Розділ 33. Відпочинок II
Я залишив готель, коли Сильвія заснула. Я був вражений спалахом блискавки за вікном.
Особливості [Природженн богач] підказала мені, що варто було перевірити це.
Деякі надприродні явища сталися відразу після того, як я навмисно порушив правила, але вони не становили великої небезпеки. Це було більш схоже на постановку малобюджетного будинку з привидами в тематичному парку.
- Куди ж вдарила блискавка?
Я йшов гірською стежкою з 4-го сектора в сторону Залу Старшей.
Це місце лежало недалеко від кордону Берхта і було високорівневою зону, де гравці могли потрапити тільки на середніх та останніх стадіях гри. Без конференції Берта їм навіть не дозволили б увійти, якщо вони не були старійшинами або їхніми учнями. Це означало, що я зможу придбати тут досить рідкісні матеріали.
Я подивився на гірський хребет з темною вершиною Берхта.
Примари і фантоми усіх видів переслідували мене, але вони не могли навіть здивувати мене як сильно вони б не злякалися. Принаймні їхні спроби здавалися мені смішними.
- Шишина Шінрахей Роденай.
— Бурракан Турнима.
Їх було важко зрозуміти, але я думаю вони запитували себе: чому я не лякаю їх.
Я вивчав гірський хребт Берхта разом з фантомами, наступними за мною по п'ятах, деякий час сльозячись через місцевості із активованим [Природженним богом].
За цей час я побачив тигрів розміром з будинок і сніжинки, які рухалися самі по собі — « чисті духи». Я навіть натрапив на кабана з 20 очима.
Якби міг, я б їх убив і використовував частини їхніх тіл як магічні матеріали, але на жаль, вони трималися осторонь від мене.
Все, що я міг зробити, це ігнорувати їх і повільно пробиратися через темні гори.
Незабаром у засніженому хвойному лісі мене привернуло золото.
— Буртан Кайличыма.
— Латарата Крашинума.
Не знаю, що сказали фантоми, але я проігнорував їх.
Орієнтуючись на це золоте світіння, я досяг обгорілих ділянок землі, куди, схоже, і вдарила блискавку. І посеред цієї ділянки я виявив димкий шматок дерева.
— [Очищений фрагмент магічного дерева] —
◆ Опис
: Фрагмент магічного дерева, що містить великий об'єм мани. Удар блискавки довів його бути відокремленим від джерела й очищеним. Може стати хорошим матеріалом.
◆ Категорія
: Різне > Особлива деревина
Магічні дерева використовувалися як їжу для росту.
Більшість дерев не можуть поглинути ману з води чи повітря, але деколи утворюються мутирові дерева, які мають таку здатність і зберігають магічну енергію.
Вони небезпечні для людей, але можуть стати чудовим матеріалом для виготовлення палички або палиці. Магічне дерево Берхта було бездоганної якості, і коли в нього потрапила блискавка, воно було очищене природним чином.
- Чудово.
Мої губи вигиналися в усмішку.
Чи ви робите з цього дерева палочку або палицю, це допоможе вам підвищити ефективність мага більш ніж наполовину.
Підбадьорений цим досягненням, я знову вирушив у дорогу. Я навіть заговорив з фантомами на всяк випадок:
- Якщо поблизу є ще щось цікаве, будь ласка, направте мене.
— Крупушишки!
— Клпур-р-ор!
Вони тільки задушилися у відповідь, коли курили нею.
- Це мені не допоможе...
Не звертаючи на них уваги, я рушив далі й продовжив дослідження цієї місцевості. Але невдовзі зрозумів, що пожадливість перебрала мене верх.
Я подивився на схід і виявив, що ранкове сонце вже повільно піднімається над горизонтом. Трояні перші промені денного світла привиди та фантоми відразу розчинилися.
Знову прийшов час для конференції.
***
Сильвія відкрила очі разом з світанком. Розчесивши волосся, яке безладно сплуталося як гніздо сороки і озирнувшись на нього, вона помітила, що Деклейн вже пішов.
