Том 19

Версія перекладу від 04.10.2018. Внесено безліч незначних коректорів.

Глава 11

На публічній дорозі, яка перетиналася з дорогою до Першої школи, хулігани, які називали себе Гуманістами, використовували Антиніт, який не повинен бути доступним для звичайних людей. Простір навколо заповнено хвилями, що перешкоджають активам магії.

Особа, що впала під "Помехи" Мінами скручилася. Вона притиснула руки до грудей і нахилилася, наче під тиском. Її дихальне тіло було видно по зніманих і опущених плечима. Коли Мюкі бачила ці страждання, то пригадала той самий літній день п’ять років тому.

11 серпня 2092, день вторгнення Великого Азіатського Альянса на Окінаву. Це сталося під час атаки зрадників на базі сил самозахисту. Хонамі, Міюки та її мати були застрелені, тому що її сили вистачило на "заморозку" тільки одного ворога. Того разу їх врятувало "Возновлення" Тацуї. Але Хонамі так і не повернулася звідти додому.

І тепер дівчина, в точності схожа на Хонамі, страждала на її очах від "Помех". Ця сцена ніяк не могла вийти у неї з голови, вона прокручується знову і знов ...

- Непросто. — Голос Мюки був повний гнівом.

"Ви знову її мучитьте".

"Знову хочете її забрати".

"Я не дозволю вам це зробити"

"В цей раз я зупиню вас"

"Цього разу я зупиню вас ЗАВДАННЯ"

Міюки, віддавшись спогадам, зовсім випали з реального життя. Вона намагалася вивільнити свою силу, вдаючись до озлобленості та жалю минулого.

- Мюкі-сама, прошу зупинитись! — Наповнився болем криками Мінамі охолодив полум'я Міюки. - Ви хочете зрадити очікування Тацуї-сама?

У пам’яті Міікі виникли слова Тацуї, які вона забула у спалаху гніву.

"Буде дуже погано, якщо той, кого оголосили спадкоємцем клана Йоцуба, атакує магію звичайних людей".

Ці слова Тацуя сказав їй позавчора. Очевидно, що його слова мали вищий пріоритет в її розумі, навіть вище ніж емоції від "того дня". Заклик магії "Коціт", що заморожує розум людей, був збережений згадкам імені Тацуї.

— Мінами-тян? — Міюки звернулася до Мінами з тривогою у голосі і страхом на обличчі.

— Я в порядке, Мюки-сама. « У небезпеці, — розповідає вона, то тільки піклувалася про те, щоб заспокоїти свою пані.

Ослаблений "Помехами" бар'єр був відновлений за рахунок відмови від уповільнення і концентрації на блокування. Ті, хто напав у невидиму стіну, кинулися руками і зупинилися. Коли Мінами побачила, що ворог знущається, вона подивилася на Міюки. Вони зустрілися очима, і в очах Мюки читали повідомлення, що "Все гаразд". Після цього Міюки повернула свій CAD в кишеню.

— Мюки-семпай? — Слегка нахмуривши обличчя від псіонового шуму, Іумі звернулася до Міікі здивованим голосом. Міюки не повинні протистояти "Помехам".

Вона не могла зрозуміти причини її впевненості. Але потім вона зрозуміла, що хоч сама вона і відчувала проблему в закликі магії, але оскільки це її "Обожая Муїки-семпай" і для неї це буде простіше. З цією думкою Ізумі подивилася на обличчя Мііки. Міюкі кивнула їй, як би сказати "без проблем". Після цього вона поклала руки на груди і заплющила очі.

Її тіло засяяло м'яким світлом. Світлом, яке не можуть бачити прості люди, якими були ті "Гуманісти". Видимий тільки чарівниками, псионівне світло поширювалося навколо Мііки. У цьому "неіснуючому" світлі не було "сили втручання". Для стороннього спостерігача не було ніякого вчинку чи задуму.

Навіть для чарівників це виглядало як "Чистий Псионівне світло". Псиони, які не несуть в собі сили втручання, не повинні впливати на магію. Світло не вплинуло ні на бар’єри Мінами, ані на людей, які їх знайшли.

Мінами раптово помітила, що це м'яке світло почало оточувати їх. Біль від шуму "Помех" послабився.

"Помех" було порушено магією, а не безпосередньою дією на чарівників. Але при цьому у особливо сприйнятливих до псионів чарівників може виникнути нудота і запаморочення від такого "шума".

Але, враховуючи, що цей шум міг блокувати побудову послідовності магії, це був не просто шум. Для застосування магії потрібно не тільки поняття "ціли", але й слово "джерело" яке є "зона розрахунку чаклунства".

В момент заклику магія знаходиться в "джерело", і якщо він схильний до "шуму" то просто не побачить "цель". А чарівники, які використовують неперервну тривалу магію, наприклад бар'єр, роблять це в короткі проміжки часу, тому вплив шуму на них сильніший.

Мінами усвідомила, що "Помехи" вплинули на неї як психічно, так і фізично. Але незважаючи на вплив "Помех", тільки що дискомфорт від них скоротився вдвічі.

— Мюки-сама? — Мінами знову поглянула на Мюки. Її пані зробила це. Немає сумнівів.

- Міюкі-семпай, це неймовірно! Ви ослаблюєте шум щільним потоком псионів навколо нас! - Почувши голос Ізумі, Мінами теж це зрозуміла. Псиони, які не несуть в собі сили втручання, не повинні впливати на магію. Але для шуму, який не має сили втрутитись у справу, ці псиони стали товстим муром. "Гуманісти"-фанатики теж чули голос Ізумі.

— Чушь! Ви не можете чарувати під "Помехами"! - Прокричав лідер "гуманістів", ігноруючи те, що бачить.

Його слова розвіяли Ізумі та Мінамі. Вони не могли приховати своїх почуттів. Або навіть не намагалися приховати.

Мінами злегка посміхнулася. Усмішка на її обличчі була абсолютно невмисною. З іншого боку, Ізумі усміхалася до вуха. Це стало явним знущанням над нападниками.

Насправді, "Помехи" ефективні проти магії. Але те, що робила Міюкі, не можна назвати "магією" в розумінні звичайних людей. Точніше, це була несправжнє магія контролю псионів навколо свого тіла.

Будучи магією і не чарами, вона втручалась у справи людства так само як глузуючи з принципів магії. Фанатики оточували їх, навіть не здогадувались наскільки прогресивна техніка зараз демонструється і якою величністю її виконавець. А також, що існує магія, здатна подолати "Помехи".

Наприклад, магія руйнує структуру псіонових хвиль і порушує використання магії.

Раптом псионовий шум від антиніту припинився. Хвиля псионів раптово вщухла і стала однорідною.

— Онии-сама! — Широко розкриваючи очі, Мюкі обернулася.

Там стояв Тацуя, зі своїм звичайним бездушним виразом обличчя, але в його очах явно спалахував вогонь.

◯ ✔

Сьогоднішнє розслідування Тацуї зайшло в глухий кут, і він прямував до Камокури, щоб знайти сліди Гу Цзе - людини відповідального за теракт. Він зв'язався з Кацуто і сказав, що пропустить зустріч сьогодні. Після Камакури, він збирався повернутися в Заму, щоб ще раз знайти зачіпки.

Якщо б він узявся за Гу Цзе серйозно, то для пошуку існували більш ефективні та надійні способи. Хоча тільки один раз, але Тацуя "видел" Гу Цзе.

Однак він не мав ясновидіння. І він не був фахівцем у пошуку сущень, ніяким з ним самим. Окрім віддаленості на велику відстань, інші зв’язки були не дуже помітні. Той факт, що він вражав з Чжоу Гунцзієм, учнем Ґуззе, не дасть Тацуї якогось глибокого зв'язку з ним. Навіть замах на Майю не був важливим для Тацуї. Якщо б він дослідив усі ці зв’язки, то його поле зору заповнило б непотрібною інформацією.

Коли він вже одного разу бачив противника "ззиратися", треба просто зосередитися на ньому, щоб знайти його знову. А інші цілі спостереження повинні бути видалені на цей час. Це означає, що Мюкі залишиться без "спогляду". В очах Тацуї Гуззе не заслуговував такої жертви.

Але якщо він пошукає щось на місці, пов'язане з Гу Цзе, це може стати ключем до подальшого пошуку. Якщо такий ключ існує, його напевно вже знайшли інші переслідувачі, але ця ситуація була досить серйозною, щоб дотримуватися навіть цієї маленької можливості.

Але, незважаючи на це, по півдорозі в Камакуру він раптом розгорнувся і поїхав назад. Але не додому, а в сторону школи.

У нього не було дару передбачення. Його погляд бачить тільки теперішнє і минуле на 24 години тому. Отже, це було просто інтуїцією, що Мюкі може опинитися в небезпеці.

Тацуя не міг просто ігнорувати цей факт. Порівняно з безпекою Міяки, Гу Ззе і все інше його не турбувало. Він переключив мотоцикл в напівавтоматичний режим і помчав у бік Першої школи, підтримуючи на ходу частковий погляд на Мюки через інформаційні вимірювання, щоб допомогти в будь-який момент.

◯ ✔

Тацуя побачив, що Мюкі оточена натовпом якихось сектантів. Все ще в русі на мотоциклі, він зняв шолом і зробив глибокий вдих. Це була спроба заспокоїтися через побоювання, що він не зможе стриматись від вбивства цих покидьків.

Ті, хто мав намір зашкодити його дорогоцінній М’юкі, не можуть бути прощені. Єдине, що вони заслуговують, так це бути миттєво стертими в пил. Якщо з’явиться хоча б незначна ймовірність завдати шкоди, то він не буде вагатися. Тому що він може знищити людину, не залишивши доказів.

Він знав, що його вороги використовують Антиніт. Але він також розумів: М’юкі лише нашкодить йому і не вплине на розум. Той факт, що Мінами страждала, не викликав у нього кривавих намірів.

Але він також не був з тих, хто любить дивитися на страждання дівчини. Особливо близькі до його сім’ї. Магією розкладення він стер "Помехи", докучають Мінами.

Йому не потрібно було використовувати CAD у формі браслетів, які були в нього на обох зап'ястях. "Розширення" було однією з двох видів магії, які він міг використовувати вільно. Для вибору мети магії йому також не потрібно жести типу "умовити пальцем" або "витягнути руку". Мета вибиралася просто концентрацією свідомості на об'єкті.

[Расеювання заклинанн

Магія розкладення стирила комплексну структуру псіонових хвиль, які перешкоджають використанню магії. Після знищення їх структури, хвилі стали однорідними і не створювали більше ефекту "Помех".

— Онии-сама! — З натовпу Тацуя почув голос сестри. Через проміжки в натовпі він побачив її здивоване обличчя. Він знайшов кумедне її здивування. Мабуть, вона вважала, що проблема не настільки небезпечна, щоб він так поспішав.

Але невдовзі його свідомість заповнилась гнівом. Він побачив в обличчі сестри слабкий, але, безсумнівно, це був вид страху і тривоги. Учнів оточила дивна юрба. Незважаючи на те, наскільки сильними вони є, цілком нормально боятися за таких обставин.

Він подивився на натовп і зробив глибокий вдих.

◯ ✔

— В сторону! — З уст Тацуї пролунав сильний гнів.

Під дією цього голосу натовп похитнувся і розірвався. І це не було магією психічного втручання. Тіла людей зреагували раніше, ніж їхній розум, у тварині раптовий страх перед сильнішими істотами. Тацуя швидким кроком пішов вперед. Їм навіть не потрібно було торкатися цих людей. Ніхто його не зупинив. Не просто не зупинив: не було навіть найменших спроб.

— Мінами. - Зупинившись біля бар'єри Мінами, він покликав її.

— Да, Тацуя-сама. — Почулося відповідь з тієї сторони бар'єра.

- Ти можеш рухатися з піднятим бар'єром?

- Це можливо.

Тацуя знав, що Мінами може це зробити. Мінами зрозуміла, що питання означало турботу про її стан.

— Ясно. Тоді ви троє, йдіть за мною.

Тацуя озирнувся. Подивившись по сторонах, він пішов вперед, і вже після другого кроку, "гуманісти" поп'лизлися.

- Що ви встали! Група Помех, ще раз! « Антинітові кільця були в натовпі, на всіх їх не вистачило, але вони напевно роздали найкращим членам секти. Натхнений крик лідера, незважаючи на те, що їх дух був зломлений Тацуєю, вони влили псиони до Антиніт і знову запустили "Помехи". Однак псионовий шум був активний менше, ніж півсекунди.

Тацуя лише подивився на джерело проблем. Не було ні найменшого руху руками.

Цього було достатньо, щоб "Помехи" припинилися.

Шум псіонових хвиль, який перешкоджає активації будь-якої магії, зник.

В даному випадку, це не могло бути простим збігом.

Шум "помех" - це псіонові хвилі, сформовані в складній послідовності за певним шаблоном. Поки у них є форма, вони не можуть уникнути "Розклади" Тацуї. Форма задається інформаційним тілом. Козирна карта, яка нейтралізує будь-якого чарівника, проти Тацуї не була чимось важливим.

— Що за...? — Закричали фанатики з кільцями на руках.

- Не бійтеся! Ще раз! - Безпогані накази лідера повернулися.

Тацуя навіть не озирнувся. Але шум, який заважає активації магії знову протримався не більше ніж півсекунди. Помехи не випускають своїх шумів постійно. Генерація нової хвилі шуму відбувається перед затуханням попередніх хвиль.

Антиніт має властивість перетворення псионів у шумові хвилі та поширення цих хвиль. Але постійне постачання псионів без апаратної допомоги, як - от у польоті, є важким випробуванням для звичайного чарівника. Ось чому запуск "Помех" зроблений надривним.

А для неособистої простої людини, яка не звикає до роботи з псіонами, це дія вимагає дуже сильного розумового концентрації.

Шум ламався відразу після викиду. Приготування цих людей було недостатньою, щоб зосередитися два рази підряд, а тим більше вже третій раз.

Тацуя закрокував і повів трьох людей за собою. Після того, як вони вийшли з "округлення":

— Мінами.

— Да, Тацуя-сама.

— Хороша робота. Можеш вже зняти бар'єр.

Мінами, за словами Тацуї, деактивувала захисну магію.

— Мьюки.

Почувши своє ім'я, Міюкі спокійно відповіла: "Так, Оні-сама".

- Відведи цих двох назад до школи.

- Слухаюсь.

Граціозно вклонившись братові, Міюкі поклала руки на спини своїм "кохайм" і підштовхнула їх до школи.

Але лідер Гуманістів все ще не здавався. Один з перших, відійшовши від замішання, вигукнув:

- Що ви встали? Брати, не дайте втекти цим єретикам!

На жаль, наслідки цього були трагічні. Ігноруючи Тацую, точніше уникаючи його, натовп "гуманістів" побігла. Але жоден з них не зробив більше трьох кроків. Всього було 15 чоловік. Вони почали втікати не одночасно. Третина з них, п'ять чоловік, побігли першими. Решта зараз все ще стояли на місці. Було сказано, що Тацуї треба було прийняти рішення про те, щоб ті третіх втікачів (возброєння свободи також вважалося злочином) були відмінені. Але без магії.

Той, хто першим утік, зробив лише один крок і отримав кулак у сонячні сплетіння та впав на землю.

Другий утікач, який зробив другий крок, отримав удар основі долоні в висок.

Третій, хто втік у момент закінчення другого кроку, був спійманий шиї і повалений на спину.

Четвертий утікач, намагаючись зробити третій крок, несподівано (для себе) налетів у щелепу.

П’ятий утікач, зробив третій крок, був схоплений за зап'ястя і полетів на дорогу, зробивши пару обертів в повітрі.

Кожен удар Тацуї став носаутом, і жоден з них не встав.

— Эй ты! Думаєш, таке насильство дозволено законом? — Крики залишилися донеслися до Тацуї.

Провокаційно посміхнувшись, Тацуя зловісно подивився на них.

— Це було необхідно, щоб запобігти насиллю до дівчат. Вуличні камери підтвердять, що ви напали першими. — Тацуя показав їм на камери, які в цей час були встановлені всюди на кожному вуличному ліхтарі. Насмішлива усмішка все ще не зходила з його обличчя.

А обличчя лідера Гуманістів почервоніло так що це можна було помітити з великої відстані. Це, очевидно, було не від сорому за свої попередні слова. Це виглядало жалюгідно і смішно.

Червонолицый "лідер" вказав на Тацьу пальцем і закричав:

— Тоді почнемо з нього! Божественне покарання!

Його підлеглі не кинулися в бій. Ні, від них почулись дивні голоси, які виражають замішання. Вони відчули тіло, а не розум, що проти Тацуї у них немає шансів і відступили.

Незважаючи на цей хворобливий страх, фанатизм не міг нормально розпізнавати рефлекторні сигнали про небезпеку.

- Покайся, грішник! — Найближчий до Тацуї, замахнувся на нього роздувною поліцейською кийкою. Зустріненим рухом лівої руки, Тацуя зустрів руку з кийкою і вдарив її пальцями.

— Гхе... — Дубинка випала з рук хлопця. Він стиснув біль і жаль застонав. Права рука Тацуї потягнулася до обличчя того ж чоловіка. І це був не удар на блискавичній швидкості. Це був повільний рух. Рука Тацуї пішла трохи в сторону від обличчя, і він ткнув великим пальцем під вухом хлопця. Стони вщухли, і тіло хлопця звалилося на дорогу.

- Попереджаю. Якщо продовжите атакувати, я можу перестати стримуватися. — Тацуя сказав це, оглядаючи решту "гуманістів", і зовсім не звертаючи уваги на те, що в нього залишилося тіло. Він не намагався їх спровокувати. Це було чесне попередження.

Упевнившись у безпеці сестри, він став спокійним. Він більше не відчував шкідливих намірів. Але це не означало, що він більше не буде воювати. Як атакований, він точно відповість. Всі ці дії були необхідні для запису справ, які відбуваються вуличними камерами.

Але ці слова, здається, лише спровокували їх.

- Що за маячня! Ти просто жалюгідний інструмент! - Божевільним голосом кричав лідер Гуманістів. Але його супутники просто дивилися на нього. Ентузіазм погас перед страхом бути розбитими.

Проте, йти вони, мабуть, не збиралися. Мабуть, ще не відійшли від шоку. І в шоці вони були не від того, що чарівникам вдалося втекти від їх "вміння", а тому що їх було переможено у звичайному не магічному бою, на якому самі і спеціалізувалися. Тацуї ця замінка була лише перевагою.

По дорозі сюди, коли він дивився як цей натовп збиралася, він бачив сусідню поліцейську дільницю. Він вважав, що краще залишити захоплення цих людей поліції. І пора вже їм з'явитися.

- Поліція скоро буде тут. Чому б вам просто не втекти? Шахраї, які намагалися напасти на дівчат. — Тацуя дав ще одне попередження. На цей раз аргументи в його словах були ще переконливими, але схоже, що вони не вплинули. Сам Тацуя не визнавав потреби звертати увагу на формулювання. Здавалося, що Фанатики повиходили з ланцюга і виглядали буйними.

- Цей пацан! - Заволок лідер Гуманістів і кинувся на Тацую сам. Тацуя побачив, як той витягнув з одягу щось плоске завдовжки близько 50 сантиметрів. Це був оглушливий батіг, який мав вбудований електрошок наконечнику і при пусканні по ньому тока стає еластичним, як пружина. А коли ви вимикається він стискається назад і стає як шкіряний ремінь, який можна носити. Тацуя згадав, що бачив цю зброю серед інших пристроїв, розроблених сім'єю Еріки для поліції, але ще не поступили в продаж (кодачі Ерікі у формі палиці з сплаву з пам'яттю форми був прикладом такого пристрою). Його не дістати, якщо у вас немає зв'язків в поліції або з постачальником. Або він відібрав це у офіцера поліції?

Якщо провести розслідування, можливо випливе цікава історія. Роздумуючи про такі віддалені речі, Тацуя пішов від атаки батогом. Миттєвим пізніше він вже стояв за спиною у "врага". Ті, хто спостерігав за Тацуєю, вважали, що він зник і батог пройшов крізь порожнечу.

— Я тут. — Тацуя заговорив перш ніж його виявили. Лідер "гуманістів" озирнувся. Він чекав на відповідь, але її неслідило. Тоді він вирішив сам атакувати знову, навівши удар в голову. Тацуя підняв руки, щоб заблокувати батіг, прикидаючись і опустивши руку перед ударом. Він просто пригнувся настільки, що удар пройшов вище нього. Оскільки атака пішла в порожнечу, нападник втратив рівновагу і впав, сівши на дупу. Тацуя не зміг утримати легкий сміх. Але це була не насмішка. Принаймні в планах Тацуї такого не було. Просто терпіти цей цирк вже не було сил.

У Тацуї не було наміру висміювати незграбність опонента, але він також не збирався вибачатися. Що сталося - то вже не змінити, тут більше нічого не допомогти.

— Тебе конец!

Схоже все зайшло занадто далеко. Більш того, його зусилля були не лише вжиті. Він кинув непотрібний батог і поклав праву руку в кишеню. У той момент, коли його рука була вирвана з кишені, права нога Тацуї засувається зі швидкістю блискавки. Але це був не удар, а замки. Далі нога різким рухом вниз вибила зброю з руки фанатика. Нога після удару залишилася стирчати вперед. Далі стався удар в обличчя, який відправив лідер "гуманістів" полежати на спині. Те, чи вдара ногою вистачило, то допоміг ще ударом об землю, але схоже, йому цього вистачало і він більше не рухався. Тацуя не винен у тому, що той виявився таким слабким.

Маленький двостульний пістолет, який випав з рук лідеру "гуманістів", впав на дорогу. Це була остання модель "Дерджера" -- навіть зараз, наприкінці 21-го століття, так називали ручні пістолети розміром з долоню. Звичайно, носити таку зброю цивільним обличчям було незаконно.

"Гуманісти" стояли і дивилися на смертельну зброю, що лежить на землі. На їхніх обличчях напевно читався вираз "не може бути". Мабуть, їхній лідер не поставив їх у популярність про те, що взяв з собою таке.

