Настала дата від'їзду в Хогвортс.
О восьмій ранку Саске прокидається.
Він виключив будильник, встав з ліжка, надів штани і темну сорочку поло із довгим рукавами з логотипом Учиха.
Він взяв свою валізу і пішов у двір, там вже стояв таксіст, і водій підійшов до нього, щоб допомогти Саске покласти чемодан в багажник.
Він поїхав на станцію Кінгс-Кросс, щоб сісти на поїзд.
Машина їхав по дорозі, і таксім вів машину, під музику "бог неба".
Саске сидів на задньому сидінні, з спокійним видом.
Вони провели в дорозі близько двох годин і прибули на станцію Кінґс-Кросс о 10:30 ранку.
Платформа 9 3/4"
Побачив Саске, коли витягнув квиток.
*Що? Дев'ять і три чверті? Я не пам'ятаю, щоб на станції Кінгс-Кросс була така платформа
Подумав Саске.
Станція Кінгс-Кросс - навряд чи не одна з найстаріших залізничних станцій Європи, а зараз це найбільший залізничний вокзал Лондона.
Через декілька розкиданих поштовхів він досягає дев’ятої платформи.
Пункт призначення дев’ятої платформи - Абердін (Шотландія), а десята — Глазго, Шотландії.
* Я не бачу жодної платформи 9 3 /4*
Подумав Саске.
Саске подивився між платформою дев'ять і плиткою десять, і потиснув плечима.
Потім він підійшов до охоронця і запитав його.
За виразом обличчя охоронця він, здавалося, дивився на Саскасі як на сліпого.
Саске подивився на великий годинник, що стоять осторонь, вже 10:45, це не дуже хороша новина.
Потім він почув розмову між старою та дитиною, підійшов і прислухався.
- Бабусю, моя жаба знову зникла!
Раптом ззаду донісся голос.
- Заспокойся, Невіллю.
Він почув, як зітхала стара.
Очі Саск засмагли і швидко полетіли.
Обидва були одягнені в ковдри магів.
Саске, вислухав їхню розмову і підійшов до них.
- Здрастуйте, мадам... Я Саске Учиха! І повинен прийти на станцію 9 3/4, але я новачок в Хогвортсі, і не знаю як туди потрапити.
Макгл?
Подумала стара, побачивши одяг Саске.
- Вітаю, містере Учиха, я місіс Лонгботтом! Це мій онук Невілль, він второкурсник у Хогвортс...
Сказала стара з посмішкою
- Доброго дня, пане Лонгботтом.
Саске привітався з Невіллом.
Невілль соромився кивнув у відповідь.
- Невіллю, проведи пана Учиху на станцію!
Приказала місіс Лонгботтом, з почуттям несхвалення в словах.
- Добре... Бабусю...
Голос Невілла був низьким.
Потім він штовхнув свою багажну візок і побіг до стіни між дев'яти та десяти станції.
Саске швидко штовхнув візок і пішов за ним.
Позадді нього був пролунав голос місіс Лонгботтом:
- Містере Учиха, просто пройди прямо через колону.
Він зробив як було сказано, і перед ним з'явився темно-червоний паровоз, а табличка на поїзді була: Хогвортс-Експресс.
І на стіні була також табличка, з написом: 9 3/4
*Я зробив це!*
Подумав Саске, і з радістю посміхнувся.
- Ай!
Роздався голос Невілла, який тримав голову.
У нього не було такої м'якої посадки, як у Саска.
- Все нормально, мистер Лонгботтом?
Обезбочено запитав Саске.
- Так, все добре.
Відповів Невілл і встав.
- Невіллю! Ти в порядку?
Як тільки до нього підбіг якийсь голос, дівчина підійшла.
- Да, я в порядке...
Відповів Невіллю
Дівчина витягла з-за пояса свою паличку і направила її на голову Невілла. Після цього, почервоніння на голові Невілла, швидко зникло.
- Дякую, Герміона! А де містер Учиха?