—...
Протеривши очі, Сильвія поправила одяг і повернулася до своєї кімнати. "Резав" все ще спав на її прикровному столику.
Тук-Тук!
— Сніданок.
Коли їй було 10, вона поснідала. А через годину разом з іншими асистентами поїхала назад до Залу Старша.
Їй стало шкода Аллена, коли вона проходила повз нього. З ним поводилися як з вигнанцем лише тому, що він був найслабшим з них.
У будь-якому випадку...
Конференція почалася опівдні, щоб закрити питання, яке вони торкнулися ще вчора. Звичайно, мова йшла про червонороджених.
Першим, хто відкрив рот і на цей раз був Бетан:
— Як і сказав Юклайн, немає доказів того, що червонороджені демони є демонами, але чи ж це не правда, ніби в них тече кров демонів? Скажіть, а чи народжуються люди з подібною властивістю?
Темна енергія справді текла в їх крові. Це призвело до неоднозначного зв’язку між демонами і червонородженими.
Саме через це у чарівників виникли підозри.
- Ми не знаємо, коли і де чорна енергія в їх тілах вийде з-під контролю. Вони можуть швидко перетворитися на демонів!
- Це просто припущення.
— Домислы? Що ви хочете цим сказати?
Більше половини магів, що зібралися разом, вороже ставилися до червоних дітей. І саме зараз вони об'єдналися, щоб переконати Декляна.
Але Деклейн не здавався.
— Хіба ви вже не вирішили, що червонороджені є демонами? Весь їх клан до цих пір не втратив над собою контроль, але ви вже хочете придушити їх. Ви просто робите вигляд, що не помічаєте цих очевидних фактів і поводите себе так, ніби вони нижчі за вас. Все, що ви робите - це зосереджено увагу на ймовірності, яка нічого не виправдана, і використовуєте це як привід винищити цілий народ. Темна енергія, що тече в них, слабка, але ви вже називаєте їх демонами. Ви ж не будете називати чашку води кухлею солі, якщо в неї просто додана щепка соля?
Усі в залі Старейшин, включаючи Сильвію, не очікували такої промови від Деклейна. Це було явище, яке вони не могли зрозуміти.
Сам Деклейн був тим, хто применшив значення війни, в якій брали участь його предки шістдесят років тому. За іронією долі, найвагоміший внесок у вбивство незліченної кількості червонороджених спричинив Юклайн. Саме завдяки цим досягненням вони отримали часткові права на шахти по видобутку каміння манівці.
— Але ж їхня релігія відрізняється від нашої!
— Ми тут зібралися, щоб поговорити про релігію? Чи став круглий стіл Берхта місцем обговорення чиї-небудь переконань? Якщо ні, підніміть цю тему в церкві, а не тут.
Бетан стиснув зуби.
Але він нічого не міг протиставити Деклейну.
Члени круглого столу Берхта на перший погляд видавалися рівними, але деякі сім'ї мали більше повноважень щодо певних питань порядку денного, ніж інші.
З 20 сімей, які зібралися тут, ніхто не міг підірвати владу родини Юклайн у питаннях демонів.
Мисливець на демонів був вперше згаданий в книгах 400 років тому, і припускається, що він був предком родини Юклайн.
І прямий нащадок такої сім'ї стверджував, що червонороджені не є демонами...
- Такими темпами ми не зможемо дійти одностайного рішення. Питання про червонороджених буде краще підняти на наступній конференції. А до наступного пункту порядку денного ми перейдемо після короткої перерви.
Бам!
Бетан, витріщившись на Деклейна очима, раптово вдарив рукою по столі свою магічну енергію.
Увесь зал завиброєно, і декілька кам’яних уламків звалилися з стелі Залу Старійшин.
Обломки ману Бетана впали лише на Деклейна, але замерли прямо над його головою і не досягнувши мети. Це було елегантним втіленням "Телекінеза".
Деклейн захистив себе від магії Бетана, навіть не моргнувши.
Усі члени родини були вражені.