Тацуя розвернувся до решти фанатиків. Вони вже втратили бойовий дух. Це виглядало так, що вони не мали сили навіть на втечу. На цьому Тацуя вирішив, що правова частина завдання вирішена. Але незабаром сталося щось, що заставило його обличчя витягнутися в подиві.

— Онии-сама! Він почув застереження сестри, яка спостерігає з іншого кінця вулиці і приготувався до активації магії.

Тіло лідера "гуманістів" піднялося в сидячий стан. Він повинен був бути без свідомості. Ні, по увазі він і зараз був без свідомості. Але кого хвилює така незначна деталь? Тацуя вважав, що це не просто випадковість. На руках чоловіка, що сидів з порожнім виразом обличчя гуманіста, діє ДС — так звані духовні істоти. Але Тацує здалося, що для цього брудного фіолетового полум'я більше підійде термін "привид", а не "дух".

— Мюки, сховайся!

— Да!

Мюкі пішла за командою брата, сховавшись за рогом будинку. Тацуя вкинув свою праву руку і приготувався. Через мить з руки вилетів потік псионів. Фолетове полум’я було здуто сильним псионівним вітром.

[Переривання заклинання]

Таким був результат використання найсильнішої магії протидії.

- Що? — Здивованим голосом сказав Тацуя. Здивований, він знову спалахнув духовним вогнем у руках ворога. Вважалося, що неможливо знову викликати магію відразу після знесення послідовності магії перериванням заклинання.

Переривання закляття (Грам-снос) - це просто удар потоком стиснутих псионів. Його ефект закінчується, коли потік псионів припиняється. Після цього немає ніякого довготривалого ефекту скасування магії. Але магія повинна перезапуститися у підсвідомості чарівника. Неважливо наскільки талановитий чарівник, будь-яка магія має час конструювати. Навіть ті "Еспери", які можуть обійтися без конструювання послідовності активів, не зможуть перезаписати подію без порядку магії. Тацуя не побачив цих процесів в тій людині.

"Це не його здатність. ДС отримано від третіх облич"

Дух, тобто "привид", був явно отриманий методом стороннього втручання і зараз контролювався кимось з відстані. Це означало, що ця "антимагічна" група контролювалася якимось користувачем стародавньої магії. Можливо, ці люди не знають навіть контролю. Це була найбільша ймовірність.

Тацуя хотів спробувати здути вогонь знову... але не став цього робити.

Люди, які вирішилися на повстання як протест проти терористичного нападу користувача стародавньої магії самі були під тінню контролю якогось творця давньої магії. Навряд чи це збіг. Взявши за точку відліку духовний вогонь, Тацуя зосередив свій "вгляд" на операторі цієї магії.

— М-магия!

— Лидер... єретик!? « Побачивши вогняні кулі в руках свого боса, фанатики закричали переляканими голосами.

Схоже, на цей раз вогонь побачив не тільки Тацуя. ДС на руках лідера банди, схоже, розпалювало матеріальне фіолетове полум’я. Руки під цим вогнем вже почали темніти. Мабуть, у цього вогню були не тільки візуальні властивості свічки, але й теплові.

— Вааа! — Недавно група біженців у паніці, що визирала на друзки, кинулася в різні боки. Тацуя не переслідував їх. Точніше, у нього не залишилося часу це зробити. Оскільки в той же момент фіолетовий вогонь вибухнув.

Але це виглядало не як розпад великого вогню на малі, десятки вогнів такого ж розміру, як вичорні, розлетілися в різні боки з рук. Жоден з кульок не пошкодив сусідніх будинків. Коли вогонь торкався стін і навіть вікон, він зникав як ілюзія. Але коли вогонь торкався дерев, вони швидко згоряли в вугільні пласти у місцях дотику.

Ні, опис "сгорли" не підходить. Те, що стосується фіолетового вогню, "помирало" і чернеліло, як би старея. Наче прокляття, яке витягує життя. Але що станеться з людиною, яка впала під вогонь?

Тацуя відстрілював літаючі в його бік вогні грам-сносом. Захищав тільки себе. Концентрація на пошуку користувача цієї магії не давала можливості збивати всі вогні. Допомагав той факт, що вогні не були прицільно і не мали функції самовизначення.

Кілька вогняних куль, які Тацуя не встиг збити пройшли ліворуч і праворуч від нього. Кілька з них полетіли в сторону втікаючих "гуманістів". Від них чулися крики жаху і паничні зойки.

Тацуя не подивився назад, в те місце де стався контакт вогню з тілом одного із втікаючих. Здається, вогонь старів тільки в місці дотику. Тацуя не бачив цієї події, але до нього очевидно дійшло, що ця магія неможливо просто так залишити. Поки не стало зовсім пізно, він перервав пошук оператора магії і зосередився на протидіянні вогню.

Якби оператором магії був лідер Гуманістів, то можна було б просто вирубати його. Але він просто є точкою запуску магії. Крім того, не можна вирубати людину, яка вже без свідомості. Наступним варіантом було вбивство мети. Можливо найшвидший спосіб. Хоч і є спосіб керувати трупами, але смертельна магія Тацуї стирає тіла в пил. Ніякого трупа не залишиться.

Але не цього разу. Навіть у такій ситуації це буде оцінено як перевищення необхідної оборони, і буде роздуто медіа на користь антимагічних настроїв.

"Оператор магії, управитель цим фіолетовим вогнем, не може відправляти сюди ДС без посередника"

Але тоді в якості точки запуску магії можуть бути використані і інші "гуманісти"? Якщо вони всі раптом почнуть стріляти пурпурним вогнем, то Тацуя не зможе уникнути деякого урону.

"Можливо, є якась причина, що була використана тільки цей чоловік"

Наприклад, що зв'язок ДС з господарем здійснюється через якусь "мітку", нанесену на тіло. Думаючи про таку можливість, Тацуя активував "вглядляд".

"Мішаєш"

Використовуючи грам-снос він знову здув вогонь з рук "гуманіст". Перезапуск вогню не змусив себе довго чекати.

"... знайшов"

На руках того чоловіка були "друки". Деякі малюнки, складені псіонами, вплинули на тильні сторони ладаном. Хоч вогонь погас всього на мить, Тацуе цього вистачило, щоб розгледіти аномаллю своїм "зрінням". Друк був невидимий для звичайного зору, оскільки його нанесли фарбою шкіри. Цей шаблон відрізнявся від знаменитих Тацуе, але його вплив був подібний до псионів.

"У стародавньому магії ще є люди, які винаходять подібне?"

Відкинувши недоречне захоплення, Тацуя використав "Розширення" на частини друку. Чорнило з центру складного зображення були стерті акуратним надрізом магії "Розкладання", що розладнило всі зв'язки малюнка.

Прикріплені до рук 2 вогняних куль були збиті грам-сносом. Це був останній постріл. Псиновий малюнок друку також був сведений, що позбавило ДС зв'язку з господарем. Можливо, ця друк також була потрібна для управління тілом "гуманіста". Тому що відразу після того, як грам-сноса розламали, людина, яка стріляла і стріляв вогнем, раптово впала на спину й більше не піднімався. Цього разу, здається, остаточно.

Після десяти секунд Тацуя вирішив, що все вирішено.

На той час поспішав поліцейський. Виглянувши з-за кута будівлі, він крикнув: "Ви все! Не рухайся!" Цей непотрібний тип, схоже, ховався там деякий час і вирішив діяти коли вже все закінчилося. Але з усіх "не рухався" тільки Тацуя. Поліцейський окинув очі на місце дії, і підняв брови, побачивши облякані дерева. Коли він перевів погляд на "гуманістів", його обличчя з'явилися ознаки страху. У цьому хаосі він, очевидно, був головним винуватцем.

Без сумніву, в найближчій до магічної школи поліцейського відділення працівники були чарівниками, але досить сумнівно, щоб хтось з них міг вирішити цю ситуацію без жертв.

Тацуя стояв на місці, дотримуючись команди « Не рухайся». Не було причини порушувати цей наказ.

Немає необхідності пересувати тіло, щоб переслідувати дані. Дані про ворожого чарівника, отримані з друку в момент розкладення. Зараз Тацуя підбирався до ворога в інформаційному вимірі. Незважаючи на те, що магія вже розсіяна і зв'язок розірвана, слід до оператору магії все ще присутній в даних інформаційного вимірювання. Маленька відстань до мети у часі та просторі. А також причинно-слідковий зв'язок з самим Тацуєю, який став метою магічної атаки.

З таким обсягом вхідних даних пошук в інформаційному вимірі для Тацуї не стане складним завданням.

Той факт, що він з'явився тут, був результатом того що до нього прийшли почуття тривоги за Міюкі. Це збігло з пошуком Гу Цзе, з тим факт, що він знайшов зачіпку. Тому Тацуя вирішив не упускати такої можливості, навіть якщо це вимагає додаткового ризику.

На даний момент розслідування, проведене Десятьма головними Клерами, перебуває в безвихідному стані. Крім того, слідство Йоцуба також не найшло нових зачіпок, а нетерплячість зростала. Принаймні, Майя його не торопила, а у самого Тацуї не було бажання поспішати. По правді кажучи, спочатку він хотів залишити поліцію розслідування зв'язку Гу Цзе з антимагічним рухом, але тепер вирішив, що варто використати зачіпку.

Для тих, хто не може користуватись магією, вона була такою ж небезпечною, як вогнепальна зброя чи вибухівка. Просто кажучи, чарівника можна вважати озброєною людиною. Природно, що безозброєні люди хочуть триматися подалі від нього. Такий був сучасний світ.

Але не можна було закрити очі на те, що антимагічна фракція перебуває під контролем ворожого чарівника. Крім того, ці люди були просто пішаками в його руках. Хоча не було великої різниці, хоч пешки, хоча союзники, все одно вони були ворогами.

Раніше на зап’ясті гуманіст, який стріляв вогняними кулями, був білий браслет, червоний та сині краї. Тацуя знав, що це знак члена "Егаліта" - організації антимагічної міжнародної організації Бланш".

За роботою "Бланш" стояв Чжоу Гунцзінь, а босом Чджоу Ґунзинія був Гу Цзе. Цю інформацію Тацуя розібрав з різних джерел. Тобто, якщо ви проведете лінію управління від самих нізів, то побачите, що члени Егаліта були під командуванням Гу Цзе з самого початку. Однак члени таких організацій, як Еґаліта, набиралися саме люди з антимагічними настроїми і отримували промивання мозку для більш точних контролю. Навіть "лідер" цієї групи, схоже, серйозно викрикував антимагічні лозунги, це не було схоже на акторську гру.

Зрештою, всі вони були обманені. Напевно, навіть про властивості "друки" у вигляді татуювання на руках йому не було відомо. У арсеналі вогнегасників і магії такий натовп був посланий на атаку М’юкі. З того часу Тацуї почали піклуватися про це. Поки він не спіймає Гу Ззе, М’юкі буде в постійному небезпеці.

Під час завдання неминуче буде час, коли йому доведеться бути на відстані від Міяки. Якщо ви маєте справу з терористами, то вам слід боятися відповіді на ваші запитання. Не буде сарказмом, якщо сказати, що такі ситуації виникають не тільки з терористами, але й під час громадянських і міжнародних воєн та у боротьбі проти кримінальних груп. Принципічна різниця між війною і тероризмом — це заборона на напад цивільних та інших небесних цілей. У наш час існують чіткі правила війни, які визначають бойові роботи не проти бою. Тому можна сказати, що тероризм і війна стали різними речами.

Усе залежить від того, чи дотримуються правила.

Тому Тацуї просто не міг залишити переслідування Гу Цзе. Поки Мюки в небезпеці. Зрештою він вирішив знайти і зупинити Гу Цзе з максимально можливою швидкістю. Вирішено.

Він розділив свідомість навпіл і поставив одній половині завдання пошуку в океані інформації, залишивши другу половину спостереження за Мієві.

Інформація супроводжується подіями. Якщо подія зміни чогось, запис "змінення" буде залишена в інформаційному вимірі. Магію також можна назвати "технікою зміни інформації". Будь-яке маніпулювання інформацією залишається в інформаційному вимірі як запис "збування". Беремо за вихідні дані "ДС" було використано і "задіяно друк, намальований прозорими чорнилами", і отримуємо розмитий інформаційний слід.

"...що це?"

Інформація про ворожого чарівника з'явилася у "диві Тацуї".

"Це не Гу Цзе, але..."

Інформаційне тіло чарівника не співпадало з тим, як Гу Цзе побачив у замку. Якби це виявився він, то прямо звідси Тацуя використовував би "Туманне розсіювання" і стер б його в пил. Поки мета зафіксована "звершуючим" через інформаційні виміри, фізична дистанція не має значення.

"Якщо я бачу так чітко, то чи зможу отримати докладну інформацію про розташування?"

Тацуя рахував дані про віддаленого чаклуна за крузкою. Ім'я Оумі Казукіє, спеціалізація "кукловод", поточне місце розташування Камакури...

"...!"

Несподівано, в інформаційному тілі, яке вони бачили, відбулися серйозні зміни. Щоб уникнути урону від ушкодження "взгляда", він рефлекторно розірвав зв'язок. Огляд переключився на звичайний зір. Відстань до втікача поліцейського майже не змінилася з моменту входу в інформаційні виміри. Минуло менше однієї секунди.

"То є, його вбили відразу після того, як я знищив його магію?"

Вміст змін інформації був у тому, що вони переходили від живого стану до неживого. Коли Тацуя почав відслідковувати інформацію, пройшло десять або більше секунд після того, як він знищив магію фіолетового полум’я. У момент руйнування друку хтось був поруч з чарівником. Тацуя подумав, чи було збігом, що вбивство сталося в момент "обзора" цілі. Одним із варіантів було те, що ворог мав технологію спостереження. Інший варіант улягав в тому, що ворог міг знати про "дивляда" і просто вбив товариша з обережності.

- Який складний противник...

Тацуя зітхнув, одночасно з цим піднявши руки і показуючи поліцейському, що не збирається протистояти. На даний момент потрібно вирішити поточні проблеми, подумав Тацуя.

◯ ✔

Не звертаючи уваги на труп господаря Оумі Казукіо, Гу Ззе роздумував над поточною ситуацією. Він убив свого соратника, користувача стародавньої магії тільки тому, що побачив ознаки зворотного зв'язку по каналу управління ДС. Він не знав, що це за технологія, але відчув чіткий вбивця з точки зв'язку з духом. Вбивство мало обробити маршрут зв’язку, але Гу Ззе не знав, чи допомогло це проти ворожої техніки.

"Хоть я і контратакував, була можливість того, що про це місці дізналися", - подумав Гу Цзе.

Те, що він відчув, було "взгодом" Тацуї. Гу Ззе не знав, що це просто спосіб видобутку інформації без атакуючих ефектів. Проте здатність Гу Цзе відчувати небезпеку, яка допомагала йому вижити останні 50 років швидко займалась спостереженням через інформаційні виміри. Тепер він відчув сильну ворожість до себе.

- Спочатку мені потрібні були ще добу. — Гу Ззе глянув убік сусідньої кімнати, де лежало два людських тіла. Один з цих тіл мав потенціал, яким йому ще не доводилось володіти до цього. Він думав, що буде великою втратою, якщо залишити його тут. Потрібно було всього лише одну добу, щоб замість "солдата смерті" (не солдатів, що готові померти), а буквально "мертвий солдат", зробити з нього "генератора", щоб можна було використовувати його довше.

- Яка марнотратство... Хіба не безглуздо бути таким жадібним? — Похивши головою, ніби жаліючись, Гу Ззе пішов до сусідньої кімнати з церемоніальним кинджалом, яким щойно вбив свого товариша та друга.

◯ ✔

"З таким марнославним характером я довго не проживу..."

Іумі навіть не намагалася приховати свій настрій від дорослих, зробивши похмурий вираз обличчя. Не було потреби вдавати з себе, тому що вона дійсно була пригнічена.

- ...значить, крім захисного бар'єра Сакурай-сан, інша магія не була використана?

— Да. — Коротко відповіла Ізумі на запитання вчителя 1B класу.

- Це правда, що інша сторона використала "Помехи"? - Запитав заступника Яосак.

— Да. - Знову коротко і твердо відповіла Ізумі. Четверо дорослих, які в свою чергу є директорами і його замком, почали щось жваво обговорювати.

"Що за головний біль, чому я маю тут звітувати?" — Мисливно висловила своє незадоволення Ізумі. Хоч вона і сама була тією, хто створив цю ситуацію. Просто усвідомлення того, що сталося продовжує розігрівати гнів у глибинах її свідомості. Шкільна молодь наздогнала чоловіків. Тому не дивно, що директор і заступника так сильно зреагували, коли дізналися про кінець трагедії. Зрозуміло, що її допитували зараз як одну з сторін інциденту. Її турбувало питання, чому тут тільки вона одна. Теоретично, вона знала відповідь. Про те, що ця ситуація була неминучою.

З іншого боку, був антиніт, рідкісний військовий ресурс. Його використання як зброї підкреслювалося для того, щоб завдати шкоди здоров’ю. Антиніт — це відомий метод боротьби з чаклунством, який має блокувати магію і дати час нанести фізичну шкоду. Такі випадки вже не потрапляють під просте хуліганство та прості відповіді на питання поліції. У поліцейську дільницю забрали не тільки нападників, але й жертв. І, через серйозність інциденту, було необхідно негайно повідомити керівникам школи. Хтось мав туди поїхати.

Мінами попросили пройти в територію, яку використовували як магію бар’єру. Тацову забрали, щоб допитати людину, яка замінила силу нібито для самозахисту Хоча М’юкі не використала явно магію, датчики виявили велику кількість псионів.

Винятком було обрано особу, яка піде до школи і повідомить вчителям. Ізумі розуміла це. Але, як часто кажуть, розум та емоції — це різні речі.

— Саегуса-кун. — Заговорив директор Момояма, який мовчав раніше.

— Да. — Йому Ізумі відповіла вже трохи неспокійним голосом.

- Нападники змінили свою поведінку після того, як розпізнали Вас і Шибу-кун?

Зумі, відчуваючи тиск суворого погляду директора, завела монотонним голосом.

— И правда, директор. Вони побачили мене і сказали "Вона - з родини Саегуса", а президент Шибу вони назвали "перезидентом школи Першої школи" і після цих слів пішли в нашу сторону.

— Іншими словами, попередні випадки нападів на першому місці були лише пошуком пріоритетніших цілей.

- Я теж так думаю.

- Хмм... — Момояма замислився, склавши руки на рукавах кімоно. Імумі не відважилася показати нетерплячість і чекала, коли директор продовжить. Навіть для решти дорослих було важко витримати тиск його мовчання.

— Директор. — Тишину перервав Яосака. Момояма, не поважаючи занепокоєння тим, що його перервали, подивився на Яосаку.

— Замдиректора. Час від часу закриваємо школу з завтрашнього дня. Доки буде до суботи, 23-го числа.

— Директор, так раптово закрита школа... — Яосака раптово намагався заперечити таке несподіване рішення. Але я відразу ж збився із обличчям слова "чорт, ну я потрапив", хоча очікуваної пробучки від Момоями не пішло.

— Яка причина закриття?

— Ах, да, это... - Замість того, щоб відповісти на Яосаку, з'явився погляд, що містить "разу ви самі не розумієте?".

— До цього часу наші учні зазнавали простого переслідування і без застосування сили. — Почав пояснення Момояма. Йому, здається, подобалося розмовляти з вчителем. « Але тепер, здається, вони вирішили перейти до більш активних дій проти наших учнів. Я вважаю, що це не випадковий інцидент. Ймовірність планованого систематичного нападу досить висока.

- Організована злочинність?

Яосака був не єдиним, хто зблід. Вчителі першого року навчання, присутні тут, і Ізумі також відчули тиск крові від обличчя.

« Оскільки це не звичайний натовп, все може стати набагато гіршим. Потрібно трохи часу поспостерігати за обстановкою.

- Хмм... Так, думаю так буде найкраще.

- Залишаю всі формальності на тебе.

Після відправки Яосакі з дорученням Момоям повернувся до Ізумі.

— Саегуса-кун, у вас був важкий день.

Коли Іумі почула ці слова, то вважала, що вони можуть піти.

— Так, дійсно... — Вона хотіла якнайшвидше покинути це місце і вхопилася за цю можливість.

- У такому разі, директоре, всього доброго... — Вона обережно вклонилась і розвернулась до виходу.

◯ ✔

Після закінчення справи в поліцейському відділенні Тацуя з дівчатами повернулися додому вже понад сім годин вечора. У поліції було багато запитань, тому додому вони повернулися так пізно. Мотоцикл Тацуї забрав співробітник дорожнього поліції. Поліцейський помітив, що мотоцикл Тацуї повністю куленепробивний (навіть шини та вітрове скло), але не поставив жодного запитання. Мабуть, він був у курсі особистості Тацуї. Особисті речі Міїки та Мінами були залишені у шафках в школі. Але речі нікуди не дійдуться і не зіпсуються, тому вони вирішили забрати їх, коли прийдуть до школи завтра, а сьогодні залишитися вдома.

Це означало, що після повернення магії довгоочікувана зачіпка в справі Гу Цзе буде даремно витрачена, але одна ідея на цей рахунок Тацуя вже мала. У всякому разі, сьогодні вони збиралися відпочити, але не встигли зняти взуття на вході, як прийшло несподіване повідомлення. Тацуя швидко змінив вуличний одяг на домашнє, і вже дивився на екран мобільного термінала, сидячи на дивані у вітальні, коли Міюкі переодягнулася та спустилася зі своєї кімнати.

- Оні-сама. У тебе дуже страшне обличчя. Ти отримав якісь погані новини?

— Ні, нічого такого. — Він подивився на Мюки і відповів їй, вказуючи на місце поруч. Мюки сіла на задану місцевість, і глянула на екран термінала, який він до неї нахилив.

— Тацуя-сама, Мюки-сама, ваш чай. — Мінами в фартусі поверх форми, зайшла до вітальні і несучи їм чай. На підносі був зелений чай, заварений за проханням Тацуї. Поклавши чашку на стіл, Мінами запитала у неї чи є для неї нові накази.

