Розділ 41. Захист дисертації I
З точки зору Софієн церемонія вийшла дуже нудною. Вона очікувала атаки, на зразок бомбардування або масивного заклинання. Хоча б щось.
Але цього не сталося.
Входячи в імператорські покої, вона думала, що вони пропахнуть запахом трупа або хворої людини, але тут було чисто, і у повітрі з'являлось приємний аромат.
Але оскільки їй було нудно, вона повернулася в офіс і дістала шахову дошку. Коли вона грала сама з собою, високопоставлені представники влади та міністри заходили один до одного і складали документи, але вони не реагували на них. Вона просто продовжувала грати в шахи, поки всі не пішли.
- Я бачила сьогодні автора цих завдань, які ти мені дав на днях. Здається, він знає мене.
- Чи є хтось на континенті, хто вас не знає, Ваша Величність?
Кейрон відповів тим, хто їй сказав.
Звичайно, на континенті не було б нікого, хто би не знав Софієн. Але вона не мала на увазі цього.
— Його его не похитнулося навіть переді мною.
Софіен подивилася прямо в очі Декліліна, але не змогла розібрати емоції, що ховаються за ними.
Вона зацікавилась цим.
— Ось як?
— Дуже цікава особистість. Мені здалося, що я знайшла рідну душу.
Він мав такий же сильний дух, але трохи в іншому розумінні. Він був з тих людей, які не дрогнуть, навіть якщо їм приставлять ніж до горла. Людина, яка виходила за рамки простого світського світу.
— Ви вже вирішили завдання? — Поміняв тему Кейрон.
— Да. Було цікаво, і тепер я зрозуміла навіщо ти вирішив передати мені їх. Можна сказати, що весь день - ні, чверть дня, яку я витратила на вирішення завдань, я провела приємно, — відповіла Софіен на його запитання і продовжила. — Я хочу зняти обмеження з "Марика", Кейрон.
—...
Кейрон мовчки схилив голову.
« Марик» — так називався рудник по добуту каменів мани в північно-західній імперії, але доступ до нього був обмежений, оскільки він був заражений темною енергією, у результаті чого там з'являються демони і монстри.
Це був указ імператора Кребаїма.
— Як тільки буде знято обмеження, то туди спочатку зможуть увійти лише авантюристи і маги з вежі зі своїми супутницями.
—...
- Жодних дискусій не буде. Я втомилася слухати цих довбаних ідіотів, які нічого не роблять, крім як сидять за своїми столами, перебираючи папірці.
— Це може призвести до ще більшої кількості демонів.
- Все буде гаразд, якщо вони позбудуться цих демонів і монстрів. Тоді шахта буде очищена.
Кейрон не відповів.
Софіен, дивлячись на шахову дошку, запитала:
— Що тепер робить Крето?
- ...він плаче.
- Плаче?
— Так, він щойно закінчив вирішувати ті ж завдання, що і Ваша Величність. Я не знаю, з чим пов'язані такі емоції.
Софіен посміхнулась.
- Цей ідіот... Кейрон, ти ж не знаєш відповіді на завдання?
— Нет.
Софіен витріщилася на нього, а потім божеволіла.
Я не скажу тобі, але навіть я була трохи здивована, побачивши результат. Тобі цікаво, вірно?
- Нічого подібного. Мені не цікаво.
— Хоч ти і говориш так, але я бачила, як дроннули твої брови. Ти не обманюєш мої очі. Тобі зараз дуже цікаво.
Кейрон тримав рот на замку.
Наступного разу атмосфера несподівано змінилася. Софіен різко звузила очі, наче збиралася його з'їсти.
- Не смій більше брехати мені в обличчя. Мені плювати, навіть якщо це ти. Не зли мене.
Його плечі були розбиті величезним тиском, і він підштовхнув голову до цього.
- Вибачте, Ваша Величносте.
- Цього достатньо. Давай пограємо в гребані шахи. Треба було грати самій. Навіть якщо я буду перемагати в кілька ходів, з противником буде краще.
***
Пустинна гора Хадекаїна.
Ганеша сиділа на камені і дивилася на Рію, Лео та Карлоса, трьох дітей, які прибули сюди з архіпелагу.
Лео і Карлос прибули на континент три дні тому.
- Деякі люди на континенті народжуються з так званими "магічні" талантами. Більшість авантюристів мають його.
Вона навчала їх, але не всі учні були старанними. Рія слухала з широко відкритими очима, Лео дивився на тварин, що бродять десь далеко, а Карлос взагалі дрімав.
- Наприклад...
