ПРОЛОГ
[... Перевір його, якщо хочеш убити мене.]
Огида меча, що проколов серце чоловіка, б’ється.
Наприкінці свого короткого життя чоловік зухвало просив його добити.
...
Жінка, в руках якої був меч, провернула його без слів.
Рана у грудях відкрилася, і звідти линув потік крові, але чоловік не видав жодного стона.
[Ти така красива, але я... так і не зміг отримати тебе.]
Він повільно підняв руку, щоб доторкнутися обличчя жінки.
Кров на пальцях іспарила її щоки.
Але обличчя жінки не виражало жодних емоцій. Вона була такою ж холодною і непохитної, як і раніше, коли він закохався в неї. Це було дивовижне видовище, яке заслуговувало кінця його життя.
На обличчі чоловіка з’явилася легка усмішка.
А потім він промовив свої останні слова:
[Проклята сука...]
— Уф. Ніяких багів.
Я зітхнув, дивлячись на екран. І ще раз переглянув параметри цього персонажа.
[Деклейн фон Грахан Юклайн]
: Слонність - [Зло]
Стартова професія - [Старший професор]
: Стартова мана - [3357]
: Якість мани - [Класс 6]
: вміння - [Тип магії: Керування / Елементи: Земля, вогонь]
Особливості - [6]
: Характер - [13]
Деклейн. Один з проміжних босів гри. Оскільки він був важливим злодієм з широким спектром розщеплених сюжетних ліній, то в минулому виникав багато пов’язаних із ним багів.
Цього разу він помер як меч нареченої.
— Хм, Ужин?
Я збирався запустити ще один тест, але почув знайомий голос, який кликав мене на ім'я. Обернувшись, я побачив добре знайоме мені обличчя.
— Ах, Юара.
Навіть без макіяжу її очі видавалися великими, а довге волосся гарно сяяло на світлі.
Ця вродлива жінка була Юара. Вона - голова мого підрозділу.
Я раніше зустрічався з нею... Ні, точніше вона зі мною зустрічалася.
- Як там тестування?
Я потиснув плечима.
- Все ще займаюся цим.
Юара мовчки кивнула. Окинувши її поглядом, я помітив на шиї нову прикрасу.
І мимовільно надув губи.
- Як у тебе справи доречно?
— А? Итак... Все гаразд?
Юара теж потиснула плечима.
Так вийшло, що ми перейняли один від одного деякі жести за той час, коли зустрічалися.
— Я б навіть сказала, що все добре.
— Хм...
У відповідь я лише хмикнув і безглуздо постукав пальцем по мишці.
Я чув про це з чуток, але дуже засмутився, почувши це від неї.
- А чому питаєш?
- ...просто так.
Ми розлучилися 6 місяців тому.
Зрештою, не можна було сказати, що хтось був правий, а хтось ні. Ми просто перестали розуміти один одного.
По суті, я був безробітним і природженим трудоголіком.
Її прагнення самовдосконалюватися допомогло мені стати людиною, яка могла заробляти хоча б якісь гроші, але в кінцевому підсумку вона не змогла змиритися з моїм характером.
...Ні, просто я так і не змінився.
— Сподіваюся, у вас буде щасливий шлюб.
—...ха-а.
- Що? Невже це було шкода?
Мої брови шаленіли разом з моїм саркастичним зауваженням.
Але Юара не піддалася на провокацію.
— Просто не відволікайся від роботи. У сюжеті відбулися зміни, тому тобі потрібно внести відповідні правила.
- Знову? Ох... Чому керівник постійно робить зміни?
Я зітхнув і подивився на годинник.
21:00.
Скоро настане ніч, а у мене ще багато роботи.
— Ах, ти перевіряв одну з сцен Декляна?
Юара посміхнулася, подивившись на екран мого монітора.
— Да. Він помер через 11 годин. А якщо скористатися певними трюками, то можна вбити його і на початку гри, вірно?
- Це одна з переваг нашої гри. Чим довше Декляна ігноруватиме, тим більшим злодієм він стане, тому легше буде гратися раніше. Складність залежить від самого гравця.
- ...дійсно.
І гра, яку я провів сотні разів, перевірила всіх співробітників цієї компанії, у тому числі й мене. Я сам пройшов її чотири рази.
У цілому в неї, мабуть, грали тисячу разів, але проміжний бос Деклейн постійно гинув, за винятком одного разу.
- А ти знав? Прообразом Деклейна став ти, Уджине.
— Я?
— Ага. Так що я вбиваю його на самому початку.
- Що?
Я насупився.
На моніторі все ще показано фразу: « Проклята сука...»