- Почекай трохи. — Відповівши Мінами, Тацуя повернувся до Мііки. Та щойно закінчила читати повідомлення і поглянула на брата.

- Вони-сама. Ми ж не можемо відмовитися, так?

— Верно. — Тацуя злегка зітхнув і повернувся до наступної наказів Мінами.

— Допивши чай, ми з Мюки збираємося піти. Поїдемо ми поза домом, тому, Мінами, можеш бути вільна. Ви можете використовувати свій вільний час на власний розсуд.

Міюкі подумала, що пояснення брата було неповним.

— Мене запросили на зустріч з новим головою сім’ї Дзюмондзі. — Сказала вона перед тим, як Мінами зреагувала на слова Тацуї.

- Як накажете. — Відповідь Мінамі не змінилася б незалежно від кількості пояснень. Вона граційно поклонялася своїй господині та пану.

◯ ✔

Хоч Міюкі і сказала Мінамі, що "припрошена сім'єю Дюмондзі", але навіть це не було достатнім поясненням. Тацую і Міїки чекали не тільки Казуто, але й Маямі та Масакі. Це було запрошення на звичайну щоденну зустріч.

Мюкі виглядала трохи розсіяною, входячи у великий будинок, схожий на особняка. Раніше Тацуя зв’язався з Казуто і повідомив, що сьогодні пропустить зустріч. Вже було вісім годин вечора, і в цей час вони зазвичай мали так звану вечерю після збору. Кацуто, Маюмі та Масакі зустріли Тацову і Мійки з серйозними обличчями.

— Простите за затримку.

- Вибачте за терміновий виклик. Присаживайтесь. — У відповідь на офіційний тон Тацуї, Казуто говорив серйозних голосом, з легким відтінком провини. За столом вже сиділи троє людей і чекали прибуття інших. Кацуто сидів на чолі столу, з одного зі сторін стола сиділи Маюмі та Масаки. Можливо, тому, що це був французький ресторан і вони сиділи за західним столом, їх не турбувало дотримання етикету. Тацуя посадив Міюки навпроти Маумі, а сам сів перед Масакою.

- Шиба-сан, з тобою все гаразд? — Запитав Масаки селище Мюкі.

— Да. У результаті нічого не сталося. Дякую за турботу. — Усміхнувшись, Міюкі відповіла йому. Масакі почервоніло, але той все одно зітхнув з полегшенням. Він серйозно турбувався про М'юкі. Принаймні так Кацуто і Маюмі зрозуміли реакцію Масакі.

— Шіба, що сталося сьогодні - катастрофа. — Замість дорікати Масакі, Кацуто звернувся до Таца.

— Правда. Такого ми не очікували. — Тацуя чесно визнав, що також не був готовий до такого сценарію.

- У ворога був пістолет, і він також використовував атакуючу магію? — З тривогою запитала Маюмі.

- Член антимагічного руху використовував магію? Або ворожий чарівник видавав себе за "гуманіст"? — Прямо запитав Масаки.

Тацуя не відповів Масакі, а заговорив безпосередньо з Казуто у формі рапорту.

- Людина, яку використовували як точку передачі магії був членом "Егаліта", філіалу "Бланш".

— Бланш? - Здивований Кацуто підняв брови. - Хіба ми не знищили їхні сили в Японії?

— Останки, мабуть, пішли в підпілля.

- Хмм... — Схрестивши руки, Кацуто обмірковував слова Татсуї. Він не виявляв невірства. Сім'я Юмондзі також брала участь у "Інціденті з зачисткою японського філіалу Бланш". Мабуть, Кацуто вважав, що повністю позбувся Бланш і Егаліта.

- Тацуя-кун, що таке точка передачі магії? - Маюмі не брала участі в цій зачистці, тому її зацікавило інше місце у словах Тацуї.

— Член Еґаліта, який очолював натовп, не був чарівником. Якийсь оператор стародавньої магії використовував цього чоловіка як точку передачі магією, якимось чином наказавши "використовувати його" для дистанційного контролю чаклунства.

- Таке взагалі можливо? — Маюмі схоже була дуже здивована. Метод встановлення віддаленої точки магії застосовувався у стародавній чаклунстві, але в сучасній це було дуже рідкістю. Не дивно, що їй це було невідомо.

- Опускаючи деталі, точка передачі магії створюється через магічну "мітку", заздалегідь активовану магією. Існує магія, яка не потребує ніякої мети впливу, вона просто випромінює тепло або звук чи магічні "пулі". Хороший вибір в якості атакуючої магії. У нашому випадку стався заклик ДС, який атакує в усіх напрямках без розбору.

— Тобто, ворог - оператор стародавньої магії? Ти знаєш, хто саме? - Запитав Масакі, на що Маюмі вимовила "Ей!~". Тацуя не міг зізнатися вголос, що нарешті почув найкорисніше питання.

- Я зробив запис того заклинання. У даний момент проводиться перевірка.

Поки Тацуя вирішив не говорити правду. Те, що він шукає винуватця не було брехнею. Хоч він вже знав ім'я і адресу, це був не Гу Цзе, тому він вважав цю інформацію марною.

Які зачіпки можна отримати з чарівника стародавньої магії Оумі Казукіє? Зв’язи по країні, де він відвідував, люди з якими зустрічався. Яка організація належала. Не було нічого, що могло б привести до Гу Цзе. Він напевно вже покинув будинок Оумі, але цілком міг залишити який-небудь слід.

Ця справа була передана Аяко і Юке, тацуї чекали новин від них. Він подзвонив Юці, тому що Цукуби спеціалізувалися на магії психічного втручання, що могло допомогти Куробам в їх розслідуванні.

- Зробив запис закляття? Як, чорт візьми ...

Послідовність активації - це програма всередині CAD, яка є електронним варіантом послідовності магії. Запис послідовностей магії - існуюча технологія, тут немає нічого неможливого. Але спостерігаючи за застосуванням магії прямо в бою, бачити з ладу її магічні процеси і записувати їх, якщо потрібно - це знаходиться поза межами можливостей сучасної чарівної інженерії. Не дивно, що Масакі поставив це запитання.

- Ні, я просто на нервах. Вибачаюсь. — Масакі не чекав відповіді і вклонився, вибачаючись. Серед чарівників вважається, що не варто цікавитись таємницями суперника. Масакі швидко зрозумів помилку і виправився, перш ніж почув уплетення.

— Нічого страшного. Але я сподіваюся, що ви пообіцяєте зберігати це в таємниці.

- Звичайно. Отже, Шиба, коли ми отримаємо результати перевірки?

Тацуя усміхнувся і вибачився, а Казуто перевів розмову до головної теми. Прибравши посмішку, Тацуя подивився на Казуто.

— Я думаю, результати будуть вже завтра. Ми повідомимо семпаїв, як тільки знайдемо зачіпку. Звичайно, Ітідзьо теж.

— Договорились. Поручаю це сім'ї Йоцуба.

Ні Маюмі, ні Масакі не заперечили рішення Кацуто. Замість цього Маюмі переглянулася з Кацуто і повернулася до Міяки.

- Міюкі-сан, сьогодні у тебе був важкий день. Передусім добре, що ніхто не поранився.

Дуже дякую за вашу турботу. — Слегка вклонилася Мюкі, чекаючи подальших слів. Вона вже зрозуміла, що Маюмі хоче поговорити про щось інше.

- Я чула від сестри, що ці "гуманісти" націлилися безпосередньо на М'юкі-сан?

Під сестрою вона мала на увазі Ізумі, само собою. Ця жінка, мабуть, не повністю розповіла про те, що трапилося, тому Міікі вирішила внести виправлення.

— Ні, спочатку вони напали на інших учнів, але коли помітили нас, змінили свою ціль.

- Все-таки, здається, вони знали заздалегідь про М'юкі-сан.

Маюмі хотіла сказати, що вони "знали,що Мьюкі - спадщина сім'ї Йоцуба". Мюки помахала головою у запереченні.

- Здається, я була їм відома лише як "Президент школи Першої школи магії".

Одна згадка про Десяти головних Кланов була, коли в Іумі юрба визнала члена родини Саегуса.

- У будь-якому випадку, "гуманісти" адже незалежно від початкової мети напали на Шибу-сан? — Звернувшись до Масаки, — відповів він.

- Ми теж так думаємо. — Резко заявила Маюмі, заперечивши Мьюкі та Тацуї. — Тому Міюкі-сан, чи не дозволитьш ти приставити до тебе додаткову охорону?

Мюкі замучилась від пропозиції Маямі.

- Охоронець? Але у мене...

У мене є Онисами-сама, хотіла сказати вона, але почала усвідомлювати, що це не той випадок. Зараз Тацуя знаходиться на завданні пошуку Гу Цзе, і він може виїхати на довгий час. Хоч Тацуя і захищає Мюки з будь-якої відстані, спостерігаючи за нею своїм "видінням", ця здатність є секретом і не може бути відкрита сторонніми. Маюмі не переконати, якщо не розкрити деталі всіх здібностей Тацуї. Сьогодні їм пощастило через передчуття Тацуї, що він з'явився на місці і вирішив проблему без магії.

— Це для того, щоб зловити ворога, який спланував сучасний напад на М’юкі?

Важкий голос Тацуї змусив Мюки відчути дискомфорт. Тацуя подивився по черзі на Казуто та Маюмі, і зупинив погляд на Масаки.

— Итидзё. Ви плануєте використати Мюкі як приманки?

— Звичайно, що ні! — Масакі швидко відповів схвильованим голосом. - Я б ніколи так не вчинив. Якщо потрібна приманка, візьміть мене!

Масакі не було видно обману, але Тацуї дивилися на нього гостро.

- Значить, сам план з приманкою не заперечуєш?

Масакі показав обличчя, що виражає "ось чорт".

- Це була ідея Кітідзьоджі?

Масакі не міг йому заперечити, тому що він потрапив у десятку.

- План з приманкою нам дійсно запропонував саме Ітідзьо.

Не звертаючи уваги на напружену атмосферу, тиші порушив Кацуто.

— Наступний розділ Йоцуби не може бути залишений без супроводу, бо для терористів він буде ласим шматком. Звичайно я хочу скористатися шансом, щоб виловити зачіпки в пошуку Гу Цзе.

Всі зрозуміли, що під "слідуючою головою Йоцуби" Казуто мав на увазі Мюкі. Він зрозумів, що звинувачення Тацуї не було неправильним.

— Але це не головна мета. Головна мета друга — охороняти наступний розділ. Шіба, Саегуса придумала це, щоб ти міг зосередитися на розслідуванні.

Тацуя змінив свій погляд на Маюмі. Їхні погляди зустрілися.

- Зрозуміло. — Сказав Тацуя і пом'якшив погляд. — Тоді я відмовляюся від своїх попередніх слів. Я організую охорону силами Йоцуби.

Це означало відмову від пропозиції Маюмі. Зважаючи на її характер, вона хотіла захисту М'юки від усього серця, але не знала, що це все було планом її батька. Це було не просто захист.

— Ось як... Враховуючи стан М'юкі-сан, це цілком природно.

— Ні, дякую за вашу турботу. — Маюми злегка вклонилась Мьюмі.

Маюмі усміхнулася і похитала головою, дивлячись вже знайому картину.

— Дзюмондзи-семпай. — Тацуя заговорив до Казуто, перевівши погляд з дівчат. Почувши голос Тацуї, Казуто побачив його очима і запросив далі.

- Врешті-решт, я єдиний хто застосував фізичне насильство в тому інциденті, "гуманісти" постраждали від моїх рук. Якщо вам потрібна приманка, то чому не використовувати мене?

Але першою відповіла Маюмі, а не Кацуто.

- Ґієна не піде проти лева. Тому що він може атакувати у відповідь, а це боляче.

— Крім того, приманка повинна бути легкою здобиччю, а не купою складних випробувань.

Кацуто підхопив порив Маюмі і додав свою аргументацію.

— Дюмондзи-кун. Невже ти справді плануєш зробити Міяки-сан приманкою?

— Саегуса. Не кажи про це, як про чужі справи. Не тільки наступний розділ Йоцуби є метою антимагічного руху. Ти, як найстарша донька родини Саегуса, теж можеш стати ціллю.

Маюмі була вражена, коли побачила його і плескала очима.

- У сьогоднішньому інциденті... — Підказала Мюкі загублений дар промови Маямі. - Я була не єдиною метою гуманістів. Я точно чула, як вони вказали на Ізумі-тян, "Вона - з родини Саегуса".

Мюки не намагалися зловити ефектний момент, щоб висловитися, це вийшло випадково. Погляди трьох хлопців зупинилися на Маюмі.

- ...Е-е, я? — Маюми подивилася на решту з переляканим обличчям.

— Саегуса. Де твоя охорона?

- У мене все гаразд. Я можу стояти за себе.

Кацуто похитав головою.

— Саегуса-семпай не хоче, щоб її захищали?

— Зрозуміло. — Голос Кацуто послухав Татсуї, але цього разу він кивнув.

- Гей, я ж кажу, що все нормально.

- Я не сумніваюся у майстерності Саеґуси, але в надзвичайній ситуації може знадобитися більше.

- Я не маю на увазі, що я завжди без охорони!

— Правда? Не пригадую, щоб я бачив у тебе якийсь супроводжувач на території університету...

— Поблизу не пускають на територію університетського містечка!

Можливо, охоронці родини Саегуса для Мііки вдалося уникнути. Спостерігаючи за Кацуто та Маюмі, Татсуя і Мієві так думали.

◯ ✔

Тоді як Тацуя та інші вже закінчували зібрання, Коконое Якумо приймав несподіваного гостя. Якумо сидів в кінці залу, на ньому була надета звичайна монаша ряса. Будучи самозваним відлюдником, він був противником розкошів. Гість була схожа на іноземця. Хоча в похилому віці відчувався вік, то ширина плеча виявляла розвиту мускулатуру. Коли Якумо сидів навпроти нього, він почувався молодим і незначним. Голова цієї людини також була гладко виголена "під монаха". Він одягнувся в дорогий костюм люксового бренду. Костюм йому ідеально підходив. У мене з’явилась звичка носити дорогі речі. Здавалося, що розкіш, яку можна назвати пошитою на замовлення костюмом високого класу, просочується зсередини.

Під сивим густими бровами виднівся гострий зір. Своїм обличчям він виражав велич. Але білий мутний ліве око викликав дивне пригнічення. Неоднорідність також повинна бути значною мірою спричинена цим лівим оком.

— Ваша Світлосте відвідали цей скромний безіменний храм... Яким чином вітер міг так поворотити ситуацію? — Якумо непешно поставив перед гостем чашку чаю. Гість взяв чашку, зробив один ковток і поставив назад. Хоч такий спосіб пиття не звертав уваги на правила чайних церемоній, гість не мав наміру показати свою ввічливість.

— Без назви храм? Твоя скромність звучить як без смаку сарказм Коконое Якумо.

— Простите за грубість. - Гітро дивлячись на того, кого він назвав "найвищим надлишку", Якумо відповів йому.

- Не думаю, що головний священик якогось безіменного храму зміг би говорити так зі мною, Тодо Аобою.

— О, вам це неприємно?

— Нет. Швидше сподобалося. — Старійшина Тодо взяв чашку, і допив чай. - Хочу ще.

Якумо посміхнувся і забрав чашку. Він вкип’яв воду на дрововій печі з витяжкою (вона підходила інтер'єру приміщення і використовувалася ним також для опалення взимку), і, заварюючи чай, заговорив розслабленим голосом.

- Отже, ваша вища влада, яка справа привела вас сюди сьогодні?

Якумо заварив зелений чай, але замість того щоб поставити чашочку перед старійшиною Тодо він підняв голову і заговорив.

— Чи ви приїжджали минулого місяця і не приїхали просто провідати цього скромного ченця?

"В минулому місяці" Якумо означало 4-і січня. Тоді Тацуя з Мюкі відвідали храм, і чоловік, через якого їм довелося чекати, був тим самим, хто сидів зараз перед Якумо.

— Коконое Якумо, я хочу позичити твою силу. — Відповідь старійшини Тодо була простою і змістовною.

— Чим же може простий буддійський ченець служити вашому вищій славі?

— Припиняй увилювати. Твоя магія, можливо, підтверджує реінкарнацію Касін Кодзі*, якщо не допоможе ти, то не зможе ніхто.

[Касин Кодзі - міф про нік ніндзя, який жив приблизно у 16-17 столітті і був зачарований якимось магічним трюком]

— Хмм. Кажуть, що Касін Кодзі був звичайним фокусником. Можливо, використовувати термін реінкарнація - трохи перебір?

- Цей міф прийшов до нас з часів, коли магія ще вважалася вигаданою. Недобре намагатися мене обдурити. Я знаю про твої здібності.

Замислившись, Якумо почухав свою лисину.

Ваша Світлосте. Постарайтеся дати вам свою силу для чого? - Спочатку Якумо навіть не думав ухилятися від цього старого. Він добре розумів, ким є цей старий з мутним лівим оком.

— Гу Цзе, чарівник з континенту, розгулює на волі. Це просто немислимо. Техніка використання трупів-маріонеток викликає огиду. Він використовує її без розбору, треба з цим щось робити.

- Ваша Світлосте. Для простого монаха це буде важко.

— Я не говорю про церемонію еккорцизму. Від тебе вимагається зупинити осквернення.

- Іншими словами, ви хочете, щоб я позбувся чаклуна на ім'я Ґу Цзе?

Якумо не був акторкою.

— Треба лише вигнати його з Японії. Не важливо, живим чи мертвим.

— А ваші підчинені, здається, не вважають, що можна дозволити йому піти.

- Мої люди з Йоцуби більше не мої підчинені. Зараз я просто спонсор.

Якумо вдавав, що не чув слова старого. Раніше цей старий був власником Четвертої лабораторії дослідження магії, а тепер просто спонсорує Йоцубу. Хоча не можна сказати "просто" спонсорує. Якумо знав це.

« Якщо цей скромний ченець триматиме свою руку, то в головному храмі підніметься шум.

Це не було виправданням. Якумо посилали зробити брудну роботу, така була реальність. Проте для цього старого Тодо Аоби навіть не було переконливим аргументом.

— На горі Хіей уже обговорювано.

Цей старий явно мав силу та зв’язки, щоб вплинути на потреби людей.

— Ось воно як...

Якумо сьогодні часто зітхав, це було для нього незвична поведінка.

- І все ж, багато чого я від тебе не чекаю. Я більше не в тому становищі зараз.

— Насамперед спробуйте вказати щось конкретне. Незалежно від того, чи ви вважаєте це можливим, або ні.

Для Якумо було унікальним явищем говорити такі слова. Наприклад, Кудо Рецу був старшим за Тодо Аоби, але навіть він не зміг би відмовитися від такої "просьби".

- Треба, щоб ти зробив це силою Шіби Тацуї.

- ...Найкращої людини побачив цей хлопчик?

— Він хоч і з'явився випадково. Мені потрібно, щоб він приносив користь ще якийсь час.

Якумо відчув співчуття до Тацуї. Він знав, що цей старий дивиться на Тацу як на піддослідного кролика, бажаючи зібрати більше корисних даних. Бажать отримати його у свої руки. Якумо вважав, що Тацуї буде важко уникнути цієї долі.

Крім того, Якумо не знав, що Тацуя вже займається цією справою.

— Але чи він підходить для такої діяльності, як усунення Гу Цзе?

— Мені здається, варто побоюватися не зіткнення Шіби Тацуї і Гу Цзе.

- Вас непокоїть можливість прямого зіткнення зі зірками?

Якумо також знав, що високопоставлений офіцер Зірки недавно проник у територію Японії. Не було відомо, на якій стадії відбувалося їхнє розслідування, але одне з них чітко показало, що його послали сюди знищити Гу Цзе своїми руками. Вони не хочуть, щоб Гу Цзе потрапив до рук японських органів влади. Можливо, існують такі факти, про які японська сторона не повинна знати.

Якщо Тацуя буде йти слідом Гу Ззе, легко передбачити, що одного дня на його шляху встане цей представник Зірки. Якумо не вважав, що це ситуація, де треба бути ворожим.

- Говорячи про чисту бойову силу, думаю другий номер Зорю Бенджамін "Канопус" Лоуес програє Шибе Тацуе-куну.

- Якщо це буде бій без правил.

— Зрозуміло.

Якумо розумів хвилювання старійшини Тодо. Він хвилювався про порушення "правління". Тодо Аоба намагався уникнути потрапляння "свищення" Йоцуби на полі бою, де перемога і поразка досягає не тільки вогняної сили.

- Я хотів би попросити тебе простежити, щоб Шіба Тацуя не потрапив у подібну ситуацію.

— А що з трояндиським Гу Цзе?

— Якщо можливо, не варто ризикувати. Адже будь-який час, до нього рано чи пізно дістануться зірки.

Іншими словами, він дозволяв убивству Гу Цзе Зірки. Його не хвилювала репутація Десяти головних Кланов. Для старших Тодо, здається, було добрим результатом, якщо десять головних Кланов потраплять у скрутне становище.

— Якщо ви так говорите, то я не проти. Цей скромний монах і Шіба Тацуя-кун подбають про цю проблему.

— Благодарю. Десять забутонів* в якості оплати підійде?

[Забутон — японська подушка для сидіння на підлозі]

"Забутон" тут був кодовим словом серед японських тенетових підприємців, що означало 10 000 банкнот по 10000 Йен, тобто 100 мільйонів Єн. 10 подушок значили 1 мільярд Йєн.

Якумо з гіркою посмішкою похитав головою.

— Нет-нет. Цей скромний ченець є відлюдником. Немає необхідності матеріальної нагороди, як гроші.

Цього разу вже Тодо похитав головою.

— Правда в тому, що у мене немає нічого важливішого. Принаймні я так думаю. Якщо не потрібні гроші, то як щодо нової статуї Будди, яку я нещодавно купив на заміну тієї вашої потрісканої?

Цю скульптуру продавали з чистого золота.

— Будь ласка, утримуйтесь від таких дарів, які буде важко позбутися.