Ганеша підняла довгу суху гілку, щоб розбудити його.
— Дивіться.
Фшух!
Вона злегка змахнулася і доторкнулась землі.
БАМ!
Роздався гуркіт, який викликав величезні ударні хвилі по цілій країні.
— Ось це так!
— Ой.
Тільки тоді Лео і Карлос зосередилися.
- Що скажете?
У місцевості, де Ганеша доторкнулася гілками, виднівся маленький кратер.
Рія була приголомшена.
- Це дивовижно, Ганеше...
- Я можу використовувати цю крихку гілку як продовження моїх кінцівок. Сила цієї палиці і мого кулака зараз однакова.
Гармонія [Просвітлення] і Адамантійного тіла.
Кожна річ в її руці мала ті самі властивості, що й тіло.
« Але битися голими руками набагато приємніше, ніж користуватися ними. Я все одно виграваю ... У будь-якому випадку! Магі називають це "магичною гармонією", а лицарі - "технік фехтації", але я не знаю магії чи техоніки.
- Тоді... Чи можемо ми бути такими? — запитав Лео.
Це був милий хлопчина з блакитним волоссям, ростом майже 140 сантиметрів.
Ганеша посміхнулась.
— Зараз ви всі дізнаєтеся.
— Как? Як?
- Ти занадто галасуєш. Досить стрибати.
Карлос, який мав подібні статури, вдарив Лео по затилку.
— Ай! — Лео, дивлячись на Карлоса з очима сльозившись.
— Заспокойтесь! Хіба ви, хлопці, не приїхали на континент, щоб змінитися? — отругала их Ганеша.
Рія також втрутилася, щоб розняти двох хлопчиків.
Робкий Лео зітхнув полегшенням.
— Щоб розкрити свій магічний талант, вам потрібно приділяти більше уваги тренуванням. Йдіть за мною.
Ганеша вирушила глибше в гори, а потім зникла, немов мирж, залишивши після себе тільки сліди на землі.
Троє людей, що були спантеличені, моргнули.
У цей момент пролунав дивний звук урбанізації. Це був живіт Лео.
— Рия... Ты не голодна? — обережно запитав Лео.
— Ти голодний тільки тому, що ти ідіот.
— Я не идиот!
— А ось і так!
— Не сваріться, просто йдіть за мною.
— Карлос перший почав. Тоді він вдарив мене, — відповів Лео.
- З тобою інакше ніяк, ідіот!
- Що я зробив не так?
Рія схопила за вуха молодших братів і вигукнула:
- Якщо ви двоє продовжите сваритися, я більше ніколи вас не вгощу. І взагалі ви більше ніякої їжі не отримаєте.
—...
—...
Вони відразу замовкли, але продовжували звинувачувати один одного у своїх поглядах. Рія зітхнула, розуміючи, що нічого не може зробити.
Вона не хотіла бути нянькою.
— Ось чому я хотіла приїхати сюди сама.
Коли вона сказала це, то побігла за Ганешею.
— Ах, Рия, прости! Стривай!
— Рия! Підемо разом! Юрі...
Двоє дітей, які усвідомили серйозність ситуації, швидко пішли за Юрією.
***
Особливик Юклайн, треніровий зал.
Я висів на одній руці і підтягнувся.
Близько 30 хвилин.
Як тільки я зістрибнув, я приступив до другого тренування.
[Бієві мистецтва Ертранда, середній рівень]
Я рухався по залу, викидаючи кулак вперед так, як було зазначено в підручнику Ертрана.
Тоді настав час взяти в руки палицю.
Я намагався навчитися використовувати її як зброю.
Звичайно, Деклейн противився такому грубому методу ведення бою, але якщо у мене не залишиться іншого виходу, то краще мати козир в рукаві.
—...
Закінчивши тренуватися з тростиною, я перевірив [Сніжний обсидій] у своєму сховищі.
[Порозуміння: 4%]
Я постійно використовував на ньому [Порозуміння], але як і раніше був далеко від того, щоб використовувати його.
Використавши близько 1000 манів на Сніговий Обсідій, я прийняв душ.
Тук-Тук!
У цей момент у двері постукав Рой.
Я одягнувся і вийшов на вулицю.
— Рой.
— Да.
— Я чув, що мати однієї з покоївок хвора.
— Да, мать Рури.
Я почув про це в особняку. Я не знаю, чи хотіли б вони мене послухати.
Я виписав чек і віддав його Рою.
— Скажи їй, щоб вона використала це для догляду за нею. Крім того, якщо щось подібне трапиться в майбутньому, не соромся надавати допомогу самостійно. Я все компенсую.