Магія Бетана, очевидно, була імпровізована. Це була груба, пригнічуюча сила. Як можна було протистояти їй без будь-яких бар'єрів за допомогою одного лише телекінізу?
Чи Деклейна був настільки великим, наскільки це можливо?
- Вибачте, це вийшло випадково...
Бетан, який здивувався не менше інших, зробив крок назад.
Деклейн посміхнувся і, кивнувши, спокійно сказав:
- Цього разу я пробачаю вам.
Після цього маленького інциденту всі маги вирушили в їхні кімнати очікування. Сильвія пішла за своїм батьком.
Ха-ха-Ха!
Як тільки Гільтеон опинився у своїй кімнаті очікування, він розізлився сміхом.
— Отец?
— Це було так весело. Серйозно.
Гільтеон виглядав зовсім інакше, ніж зазвичай. Посміючись, він, здавалося, глибоко задумався.
Мабуть, він думав про правдиве призначення Деклейна.
—...
Але Сильвія думала, що він ніколи не знайде відповіді. Тому що відповідь була надто простою, щоб батько це зрозумів.
- Що він задумав?
Гільтеон був так стурбований цим, що здавалося, ніби вени на його скринях ось-ось луснуть.
Справжня причина, чому Деклейн змінився і відмовився від ідей своїх предків...
"Магия створена не для того, щоб вбивати людей."
Так вчора ввечері сказав Деклейн.
***
Члени круглого столу швидко розв’язали питання, які пішли за червоними. Весь цей час я ділився тільки позитивними думками і ідеями, щоб хоч трохи побавити гнів деяких сімей, але більшість з них були роздратовані моїми словами.
Я не хотів зловити тут нові «Флаги смерті », але тих, хто підтримував червоних людей, вважали злочинцями.
Хоча це було цілком природно. Згідно з сюжетом гри, на першій конференції Берта « Подавання червоних дітей» було майже остаточним рішенням.
У будь-якому разі, конференція закінчилася через 9 годин.
- Якого біса вам потрібно? Ви таємно вирощуєте червонороджених?
Бетан перешкодив мені, як тільки ми вийшли з Залу Старшей. Я похитав головою, дивлячись в його повні відрази очі.
— Було б краще, якби ви поміряли свій гнів.
— Ярсть... Звичайно. Це саме ваші предки вважали червоних демонами. А моя сім'я слідувала за вашими предками на цій війні і була знищена.
Бетан впився у мене поглядом, а я витріщив на нього відповідь. Бетан був невисоким ростом, але його тіло було сильне і сповнене сили та витривалості.
- Навіть у цьому випадку немає потреби демонізувати весь їхній народ. Справжній маг повинен вміти контролювати свої емоції.
—...
Бетан стиснув зуби, а його губи зігнулися в кривій ухмилці.
— Не думайте, що ця конференція була останньою.
— Не зрозумійте неправильно. Я не відчуваю ненависті до родини Беорад.
- Це не має значення. Бо тепер Беоради вас ненавидять.
Бетан, промовивши це, протиснувся повз мене.
По правді кажучи, гнів Бетана був зрозумілий.
Сім’я Беорад уступила в війну з більшим ентузіазмом, ніж будь - яка інша сім’ї. Але 60 років тому вони втратили майже все, включаючи голову родини. Вони навіть нічого не отримали за це, тому що так мало добилися. Вони змогли піднятися знову тільки завдяки зусиллям Бетана та його батька.
Ессіль підійшла до мене невдовзі після його відходу.
- Я з підозрою сприйняла вашу несподівану зміну думки про червоних, але я підтримую вас. Нам не варто сваритися з ними.
Інші маги мені нічого не сказали, але навряд чи це було б що-небудь хороше. Їм, очевидно, не сподобалися мої зауваження, але це був плід неправильної поведінки Декляна.
—...
Я не жалкував про це. Якщо це і була жертва, то вона цього коштувала. З наступного заклику Берхта, інтервали будуть набагато коротшими — один або два роки, але ми будемо проводити час з більшою користю.