— Ти збираєшся від неї позбутися? Хоча це звучить цікаво, але це буде неможливо.

Тодо піднявся, спираючись рукою на коліно. Вік уже давав про себе знати. За хвилину він підвівся і Якумо, не видаючи жодного звуку.

— Чай, як завжди, несмачний, але дякую за обід. — Попрощався старий Тодо стандартною фразою. Якумо посміхнувся і відкрив роздувні двері.

Глава 12

Коли Тацуя і Мюкі повернулися додому, було 10 годин вечора. Такий час не вважався пізнім для старшокласників. Мінами, як і очікувалося, ще не спала.

- З поверненням. — Коли Міні змінила свій одяг на робочу (інші слова), вона привітала Тацу з М’юки біля дверей.

— Ми повернулися. Нам хтось дзвонив чи залишав повідомлення?

Після запитання Тацуї обличчя Мінами прийняло змішаний вираз, з відтінком вагання і збентеження.

- З моменту вашого відбуття Куробо-сама і Цукуба-са на зв'язок не виходили.

Тацуя чекав результатів пошуку в будинку чарівника, якого відкрив зворотній зв'язок заклинання. Але поведінка Мінами говорила, що було повідомлення від когось іншого.

- Розкажеш у вітальні.

- Як забажаєте.

Тацуя та Мюкі пішли до вітальні і сіли на диван, Мінами встала перед ними й озвучила отримане за відсутності повідомлення.

— Надійшов негайне повідомлення з Першої школи.

- Термінове?

— Да, Мюки-сама. Хоча там нічого поганого не сказано, я вирішила необхідно повідомити вас про нього сьогодні.

- Отже, що в повідомленні?

- Повідомили, що школа закрита з завтрашнього дня. Спочатку заплановано до суботи, 23-го числа, але є можливість збільшення тривалості.

Брат і сестра були здивовані, коли почули про цю новину.

- ...Так раптово.

- ...Недовго у другій школі сталося щось подібне. Я цілком розумію, чому вони пішли на таке.

Тацуя, як і Міюкі, висловив своє здивування. Але висунувши цю теорію, він погодився з керівництвом школи.

- Розумію... Проте, дещо мене турбує. — Мюки приклала руки до щоків і злегка зітхнула.

- Що сталося?

Міюки, почувши запитання брата, трохи злякалась і поглянула йому в очі.

— Після того випадку з поліцейської дільниці ми поїхали відразу додому... Особисті речі залишилися у шкільній шафці.

З поведінки Мюкі Тацуя зрозумів, що у неї там залишилася якась річ, яку інші не повинні побачити.

— Я сходжу в школу завтра.

Мюки здивовано подивилася на Тацу.

— Но Они-сама. Школа ж буде закрита?

— Я думаю, мене пропустять ненадовго, щоб забрати особисті речі. Не можна відмовлятися від ідеї, не спробувавши.

Міюки не говорила, що там було щось важливе.

— Я... Поняла.

Але її явно щось турбувало. У результаті, Міюкі наполягла, щоб піти за речами разом з Тацуєю.

Цієї ночі Тацуя залишився вдома. Він знав місце, звідки здійснювалося контроль магії духів. Хоча обставини вимагали дій, Тацуї був іншим.

— Мюки, тобі вже краще? — Ближче до півночі, коли вони вже збиралися спати, Тацуя постукав у двері кімнати Міїки.

— Ох, да. Почекай трохи.

З іншого боку двері почувся збентежений голос. Було чути як Міюки в поспіху щось робить.

— Будь ласка. Заходь, Они-сама.

Перед ним з’явилася червона Міікі. Мабуть, це було через те, що вона була одягнена тільки в халат на голе тіло. Однак халат не був застебнутий. Можливо, це було через поспіху.

Незважаючи на зовнішній вигляд Міюки, Тацуя зайшов до її кімнати.

сідай.

— Нет, я постою тут. — Тацуя не почав заходити далі двері.

— Онии-сама?

— Мьюки. Я зараз, можливо, скажу щось дивне...

— Да? — Мюки схилила голову в запитаннях. Це було дивно поведінку брата і вона була спантеличена.

- Можеш завтра встати раніше?

"Чому ж Оніямі-саму так цікавить така дрібниця?"

Роздумуючи над цим, Міякі машиначно кивнула і відповіла:

— Да. Дозволь уточнити, о скільки саме мені завтра встати?

Відповідь Тацуї була для Мюки поза очікуваним.

- Приходи в нашу підземну лабораторію о четвертій годині.

- ... Це досить рано.

- Так, вибач.

— Нет, все в порядке!

Коли вона зрозуміла, що виглядає засмученою в очах брата, то спробувала змінити своє мислення, відкидаючи слова, які звучать як нарікання. Її скарги були абсолютно безпідставні, так вона для себе вирішила.

— Ясно. — Погляд Тацуї на мить показав подив. Але швидко повернувся до свого звичайного стану, нічого не сказавши.

Ти хотів ще щось? Будь ласка, не соромся, говори. — Міюкі помітила коливання Тацуї, і запитала прямо.

Накинутий халат злегка відкрився, очі Тацуї зупинилися на тому опуклому місці, де в даний момент відсутнє нижня білизна. Зрозумівши побачене, він різко підняв очі і спокійно відповів.

- Прийми ванну перед тим, як йти в лабораторію. Або просто душа буде достатньо, щоб бути чистою.

— Ладно. — Міюки відповіла тонким голосом. Її серце шалено билося у неї в грудях, вона намагалася приховати занепокоєння від слів Тацуї.

— Будь одягнена в халат і нижня білия, нет, краще купальник.

Мііки думала, що серце ось-ось вистрибне з грудей.

— Ладно. А... це... буде налаштування CAD? « М’юкі стала непокоїтись і вирішила вточнити, оскільки відвідини лабораторії були неплановані.

- Ні, інше. — Сказавши це, Тацуя відвів очі. Міюкі помітила це.

"Онія-сама зіпсувався?"

- Розкажу, коли прийдеш. Вибач, розраховую на тебе.

Швидко домовившись, Тацуя вийшов з кімнати Міюки. Як тільки двері зачинилися, Мюкі осіла на підлогу. Руки, підкладені до щока, відчули спеку.

Пам'ятаючи, що "Я маю встати о третій ранку", вона полізла до ліжка і лягла спати. Через недосипання вона почала швидко заснути, вказуючи на те, як би виглядала сонна перед братом. Хоча, можливо, вона швидко відключилася через той обсяг хвилювання, який щойно забрав у неї купу сил.

◯ ✔

Прокинувшись о третій годині ранку, Міюкі помилася і натягнулася в нову нижню білизну, накинула галат та зав’язала пояс. Тацуя сказав "купальник", але їй здалося, що це білизна підійде.

Сидячи перед дзеркалом, вона довго розчісувала волосся. Її волосся не плуталося, гребінь легко проходив їх з першого разу. Погляд зупинився на косметиці, але в результаті вона вирішила піти без макіяжу. Вона думала, що братові це не потрібно. Шимпунь також був запашний. Більше не було ідей, як покращити свій образ.

Так Міюкі зрозуміла слова Тацуї "ти повинна бути чистою".

О четвертій годині Міікі вирушила в підземну лабораторію. Це було приміщення, де вона проводила перше випробування пристрою польоту.

— Це Мюки.

— Входи.

Міюки зробила глибокий вдих і відкрила двері в лабораторію. Зайшовши всередину, вона несподівано зупинилася. Це сталося через зовнішність Тацуї. На ньому були тільки обтягуючі плавки.

Там було тепліше, ніж в інших кімнатах. Можливо, температура була настільки відрегулювана, щоб відповідати купальникам.

Тільки мить Міюкі відчувала нерішучість.

Вона розстегнула пояс, і халат, ковзаючи по тілу, впав на підлогу.

Тепер був чорьох Тацуї бути зачарованим побаченим. Адже він очікував, що під халатом виявиться цілісний купальник закритого типу.

Але насправді.

Закриваючи лише невелику частину шкіри, на ній були білі бюстгальтер і трусики, прикрашені великою кількістю мережива.

Чорний чи червоний колір виглядав би сексуально, але тут використовували білий, що викликало враження елегантності.

Звичайно, сама атмосфера створювала не тільки білизну, але й його господиня.

- Оні-сама.

Красномовна Міікі (якщо придивитися, то червоним було не тільки обличчя, а й шия та верх грудей) опустила погляд вниз і заговорила до Тацуї.

- Розкажи мені...

Навіть якщо їй зараз скажуть "зняти всю білизну", вона не посміє. Її голос витіснив готовність до всього.

- ...Прранді, чим перейдемо до головної теми, послухай мене небагато.

Добре.

Вони стояли за 2 метри одна від одної, коли Тацуя заговорив.

- Як ти знаєш, мій "див" не має функцію ясновидіння. Ця здатність не автоматично знаходить і показує все, що я хочу дізнатися, а вимагає вибіркового підходу, заснованого на причинно-слідкових зв'язках, щоб знайти потрібну інформацію.

— Я вважаю, що це чудова здатність читати інформацію, на яку можна знайти її.

Мюкі хвалила брата, але той не змінив свого слова.

Хоча знання інформації вимагає часу, воно є надійнішим від того, що ми знаємо. Але щоб свідомо слідувати за старістю причинних зв'язків, потрібно набагато більше ресурсів, ніж при ясному побаченні.

- Магічних ресурсів?

— Увага, концентрація, терплячість, багатогранний спосіб мислення... Їх можна досягти і без магії, але не буде жодних незручностей якщо вони стануть "магічними ресурсами".

- Так, я це розумію. « Почувши розповідь Тацуї, вона змінила на нього погляд. Побачивши ентузіазм у її очах, Тацуя кивнув і продовжив розповідь.

- Я говорю не про теорію в цілому, мова йде про поточну місію. "Подивившись", я бачив Гу Цзе в замку. З тих пір не було інформації про те, де він ховається, але навіть не маючи причинно-слідкових зв'язків, тільки з отриманою на початку інформацією, можливо його знайти. Але це можливо тільки якщо забезпечити себе достатнім запасом ресурсів.

- Не вистачає магічних ресурсів? Чи можу я чимось допомогти?

- Ні, використовуючи всі свої ресурси, я зможу знайти людину в будь-якій точці країни за його інформаційним тілом. Спільні ресурси навіть не будуть використані на 100%. За моїми підрахунками, потрібно 70% ресурсів під "Елементальний погляд".

Почувши це, Мюкі нахмурила брови. Але менш ніж через 5 секунд вона широко розплющила очі.

- Невже це через ресурси, які залучені на мій захист?

Тацуя кивнув з гірким поглядом.

- Я постійно використовую половину своїх ресурсів "Елементального погляду" для спостереження за тобою.

Хоч би якою була відстань, магія Тацуї завжди усуне будь - яку загрозу для М’юки.

Ніхто не зможе їй зашкодити, тому що він завжди "бачить" її.

Постійно, 24 години на добу, без перерв. Коли він спить, то не використовує магії. Проте, спостереження працює в несвідомому області розуму навіть під час сну. Він продовжує бачити. Якщо Мюкі загрожує небезпека, він упевнений, що відразу прокинеться, як би не спав. Ні, тут не підходить слово "веренна", це система, яка працює на 100%.

Але система може дати збій через брак ресурсів. Зараз була саме така ситуація.

- Вони-сама, звільни ресурси, що приходять на мене, прямо зараз! Я поруч. Тому не потрібно спостерігати за мною "Елементальним поглядом"!

М’юкі, звичайно, говорила згідно зі своєю особистістю. Її слова означали для Тацуї відмову від обов'язків вартового. Якби це була не вона, він би погодився.

- Я не можу це зробити. — Але Тацуя похитав головою.

- Чому? Тут немає ворогів. Це приміщення є підземеллям з товстими стінами, це важкодоступне навіть для магії місце. Навіть якщо буде застосована магія, її засідають безліч сенсорів, якими ти тут користуєшся для експериментів. Ну, це Оніса-сама має розуміти краще мене.

- Твої аргументи правдиві, але...

Міюки дивилася на Тацу, і його збентежений вигляд тільки додав питаннях знаків у неї над головою.

- Я не можу зробити це через мою емоційну проблему.

Мюки затримала подих. Питання в її підсвідомості замінилися окликувальними знаками.

— Мьюки. Мене дуже турбує можливість прибрати з тебе свій "взглед". Я боюся, що знявши "див" навіть на 100 секунди, і не знаючи, як з тобою все гаразд... Я можу божеволіти.

— Онии-сама...

Міюки ледве знайшла в собі сили вимовити це. Єдине справжнє відчуття, яке може відчувати Тацуя, — це любов до своєї молодшої сестри М’юкі. Це Міікі почула раніше від матері.

Але зараз був перший раз коли вона почула те саме безпосередньо від Тацуї, ще й з деталями, що він може зійти з розуму від любові.

- Я розумію, що ти маєш рацію. Навіть якщо зняти "знімок", я буду поруч, і якщо щось станеться, то я це помічу. Якщо відпустити тебе від спостереження, ти вже не така слабка і беззахисна як раніше. Ти виросла з тих пір, від часів Окінави. Я розумію це.

Татцуя відірвав очі від Міїки і зітхнув з самоупційним обличчям.

— Але почуття і теорія різні. Якщо залишити Гу Ззе, цей інцидент повториться. У результаті ризик отримати поранення буде тільки зростати. Щоб просунутися в цій ситуації, я розумію, що повинен зосередитися на "Елементальний погляд" на Гу Цзі, але мої почуття заважають мені.

Тацуя показав на своє серце великим пальцем правої руки і похитав головою, показуючи, що перебуває в замішанні.

— Здається, я вперше зрозумів, що емоції - це така проблема.

Мюки ривком підбігла до Тацуї і схопилася за його праву руку, притиснувшись до неї.

— Я... Що-небудь можу зробити для тебе?

Їхні погляди зустрілися.

Очі Тацуї дивилися в очі Мііки.

— Ах, да. Міюки, будь ласка допоможи мені.

все що завгодно!

Схоже, Міюкі зовсім забула про сором.

Тацуя, здається був трохи збентежений.

— Я запитав себе, чому я не можу зняти з тебе "див", і знайшов одну відповідь.

Зрозумівши, що Міікі вважає за потрібне продовжити, Тацуя почав соромитися і заговорив.

- Я боюся, що не зможу зрозуміти чи ти у безпеці.

- Але, Оні-сама. Міюки тут.

Міюки все ще не могла зрозуміти слова Тацуї про його "вглядляд".

— Те, що можна побачити звичайним зором - це лише тінь і світло.

Це було марно. Що Тацуя бачить "взглянудом"? Ніхто не знає, крім нього.

« Ті, хто бачить світ лише як світло і тінь, мене не зрозуміють. Але я завжди бачу тебе своїм "взглянудом".

Супер-вираження Тацуї може читати інформацію, яка набагато перевершує сигнал, отриманий через основні п'ять відчуттів.

Це супер-випрята, яку іноді називають "Глаза духів", Тацуя завжди націлює на М'юки. Для Тацуї Мюкі — це набагато більше інформації про природу, ніж інші люди, предмети, пейзажі, інформація з п’ятьма почуттями.

Для Тацуї люди, відмінні від Мюкі, виглядають як жалюгідні тіні, подібні до древніх печерних малюнків на стіні печери.

- Спостерігаючи простим зором, після видного "вглядачем", я не буду відчувати себе в безпеці. Ось що заважає звільненню ресурсів.

Тацуя приклав свою ліву руку до руки М’юки, якою вона схопилася за його праву руку.

— Тому, Мюки. Допоможи мені бути спокійним.

Міюки, яка зосереджується на Тацуї, сама не помітила, як киває.

Тацуя, все ще в одних плавках, сидів на підлозі у центрі лабораторії. Це була не поза лотоса або напівлотосу, а просто розслаблене сидіння схрестивши ноги. Ні, не будемо вводити в оману, що він "просто" сидів. Тому що одягнена лише в мереживну білизну Мііки сиділа у його ногах, спиною до нього. Руки Тацуї простяглися зліва і справа до тіла Міюки, тримаючи ліву руку М’які правою рукою та праву руку. Це як би він оголосив: "Я ніколи тебе не відпущу".

Шкіра Мііки злегка почервоніла не тільки на обличчі, але й на всьому тілі до ступнів. Те, що вона була не « фарбована, як стиглий помідор» можливо був здатність зберігати вишуканий баланс між збудженням і напруженням. Але все одно здавалося, що вона нездорова.

— Мьюки. — Тацуя назвав її ім'ям, говорячи прямо поруч з її вухом. Тепле дихання потиснуло мочку вуха. - Будь ласка, розслабся.

У відповідь на слова Тацуї, М’юкі, сильно стиснула його руки.

- Н-не можу...! — Грімко простонала Мюки. Майже кричала, але збите дихання не давало нормально говорити.

Ці руки, великі, відважні.

Руки міцно обняли її тіло.

Спина вона відчула тепло тіла людини, яка є її старшим братом і нареченим.

Вона не могла зрозуміти: те швидке серцебиття, що вона відчувала, було Тацуї або її власну. Міюкі дуже цікавився цим.

ти трохи перегрілася. Заспокойся.

Міюки була до смерті збентежена. Вона хотіла сховати обличчя в руках, але вони обидві були зайняті. Врятувало хоча б те, що він не побачить її обличчя, тому що вона сидить до нього спиною.

Але це не означало, що їй було неприємно. Вона була рада, що її так обняли.

Ось чому вона була збентежена.

"... ми не займаємося нічим « неприємним" ...

Міюки відчайдушно переконувала себе. Для учениці другого року старшої школи, її знання в цій галузі були досить мізерні, оскільки їх виховували в ізоляції, але безсумнівно, деякі з них вже мали.

У напівголом вигляді, наодинці з протилежною статтю. Ситуація була на межі, але на цьому все. Лише обійми ззаду.

Руки Тацуї тримають руки Мюки.

Руки Міюки тримають руки Тацуї

Між ними немає навіть натяку на лахміття.

І все ж...

"Мій розум, здається, плавиться одночасно з тілом..."

Щоб не знепритомніти, вона навіть не могла думати про все те, що намагалася.

Раптом тихий голос Тацуї проник у вухо Міюки.

— Твоя ніжна шкіра, тепло твого тіла і навіть заплющені очі. Ти зараз дійсно в моїх руках.

- Я тут, під охороною Они-сами. — Відповідь була вирвана без роздумів.

— Тому, Ония-сама...

- ...не хвилюючись ні про що...

- ... Відчуй свободу на своєму розсуд...

- ...використовувати всю силу Они-сами...

Можливо це було щось на зразок стану трансу. Як свята діва, що говорить з неба, або як медіуми чи шамани, коли розмовляють із богами. Мюкі запустили "силу" Тацуї. Ресурси, які відповідають за неї, були звільнені. "Подивившись" Тацуї понісся через море інформації в пошуках відповідей. Всі причинно-слідкові зв'язки в гігантському "древі" були переглянулися за одну мить.

Нарешті, він помітив слід ворога.

◯ ✔

Відповідальність за теракт у Хаконі, колишній Дахана, маніпулятор трупами, нелегальний мігрант, чаклун стародавньої магії Гу Цзе прокинувся і відчув несподіване наближення.

Він не розумів, звідки дивляться. Дивилися не з кімнати, і не із краю всієї будівлі. Здавалося, що погляд був ніби з іншого світу, наче дивилися із шеолу.

Раніше, ніж ворог міг розпізнати його особистість, Гу Цзе використав перенасиче прокляття для того, щоб заблокувати вороже закляття.

Це була старовинна контрмагія, поліпшена в Кунлуфанзі так що її ефект досягався і без малювання у повітрі обрисами Великої Ведмедиці. Вона була призначена для захисту від ДС, а проти сучасної магії її ефект був мінімалений. Тому він не знав, чи зможе захиститися від атаки, яка наступить за тим поглядом.

Але в наступний момент псионовий тиск, подібно до удару кулі, зосередженого на одній точці, розірвав його захисне заклинання. Гу Ззе спробував швидко побудувати нове захисне заклинання і затьмарив дихання.

Наступної атаки не було. Ознаки спостереження зникли.

Зітхнувши з полегшенням, він подумки оцінив те, що отримав. Болі ніде немає, магія збереження молодості не пошкоджена.

Як Гу Ззе ні намагався дослідити себе, він не міг зрозуміти який урон отримав попередньою атакою. Не було ніяких ознак того, що це була магія з затримкою активації. Було дуже страшно усвідомлювати, що він зовсім не зрозумів, як це сталося. Але не було сумніву, що це місце стало відоме ворогові. Він вирішив тікати зараз же.

◯ ✔

Мюки прийшла в себе, відчуваючи ознаки сильної магії з тіла Тацуі. Не встигла вона знову злякатися, як Тацуя звільнив її руки і відпустив її. Міюки швидко піднялася, щоб брат не почувався незручно.

Відчувається спиною, що Тацуя теж піднявся, Міюкі зупинилася. Та коли я чекав, її обійшов Тацуя.

Пройшовши до дверей, він зупинився. Мюки дивилася йому в спину, він заговорив не обертаючись.

- Дякую, Мюкі.

Мюки затремтіла всім тілом, і не через холод.

— Мюки була корисною? — Радісним голосом запитала вона.

— Так, звичайно. — Тацуя обернувся, на його обличчі була усмішка. — Давай одягаємося, і я розповім детальніше.

Міюки, нарешті, прийшовши в себе з яскраво-червоним обличчям, і прикриваючи руками область грудей, сіла на підлогу. Тацуя розгорнувся і вийшов з лабораторії.

Хоч і був п'ята година ранку, вона не могла змусити себе заснути. Хоч і трохи поспішала, вона вирішила прийняти душ після розповіді Тацуї, тому була одягнена в халат, а не у шкільну форму. Коли вона прийшла в їдальню, Тацуя чекав її за столом у треніровому одязі.

- Доброго ранку, Міяки-сама.

— Доброе, Минами-тян.

Так, тут також була Мінами, одягнена в костюм покоївки, що мало на увазі високі професійні навички.

