі вони сиділи тут на трибунах.
З великим захопленням глядачі почули, як хаттов - правитель планети Джабба та його подружки Ґардулла — дві навісні туші вповзли у свою приватну ложку. Джабба знайшовся біля самого бар'єри на сонці, його товста сірка, вся у складках, а шкіра дозволила йому не боятися можливих нападів конкурентів. Ґардулла почала вважати тінь; гаморреанські найманці, які охороняли таке важливе й цінне тіло, були дуже раді цьому випадку.
- Чоубазо! - Пророків Джабба, ласкаво зітхаючи пухку короткопалий кінцівці. - Там ка чее Боонта рулеє йа, кее мад ахдруда ду вунда!
Натовп загородився ще радісніше, ріжки і трекотики були здатні підняти мерця з могили.
Секретар Джабы, Фортуна, білошкірий тві'лекк, щось шепнув йому упівголоса. Джаба зустрівся і вирішив особисто представити чемпіона минулого року (так і позашкодив також).
- Кубба тее, — сповістив він. - Тутечеря тута Пікселіто!
Біля Енакіна Себульба стояв натовп, який помахав правій задній нозі. Глядачі захоплено звили. Красні прапори з жовто-червоним орнаментом в натовпі було найбільше.
На цьому Джабба зарахував свій борг виконаним і прикрив щілки очей, гріючись на сонці. Коментатор одного за іншим став називати імена учасників гонки. Гасгано. Більше Роор. Бен Куадінарос. Алдар Бідо. Оді Мандрелл. Кесельбрі. Марс Гуо. Клегг Холдфаст. Боззи Баранта. Ван Сендаж...
https://literna.net/uk/books/444-insha-istoriya-zoryanikh-voi-n