До цього моменту гравці б добре розвинулися, але... У цьому світі без гравців, або принаймні в цьому світу, де їх напевно немає, я міг тільки сподіватися, що у позосталий час виросте більш добродушний персонаж, ніж я.
***
Вранці наступного дня я відвідав 1-й сектор, перш ніж покинути Берхт.
— Це містечко ніколи не перестає бути цікавим, скільки б разів я його не відвідував...
Як можна було зрозуміти по вигляду містечка, побудованого на високогір'ї, мотивом Берхта був Мачу-Пікче. Пейзаж видавався загадковим і чарівним, але я прийшов сюди не оглядати пам'ятки.
У мене був чудовий матеріал для палиці. А в Берхті був відомий майстер, тому я хотів замовити у нього палицю після купівлі матеріалів на магічній лавці.
— Так дорого?
Коли я йшов, то помітив знайоме обличчя біля одного з ринкових прилавків.
Звісно. Матеріал, з якого він зроблений, дуже цінний.
- Тоді покажіть мені якийсь перемішаний.
— Хм? Ні, не можу. Ви сказали, що збираєтеся в похід.
- І що?
— Якщо ви збираєтеся розбити табір поблизу Берхта, то не зможете заощаджувати. Ні, я навіть не продам вам що-небудь інше, тому що це призведе до вашої смерті.
— Все буде нормально.
Замісник директора громадської безпеки Імперіум. Саме з нею я зіткнувся по дорозі в Берхт.
Ліліа Прим'єн, ключовий персонаж.
Очі Аллена широко розкрилися, коли він вказав на неї пальцем.
— А!
— Що таке?
— Завдяки їй я зміг дістатися сюди! Вона моя рятівниця!
— Ось як.
Я підійшов до неї, щоб краще почути їхню розмову.
— Да ладно вам. Просто покажіть мені більш дешевий.
— Я ж уже сказав, що коли плануєте розбити табір поблизу Берхта, то краще беріть цей.
- Чому ви кажете, що тут я можу використовувати тільки цей? Я запитала, чи є що-небудь подешевлі. Вам потрібно тільки сказати мені, є чи ні.
є більш дешевий, але тоді вас схоплять фантоми.
— Не схватят. Якщо є більш дешевий, дайте мені його купити...
Я не був впевнений, торгувалися вони чи сварилися.
Я встав між ними. Прим’яний і продавець, які здавалося б були готові задушити один одного одночасно подивилися на мене.
- Скільки коштує цей спальний мішок? — Питал я.
— О, 10 000 клинный. Люди найбільш вразливі для магії ілюзій під час сну, але цей ...
- Я візьму його.
Я відразу виписав йому чек, але торговець з усмішкою похитав головою.
— Ні, ми не приймаємо чеки. Тільки готівки...
- Подивіться на герб.
— Хм?
Власник уважно оглянув чек, де можна було побачити фамільний герб Юклайн і підпис Деклейна.
Торговець знову глянув на мене і посміхнувся.
— Ха-ха-хо. Раз ви голова сім'ї Юклайн, то це зовсім інша справа. Будь ласка, беріть.
Купивши спальний мішок, я передав його Прим'єн, яка стояла поруч зі мною з дурним виразом обличчя.
— Візьміть.
- Що? Чому ви віддаєте його мені?
Прим'єн відреагувала на це з підозрою.
— Аллен благополучно добрався сюди завдяки вам. Вважайте це компенсацією.
—...
Мій асистент лише розсміявся як дурень, почуючись затилиць:
- Хе-хе.
— Хм...
Прим’якне прищеплюється язиком, але все ж прийняла його.
Відразу ж я пішов далі, щоб перевірити місцеві крамниці.
Оскільки Берхт мав репутацію пристановища магічних матеріалів, я легко знайшов ті, які потрібні для моєї палиці.
[Клик білого тигра], [Перо сніжного лебедя] і так далі. Я витратив 4 мільйони енергії лише на те, щоб купити вісім речей.