— Чи не бажаєте чаю?

дякую.

Перед Мюкі, яка сіла навпроти Тацуї, вже стояв гарячий чай. Освітлюючий смак чаю збудив її і прогнав сонливість.

- Мінами, на цьому все. Відпочинь трохи.

- Як забажаєте, Тацуя-сама.

Коли вона впала, то вийшла з їдальні. Вона зрозуміла, що це була не турбота про неї, а натяк на приватну розмову. Поки Міні вийде, Тацуя подивився на Мюкі.

— Мьюки.

— Да, Онии-сама.

Міюки витягнулася по струні, і напружилася. Її пам’ять про безпосередній контакт з шкірою Тацуї виспала в її свідомості. Її відповідь була заплетена мовою.

- Вибач за те, що сталося.

Однак, відчувши ніжну турботу Тацуї про себе, Міікі розслабилась.

- ... бути корисною Они-саме... Ні, належати Они-самі - це щастя для М'юки.

Мюкі з щасливою посмішкою похитала головою.

- Крім того, Они-сама, чи були ваші дії успішними? « Не сподіваючись жодних виправдань від Тацуї, вона перевела розмову на головну тему. Не марнуючи її очікування, він відразу ж заговорив.

— Звичайно, я знайшов мету.

— Значить, проблема вирішена?

Мюкі навіть не усвідомлювала, що не була проти вбивства людини. Або, якщо бути точним, то це не суперечить тому, що Тацуя вбиває людей. Якщо Тацуя захоче вбити когось, ця людина напевно помре. Таке перекручене мислення для неї було несвідомо в порядку речей.

— Нет, я не стер его.

Якщо ціль видно в інформаційному вимірі, фізична відстань для Тацуї не має значення. Жива чи не жива матерія, люди або речі, неважливо. Чітко зрозумівши, що Міюки мала на увазі під "проблема вирішено", Тацуя похитав головою.

— Можу я запитати, чому?

Міюкі не критикувала свого питання про рішення Тацуї. Їй просто було цікаво, чому це не співпало з її сподіваннями. Причина помилування Гу Цзе їй була невідома.

— Мета мого завдання - не вбити ворога. Необхідно прилюдно показати, що винуватця теракту покарано. — Непряма відповідь Тацуї була достатньою для Мієві.

- Це означає, що непомітно усунути ціль значить провал місії?

— Верно. Хоч обидва-уе сказала, що її не турбує, помре він чи ні, природно, краще буде зловити його живим. Або хоча б повинна бути ситуація, коли він, переслідуваний, загнаний в кут і убитий так, щоб залишився труп як доказ.

— Це потрібно для того, щоб представити його як відповідального за теракти і показати людям, що з ним покінчено.

Тацуя кивнув у відповідь на слова Мюки.

Мюкі, здавалося, була рада почути пояснення Тацуї, але раптово її очі розширилися.

— Отже, чому у тебе немає часу на свій опонент? Він знайдений. Хіба ти не повинен йти прямо зараз?

Побачивши здивований погляд Міюки, Тацуя усміхнувся.

— Все в порядке. У той момент я поставив на нього мітку.

—... метку?

— Да. За цей метод ми повинні дякувати Чжоу Гунцзін. Це допомогло мені до нього дістатися.

Переслідування Чжоу Гунцзіня в Кіото Тацуя не зміг самостійно пробитися через його техніку Кімон Тонко. Чжоу Гунцзінь не зміг піти тільки через кров Накури, яка залишилася в його тілі після їх битви, і не зникла лише через дуже сильну "волі" Накури, його "бажання" битися.

Тацуї не має здатності підривати свою кров. Під час розробки мір проти Паразитів він створив магічну техніку стиснення великої маси псионів у крихітну пісяновну кулю, сигнал якої можна відстежити протягом декількох днів. Під час тренувань з Якумо Тацуя виявив, що ця магія дає уявлення про місце розташування мети з такою ефективністю, яку Кімон Тонко стає зовсім непотрібним.

- У замку мене відібрали, і я не встиг застосувати її. Але тепер місце розташування Гу Цзе можна визначити без вибору додаткових ресурсів. — Заявил Тацуя.

Ціль виявлено.

Мііки усвідомила ці слова і більше не сумнівалася в них.

◯ ✔

Тацуя, як завжди, прийшов на тренування в храм Кутьодзі, без будь-якого честолюбства чи самовдоволення. Він вже пояснив Мюкі, що його місія - тільки зловити ціль, а не вбивати її. Для цього треба було організувати пошукові групи. Але для зв'язку з відповідальними особами було ще зарано.

Тому він вирішив вбити час за тренуванням з Якумо.

Але після закінчення звичайного спаррингу відбулося дещо незвичайне.

- Тацуя-кун, як проводиться розслідування? — Сівши на підлогу головного залу, і тягуючи чай заварений учнем, Якумо заговорив тоном світської розмови.

— Погано. "... було до вчорашнього дня" - Пропустивши цю умову, відповів Тацуя.

— Ну, поспішати все одно не вартом, вірно? — Відповів Якумо, але не з сумнівом, а із цікавістю.

- Зрештою, це завдання інших людей.

На цей раз були пропущені слова "була до позавчора". Після нападу на М’юкі, захоплення і знищення Гу Цзе стали особистими справами Тацуї.

- Дивна справа... А здається, що ти працюєш дуже старанно...

- Це моя робота. Зараз я не можу від неї відмовитися.

Тацуя, нехтуючи вухольним Якумо, поставив зворотне запитання.

- Як незвично. Майстер піклується про мою роботу?

- Нічого особливого. Я допомагав тобі під час "інцидента з вампірами" і "інфцідента з паразитами", пам'ятаєш?

— Іншими словами, чи це означає, що певні обставини не можуть ігнорувати майстер?

— Навіть самітники не можуть повністю уникнути проблем цього світу. Розгнівані проблеми.

Від слова "роздражувачі", що він сказав, Тацуя не зміг розпізнати ознаки роздратування.

— Не могли б ви допомогти нам знайти Гу Цзе, користувача стародавньої магії з колишнього Дахана, який є відповідальним за недавній теракт?

Тацуя побачив, що запрошення є неприємним для нього, вхопився за цю нитку і попросив співпраці. Він припустив, що отримає відмову у відповідь, тому говорив голосом, в якому відчувався сарказм.

— Ладно.

Загубивши дар промови, Тацуя на мить впав у ступор.

- Що сталося? Ти чимось здивований?

По правді кажучи, Тацуя думав, що програє тут, якщо дасть задній хід. Він вирішив смиренно підняти білий прапор. Хоча він розумів, що вже зазнав поразки.

Дивно. Я не очікував, що ми прийдемо до згоди, перекинувшись всього пару фраз.

- Це лише співпраця. Лише незначна допомога.

Тацуя й досі не розуміє, про що думає Якумо зі своєю звичайної лінивої умилкою.

— Тоді я подумаю, про що хочу би попросити.

— Ладно. Давай використовувати свої сили в межах можливостей. І до речі, навчати якими-небудь технікою я тебе не буду.

— Я розумію.

Тацуя ще не зрозумів, що втручання Якумо було нав'язане йому.

◯ ✔

Повернувшись додому з тренування, Тацуя одягнувся в звичайну шкільну форму і вони пішли до школи.

Він не забув, що школа закрита з сьогоднішнього дня. Разом з Міямі та Мінами він пішов забрати їх особисті речі, про які Мюкі згадала вчора після повернення зі поліцейської дільниці.

У той час школярі більше не носили шкільних підручників і тетраді з собою, як сто років тому. Однак для уроків фізкультури та клубної діяльності потрібен був змінний одяг.

Якщо не вдаватися в подробиці, у школі існувала дешева пральня, якою учні активно користувалися, але ніхто з дівчат ніколи не давав туди білизна, а тільки форму.

Крім того, дівчата носили з собою багато різних речей. На відміну від хлопців, які зазвичай приходять до школи з порожніми руками, кількість речей, що приносяться дівчатами, була різною від незначного до величезного.

Хоча ворота були закриті через закриття школи, процедура входу пройшла гладко. Вони були у формі, як говорили правила, і мали при собі ідентичну карту учня, так що природно, що проблем не сталося. Вони не були атаковані по дорозі до школи, і не зустріли ніяких "демонстрацій протесту". Якщо все піде такими темпами, вони дуже скоро зможуть повернутися додому. Тацуя, Мюки і Мінами так думали.

Сам прогноз не був неправильним. Однак у школі були несподівані люди.

— Шиба-сан!

— Итидзё-сан?

Масакі був один в порожньому кабінеті класу 2A.

- Ти прийшов на навчання?

Мюкі здивовано запитала, бо побачила одинокого учня за шкільним терміналом, який сидів у класі під час непланованих канікул.

— Хм, да.

Масакі розумів, що це виглядає дивно, і відповів на нього з гіркою посмішкою.

- У Третьій школі сьогодні не вихідний...

— Ага...

Спочатку Тацуя був здивований, і тепер він виглядав більш переконаним, ніж М’юкі. Масакі використовувався терміналами першої школи, щоб навчатися з третьої школи дистанційно. У нього було "місце" в класі, але він не був вчителем цього класу. Те, що ця школа не була закрита в такий час було її стандартом.

Міюки були здивовані, коли почули відповідь на кивок Масакі.

- З завтрашнього дня третя школа теж закривається, так що я також вільний з завтрашній ранку.

Нічого страшного, щоб пропустити і сьогодні? Такі слова верлися мовою Тацуї, але зрештою він мовчав.

У цей момент на терміналі, який використовував Масакі, пролунав звук уваги. З обличчям, що виражають "чорт", Масакі змінив погляд на термінал. Міюкі, тихим кроком, щоб не заважати, пішла до шафки, аби забрати свої речі. Після цього, розкинувшись на виході, вона вибачаючись вклонилася і покинула клас разом з Таткою.

◯ ✔

По дорозі додому вони не зіткнулися з якимись проблемами. Тацуя вирішив, що активісти не змогли зібрати сили для нової "демонстрації" в тому ж місці всього за два дні.

Він не був незадоволений і не скаржився, але з’явився вільний час на оригінальну мету пошуку. На основі інформації про те, що Масакі звільниться тільки після обіду, Тацуя домовився про переслідування Ґузою.

- Тацуя-кун, ти напав на слід голови терористів?

— Да. Трохи раніше я отримав повідомлення з сімейних джерел.

— Ось як...

Маюмі осуджувала перегляд відеофона, який говорив брехню Тацу. Інцидент мав місце бути на території родини Саегуса, і їй було цікаво дізнатися, чим займалася сім’я Йоцуба. Тацуя не згадав, що насправді Йоцбу не мав особливого прогресу.

— Гу Цзе, відповідальний за терористичний акт у Гаконі, зараз ховається в місті Хірацука.

— Э-э-е, Хирацука!

— Здається, ворог майже не рухався з самого початку. Його рухи були тільки в маленькому діапазоні. Ми вирішили, що план ворога полягає в ідеї, ніби переслідувачі захочуть, щоб вони втекли далеко.

— Ось як...

Розчарування Маюмі було спрямоване на самого себе, батька і старшого брата. Група пошуку під командуванням її старшого брата Томоказу працювала в межах від району Кото до Наріти. Напрямок у напрямку Гаконе, Ізоду та півострова Міура залишили через низький ймовірність перебування мети там.

Але злочинець опинився саме в цьому районі. Це означало, що організована мережа розслідування виявилася неповною. У порівнянні з результатами Йоцуби, 10 головних Кланов в обличчя родини Саеґуса, призначеного за розслідування, виглядали посередньо. Маюмі було важко в це повірити.

— Саегуса-семпай, чи можемо ми продовжити розмову?

— Извини, что?

Маюмі виглядала безпорадною. Хоч її думки прочитати не можна, її видало жалюгідний вираз обличчя. Проте Тацуя не став її потішати, а лише повернув їй свідомість до поточної проблеми.

— Щоб не дати йому часу на підготовку до втечі, вам слід перейти до захоплення негайно. Проблема теракту в Хаконі — це не те, що має вирішуватися тільки ми. Ви також повинні розглянути питання про підключення поліції.

— Верно. Вибухи були проведені недалеко від столиці. Арешт злочинця ставить на кон престиж поліції. Якщо ми зробимо все самі, то це може залишити негативний слід у відносинах з поліцією ...

Навіть якщо вони зловлять Гу Цзе, якщо стосунки із поліцією погіршуються разом, загальний баланс буде в мінусі. У сім’ї Саегуса було багато активних зв'язків у немагічному світі, і Маюмі відразу зрозуміла, що має на увазі Тацуя.

— Тому, Саегуса-семпай. Чи не могли б ви мобілізувати поліцію для арешту Гу Цзе?

На екрані Маюмі нахмурила брови.

— Якої причини? Просто кажучи, що інформація дала Йоцуба, я не зможу отримати ордер на арешт.

На слова Маюмі Тацуя кивнув, не показавши емоцій.

— Я знаю. Якби можна було підключити поліцію в звичайному порядку, я б не став турбувати семпаю з цього питання. Не маючи достатньо доказів, я подумав, чи зможу я силою сім'ї Саегуса залучити поліцію в районі Канто.

Це звучало як відкрита провокація, але Маюмі не приховувала свого похмурого вигляду.

- Я спробую, але... не думаю, що мій вплив кращий, ніж у тієї дівчини Тацуї-куна.

Тацуя не збирався її лаяти за таку гру слів. Вона вирішила побити Тацу, назвавши Еріку його дівчиною. Однак такі дії не мали сенсу для Тацуї.

- Тоді, якщо семпей хоче співпрацювати з сім'єю Тіба, давайте поговоримо з Ерікою.

У такому разі репутація сім’ї Саегуса може завдати шкоди.

- Будь ласка, зупинись!

Маюмі не могла самостійно прийняти рішення про втягнення родини Тіба. Не дивно, що вона підвищила голос і зупинила його.

- Як я вже казав раніше, я б хотів висувати загони якомога швидше.

— Да поняла я! Я влаштую це до вечора! Так що не лякай мене так сильно!

— Дуже дякую, полагаюсь на вас.

Тацуя не став заперечувати на слово "лякай" Маюмі.

Закінчивши відеозв’язок з Маюмі, а також зв’язавшись із Кацуто і Масакі, Татсуя вирішив відпочити до часу відправлення, як почув сигнал про гостя.

Гостіми опинилися Фумія та Аяко.

- Ласкаво просимо, Аяко-сан, Фумія-кун. Але сьогодні вам хіба не потрібно йти до школи?

Вони розмовляли у вітальні, Міюки була одягнена в скромний вбрання, який можна було використовувати і для виходу на вулицю.

За часом було близько 16:00. Всі школи магії в Японії працювали на одному графіку, з понеділка до 15:20, за винятком клубної діяльності. Тому вони б не встигли добратися з четвертої школи сюди за такий короткий час. Ці двоє (як Фумія, так і Аяко) були одягнені в менш привабливу увагу. Здається, він не був у готелі. Звичайно, Міікі запитала: « А що щодо школи?», не знаючи обставин.

- Дякую за турботу, Міюкі-онеесама. Сьогодні четверта школа зачинена.

— Ось воно як? А третя школа, кажуть, сьогодні працює.

На запитання Тацуї відповів Фумія.

- Дотримуючись рішення Першої школи, керівництво Другої та четвертої також вирішилося на таку міру. А з завтрашнього дня рішення підтримуватиме ще п'ять шкіл.

— Думаю, вони дуже перебільшують.

Тацуя був шокований результатами вчорашнього інциденту, основним діючим обличчям якого був він сам. Було зовсім неправильно коментувати це, як ніби не будучи причетним. Чи було добре чи погано, що не виявилося свідків, які б йому на це показати?

На Мюкі націлилися, тому що вона була президентом ради Першої школи. Ця інформація мала дійти до керівництва в школі, бо Ізумі послали розповісти про це.

"Я повинна якось підбадьорити Ізумі-тяна", — Подумала Мюки. Якби Іумі дізналася про це, вона б затанцювала у шаленому танці від захоплення.

Тацуя нічого не згадав про Ізумі і повернувся до двох людей перед ним.

— Отже, чому б вам не послухати ціль вашого візиту?

Ті близнюки перед нами переглянулися, вирішуючи, хто відповідає. Не через тиск, само собою.

- Ми знайшли труп користувача стародавньої магії в місці, отриманому від тебе, Тацуя-ні Сан. Оумі Казукіє, чарівник стародавньої магії, також відомий як "кукловод", який чудово володів технікою континентальної магії, яка маніпулює трупами за допомогою могутності духовних істот. Ця техніка відрізняється від тієї, якою користується наша поточна мета, Гу Цзе?

- Замість того, щоб безпосередньо керувати трупом, він керує ДС, вселенним в тіло... Це відрізняється від магії Гу Цзе, про яку ми чули. Але чи принципи були подібні до тих, хто був його вчителем?

На запитання Тацуї Фумія кивнув, не задумуючись.

— Оумі був потомком доктора, натуралізованого з континенту близько ста п’ятдесят років тому. Схоже, він таємно пишався тим, що використовував традиційніші та сумлінніші методи, ніж чаклуни з Дахана і Великого Азіатського Альянса.

- Ця магія була успадкована і передана ще до офіційного визнання існування магії.

Користувачі сучасної магії, навіть найсильніші майстри своєї справи, є лише новачками в порівнянні з користувачами стародавньої магії, які протягом століть відтачували свою майстерність. Важко уявити, що ще можна було очікувати. Крім того, тільки японське ім’я могло бути взято батьків з метою змішуватися з місцевими. Але він сам, схоже, пішов у протилежному напрямку.

- Здається, що зі стародавніми чарівниками-оммодзі він не дуже ладив.

- І Гу Цзе скористався цим.

- Можливо.

Йому можна співчувати, але це не виправдовує.

Тацуя навіть не думав про співчуття і продовжував ставити запитання.

— Чи знайшли інші спільники?

- Аналіз остаткової енергії в будинку Оумі показав, що можливо Гу Цзе підняв ще два трупи... Вибач, ми не змогли дізнатися хто ці трупи.

- Той факт, що ні Куроба ані Цукубу не змогли зробити це, говорить, ніби рівень його навичок досить високий.

- Йошімі-сан і Юка-сані вважають так само, як і ти, Тацуя-нааніа.

Після того, як чарівники і неволоруби стають трупами, вони перестають чимось відрізнятися один від одного. Навіть труп чарівника ніколи не противиться магічному оглядові. Як тільки життя полишило тіло, з’являється багато можливостей дослідити магію сприйняття.

У організації "Безголовий Дракон", яка знаходиться під контролем Гу Цзе, була технологія переробки мозку чарівника в "Усилитель магії". Не було підстав вважати, що Гу Ззе не зможе зробити це сам.

Також у Камакурі Гу Ззе використовував тіла чарівників, які були поділені в Генераторах. Не було сенсу робити це, маючи іншу більш ефективну здатність. Значно успішніше було залучати ворогів до самогубства. У всякому разі, так думав Тацуя. Але що це за трупи, які зберігають життя?

Відомо, що магія - це сила розуму. Немає жодних підстав заперечувати це. Але відповіді на запитання "що таке розум" все ще немає. Всі поточні пояснення знаходяться на рівні гіпотези і здогадок.

Гіпотезії припускають різні варіанти, від теорії інформаційних полів, до теорій квантової заплутаності. Наприклад, існує теорія, яка на запитання "з чого зроблений розум", дає відповідь "це зроблено з пушионів". На запитання "де знаходиться розум" є варіанти відповідей: "в інформаційному вимірі", "їсти окреме духовне вимірювання", - "розумний і перебуває в нашому світі, "немає визначеного місця, і він завжди у русі" -- усі ці теорії мають багато послідовників.

Якщо виявиться, що мертві можуть використовувати магію, це означає,що розум не вимагає існування життя для існування. Ні, що тоді буде означати відмінність між "живою" і "мертвю"?

Тацуя знав на своєму прикладі, що не можна воскресити тих, кого залишила життя. Знав не інтуїтивно, а інстинктивно. Його унікальна магія "Зновлення" говорила йому це. Казала, що між життям і смертю є чітка межа. Якщо трупи можуть використовувати силу розуму, магію, тоді вони також можуть виражати наміри та емоції і мати спогади, які, згідно з теорією, є продуктами мозку. Тобто, згідно з цією теорією, мертві повинні мати ту саму особистість, що й за життя. І чим це тоді відрізняється від життя...?

— Онии-сама?

— Тацуя-сан?

— Тацуя-нисан?

— Ох, простите. — Голоса Мюки, Аяко і Фумії виштовхнули Тацуй з роздумів в глибини розуму. Мабуть, його роздуми тривали надто довго, подумав він.

що ми завадили тобі подумати.

— Нічого. До речі... — Тацуя швидко змінив тему, не даючи Мюки взяти на себе вину. - Повертаючись до першого питання, чому ви прийшли особисто? Незважаючи на перехвальне повідомлення, дати результати — це не єдина мета.

Промовляючи це, Тацуя дивився на Фумію та Аяку.

- Ви прийшли охороняти Міюки поки я буду відсутні?

Близнюки обмінялися поглядами, Аяко зітхнула.

ти надто проникливий.

Її слова "особливий" не означували, що він в переносному значенні розуміє, і не означав, ніби він "піймає положення та почуття співрозмовника". Вона просто хотіла звернути увагу на те, що він "все бачить".

— Нас виключили з цієї операції, щоб не перетинатися зі своєю сім’єю Дзюмондзі та Саегуса. Те ж саме з нашим батьком і Юкою-сан.

Звичайно, ця операція не була настільки важливою, щоб викривати секретні здібності сімей Цукуба і Куроба в магію психічного втручання, які невідомі решті родин з десяти головних кланів. Як представник Йоцуби, тільки Татцея може брати участь.

— Школу закрили до вихідних, і нам дозволили стати охоронцями Мюки-онеесами. Навіть якщо я говорю охоронцями, Мюкі-онеесама все одно сильніше за нас.

- Отже, ми залишимося тут до неділі, подбайте про нас.

Тацуя кивнув сидячим з похмурим виглядом Фумії та Аяко.