Сказав Невілль, оглянувшись.
Хлопчик, який тільки що був з ним, зник.
Саске одного разу відсунув валізу і сів у паровоз.
Він не хоче ні з ким спілкуватися, ні заводити друзів. Його мета-вернутися в своє вимірювання і здійснити революцію у світі шінобі.
Пробираючись крізь натовп, він знайшов порожній відсік і поставив чемодан на місце. Хоча йому лише 11 років, тіло Саска не було слабким і він міг легко підняти кілька десятків кілограмів.
Потім він витягнув з валізи книгу " Фантастичні звірі і місця їх проживання ", написана Ньютом Скамандером.
Хоча він не залишив жодних слідів, але вже пам’ятав цей номер сторінки.
Перевертаючи сторінки, він навмисно робив найпростіші рухи, щоб не змити сторінку.
"Василис".
Рівень магії: XXXX (небезпечно небезпечний)
Перший зареєстрований Василіск був виведений Герпієм Злісним, грецьким чорним магом. Після багатьох експериментів цей чоловік виявив, що висиджування яйця жабою може інкубувати небезпечну змію з надзвичайною здатністю.
Василіск- змія, яка може вирости до 50 футів. На голові змії-самця яскраво-червоне перо, його довга стоматологічна токсичність ненормальна, але його найнебезпечніший спосіб атакувати - подивитися на ціль, на яку нападають його великі жовті очі. Чийсь погляд буде вбитий, як тільки він доторкнеться з його поглядом.
Саске подумав, що це найжальша змія.
Якщо буде достатньо їжі (Василис може їсти всіх ссавців, птахів та плазунів), життя цієї змії дуже довго. Люди думають, що зміїні монстри живуть майже дев'ятсот років.
Окрім його унікальної магії і надзвичайно довгого життя, багато характеристик василіска походить від природи гадюки. Як звичайна гадюка, Василіск час від часу скидає шкіру. Його всеїдна природа також поширена у великих змій, хоча це і не встановлено, цілком імовірно, що шкіра васильська буде такою ж бронована як шкіра дракона.
З часів середньовіччя, створення васілісків завжди вважалося незаконним, але така поведінка легко приховати, тому що потрібно тільки виймати яйця з організму перед відділом магічного біологічного управління. Але, крім того що вони контролюються полостями змії, василісків ніде немає, тому вони небезпечні не тільки для інших, але й для більшості чорних магів.
У Британії не було записів про свідків василіска протягом щонайменше чотирьохсот років.
Він відвів очі від книжки, поставив книжку на місце і вже все запам'ятав за допомогою своїх очей.
Як чарівник, народжений магґлями, Саска дуже обізнана... те, що деякі маги вважають себе вищим від інших що вони манґлівського походження і називають їх брудною кров'ю, але йому було все одно, проте коли вони наполягали на тому, щоб турбувати його, він бив їх.
Вошла дівчина з довгим рудим волоссям, довгі віями і з схвильованим обличчям, як ніби вона когось шукала.
- Тут не зайнято?
Вона ввела на сидіння перед Саска.
- Ні.
Недобре сказав Саске.
При цьому він допоміг дівчині покласти чемодан на своє місце.
- Дякую!
Дівчина посміхнулася, і сіла на проти Саска:
- А як тебе звати?
Запитала дівчина.
- Учиха Саске! Першокурсник.
Саске відповів
Джінні згадала про інцидент у книжковому магазині з Луціусом Малфоєм.
- Я... Мене звати Джінні Уїзлі, у мене теж це перший рік. І дуже дякую тобі за те, що ти захистив нас. У нас з подругою не було можливості подякувати тобі, тому що ти швидко пішов.
Саске відкидається назад, щоб заснути.
- Мій батько працює в Міністерстві маги. А мої брати теж вчаться в Хогвортсі, також там навчається Гаррі Поттер, і він кращий друг мого брата, він відомий, йому сказали хоробро, вижив, після нападу темного лорда, коли він був дитиною. Він найкращий гравець квідча у Гоґвартсі, провів літо з нами, в нашому домі.