Я збирався стежити за добробутом моїх слуг. Рой виглядав здивованим, але він кивнув і смиренно прийняв чек.
— Як скажете. Ваша машина готова.
— Хороша робота.
Я відразу сів у машину.
Сьогодні я повинен був провести публічні слухання по захисту дисертацій студентів. Я перевірив пов'язані з цим документи на задньому сидінні.
- Провести оцінку...
Можна буде зайнятися цим на місці, не гаючи зараз ману.
Я дістав книжку Сильвії, яку вона мені подарувала минулого разу, і читав її поки ми не прибули на місце. Минуло багато часу з тих пір, як я був тут востаннє, тому що через смерть імператора всі навчальні заклади були закриті.
— Ми прибули.
— Хороша робота. Можеш відпочити.
- Дякую!
Я вийшов з машини, увійшов до будинку і відразу ж на ліфті піднявся на 7-ий поверх, де повинні були проходити слухання.
Динь!
Коли двері ліфта відкрилися, до мене відразу підійшов Релін.
- А ось і ви, старший професор. Ха-ха!
Я кивком відповів на його вітання. Чесно кажучи, я не був радий його бачити, все через його прихованих спонук останнім часом.
Він думав про переклад Луїни, щоб замінити мене на таку можливість.
— Пошли?
Звісно.
Після Реліна я увійшов до залу, який був розділений на три частини:
Це місце, де професори оцінюватимуть дисертацію.
На ньому студенти поставлять дисертації.
І трибуни для глядачів.
Я сів на одне з місць, відведених для професорів. Оскільки я був старшим професором, мені було призначено головне місце.
— Професор Релін, де список студентів?
— Ха-ха, ось він. Держите.
Релін посміхався і сміявся без зупинки.
Я подивився на список, який він мені вручив. Сьогодні в загальному буде 23 особи.
- А їх дисертації є?
звісно. Невже ви їх ще не читали?
— Чи треба мені читати їх заздалегідь? Я все одно зрозумію, якщо прочитаю їх зараз.
Я не брехав і не перебільшував. Саме тому я не був повністю кваліфікований сьогодні.
— Ха-ха-хо, звичайно! Ви - старший професор Деклейн, геній інтерпретації магії... Эй! Ропен!
Релін попросив свого асистента принести дисертації.
— Вот.
Я пролистав папери.
У будь - якому разі, у цьому списку не було моїх студентів, тому я хотів просто тиснути на зауваження професорів.
Однак...
—...
Мене привернула дисертація. Ні, вона змусила мене нахмуритися.
[Солда Дрент: Магія елементів і типи магії, які висловлюються по-різному в залежності від навколишнього середовища]
Магія має характерні риси. Отже, навіть якщо це була одна й та ж магія, її прояви різнилися для різних магів.
Це було схоже на відбитки пальців. І ці риси були помітні не тільки в самій магії, але й у формулах і окремих штрихах, включаючи дисертацію.
Звичайно, неозброєним оком було важко розпізнати відбитки пальців.
На щастя, у мене були [Порозуміння] і ясний погляд].
Але цей папір був чимось більшим.
Я вже десь бачив ідею, описану в статті. Якщо точніше, я бачив це, коли оцінював результати домашніх завдань своїх студентів.
Я був впевнений.
Ця ідея належала Іфрін.
Звичайно, я не знав, як це могло статися.
Якби це був попередній Деклейн, він би не розпізнав роботу Іфріне і Іфрін жила б, не знаючи, що її робота була вкрадена.
Або, що більш несправедливо, саме її назвали б крадькома.
Дрент був впливовою сім'єю і був досить відомий, як маг, в той час як Іфрін не назвати інакше, ніж обірваною.
Ніхто не слухатиме її.
Цей хлопець, Дрент, ймовірно, розраховував саме на це.
Що ж тоді робити?
Я вирішив спочатку зібрати інформацію, уважно прочитавши його дисертацію за допомогою [Порозуміння].
Це був чистий плагіат. Деклейн сам так робив, але я не був ним. І найбільше мені не сподобалося, що він наважився доторкнутися до домашнього завдання « мого класу».
- Ну, подивимось...
Тому я заздалегідь проаналізував питання, на які тільки справжній автор цієї ідеї зможе відповісти належним чином.
***
— Публічні слухання скоро почнуться. Будь ласка, займіть свої місця.
Ірин була присутня на захист дисертацій. Їй не потрібно було приходити, але вона хотіла подивитися, як проходить процес. Вона навіть попросила Джулію прийти з нею.