- Ні, я можу бути спокійним тільки тому, що це будете ви. Ви зупинилися в готелі до вихідних?

— Так, вірно, ми будемо охороняти, змінюючи один одного. Напальне місце не знадобиться.

Іншими словами, Фумія мав на увазі, що вони будуть в вартовому цілодобово. Як охорона, вони виконували роботу без жартів.

— Якщо ви двоє не проти розділити одну кімнату, то краще буде забрати все з готелю.

Кімнату для гостей тепер займалась Мінами, але залишилася ще одна вільна кімната, яка раніше була спальнею їхніх батьків, коли вони жили тут. У ній було двоспальне ліжко, тому не буде проблем зі сном. Їхній батько Тацуро раптово не повернеться, бо живе в домі його другої дружини. Тацуя вже отримав вищий статус у сім’ї.

як нам бути?

Для Фумії не було незручностей у таких умовах. Для Аяко теж. Тим не менше, Фумія запитав сестру, тому що хвилювався, що та може відчувати огиду до "сну в одній кімнаті". Тривога Фумії, здається, не була надто зайвою: аяко злегка нахмурилась. Однолітки протилежної статі в одній кімнаті були дуже нерішучими.

Мюкі, помітивши це, хотіла запропонувати Аяко спати в її кімнаті. Але відповідь Аяко її випередив.

- Ми приймаємо вашу пропозицію. Тацуя-сан, Міюкі-онеесама, Мінами-тян, подбайте про нас.

— І ви подбайте про нас. Мінами, підготуй кімнату для них.

- Слухаюсь. — Уже пізно було починати прибирати кімнату й готуватись до ліжка. Але Мінами прийняла завдання Тацуї без причіпень і не вирази огиди на обличчі.

- У такому разі, ми поїдемо заберемо наш багаж з готелю. — Сказала Аяко, і вони з Фумією піднялися.

— Мені вже пора виїжджати. Висока ймовірність, що сьогодні я вже не повернуся. Міюки, в решті я покладаюся на тебе.

— Да, Онии-сама.

- Тацуя-сан, удачі тобі на завданні.

Тацуя з Мюки встали одночасно.

- Я сподіваюся все залагодити до завтрашнього ранку. — Підтримав настрій Аяко, відповів Тацуя.

Глава 13

Гу Цзе переховувався в місті Хірацука. Казуто вирішив зменшити кількість залучених людей і не викликати паніку серед місцевих жителів.

Але ворог помітив їхній рух. Гу Ззе помітив їх тій самій здатності, яка завжди допомагала йому втекти.

— Майор-доно. Було підтверджено, що сили поліції та чарівників під керівництвом Дзюмондзі Кацуто почали знаходитися в Хірацку.

- Вони задіяли поліцію? Схоже, японський бік хоче арештувати Хейгу.

Другий номер Зірки, що відповідає за спостереження Енджі Сіріус, глава першого підрозділу Зорю, майор Бенджамін Канопус сидів у мобільній базі для операцій у вигляді трейлера, і, отримавши рапорт від підчиненого, ненадовго пішов в себе. Це був звичайний підчинений, не член Зірки. Інші зірки до цієї операції не були впущені.

Він не хотів, щоб терористи захопилися владою (складні перешкоди), аби допомогти йому втекти і вбити. Оскільки всі деталі були абсолютно незаконними, підкреслювалося, що не слід залишати жодних доказів причетності до справи з дезертирами минулого року.

У замку була спільна база, тому він міг використовувати регулярних солдатів звідти, але, на жаль, в межах обмеженого радіусу. На даний момент з ним була група диверсантів східноазіатської зовнішності, що входять у відділ військової розвідки. Вони були місцевим аналом Зоряним пилом. Бійці, які пройшли процес штучного поліпшення тіл, що отримали здібності на рівні зі зірками, але не витримали навантаження і стали одноразовим витратним матеріалом з обмеженого терміну життя.

Половина загону не була чарівниками, але їхні тіла також були зміцнені механічними та біохімічними методами. Хоча їхня продуктивність не дотягувала до кіборгів, які механізували майже все тіло, їх здатність на знищення не поступалася чарівникам.

Ця група бійців була дуже низькою дисципліною та покірністю, але Канопус повністю контролював їх за допомогою переваг у силі як аргументу.

— Дійте згідно симуляції і помішейте арештові Хейгу. — Канопус дав короткий наказ своєму загону.

Войска Канопуса стежили Дзіедо Хейгу, тобто. Гу Ззі технологією, якої японська сторона не мала. Йшлося також про можливі шляхи втечі. Так що вони не мали "витрати переваги під час гри на чужому полі".

За словами Канопуса, група незаконних оперативників почала негайно діяти. Сам Канопус подався до есмінця, який чекав у відкритому морі.

◯ ✔

З моменту проникнення в країну Гу Цзе переховувався майже у тій самій місцевості. Він використовував старого друга, щоб отримати притулок, а солдати для заворушення легко виготовлялися з місцевих жителів.

Чим більше людей він використовує, тим більша ймовірність витоку інформації. Гу Ззе звів свої контакти до мінімуму і миттєво відрізав шлях до себе, як тільки японські чарівники хоч трохи наближалися до нього. Для Гу Цзе поняття "друзі" було саме таким.

Але навіть коли настав час втекти з Японії, Ґузе не сидів із запущеними руками.

Вантажовий корабель, на якому він спочатку проник у країну, хотів використати як приманку. Для реального втечі він планував використати контрабандне судно Безголового Дракона. Але раптові ускладнення порушили його плани.

Безголовий дракон — це організація Річарда Суня, яка підтримувала Гу Цзе. Вона була знищена спільними операціями СШСА та Японії влітку 2095 року (на той момент Великий Азіатський Альянс не реагував на кооперацію США).

Пізніше залишки організації об’єдналися на чолі дочки Річарда Суня, студенти Каліфорнійського університету. Цю дочку звали Сунь Мейлін. Як новий голова організації, вона заборонила будь - яку ворожість до Японії. Хоч вона закривала очі на контрабанду, то винищувались безжалісними людьми тих, хто займався наркотиками та рабами. Незважаючи на незадоволення декотрих членів організації в Японії, ця дівчина швидко відродила зіпсовану організацію і досягла стабільних результатів, ніж заслуговувала довір’я та поваги більшості підлеглих. Тому Гу Ззе не зміг знайти помічників серед них.

- Сер Хейгу, це Доу. Можна мені увійти?

Це був один з посередників, яких він зміг знайти за цих обставин минулого тижня. Це був водій швидкої допомоги, на якій Ґу Цзе втік від японських чарівників із Зам. "Гейгу" було псевдонімом Гу Цзе для Безголового Дракона.

— Входи.

Гу Ззе не довіряв цьому Доу. У замку все пройшло у поспіху, але в кінцевому підсумку закінчилося добре. Ім’я Джо Доу здавалося йому дивним. Він вважав, що "Джо" це скорочена форма від "Жон", а Джон Доу був популярним у СШСА псевдонімом для нерозпізнаних трупів і втрати пам'яті.

- Сер, підготовка корабля завершена.

— Ясно.

Однак він мусив використовувати цю дивну людину. Тому що Гу Цзе був емоційно пригнічений.

Незапальний таємничий погляд цього ранку. Він дійшов висновку, що це технологія японських чарівників, які шукають його. Гу Ззе не знав, яку інформацію зміг отримати ця магія японський чарівник, але був упевнений, що Десять головних Кланан тепер знають його місце розташування. Бути нетерплячим у такій ситуації було в порядку речей. Він був у центрі ворожої території. Такими темпами він буде убитий, не згорнувши свою помсту. Хоч це і був великий ризик, Гу Ззе вирішив втекти з Японії якомога швидше.

— Скоро від'їжджаємо.

— Я вас супроводжу.

Збори вже закінчилися. Спочатку у нього не було багажу в звичайному сенсі. Тільки гроші і матеріали для магії проклять. Взявши матеріали для проклять сам, віддавши сумку з грошима колишнього поліцейського, він пішов за Доу.

◯ ✔

18:00. Хмарне зимове небо вже зовсім потемніло. В контраст йому, земля була переповнена вогнем штучного освітлення. Більшість працівників тепер працювали віддалено і поняття "спальних районів" пішло з мови. Водночас, через розвиток транспортної мережі площа комерційних районів зросла. Для того, щоб зрозуміти рівень змін, можна подивитися як поняття 100-річної давності "магазин біля станції" перетворилося на сучасний "магузин від Хірацуки до Сібуї". У передмісті столиці ніч наступала швидше, ніж у старі часи.

Але о шостій вечора ще було досить багато людей на вулиці. Занадто рано, щоб почати бій в місті.

— Гу Цзе почав рух. Його супроводжують троє чоловік.

Старший син сім’ї Саеґуса слухав промову підлеглого. Саегуса Томоказу кивнув, показуючи цим жестом "я зрозумів".

Томоказові було 27 років і зовнішньо він був дуже схожий на свого батька Коіті (темні окуляри, звичайно ж, не носив). За магічною силою він поступався молодшому братові Кодзіро, який був на 3 роки молодший від нього, але все одно був у стаді Маюмі. Але з досвіду і вмінням він їх перевищував. Хоча в ньому не було обману його батька, репутація доброго управителя за ним вже приховувалась. Він був зрівноваженою особою, він не мав зла, як його батько Коіті.

Коротше кажучи, він був « здатний, але не цікавий». Нецікавий як друг, але здатний бути надійним партнером у справі.

— Дюмондзи-доно. Може, нехай спочатку їх затримає поліція під приводом перевірки документів?

Маюмі не брала участі в сьогоднішній операції. Від сім'ї Саегуса відповідальним був Томоказу. Він був призначений наглядати за операцією з самого початку, і Маюмі тут не було через те, що брат просто не міг дозволити молодшій сестрі брати участь у небезпечній місії. Це була не братерська любов до сестри, а його особиста думка про те, що жінкам не місце в небезпечних справах. Звичайно, Томоказ був набагато розумніший за Коіті.

Але в даний момент, схоже, він прагнув швидше потрапити на поле бою.

Хіба це не небезпечно? — Кацуто м'яко відхилив цю пропозицію. — Я не думаю, що ворог просто так підкориться поліції. Навіть, якщо ви почнете з обережного кроку, все може перерости до численних жертв і боїв в чорті міста.

Томоказ не запропонував кинути на вирішення питання всі сили, бо усвідомлював, що це призведе до звинувачення Десяти головних Кланов у перевищенні повноважень. Але він, здається, не думав про те, що ворог може стати сильнішим за них і зазнати збитків у такій ситуації.

— Дзюмондзі-доно, ви вважаєте, що слід повністю уникати вуличних боїв?

- Думаю, у нас з'явиться більше варіантів, коли перешохідний трафік зменшиться.

Кацуто визнав свій прорахунок. Він вважав, що мета почне рухатися ближче до ночі.

— Саегуса-доно. Здається, що ворог прямує до порту біля гирла річки Саґамі або в новий порт, який лежить за ним.

- Значить, він планує піти морем?

— Да. Я чув, що ватажок терористів використовував невеликий вантажний корабель для входу до країни. Можливо, він візьме маленький човен для прибережних вод і пересяде з неї на океанський корабель в іншому місці.

- Може нам розділити команду захоплення на дві частини? Ідідь-доно і Йоцуба-доні будуть відповідальні за новий порт, а ми з Дзюмондзі доно та поліцією будемо стежити за автомобілем з ціллю.

Кацуто здавалося, що план Томокасу неврівноважений. Тацуя був єдиним представником Йоцуби. А люди, яких було приведено Масакі, вже були призначені за блокування противника північними маршрутами.

- Я викладу людей на допомогу Ітідзьо-доно і Йоцубе-доно. Якщо ви, звичайно, не проти брати участь у своїй половині операції тільки власними силами, Саегуса-доно.

Для Томоказу тут не було проблем. Була дуже висока ймовірність, що вони захоплять ціль до контакту з другою групою. Усі, крім Кацуто, належать до родини Саегуса. Тому Сааґус отримає найбільше порахунків за те, що його мета була пов’язана з цим завданням. Репутація родини Саегуса буде відновлена.

Добре. Я не проти.

— Ну що ж, тоді приступимо.

Кацуто дістав термінал і викликав Тацюю та Масаки.

◯ ✔

— Японські чарівники у нас на хвості.

Коли Ґу Ззе сидів на задньому сидінні машини, якою керував колишній японський поліцейський, то помітив наступний автомобіль. До місця призначення залишалося недовго. Тобто дистанція була невелика. Тому не можна було відірватися від хвоста, змінюючи дорогу.

- Не хвилюйтеся.

Гу Ззі подумав використати готового солдата-смертника для перехоплення погоні, і переклав погляд на переднього пасажира.

— Погоня була в очікуванні. Я підготувався.

Це сталося відразу ж як він договорив. Позаду спалахнуло яскраве полум’я. Це не був один постріл, він спалахував раз за разом.

— Це... не ручні гранати. Не переносна ракетка. Автоматичний гранатомет?

- Яка проникливість, сер. Однак, здається, всі атаки були заблоковані щитами. Я чув, що чаклун сім'ї Дзюмондзі особисто бере участь у пошуках.

- Так ми від них не орвемося. Що будемо робити?

Після слів Гу Цзе, з залишків полум’я виднівся автомобіль переслідувачів і зовсім не пошкоджень.

- Немає причин непокоїтись. — Обличчя Доу не показало ознак хвилювання.

На цьому шосе було по дві смуги в кожен бік. На перехресті вони обігнали автомобілі, які попереду стояли і скидали швидкість через вибухи. Центральний контрольний рух ШІ не працював на цій дорозі, але їх поточний маневр був в допустих для роботи бортового автопілоту межах.

Їхні переслідувачі явно порушували правила дорожнього руху. Дотримуючись програми запобігання небезпеки, як зустрічні автомобілі відправлялися на обочину і зупинялись. Попереднього автомобіля поліції, який ішов першим, збільшив швидкість і спробував перетнути смугу по сухій смузі. Але несподівано з боку вилетів інший легковий автомобіль, який не звертав уваги на червоне світло і перешкодив їм дорогу.

Якби це був трейлер або вантажівка, автомобіль переслідувачів помітив би його і зупинився чи зробив би маневр у зворотньому напрямку. Але раптово посеред перехресного перехрестя великий легковий автомобіль з вимкненими фарами і габаритним вогнем став для них буквально барикадою. Незважаючи на реакцію водія, який набився на гальма, автомобіль перегонів влетів у збочучий автомобіль.

◯ ✔

За мить до пострілів гранатами Кацуто помітив, що їх переслідує підозрілий фургон. Він був останнім з чотирьох машин, які переслідували машину, і це врятувало цілу групу. Магічний бар'єр Кацуто не пропустив жодної гранати.

— Саегуса-доно. Тепер уже немає часу приділяти увагу догляду за цивільними. — Кацуто вийшов на зв’язок з Томоказу, що сидить в іншій машині. — Я розберуся з тією підозрілою машиною. Залишаю на Вас підтримку Гу Цзе.

- Зрозумів. Дзюмондзі-доно, залишаю це Вам.

Кацуто наказав водію зупинитися, коли закінчиться сеанс зв’язку. Машину вів чарівник, підведений сім'ї Саегуса. Він не підкорявся Кацуто і родині Дзюмондзі. Але коли він почув голос Кацуто, то відразу натиснув йому гальма.

Кацуто відчинив двері і вийшов на дорогу. Фургон, з якого їх обстріляли, також зупинився і повернувся боком. З вікна фургона на Кацуто направили дуло, але не було видно чоловіка, який був їхнім управителем. Кацуто витягнув свою праву руку вперед. Випущена без спалаху і звуку граната вибухнула, вдарившись про протиоб’єктний теплостійкий бар'єр.

Кацуто перевернув погляд на нападаючий фургон, вигнувши праву руку. Наступного разу фургон був розчавлений. Дах втиснув у середину і роздавив гранатомет, деформуючи стовбур. Вибуху не було, або вже закінчилися гранати, чи рівень безпеки під час виробництва гранат був дуже високий. Фургон перекинувся, але все одно не загорівся.

Кацуто, використовуючи магію для стрибка, наблизився до фургона і тримаючи наготові "Фаланг", оглянув його всередині. Усередині нікого не було. Дивлячись на це, він підняв брови, і саме в цей момент до нього дійшов важкий грокотливий звук з того напрямку, куди Томоказу та інші поїхали, займаючи мету. Кацуто озирнувся і, ривком перестрибнувши машину на якій їхав, помчав до врізаних автомобілів.

Автомобіль Томоказу був повністю змивають спереду, але в салоні пошкоджень не було. Хоча досягнення автомобіля можуть мати високий рівень безпеки, цього разу він напевно досяг би своєї захисної сили в ім’я Томокази.

На жаль, пасажири двох інших автомобілів не могли похвалитися таким рівнем навичок. Поліцейські машини були сильно пошкоджені. Але жорстка конструкція корпусу сприяла захисту пасажирів. Також було помічено, що дорога була маленькою.

— Саегуса-доно, вы в порядке?

Томоказу, який заглянув у вікно Кацуто, відповів з маленькою усмішкою.

- Так, тіло ціле. Ран майже немає.

З тріском двері машини відчинилися. Томоказу не вийшов відразу після аварії, тому що у нього забрало деякий час перемикання замку з автоматичним режимом на ручному.

— Томоказу-доно, не могли б ви подивитися стан поліцейських?

Кацуто отримав ствердний кивок від Томоказу і пішов перевірити автомобілі, які перешкоджали їм дорогу.

Перекреслення було заблоковано ланцюгом з автомобілів, що послідовно врізалися один в одного, починаючи від того, хто став барикадою автомобіля, який отримав удар у бік. Один автомобіль від удару перекинувся. У другого відірвало колеса, і його корпус лежав прямо на дорозі. Ще один мав повністю зм'ята задні частини аж до задньої пасажирської сидіння.

Кацуто, приготувавши "Фалангу", по черзі заглянув у машини, які допомагали втекти Гу Цзе. Як і попередній фургон, вони виявилися порожні. Ні водія, ні пасажирів. Автомобілі йшли безпілотним ШІ. Кацуто вважав це підозрілим. Маючи таку організаційну силу, ворог може втекти з Японії.

— Дюмондзи-доно.

Кацуто перервав свої роздуми і повернувся до Томоказу. Той стояв прямо за ним.

- Томоказу-доно, як вони?

Кацуто виявив ініціативу, запитавши поліцію.

— Травми не смертельні. Я надав першу допомогу лікам, але треба було викликати швидку. Ми вже не можемо продовжувати переслідування. Автомобілі, здається теж більше не поїдуть.

Томоказу оглянув сцену і не знайшов жодного цілого автомобіля.

— Дзюмондзі-доно, будь ласка, йдіть за терористами. Об'єднайтеся з другою групою, яка очікує мету в кінці маршруту.

Кацуто подумав, що це може бути ударом для сім'ї Саеґуса. Він навіть міг би вважати це поточний главою Коіті як зраду, але не подумав про упередження. Саегуса Томоказу був людиною, яка могла б правильно розподіляти національні інтереси та інтереси японського чарівного світу.

- Я думаю, більше не буде несподіваних нападів, тому залишаю це на вас, Саегуса-доно, будьте обережні.

- Дзюмондзі-доно, ви також будьте обережні.

Кацуто магією відклав безпілотну машину, яка переграла шлях, і поїхав далі в машині, де він їхав з самого початку.

◯ ✔

Тацуя і Масаки на мотоциклах та два машини-сідана прибули в порт у гирло річки Сагами. У кожному селі було по 5 чарівників. Ці десятеро становили елітний загін сім’ї Дзюмондзі, який був відомий своїми дуже незвичними бійцями. Їхня бойова сила була цілком достатньою.

Тацуя і Масакі залишили мотоцикли й встали біля гавані. У порту стояли чотири рибальські судна. Усі вони були виключно для прибережних вод.

— Напевно, він хотів перебратися на інший корабель у відкритому морі.

- Може так і є. — Тацуя погодився з Масаки. Той здивувався і трохи злякався.

- Шіба, ти знаєш де Гу Цзе? — Вирішивши змінити тему, він недбало запитав Тацую.

— Напрает в нашу сторону. — Тацуе не подобалось вказувати на очевидні речі. Але не було жодної цікавості до хлопця (чоловіка тієї ж статі). — Як і очікувалось.

Кацуто і Томоказу, розраховуються до ворога, який поїде сюди, виявився вірним. Масакі, здавалося, загорівся в очікуванні битви. Він не знав, яким чином Тацуя дізнався про стан Гу Цзе. Але він не виявляв недовір’я до його слів. На той час Тацуя вже показав вражаючі результати, щоб Масаки йому довіряли.

І якщо Тацуя говорить правду, то його засідка (тоді він і Шіби Тацуї) стане головним моментом у справі поіменника терористів. Масакі дуже зворушився, роздумуючи над цим.

- Коли він буде тут?

— Скоро... Ні! — Тацуя підвищив голос і осідлав мотоцикл. — Гу Цзе змінив курс на захід! Итидзё, їдемо за ним!

- Зрозумів! — Трохи відставши від Тацуї, Масакі дав повний газ. Мотоцикл не встав на заднє колесо, тому що мав пристрій на обидва колеса. Тацуя і Масакі пішли на захід до головної дороги, яка прямувала паралельно до берега.

По дорозі їхав єдиний автомобіль. Навіть без слів Тацуї Масакі зрозумів, що в ньому Гу Цзе. Він намагався прискоритися і наздогнати Тацую. Але саме тоді Тацуя несподівано зістрибнув з мотоцикла. Масакі рефлекторно смикнув кермо і майже втратив рівновагу. Різкі гальма, поворот і знову прискорення. Автоматичний балансир не дав мотоциклу впасти, як Масакі і припустив. Раптом на небо з’явилася машина мотоцикла Тацуї і розрізала навпіл.

◯ ✔

Незважаючи на очікування Гу Ззе, Доу вирушив у дорогу по дорозі на захід і не прямував до нового порту.

— Хіба ми не їхали в порт?