Вигукнула Джінні
- Мене не цікавить, хто цей Гаррі Поттер, судячи з того, як ти його описуєш, це просто хтось відомий по чутках, так що дозволь мені заснути.
- Гаразд, извини Саске. А в який факультет ти хочеш поступити?
Запитала вона
- Мені байдуже.
Відповів Саске.
Потім донісся голос, через двері.
- Джінні, ти тут!
Це були її брати.
Після короткої розмови всі вони пішли, так-як Саске навіть не подивився на них, він просто хотів поспати.
Коли Саске прокинувся, було 19:10 вечора, і небо було майже повністю темним. Саска швидко дістав чорну мантію Хогвортсу і перевдягнувся.
- Поїзд прибуде в Хогвортс через п'ять хвилин. Залиште свій багаж на місці, і ми доставили його в школу.
Сказав голос, який пройшовся луною.
Поїзд сповільнився і зрештою зупинився, і Саска вийшов з поїзда.
- Першокурсники! Першокурсники сюди!
Донісся гучний голос.
Саске побачив у натовпі великого чоловіка, який кричав. Його обличчя було майже повністю покрито довгим розшарпаним волоссям і густою сплутаною бородою, але він все ще міг бачити його пару чорних, як жуки, очей, що блищать під його волосом.
- Я Хаґрід, Рубеус Егрід, співробітник Хогвортса і хоронитель ключів!
Сказав чоловік з бородатим обличчям і посмішкою.
- Всі першокурсники за мною!
Сказав Хаґрід
Більшість першокурсників пішли за Хаґрідом, але тримались на певній відстані від нього.
Саске слідував за Хаґрідом без будь - якої репетиції, він знав, що хоча Хаґрід здавався трохи лютим, то насправді був хорошою людиною.
А поруч з Саске - дуже дивна дівчина, у неї брудні волосся довжиною до талії, дуже бліді брови і випуклі очі.
- Це чудово, чи не так?
Сказав вона з п'яним виглядом.
- Так!
Саске кивнув, щоб вона просто залишила його в спокої.
Вони йшли слідом до Хаґріда і, здавалося, спускалися крутою вузькою дорогою.
- За цим поворотом, ви побачите Хогвортс!
Крикнув Хаґрід.
Наприкінці вузької стежки, несподівано з’явилось Чорне озеро.
- Ось Хогвортс!
Крикнув Хаґрід вказуючи пальцем, у кінці озера.
На високому схилі через озеро лежить звивистий замок з височенною баштою і вікном, що мерехтять під зірками.
- Сідайте в човен по чотири людини!
Голосно сказав Хаґріду, що він пришвартує їх до берега.
Саске сів на одну з човнів, і з ним сіли одна дівчина та два хлопчики.
- Все сіли?
Крикнув Хаґрід.
І човни відразу почали рух, і вони добралися до тайного входу.
Здавалося, вони спустилися з замку під темний тунель, і нарешті добрались до місця, яке схоже на підземний причал, а потім піднялися по гравійному підлозі з невеликими шпильниками, під світлом лампи Хаґріда.
Всі піднялися по кам’яних сходинках і зібралися перед масивними дубовими дверима.
Хаґрід підняв рожеву парасольку і тричі постукав у двері замку.
Двері швидко відчинилися.
- Ласкаво просимо в Хогвортс!
Хаґрід подивився на маленьких магів позаду себе і моргнув, потім продовжував прокладати шлях вперед.
- Я відведу вас на церемонію розподілу!
Сказав Хаґрід, продовжуючи рухатися вперед.
Біля дверей, їх чекала професор Макгонагал.
- Всі першокурсники тут, професор Макгонагал.
Сказав Хаґрід.
- Дякую, Хаґріде.
Відповіла Макгонагал.
https://literna.net/uk/books/441-uchikha-saske-v-sviti-harri-pottera