- Хе-хе. Ти не помітив, коли моделював його? Ви схожі.
— Не можу. Я зустрічався з керівником всього двічі.
- Я думаю, вона бачила тебе, коли заходила в компанію. У вас з Деклейном навіть схожі характери.
- ...які характери? У мене і цього хлопця, чиї останні слова були: « Проклята сука»?
- Ви схожі.
— Уф... Так от чому ти мене кинула.
Коли Юара нахмурилась, я підняв руки вдаючи з себе переляканого.
— Ах, прости. Це теж було шкода?
Я нічого не міг з собою вдіяти.
Почувши, що я знову почувався жалюгідним, вона вийшла з себе, а мене це забажали.
Зрештою, вона сказала:
Ти дійсно жалюгідний.
— Звичайно, якщо ти постійно про це чув, то й сам повіриш.
— Замолчи уже и продовжуй працювати. Що сказати про проект після кількох прогулянок?
Вона вирішила змінити тему, тому я не продовжував і знову подивився на екран монітора.
- Гра досить цікава.
Фентезійний світ, змішаний з культурою 14-20 століть.
Це ролева гра з величезним відкритим світом, де зосереджено увагу на повісті.
- Єдина проблема в тому, що у випадку невдачі компанія збанкрутує.
Компанія "REW" з'явилася в Кореї як грім серед ясного неба. Відразу після основи вони почали випускати одну успішну гру за іншою. Тепер « REW», на яку звернув увагу весь світ, створювали гру AA-класу, витрати на розробку якої вже побили всі рекорди.
У разі провалу це буде повний крах.
— Не хвилюйся. Все пройде вдало. Хіба ти не бачив реакцію на коротке геймпляне відео? Всі в захваті.
Сюжет гри та її складність залежать від того, як працює гравець.
Хоча це гра, яка є одним з гравців, ви граєте не наодинці, а із декількома персонажами, які мають просунутий ШІ.
Завдяки такому свіжому підходу і ажіотажу, який створили « REW», не тільки гравці по всьому світу, але й ігрова преса передбачають, що це буде гра року.
- Поки ми продовжуємо збільшувати нашу репутацію, все буде добре. Ми впораємося, незважаючи ні на що!
У цій грі було багато привабливих персонажів і професій.
Рицарь, маг, демон, мисливець на демонів, адміністратор, авантюрист, найманець, король, аристократ тощо. Гравець міг стати ким завгодно.
— Ага. Це було б чудово. Врешті-решт, тоді я отримаю бонус.
Юара посміхнулася і повернула голову в сторону вікна.
- Ах, ось і він.
Моє робоче місце лежало біля вікна, так що звідси можна було бачити вулицю.
Біля входу її чекала блискуча іномарка.
- А він не такий жалюгідний, як я? - Сказав я, вказуючи у сторону вікна.
Тепер я міг спокійно так говорити.
Вона злегка посміхнулась.
- ...він хороший чоловік, але трохи в іншому розумінні, ніж ти.
Я теж хороша людина, так? Цього було достатньо для мене.
— Правда? Радий це чути.
Звичайно, я все ще був засмучений, але не так сильно, як раніше.
За її словами, чоловік у цій машині був хорошою людиною.
Я був би злий, якби він виявився якимось виродком.
— Да... До речі... Я тут хотіла дещо сказати...
Юара спробувала щось мені сказати, але ніяк не могла підібрати слова.
Вона буде боротися з собою кілька хвилин, а потім скаже: « Будь неважливим".
Я занадто добре знав її звички.
— Юара, ми добре один одного знаємо, вірно? Так що говори прямо.
Службові романи повинні були триматися в таємниці.
Ми почали зустрічатися ще до того, як приєдналися до компанії, але коли це переросло у службовий роман, то мусили тримати його в таємниці.
— Ну... у мене вже з голови вилетіло...
Юара безпорадно посміхнулася.
Тік-так, тіка-то...
Настала тиша, яка порушувала звук секундної стрілки.
Першою, хто порушив тишу була Юара:
— Ужин, я краще піду.
- Що ж, як знаєш. Відпочинь, як слід.
Дякую. Удачі в роботі.
Цок-цок
Вона пішла під стукіт високих каблуків.
Юара була ідеальнішою за всіх, кого я коли-небудь зустрічав, але насправді вона була красивішою всередині, ніж зовні.
Вона була чудовою людиною. І моєї найбільшої вдачі у житті.
Вона також була першою людиною, яка переконала мене в тому, що люди можуть змінитися.
— ...прощай, - пробурмотів я собі під ніс.
Я відчував себе жалюгідним, тому просто зітхнув і знову переключив увагу на монітор.