- Ворог цього очікує. Ми вийдемо в море з іншого місця.

Мабуть, Доу з якихось причин приготував заходи, які навіть сам Гу Цзе не зміг передбачити. Гу Ззе також турбувався, що вороги можуть чекати в порту, тому він не мав заперечень, якщо той зможе уникнути цього.

- ...Противник среагував швидше, ніж я думав. Можливо, вони мають чарівника, який добре володіє магією сприйняття. — Виїхавши на головну дорогу, Доу подивився у екран заднього виду і цокнув мовою (автомобіль на якому вони їхали був такий тип водія, що він міг сидіти й ліворуч та праворуч на вибір).

Гу Ззе озирнувся. За ними їхали два мотоцикли і дві машини.

- Є ідеї, як їх затримати?

- Мої вибачення, сер. Те, що я приготував, вже близько.

Гу Цзе не показував дискомфорту чи нетерплячості. Його заспокоїло те, що знайдений ним чоловік, який здавався підозріло готовим до всього, виявився, все ж не всемогутній.

- Такими темпами вони нас наздоженуть.

— Давайте я візьму управління і спробую від них відірватись?

- Ні, це не знадобиться.

Гу Ззе звернувся до солдата-смертника, який сидів поруч.

— Иди. Убий всіх.

Мертвий солдат з зачарваним Гу Цзе мечем позаду спини і тростиною в руці, відкрив люк у даху та вистрибнув з машини.

Вихопивши меч з ножини в стрибці, він налетів на головний мотоцикл і розрубав його рівно навпіл.

◯ ✔

Тацуя зістрибнув з мотоцикла на дорогу. Контролюючи магію, він приземлився точно на ноги. Він побачив, як його мотоцикл ділиться на дві половинки. І ту божевільну атаку мечем, яка зробила це.

Під'їхали машини з чарівниками сім"ї Дзюмондзі. Тацуя зупинив їхні спроби приєднатися до битви криком.

— Итидзё! Йдіть за Гу Цзе! Продовжуйте переслідування!

Ворог, озброєний приладом-катаною, направив намір вбивства в сторону Масаки. Але замість атаки він раптом відскочив у сторону. З величезною швидкістю в пусте місце, туди, де він тільки що стояв, вдарив ніж.

Це було не природне падіння. Ніж, кинений по дузі, був прискорений магією руху. Це була атака Тацуї.

- Залиште його на мене. Вперед!

- Розраховую на тебе!

Поки Тацуя стримував ворога, Масакі і люди Дзюмондзі погналися за Гу Цзе.

Тацуя перейшов від уникнення ворога до повної бойової готовності. Сьогодні він мав при собі два CAD браслетного типу з мисним управлінням "Silver Torus". Автоматичний пістолет у кишені. Два ножа, прикріплені на поясі. Один з них вже стирчав із дороги.

Магією руху Тацуя повернув цей ніж у ліву руку. Праву руку залишив вільною для витягання пістолета в будь-який момент.

Чоловік з мечем без гарди подивився на нього і встав у бойову стойку. Світло ліхтарика освітлювало те, що було спрямоване на Тацу обличчя. І це обличчя було знайоме Тацуї.

- Інспектор Тіба Тошіказу?

Його обличчя не виражало емоцій і було блідим. Але це обличчя і зовнішність, звичайно ж, належали старшому братові Ерікі Тибе Тошіказу.

— Старший син родини Тіба з Ста сімей, чому ви стали на сторону терориста?

Відповідь була невиправною. Замість них прийшли ворожі дії. Тошиказу вдарив мечем Тацую. Меч був оптимального розміру, маленький і швидкий. Тацуя ледве зміг ухилитися від удару, використовуючи тайдзюцю.

Тацуя зробив великий стрибок назад, плануючи вести переговори. Але Тошіказу без затримки пішов за ним. До цього часу Тацуя не зустрічав противників, які рухалися й атакували так швидко. Але це не означає, що він "раніше не бачив" таких людей. Це не означає, що ви не можете з цим впоратися.

Тацуя націлився на Тошіказу і випустив потік псионів. Грам-нос відключив магію самоскорення. Швидкість Тошіказу сповільнилась. Але тільки на мить. Тіло Тошіказу наповнилось псіонами і він накинувся на Тацу з такою ж швидкістю, що й до отримання удару грам-сносом. Але завдяки цій короткій затримці Тацуя пішов з лінії атаки.

Тацуя вирішив, що безглуздо знову питати "чому ти допомагаєш терористам?" Він прочитав Ейдос Тошіказу.

"Він мертвий? Хм"

Тошіказу стрибком швидко наближався до Тацуї.

Тацуя націлився частковим розкладанням на його ногу. В момент активації магії Тацуї, Тошіказу приземлився на ноги і махав мечем вниз. Виник беззвучний вибух. Спалах нефізичного світла, невидимого звичайними очима. Тошіказу випустив щільний псионовий потік з усього тіла. Це був Грам-снос, нейтралізований на нього заклинання.

Тацуя не приховував свого здивування. Але це стосувалося не того, що Тошіказу використовував грам-снос. Тацуя не чув, щоб старший син родини Тіба міг використовувати грам-снос. Не тільки Тацуя не чув. До цих пір про це не було навіть чуток.

Це означає, що сім’я Тіба приховувала здібності старшого сина. Тацуя знову активував "Розкладання", взявши в ціль стегно, плече і лезо меча. Тошіказу тричі випустив велику кількість псионів, від чого його існування наче таало.

"Перетворювання інформації про існування в потік псионів?"

Тацуя був здивований тим, що бачить насправді те, чого не може існувати в природі. Коли він вдає інформацію про існування, то фактично вбиває себе. Тваринна істота ніколи не піде на це самостійно. Більше того, кількість псионів у інформаційному тілі в якому записано існування не повинно хапати для виконання грам-сносу.

На щастя, Тошіказ Тацуя взяв на ніж, навколо якого була оповита магія "Розкладання". Незалежно від матеріалу, будь - яка речовина буде розкладена магією в момент контакту з ножем.

Але меч Тошікасу витримав магію Тацуї.

"Міч магічних визначений як єдиний об'єкт?"

Це стало зрозумілим тоді, коли магія Тацуї активувалася у момент контакту ножа і меча.

Таємна техніка сім'ї Тіба, "Зантец". Вона визначає меч не як масу металу, а як єдину концепцію "меча", в яку записана послідовність магії, яка рухає клинок системної магією руху. Оскільки меч прив’язаний до інформаційної концепції цілого, його не можна розкласти на компоненти. Магія, яка не змогла активуватися, повинна була розпорошитися через помилку у визначенні. Однак Тацуя продовжував використовувати магію для розкладання у обмеженій області.

1 секунда. Скрегіт сталі.

2 секунди. Катана і лезо ножа впилися один в одного.

3 секунды. Тиша.

Нож Тацуї розрізав катану Тошіказу. Справді, леза — це велика кількість молекул заліза. Неможливо постійно підтримувати магію, яка перетворює об'єкт на "єдине ціле". Сам по собі прийом "Зантець" - це техніка меча, яка розрізає ціль за одну мить. Операція "Зантцу" Тошіказу закінчилася раніше, ніж "Розширення" Татсуї.

Лезання було розрізнено без опору, і тіло Тошіказу з повною силою по іннерції рушило вперед. Але Тацуї не мали жодних шансів на контратаку. Тошіказа кинувся до Тацуї, замість того щоб відігнати його ножем або кулаком. Тацуя ухилився і зайшов Тошіказу за спину. Той відмахнувся мечем, який тепер мав тільки половину початкової довжини. Тацуя не атакував, а знову відступив.

"Подивившись", він досліджував інформацію про свого противника. Інформаційна присутність Тіби Тошіказу дедалі менше зростала.

"Чи він перетворює життєву енергію на магічну силу?"

Тацуя не чув про таку техніку. Відомо, що існування « довічної енергії» ще не було підтверджено сучасною наукою (у тому числі магічною). Але в стародавній магії про цей термін чітко сказано, що він "неймовірно" існує. Він часто чув подібне від Якумо, а ще під час інциденту з паразитами Мікіхіко згадував термін "духова сила". Монстри, які харчувалися не тілом і кров’ю, а духовною силою.

Якщо Google Цзе має техніку використання життя як сили магії, то різні питання, що виникли в недавні часи, будуть вирішені. Його мертві не є мерцями, а людьми з тенет інформаційним тілом.

Якщо вважати живу людину, яка має життєву енергію, а мертвого - з її відсутності, то витягування життя відбувається шляхом вбивства. Пом'ята вивільнена життєва енергія назад в тіло, її використовують як магічну силу, і при цьому нам здається, що "треп ожив" за рахунок того, щоб він "знищив життя".

Тоді використання Тошікасу грам-сноса також може бути пояснено перетворенням життєвої енергії, а не секретом сім'ї. Це також пояснює зменшення інформаційного тіла, оскільки йде процес в якому зникає "інформація про форму життя".

Відверта магія, яка грає з життям і коханою над померлими.

Тацуя вважав, що магія — це не добро й зло. Ця сила — це лише здатність людини, і її вчинки визначають результат правильного чи неправильного. Немає нічого доброго і зла, це тільки свідоме міркування людських вчинків. Це був спосіб його мислення.

Проте, незважаючи на свій світогляд, він зараз відчував зло в магії Гу Цзе. Не можна так топтати життя людей і чарівників. Хоча Генератори і "Усили чарівників" не викликали заперечень, ця магія викликала в розумі Тацуї лише заперечення та відторгнення.

Тацуя справді розсердився.

— Тиба Тошиказу! — Тацуя звернувся до мертвого мечника. - Ви в свідомості! Ви розумієте, що я кажу?

Тошіказу не відповів. Він мовчки викинув зламаний меч і витягнув інший, який був у нього за спиною.

— Тиба Тошиказу! Це ваше ім'я. Воно визначає те, ким ви є. — Тацуя намагався звати Тошіказу, дивлячись на нього. Така поведінка не була схожа на Тацову.

Тошиказу направив меч на Тацу. Намір вбивства відчувався ясно. Звичайний Тацуя на цьому етапі вже б підтримав. Навіть якщо ворог був знайомий з промиванням мозку, він цілком нормально захищатися від нього. Це стиль Тацуї. Однак тепер Тацуя намагався говорити з нападником. Знаючи, що противник мертвий і можливість отримати відповідь прагне до нуля.

Тошіказу не відповів Тацуе. Чи не міг відповісти. Натомість він рубав тацьовий меч.

Замість того щоб парувати ножа, Тацуя звернувся і зробив крок в сторону. На відміну від попередніх битв, він мав запас місця для маневру. Техніка меча Тошіказу здалася Тацуї незручною. Цей довгий зігнутий меч не підходив Тошіказу.

Друге ім'я родини Тіба - "магічні мечники". Старший син сім’ї не повинен використовувати невідповідного спорядження. Очевидно, тут втрутилася третя сторона, тобто Гу Цзе. Меч не був схожий на континентальні мечі з широким лезомом, які він бачив у Янаґі, але нагадував стародавні мечі японської династії Півночі. Чи це означає, що вони мали місце бути додатковими союзниками всередині країни?

Тацуя не знав старих мечів. Він вчився керуватися з мечами, але не вчив їх історії. Але навіть він знав, що форма меча Тошіказу дивна. Леза мала вигин і форму дуги. Рукоять були зроблені з металу, а з обох кінців — прямокутні отвори. Дизайн також включав гравіювання.

Тацуя вивчив меч за цю мить. Тошіказу без втоми замахнувся в наступній рубочній атакі. Тацуя хоч і міг похвастати помітнішим магічним та фізичним зором, але він не був експертом у мечах. Він не бачив сенсу їх вивчати.

Він прийняв удар меча горизонтальним помахом ножем. Використовуючи силу меча, і прослизнувши ножем по вигину клинку, Тацуя уцілів ударом, відвівши його вбік. Використовуючи "Можливий виклик" для магії гасіння інерції, Тацуя подумав, що цей меч - свого роду магічний пристрій. Цей меч, мабуть, не змінений існуючим, а створений з нуля спільниками Гу Цзе. Може він накладає якесь негативне заклинання при порізі?

Якщо використовувати "дивляд" більш інтенсивно, то можливо побачити, яка магія там прихована. Але, на жаль, зараз у нього не було на це часу.

Тацуя застосував "Туманне розсіювання" на меч. Метою була не магія в мечі, а сама речовина меча. Це не відміняє ризик вибуху вивільнення тієї магії або інших побічних ефектів.

В момент активації магії Тацуї, Тошіказу виставив меч перед своїм обличчям. Це була не магія. Точніше, він не повинен був встигнути. Це була пам'ять його тіла з битв проти чарівників?

Меч вистрілив потоком високоплотних псионів і здув послідовність магії "Тумного розсіювання".

Магія працює за такою системою, що послідовність магії в певний момент стає видимою. Навіть магія Тацуї не втекти від цієї долі.

Тацуя, хоч його магія була нейтралізована, наблизився до Тошікаса. Не тільки ліва рука була озброєна, а й другий ніж з захистом руки. Тацуя помахнув лівою рукою горизонтально. Лізання ножа пройшло через основу меча саме тоді, коли меч закінчив випускати псиони. Це лезо було відрізене від рукоят.

Відразу після здуття "Туманного розсіювання", Тошіказу не встиг скасувати нову магію розкладання на ніж. Конмагія, яку він встановив у своєму тілі, не співала за швидкістю Тацуї.

Ще до того, як лезо впало на дорогу, правий кулак Тацуї, одягнений у захист руки, вдарив Тошіказу в груди. Від цього удару той повалився назад. Тацуя відчув рукою, що завдав сильних ушкоджень. Звичайно, людина вже непритомна б від болю.

Тошіказу перекотився після падіння і піднявся на одне коліно. Здається, що урон був досить серйозним навіть для мертвого тіла, тому що встати у весь ріст він не зміг.

— Тиба Тошиказу! — Тацуя знову повівся неввічливо. Знову заговорив з Тошіказу. — Хіба це ім’я вам не знайоме? Ви усвідомлюєте, хто ви?

Смерть — це стан, з якого людина вже не повертається до життя. Тацуї не може навіть повернути мертвих. Але де проходить межа між життям і смертю?

Зупинка мозку? Чи ти стримуєшся від серця? Чи припиняється обмін речовин? Чи, може, втрати душі?

"Подивляння" Тацуї говорив, що Тошіказу вже мертвий. Проте Тошіказу використав магію, яка є силою розуму. "Подивляд" також говорив, що магія належить йому самому, а не передана ззовні. Якщо він не повністю мертвий, його можна повернути "Зновою". Але цей стан смерті може стати повним, якщо він продовжуватиме атакувати. І для використання детального "дивляда" зараз не було часу. Гу Цзе все ще в бігах.

Тому Тацуя знову заговорив.

Якщо Тошіказу усвідомлює себе, то слід уникати смертельних атак. Якби тут була Міюкі, не було б потреби турбуватися про це. Його можна було б тримати деякий час у замороженому вигляді. Звичайно, Тацуя не жалкував про це. У безпеці Мюкі було важливішим від життя Тіби Тошіказу.

Якщо ви ставите на перше місце раціональне, то не переймаєтесь такими речами. Негайно усунути противника. Ось правильна відповідь. Навіть якщо Тіба Тошіказу і потрапив у такий стан, він все ще залишався противником, з яким важко впоратися.

- Відповідайте, якщо можете!

Проте Тацуя не хотів вбивати Тошіказу. Що таке смерть, і що це є життя? Усередині Тацуї виникло бажання отримати відповідь на це запитання. Якщо Тошіказу виживе, можна буде спробувати знайти щось. Але навіть прагнення знань не виправдовує того, що життя чарівника стає платою за це.

Чарівники були знаряддям війни. Тацуя теж думав про себе як про інструмент. Тацуя, який сам забирав багато життів, не претендував на право захищати цінність життя. Хоч би яким способом ми помирали, смерть залишається смертю.

Але принаймні можна померти:

Не піддавайся.

Борючись.

У страху.

Здатись.

Згода.

Прокляна несправедлива доля.

Нічого не помічаючи, ніби у сні.

Смерть повинна бути тільки найбільш вмираючим. Навіть якщо він помирає заради інших, то навіть вбиває.

Але не повинно бути такого, щоб вже вбитий, нічого не думає, немає відчуття, був використаний і убитий знову.

Навіть раби мають свободу померти. Навіть худоба помирає — це лише м’ясо й кості, які є тільки матеріалами. Віщь без життя. Якщо магія з життям чарівників грає навіть після смерті, то чаклуни - це інструмент нижче за худобу.

Це неприйнятно. Заради Міюки Тацуя таємно готував план зміни ставлення до чарівників з інструмента на прийнятний рівень, як у звичайних людей. Щоб Мюкі ніколи не стала зброєю.

— Тиба Тошиказу!

Зрештою Тошіказу так і не відповів на заклик Тацуї. У нього просто не було такої функції. Тошіказу встав, тримаючи меч, клинок якого був відрізаний. Тацуя відповів тим же.

Тіло Тошіказу раптом зросло в розмірах. Це було оптичним обманом через раптове наближення, якого очі Тацуї ледве вловили. Після цього Тацуя втратив Тошіказу з виду. Але фраза "знепритомнів" означала втрату уваги, тому що сама фігура була в полі зору. Він бачив, що намагався зробити противник. Тошіказу замахнувся правою рукою з мечем, у якого не було великої частини леза і рубав Тацову. Він не зміг би дістати його цією атакою.

Однак, відчувши небезпеку, Тацуя взяв меч на ніж і майже не мав довжини. Сильна віддача викинула в повітря залишки леза довгого меча, а його руки тримали однією рукою. Тошіказу схопився за кінець рукоятами лівою рукою. І відразу ж меч, вже схоплений двома руками, прослизнув під лівою рукою Тацуї з ножем.

Тошіказу розвернув рукояти з положення для вертикального удару в позицію для горизонтального удару. І меч без клинку вразив Тацую в торс.

Тацуя намагався вдарити по рукоятами мечем правою рукою, вкритий захистом руки.

- Гхе!

Бриж крові вилетіли з живота Тацуї. Роздався невольний крик болю. Куртка, яка всилена від куль і холодної зброї, порвалася з голою шкірою. У темряві ночі прямо над шкірою промайнула чорна горизонтальна лінія. Систему ваги "Хесікірі", коли йдеться про те, щоб знищити об'єкти направленими в різні сторони силою відштовхування. Хоча спочатку це була техніка створення поля сили відштовхування на ріженій кроні або сталевій дроті, Тошіказу без проблем спричинив її в порожньому просторі, де раніше був відрізаний клинок.

Хоча він встиг заблокувати удар майже в момент контакту з силовим полем, ця атака стала розрізати шкіру і досягати м’язів.

Авто активація:

"Самвідчення - примусова зупинка".

Тацуя скасував самолікування, яке от-ось мало спрацювати. Пригорнувши біль від рани, він активував іншу магію.

[Расеювання заклинанн

...зклало послідовність магії, що створює чорну лінію "Хесікірі". Не перериваючись, Тацуя викликав наступну магію.

[Расеювання заклинанн

Магія, яка примусово витягає псиони з тіла Тошіказу, використовуючи їх для грам-сносу. Тацуя виявив її "зглядом". Вона була метою другого розкладення. "Подивляння" Тацуї виявив у центрі грудей Тошіказу високу концентрацію псионів, що обволав серце.

Незважаючи на рану, Тацуя встромив лівий кулак у груди Тошіказу.

[Туманне розсіювання]

У груди Тошіказу з’явилася діра. З його тіла вирвалося псионове світло. Це виходили збережені псиони.

Сила покинула тіло, впала на коліна і завалилася на бік. Здається, магія під контролем Тошіказу використовувала серце як посередника. Труп, що прямував до смерті, помер назавжди. Він більше не відчував різниці в життєвій силі. Тошіказу не відпустив рукояти меча до останньої смерті. Тацуя стояв і дивився на Тошіказу, присвятивши йому безмовну молитву.

— Тацуя-кун. — Несподівано його покликали ззаду. Тацуя, який не помітив присутність інших людей, був готовий атакувати. Він вирішив кинути ніж убік голосу. Але повернувшись, побачив Якумо з піднятими руками і гіркою посмішкою.

- Я не хотів до тебе підкрадатися. Може, перш за все попіклуйся про свою рану?

Після цього Тацуя згадав про порізане животе. Надріз тут же зник. Окрім цього зникла і кров, а розірваний одяг повернулася в початковий стан.

- Яка зручна здатність... — Якумо говорив без сарказму, і, здається, серйозно заздрив.

- Майстер, чому ви тут? — Нехтуючи недоречними словами Якумо, Тацуя прямо запитав.

— Наша розмова сьогодні вранці. Я намагаюся допомогти вирішити справу.

У цій ситуації обличчя Якумо було огидне, але він говорив правду. Крім того, тепер не було зайвого часу.

— Дякую вам. Будь ласка, подбайте про цей труп.

Тацуя вирішив не гаяти часу, а розвернувся від Якумо.

— Эй, Тацуя-кун.

Тацуя мовчки втікав. Якумо похитав головою і видав: "ну й ну".

— Але й справді, не можна його просто так залишити.

Якумо озирнувся назад. З темряви один за одним вийшли чоловіки, одягнені як монахи.

- Попіклуйтеся про нього.

Учні Якумо перенесли на ношах труп Тошіказу в фургон, який стояв у дорозі. Фургон розвернувся і поїхав на схід. Після цього по дорозі знову почали проїжджати машини, недавно перерваний трафік повернувся в звичайний режим.

◯ ✔

У той час, коли Тацуя ще думав про удар (трупу) Тошіказу, автомобіль з Гу Цзе вже під'їжджав до пункту призначення.

— Далі наліво! — Доу верёл дорогу. Водій, "маріонетний" Інгакі, після того як завершив наказ, згорнув і пробив огорожу, виїхав з лісу на піщаний пляж. Доу вискочив з машини і швидко відкрив задні двері, де сидів Гу Ззе.

- Сер, робимо пересадку!

Гу Ззе розумів, чому Доу так поспішає. Вдалині з лісу виднілися фари машин, що переслідувалися.