— Вау, яке велике приміщення~
— Ага.
Зал був просторним, і народу було досить багато, але найбільше її увагу привернула світловолосова голова в першому ряді.
Сильвія.
- Вона теж тут...
— Кто?
— Там.
Іфрін показала на Сильвію, яка читала якийсь підручник.
— Ха, вона тут займається?
У цей момент з’явився Деклейн, який зайняв своє місце. Сильвія закрила книжку і звернула свій погляд на нього.
Іфріне схилила голову.
— Будь ласка, дотримуйтесь тиші. Маг 3-го курсу Солда Дрент.
Першим був Дрент.
Очі Джулії засяяли, а Іфріна лише посміхнулась.
- Ти так рада його бачити?
— Хм? Р-рада? Про що ти говориш? Я просто бажаю йому успіху, тому що він хороший старший.
Дрент встав на п'єдестал.
- Вияв магії має постійність тільки за звичайних умов. Але при специфічних умовах навколишнього середовища, як - от під водою, магія буде проявляти себе інакше. Тому я подумав про метод, який дозволяє магії зберігати стійкість незалежно від таких умов...
Потім, коротко представивши свою дисертацію, він втілив свою магію.
- ...за допомогою маленьких доробок можна використовувати цей [Пожежна куля] навіть під водою. Тимчасова назва цієї магії [Збереження вогню], але вона може бути змінена в будь-який момент ...
Ірин намагалася спостерігати за прогресом, але вона могла лише чути його голос, бо в неї було не найкраще місце у задніх рядах.
— Дрент, я чув, що ви трохи змінили тему, коли писали цю дисертацію. Так от в чому причина, - заговорив професор Леттран.
Він посміхнувся і похвалив Дрента, який вклонився і теж відповів посмішкою.
Дякую.
— Ви вже вибрали професора, який би хотів працювати, Дренте?
- Ще ні, але це буде для мене великою честю.
- Ви змушуєте професорів боротися за вас? Як зухвало. Ха-ха!
Інші професори також додали ніжні слова.
Джулія трясла плече Іфріне, плескаючи, як тюлень.
— Здається, все проходить гладко--
— Ага...
Але Ірин відчувала якийсь дискомфорт.
Вона не була впевнена, але послухала його промову і зрозуміла, що тема дисертації трохи схожа на її рішення домашніх завдань.
"Це просто збіг, вірно?"
— Ох, настала черга Декляна.
Джулія напружилася, а Іфріна знову зосередилась на слуханнях.
— Солда Дрент.
— Да!
- Це ваша ідея?
Деклейн поставив просте запитання, і Дрент кивнув без вагання.
— Да.
Деклейн мовчки дивився на Дрента. Його погляд був важким і холодним.
— Я спрошу ще раз. Ви розробили це на основі своєї власної ідеї, не посилаючись на чужі роботи?
— Так, звичайно!
Дрент відповів енергійно, прийнявши слова Деклейна за похвалу.
— І ви хочете, щоб я оцінював вашу роботу?
- Так, будь ласка!
У цей момент Ірин відчула, як по її спині пробіг холодок. Дрент всередині посміхнувся.
« Мене хвалять за те, що я не буду працювати під його керівництвом. Звичайно, я знаю, що він у розпачі, тому що в нього всього один асистент, але рабом я не стану ...."
— Ладно. Тоді я почну задавати питання.
Деклейн узяв дисертацію Дрента.
— Дренте, ви сказали, що магія може бути постійною, і говорили продовольство елементів в залежності від навколишнього середовища. У цьому випадку...
Потім він намалював у повітрі магічну формулу, структура якої була ненормальною. Замість магічного кола це був овал.
- Розкажіть, через які умови навколишнього середовища ця формула так спотворилась? Я вам навіть допоможу. Рівно 13,7% цього заклинання пошкоджене.
- Що? Итак... Це...
— 13,7%. Ви нічого не знаєте про це числове значення?
—...
— Ви не знаєте? Якщо ні, тоді як ви збираєтеся застосувати цю магію? Будь ласка, дайте хоча б коротке пояснення.
13,7%. Спотворення формули. Як застосувати цю магію?
Дрент навіть не знав, з чого почати, але Деклейн не зупинився на цьому.
— Якщо ви не знаєте, пропустимо цей момент. Перейдемо до чого-небудь простіше. Магія, яку ви щойно застосували, « Охорона вогню»...
Деклейн засипав його запитаннями. Його завдання було простим: вивести цього мага, який вкрав чужу ідею на чисту воду.