Звичайно, на моєму особистому рахунку не було так багато грошей, але я використовував чек з гербом сім'ї для оплати. А Єріель заплатить готівкою пізніше.
Навіть якщо вона відмовиться, я потім заплачу сам за свої гроші.
— В-вау...
Аллен здригнувся від моїх витрат.
— Хм?
Коли ми гуляли, моя увага привертала ресторан, і хоча я не зголоднів, його зовнішній вигляд та інтер'єр виглядали незвично й розкішно.
Я увійшов всередину, наче зачарований його зовнішнім виглядом.
- Ласкаво просимо, графе Юклайн.
Співробітник ресторану впізнав моє обличчя. Чесно кажучи, здавалося, що він обслуговує тільки таких клієнтів, як я.
Але невдовзі до моїх вух потрапив огидний голос.
— Ой? Хто це? Чи це не благородний граф Юклайн?
Моє світле волосся голови Рівінд відразу привернули мою увагу. Він насолоджувався вином з раннього ранку.
Їхнійель хотів сказати щось ще, але різко зупинився. Він подивився мені за спину, широко розкриваючи очі.
— Ой? Навіть заступник директора Прим'єн тут? Я чув, кимпінг - ваше хобі, але я не очікував зустрітися вас тут, в Берхті.
І тільки коли Вельм вказав на її присутність, я виявив, що вона слідувала за мною.
— Я приїжджаю тільки під час відпустки, — відповіла Прим’єн зі спальним мішеком у руках.
Вона була настільки безтурботною, що весь цей час вважала себе частиною нашої групи.
Чи пройшов я наречений, який дав мені супутник без відома? Якщо так, то я щойно отримав винагороду, набагато більше за ціну її спальний мішок.
Я сів за стіл, до якого нас провів працівник ресторану, але Немель все ніяк не відставав від мене. Його обличчя вже було червоним, натякаючи на те, що він випив багато вина.
— Эй, Деклейн, мне интересно. Чому ти раптово змінив свою позицію?
Не звертаючи на нього уваги, я замовив їжу для трьох людей, включаючи Аллена і Прим'єн, яка, як не дивно, все ще не пішла.
— Хіба ти не хотів забити червоних до смерті? Це нижчий вид, який не заслуговує жити в нашому світі. Чи ти не пам’ятаєш, як критикував їх у своїй університетській дисертації?
Їхнійель посміхнувся, згадуючи минуле. Потім він впився у мене поглядом.
- Ти випадково не рятував якогось червонородженого, зробивши його своїм рабом? Може серед них був геній, який проводив для тебе дослідження?
— Нет! — Заскочивши, крикнув Аллен. — Старший професор не займається такими справами! Будь ласка, утримуйтеся від подальших образ!
Їхній дім лише посміхнувся.
— Якщо так, то я нічого не розумію. Чому з усіх чарівників саме ти став їх захищати?
—...
- Що? Не можеш нічого сказати з цього приводу?
Я похитав головою.
— Ні, просто твій мозок занадто прогнив, щоб розуміти мої міркування.
— Ясно...
Їхнійель впився у мене поглядом і дивно посміхнувся.
- Я чув, що через шість місяців ти повинен будеш надати результати свого дослідження. Або через три? Неважно. Твої закулісні інтриги будуть розкриті. Ось побачиш--
Ігорці встали, потиснув плечима і пішов. Його тон і погляд до самого кінця були неприємними.
- Якщо його слова справдяться... - Цього разу прим'єн заговорила. - Це стане величезною проблемою.
- Я ж сказав, що це не так! — вигукнув Аллен.
Примьен перевела погляд на нього, продовбав:
— Рабство було скасовано вже давно. Навіть якщо поневолити червонородженого, це все одно буде вважатися серйозним злочином.
—...
- Звичайно, тільки якщо це правда.
— Якщо ви так поводитесь, то я прошу вас повернути спальний мішок, — нарешті відповів я.
—...
— И заплатить за есть.
Прим’ятина лише нерозумно посміхнулася, відразу закривши рот.
Поки ми їли, вона не наважилася вимовити жодного слова.