- І лідер теж хороший.
Коли я подивився на померлого чоловіка Деклейн, у мене пробігли мурашки по шкірі.
Він схожий на мене? Це дурниця.
...хоча якась схожість було.
Я думав, що він схожий на когось, кого я знав, коли моделював його. Але я не знав, що на мене.
— Потрібно покращити його зовнішність.
Це був вже готовий персонаж, але жадібність компанії і провідника нікуди не ділися. Тому вони дали мені всі повноваження і попросили внести останні штрихи у моделі персонажів.
— Так-с...
Ніхто не буде скаржитися, якщо зробити персонажа трохи красивіше.
Яким би ним не був, я був його прообразом, так що я повинен принаймні зробити йому почесне обличчя. Зрештою, мене ніколи не називали потворним.
— ... готово.
Поки я перевіряв зміни, які зробив у мене в голові, то раптом побачив « марактеристики » персонажа у окремому вікні.
— Хм...
У цій грі було дві характеристики, які визначають особистість персонажа.
"Особистості", що безпосередньо впливають на основні характеристики та « Гарактер», впливає на них непрямо.
Чим важливішим був персонаж, тим більше його рис і характер.
[Особени]
: Пристрашна грація
Вундеркинд
: Посередній магічний талант
: Незгинання
: Естетичне м'ясо
: Доля зла
Деклейна мала шість вищезгаданих особливостей.
Боже, у нього поєднання "Вундеркинда" і « посередного магічного таланта". Як це взагалі можливо?
[Характер]
Елітист
: Мізофоба
: Дисциплінований
: Амбітний
: Аристократичні манери
: Проникливий
Властивий.
: Претенційний
: рішучий
: Обсесивно-компульсивний розлад
Атеїст
...
Були й інші риси.
І він, нібито заснований на мені? Я не був ані елітистом, ні мізфомом чи претенційним. У мене і влади немає, щоб вважатися владним.
Я не міг дивитися на екран монітора, розглядаючи код усіх персонажів та їхніх рис.
— Кхм...
В офісі нікого не було.
Я не збирався робити нічого поганого, я просто проблискував їх для розваги ...
Знайшов.
[Порозуміння]
- З цим ти принаймні не будеш таким жалюгідним.
Це щось на зразок співчуття? Але чомусь це класифікується як особливість, а не якості характеру.
Я помістив [Порозуміння] до числа особливостей Деклейна.
Щілка, клацання, клацання...
На додаток до цього я додав кілька інших характеристик жартома. [Природний богач], [Козне Мідаса] (Ясний погляд) і так далі...
- Що я взагалі роблю?
Я додав те і це, близько 5 особливостей, які не були б настільки очевидними, і тільки тоді я був задоволений.
Я відпустив мишку і відкинувся на спинку стільця.
Раптом посміхнулась з рота.
— Хах. Цілих 7 років.
Сім років ми були дуже довго.
Це було занадто довго, щоб закінчитися так раптово.
Ні, тільки я вважав це « неймовірною».
З часом Юара все більше й більше втомлювалася від цього.
Вона, мабуть, довго готувалася до цього розставлення.
Я просто не знав про твої почуття.
ДІНЬ!
— А?
Я мало не впав зі стільця від гучного повідомлення.
[REW (5/107)]
[Рейн: Ужин, ви досі працюєте?]
Це був корпоративний месендджер.
Відправником була жінка на ім'я Рейн, головний сценарист, керівник розробки та глава ШІ підрозділу.
Як ви здогадалися, вона іноземка.
[Ах, так. Якщо ви хочете, щоб я вніс зміни у моделі персонажів, дайте мені знати. Я одразу прикинуся до роботи...
Я перемістив курсор миші, щоб вилучити щойно додані властивості.
[Рейн: Ні... Справа не в цьому. Я просто спостерігаю в очікуванні.]
Моя рука раптово застигла.
Спостерігає?
За мною?
Я озирнувся, але в офісі нікого не було.
[За ким ви спостерігаєте? За мною?]
Я моргнув і втупився на монітор.
Незабаром я отримав відповідь на свої усміхні емоційки.
[Рейн: Пха-га-ха ^ - dir немає-- Дивіться у вікно!]
Я, не думаючи, повернув голову до вікна.
- ...хм?
Прозоре скло і небо, що простягається за ним.
Несподівано спалах світла осяяла офіс.
Прості світла розлилися в повітрі, наче людські вени.
Блискавка.
Я широко відкрив очі, коли яскраві промені світла заповнили все навколо.
Це світло осліпило мене, а громіздкий гуркіт сильно вдарив по вухах.
...я не пам'ятаю, що сталося після цього.