— Затримай ворогів. — Гу Цзе віддав наказ Інгакі і побіг за Доу. Неподалік був припаркований автомобіль-амфібія розміром з фургон.

Гу Ззе почув позаду звуки пострілів. Інагакі відкрив вогонь по переслідувачах, що з'явилися на пляжі.

◯ ✔

— Майор-доно, японські гонщики догнали Хейгу. Запрошую дозвіл на перехоплення.

Коли Канопус прямував на есмінець, що стояв у відкритому морі, проходив південніше півострова Босо і отримав повідомлення від свого незаконного загіну. Він сподівався цього. На його думку, він хотів би уникнути великої війни з японським військом якомога більше. Битва в Замі вже була на волосині з політичної точки зору. Запис цієї місії ніколи не з'явиться в офіційних архівах. Белас, яка дала йому це завдання, також буде заперечувати свою причетність у надзвичайній ситуації.

Навіть виявлення особи Доу, яка допомагає Гу Ззі втекти, викличе великий скандал. Хоча немає жодних доказів про зв’язок між цим нелегальним загону з СШС, то військові та політики не настільки дурні, щоб їх зрозуміти.

Для Канопуса все буде скінчено, якщо ця допомога втечу Гу Цзе буде розкрита. Навіть звання майора Зір не врятує. Стан буде втрачено. Або навіть його існування просто "сотрут". Він буде вважатися мертвим, а його самого відправлять виконувати які-небудь нелегальні місії. А втім, керівництво в Армеї — це лише радість від здобуття високорівневого чарівника для диверсійної роботи.

Але зараз не можна було віддати Гу Цзе в руки Десяти головних Кланів, представників японських чарівників.

— Я дозволяю відкрити вогонь на поразку.

- Так.

Канопус переключив інформаційний термінал з режиму зв' язку у режимі пошуку. Використовуючи сигнал автентифікації союзників, він подивився відстань до есмінця. Місія закінчиться вбивством Дзіедо Хейгу у відкритому морі. Канопус зітхнув, відчуваючи, що навіть якщо місія закінчиться, у неї буде погане післяпитання.

◯ ✔

Коли Масакі побачив у лісі автомобіль з Гу Цзе, він подумав: "Працюй!". Дорога по лісі закінчувалась як піщаний пляж. Він не хотів використовувати "Розрив" на головній дорозі через забруднення, але на пляжі взимку це вже не буде такою проблемою. Також на пляжі не може бути пришвартовано судно через мілководдя. Судно на повітряному подушці могло б, але розвідка не доносила нічого подібного. Отже, його чекає маленький катер на якому він буде добиратися до океанського судна. Потрібно часу, щоб вибратися з машини і сісти на човен. Масакі сподівався затримати Ґу Ззе під час пересадки, не пошкоджуючи човен.

Вони проїхали ліс і виїжджали на пляж. Масаки сліз з мотоцикла. Цей мотоцикл, призначений для їзди на дорозі, погано їхав по піску. Масакі побіг за тими, хто обгнав його сіданами, використовуючи магію руху.

Машина Гу Цезе стояла на середині пляжу. Седани вирішили об'їхати її з боку.

Роздався гуркіт, почули постріли. Шини першого сідана були прострелені. Ці шини були броновані, здається постріли посилили магію для того, щоб збільшити свої здібності. Седан ковзнув по піску і зупинився, мало не перевернувшись. Другий седан загальмував перед ним.

Десять чарівників вийшли з двох сіданів. Ніхто з них не сховався за машинами. З машини покинутої Гу Цзе відкрили шквальний вогонь. Пулі, які пробували бронізовані шини, були знешкоджені антиоб’єктними бар'єрами.

"Як і очікувалося від чарівників, підчинених сім'єю Дзюмондзі", — Масакі просто зачаровує. Але він також не був бездіяльним. Він витягнув червоний CAD з наплеленної кобури і застосував "Розрив" до машини Гу Цзе.

Машина загорілася. Ворогу не пощастило, що ця машина була на еталоловому топливі. Розрив палива від випару етанолу дав іскри, і пар спалахнув. З палаючої машини вискочив молодий чоловік. Саме він був стріляним, це було зрозуміло по пістолету з інтегрованим CAD у правій руці.

Масакі вирішив піти за Гу Цзе, залишивши цього чоловіка людям Дзюмондзі. Відряд сім’ї Дзюмондзі оточив цього молодого чоловіка, Інгакі.

Інагакі, повністю ігноруючи оточення, вистрілив у Масаки. Чарівник, який знаходився між Масакі і Інагаки, зупинив цю кулю. Наступного разу Інагакі кинувся на цього захисника Масаки чарівника. Він зробив випад вперед пістолетом так, ніби робить випад мечем, після чого потягнув спусковий гачок. Одночасно з вильотом кулі засяяв інтенсивний псионівне світло, а звук пострілу був несподівано гучним для пістолета.

Протиоб'єктний бар"єр був зламаний. Чарівник сім'ї Дзюмондзі впав. У його горлі була велика така діра, ніби від шиї був відрізаний шматок. Можна сказати, що смерть прийшла миттєво.

Техніка кендзюцу з використанням пістолета. Масакі не знав цю техніку, але відразу зрозумів її небезпеку. Він направив червоний CAD на Інгакі і потягнув спусковий гачок. З тіла Інагакі вийшов сильний псионовий світло. "Розрив" було скасовано грам-сносом.

Масакі не скам’яніли від подиву. Він був вже не таким, як раніше, і холоднокровно почав будувати нову послідовність магії. Після поразки Тацуї в коді моноліту 2095 року, він весь час готувався до реваншу. Він провів симуляції безліч разів, і навчився справлятися з будь-яким можливими скриптами. Серед них був і сценарій переслідування грам-сносу.

Магію знищено грам-користосом, негайно викликати нову. Якщо не давати противнику часу, одна з атак рано чи пізно проб'ється. Цю тактику розробив Кітідзьоджі, проаналізувавши природу грам-сносу, засновану на викидах великої кількості псионів. Масакі тренував тіло і свідомість, поки це не стало рефлексом. Коли магія буде скасовано грам-сносом, Масакі не зупиниться.

Масакі знову активував "Розрив".

Техніка Гу Цзе в Інагакі не змогла зібрати псиони досить швидко. Псионів не вистачило, щоб зупинити магію Масаки, і тіло Інагакі вибухнув кривавою спалахом. Краплі крові майже долетіли навіть до місця, де стояв Масакі і впивались у пісок поруч з ним.

Масаки розвернувся.

"Ми втратили одну людину, ворог теж втратив одного. Залишився тільки Гу Цзе і ще один. Вони зараз прямують до вантажівки з іншого боку пляжу. Ні, це схоже на вантажівку, але може бути це автомобіль-амфібія? Ну, насправді це не має значення", — Масаки направили червоний CAD на цей автомобіль.

Коли він уже збирався потягнути спусковий гачок, його схопили ззаду і завалили на пісок. І зробив це союзник з сім'ї Дзюмондзі. Масакі хотів запитати, чому той так вчинив. Але в цей момент роздавалася черга пострілів. Масаки, обличчям в пісок, бачили падаючі від протилежного бар'єру кулі. Бар'єр задрожав. Цей реваючий звук, набагато голосніше пострілу, він також чув під час Йокогамського інциденту.

Вінтинки надзвичайно потужні, які використовуються проти чарівників.

Пулі надзвичайно потужні, створені для прокладання бар'єрів. Ми чекаємо на сусідні ліси. Масаки підрахували, що ворогів було принаймні вдвічі більше, ніж їх.

Запрошені особисто головою сім’ї Дзюмондзі, відомому прізвиськом Залізна стіна, елітні бійці, як і очікувалося, добре йшли з гвинтівками підвищеної потужності, розроблені спеціально для вбивства чарівників. Але противник, мабуть, мав зброю найвищого класу. Крім того, вони також прилітали гранатами зверху і не могли зосередитися на самих лісах. Вони захищалися на межі своїх можливостей.

"Такий рівень кіпірування... не може бути, СШСА прикриває Гу Цзе!?"

Умозаключення Масакі не було недоречним, хоча й було недалекоглядним. Немає сумніву, що Масакі та його співдружники атакували Гу Ззе у своєму тероризмі.

"Грузовик" з Гу Цзе зійшов на воду.

"Значить і правда амфібія"

Все ще крута, Масакі направив червоний CAD на плавучий автомобіль. Однак, підвищивши рівень стрільби, ворог атакував прямо в його бік. Масакі переключив магію з "Розриву" на протиоб'єктний бар'єр. Його бар'єр не охоплював усі напрямки, як у магії Дзюмондзі, а лише захищав з одного боку від гвинтівкового вогню. У бік чарівника сім’ї Дзюмондзі по параболі вилетіла граната. Замість цього Масакі взяв на себе потужні гвинтівки. Не було часу спробувати зупинити випливаючий автомобіль. Масакі був змушений захищатися деякий час.

◯ ✔

Седан Кацуто, йдучи за сигналом, що підчинився, прямував до піщаного пляжу. З пункту призначення почулися постріли. Іноді також проскакували вибухи. Хоча в окрузі мало приватних будинків, місце не можна назвати пустельним. Поблизу проходила пожвавлена автострада. Невідомо, хто це був, але їхні військові дії можна назвати занадто зухвалими.

Автомобіль Кацуто також сильно обстрілювали. Однак усі кулі підвищеної потужності були зупинені бар’єрною магією Кацуто, який був готовий до битви в будь - яку хвилину. Усі прилітні гранати також були відображені магією Кацуто.

Заїхавши в ліс, Кацуто зупинив машину і вийшов з неї самотужки. Прослідкувавши траєкторію тих, хто продовжує летіти в нього куль, він полетів у ту сторону.

Масивне тіло Кацуто літали з навколишнім бар'єром. Не турбуючись про ламаючих гілок і стовбурів дерев, він летів прямо в точку запуску куль. Стрілок з гвинтівки був дуже здивований. У паніці, він вистрілив у Кацуто знову. Куля відришетіла і зачепила щічку стрілку, хоча він вважав, що вона повинна була завстити в бар'єрі. Через мить, стрілок був відброяний ударом бар'єра.

Кацуто не був задоволений тільки цим. Той, хто вилетів зі стрілки, врізався у стовбур дерева і отримав ще один удар. Затиснута до стовбура дерева стіною стрілок відгукав кров’ю.

Кацуто переконався, що людина повністю затихла (його не турбувало смерть або без свідомості), і почав шукати нову мету.

Людина, що лежала коло дерева, була одягнена в темний джемпер, він не мав нічого, щоб показати його належність, але зброю, яка у нього було, показувало, ніби вона не з простої злочинної організації. Якщо цей противник є силою іноземних військ, то сьогодні більш рішучий — це виклик проти суверенітету Японії. З точки зору безпеки це не можна ігнорувати. Кацуто вирішив привернути увагу першочергового пригнічення, ніж захоплення Гу Цзе.

Інтенсивність стрільби поступово послаблювалася. Зрозумівши це, Масакі нарешті помітив битву в лісі. Звідти відчувалося відлуння використання потужної магії. Він згадав, де вже відчував таке.

Літо 2095 року. Велич чоловічої фігури, яку бачили в останній день Турніра Дев’яті Школ.

"Дзюмондзі-доно бореться!"

Кацуто воював проти ворогів, які закріпилися в лісі. Це була односторонній бій.

Коли Масакі відчув це, він побіг до лісу, а не до моря. Він подумав, що краще буде усунути загрозу за короткий час, ніж побігти за Гу Цзе і мати ризик отримати кулю в спину. Він зосередився на перешкоді спереду і пішов у бік тих, хто стріляв.

Хоча кількість пострілів скоротилася вдвічі менше, але кулі високої потужності на кінець кінцівку надачили його бар’єр. Щит Масакі підходив до його магічної сили і мав високу міцність, але певною мірою поступався чарівникам сім’ї Дзюмондзі, які спеціалізувалися на бар'єрній магії.

Перед тим як напасти, він відкотився по піску в сторону. Лежа, він захопив у ціль ворога і активував "Розрив".

Аури страху перед людьми, які померли від свого товариша з лісу.

"Розрив" сім'ї Ітідзьо не тільки показує нищівну бойову силу, але й знижує моральний та військовий дух противника. Навіть ті, хто звик до полю бою не можуть протистояти сцени, коли союзний солдат вибухає і розбризкує кров та нутрощі дрібними мішками в окрузі. Ніхто не захоче такої смерті.

Масакі відчув, що точність стрільби ворога впала.

"Навіщо починати бій, якщо вас турбують проблеми такого рівня?", — Подумав він. З іншого боку, він знайшов замішання противника відмінної можливості.

— Контратакуємо! — Масаки безстрашно встав і закричав.

— Да-а! — Відоззався бойовий клич.

Чарівники, які були змушені захищатися в односторонній порядку, забігли і відразу побігли. Задзвонили постріли. Вибухи гранат освітлили нічний пляж. Дзюмондзі не зупинялися. Масаки також просувалися, розриваючи ворогів у криваві хмари.

Зрештою вони увійшли в ліс. Поза лісом Кацуто, безсумнівно, розчавлює кожного ворога. Інші ворожі солдати покидали гвинтівки і билися ножами. Це був правильний вибір для них. З близької відстані кулі рикошети від бар'єрів назад у ворога.

Незважаючи на останні спроби протидії, Масакі й Кацуто та сім’ї Дзюмондзі чарівники швидко винищили нелегальний загін СШСА.

◯ ✔

Після сходження на борт есмінця Канопус отримав рапорт про знищення свого загону.

Вони виграли досить часу для успіху місії. Гу Цезі вже був на півдорозі до корабля, який чекав. Навіть використовуючи магію польоту, японська сторона не повинна встигнути перехопити Гу Цзе у відкритому морі.

Більшість людей з загону залишилися живими навіть тоді, коли йшлося про знищення. Вони були небажаними свідками, які можуть підтвердити участь СШСА. Їхня зброя також є небажаним доказом.

Канопус взяв маленький передавач, закрив очі і пробурмотів слова молитви.

"Пустіть їх душі попокояться"

Канопус не просив вибачення. Він відкрив очі і натиснув кнопку, тим самим знищивши нелегальний загін в прямому сенсі цього слова.

◯ ✔

Масакі вважав, що опір противника припинився і тому шукав Кацуто.

— Дзюмондзи-доно!

— Я тут, Итидзё-доно. - Кацуто з'явився через дерево. Вони були досить близько один від одного. Кацуто був у куртці поверх протиніжного светра. На куртці не було жодного сліду бруду. Масакі згадав, як валявся у піску і подумав про пекельний контраст між чистотою одягу. Масакі почувався трохи пригніченим, прийнявши різницю у чистоті одягу за символ різниці в силі.

— Итидзё-доно? Що таке? — Для Казуто ситуація виглядала спокійною. На запитання Кацуто Масакі похитав головою, кажучи "Ні, нічого".

— Нічого. До речі, що будемо робити з цими людьми? Не думаю, що можна їх просто залишити.

- Справді... — Поміркувавши деякий час, Кацуто кивнув. — Не ясно, чи вони були помічниками терористів, але не можна уникнути покарання вже за те, що зробили.

Кацуто думав, що час, проведений тут, може призвести до втрати сліду Гу Ззе.

- Тоді, як щодо того, щоб залишити цих людей на підлеглих сім'ї Дзюмондзі? Я піду за Гу Цзе.

Масакі був згоден з цим. Тому він запропонував розділитися.

- Хочеш сказати, а як? Гу Цзе, очевидно, вже у відкритому морі.

- Я можу бігти по воді.

- Це спрацює?

На морі навіть Кацуто міг би не витримати прямої атаки, як була тут. А вже Масаки тим більше не зможуть її запобігти. Але Масакі має більше зброї, ніж у Кацуто. Як тільки корабель Ґу Цзе потрапить в поле його огляду, він зупинить його, знищивши двигун. Навіть випадкове пошкодження корабля не стане проблемою через те, що він захопив Гу Цзе. Відповідальність за тероризм не повинна стримуватись від покарання.

- Зрозумів. Ми попіклуємося про це місце. — Тому Кацуто прийняв рішення. У цьому випадку ніхто не став його критикувати за нерішучість і через те, що це рішення було таким запізненим. Тому що ніхто не міг припустити, що Гу Цзе будуть допомагати в такій мірі.

Але в наступний момент після того, як Кацуто дав Масакі добро ...

Раптом, переможені вороги в лісі спалахнули вогнем. У прямому сенсі слова. І трупи, і поранені тіла загорілися. Магія самознищення шляхом згорання тіла. Хоча "само" зниження навряд чи точний термін. Солдати нелегального загону СШСА отримали зовнішній сигнал на активацію магії запалення. Крім того, чарівники були психологічно запрограмовані одночасно з собою спалити трупи невидимих солдат.

Кацуто негайно відреагував і закрив себе та Масакі бар'єром. Дзюмондзі також вдалося підняти бар’єри. Їхні дії не були перебільшенням. Не тільки ворожі солдати оплакували смуток. Вороги використовували зброю також для того, щоб відгородитися. Деяка просто плавилася від гарячки, якийсь вибухнуло.

Шматки зброї після вибухів билися про магічний бар'єр. Вогонь з тіл почав поширюватися на ліс. І це було не в одному чи двох місцях.

— Швидше, гасіть вогонь! — Грімко скомендував Кацуто. У даний момент, замість переслідування Гу Цзе є першопричиною запобігання поширенню вогню.

◯ ✔

Тацуя біг зі швидкістю 60 кілометрів за годину по автостраді вздовж узбережжя. Він не використовував магію польоту. На те була причина.

У цій операції Тацуя не отримав підтримки від окремого магічного обладнаного батальйону. Але йому не відмовляли в допомозі. Перед битвою в Замі він отримав дозвіл на використання засікованої магії, але було очевидно, що це не "зречення", а просто здоровий глузд.

У цій справі Тацуя не просив допомоги віддельного магічного обладнаний батальйон. Крім того, Батальйон не мав жодних сил підтримувати його. У результаті Тацуя не носив мобільного костюма.

Звичайно, літати можна і без мобільного костюма. Але без захисту костюма він не впорається з атаками противників. Тацуя не вмів використовувати як протиоб’єтний бар'єрний бар"єр, так і магію теплового перешкоду. Він міг перехоплювати напади магії розкладання, але тільки якщо виявиться їх. Проте під час польоту стопроцентний перехоплення неможливий, тому що неможливо точно визначити кут і відстань прийде атака. Тацуя, який спеціалізувався на своїй унікальній магії, був слабким у обороні. Його магія самовідновлення була призначена тільки на той випадок, коли він отримає травму, а отримувати серйозне поранення йому не хотілося.

Гу Цзе був вже далеко від берега і прямував на південний схід з великою швидкістю. Незабаром він опиниться у міжнародних водах. Сили, які допомагають втекти з Гу Цзе, мають високий рівень організованості. Це може бути тільки американська армія. Гу Цзе потрібен СШСА, але їхнє втручання явно веде до його втечі. Замість того щоб допомогти їм втекти, вони могли б його просто схопити або вбити.

Гу Ззе, який грає з життями чарівників, просто не повинен жити в цьому світі. Найліпший варіант - вбити у в'язниці після арешту поліцією. Однак тепер Тацуя почав думати про стирання Гу Цзе як запасного плану.

Тацуя наближався до піщаного пляжу, з якого Гу Цзе вийшов у море. Він знав, що мета вже не там. Спочатку він подумав про те, щоб об’єднатися з Масакі та іншими. Під час його прибуття якраз закінчувалася боротьба з вогнем.

- Що тут відбувається?

Масакі з гіркою посмішкою дивився на Тацу замість відповіді. Кацуто відповів.

— Вороги самознищились.

- Засушених дерев тут немає. Це їх самопідрив влаштував таку пожежу?

— Здається, що була використана магія самопідпалювання тіла.

Коли Тацуя дізнався про тип магії, то зрозумів, що ворог хотів позбутися усіх доказів. Здається, існує певна причина чому СШСА не хочуть, щоб вони схопили Гу Цзе. Чи ж це не те, що вони спланували теракт Гу Цзе?

— Шіба. — Запитання Кацуто перервав роздуми Татсуї. — Итидзё-доно хоче переслідувати Гу Цзе за допомогою магії ходіння по воді. А ти що думаєш робити?

Тацуя міг швидко стерти Гу Ззі прямо звідси. Але це була засекречена магія, яку він не міг розкрити.

- Може, нам попросять співпрацювати біля берегової охорони?

Тацуї, здається, вважали Масакі дивним.

— Навіть якщо завести корабель прямо зараз, ми втратимо багато часу.

— Не для нас. Тепер цей корабель Гу Цзе лежить навпроти лінії, яка сполучає півострів Осіма та Босо. Якщо в цьому районі знаходиться патрульний човен, його можна вислати на перехоплення звідси.

"Звідки ти знаєш позицію Гу Цзе?" - Я хотів запитати Масакі, але не сказав це вголос. Кацуто, мабуть, подумав про те ж, але питати про магію інших було поганим тоном.

- З'ясуймо Томоказу-доно. — Казуто відповів на пропозицію Тацуї і дістав термінал. І так сталося, що саме в цей момент з термінала прийшов звук виклику. На екрані видніється ім’я саегуса Маюмі. Кацуто включив гучний зв’язок, щоб Татцюя і Масакі також могли чути. І натиснув кнопку відповіді.

— Саегуса? У чому справа?

— Час не чекає, тому перейду відразу до справи.

Маюмі, напевно, не брав участі в поточній операції. Але вона, схоже, була в курсі ситуації.

- Ми на патрульному катері, він скоро прибуде. Може, ви його вже бачите?

Тацуя, Казуто і Масакі подивилися в напрямку моря. Там дійсно було видно світло патрульного човна, що наближається до пляжу.

- Ти хочеш допомогти з гонитвою за Гу Цзе?

— Да, это так. Тацуя-кун, ти там? — Відповіси Кацуто, Маюмі несподівано покликала Тацову.

— Да, я тут. — Хоча Тацуя не сподівався, що його покличуть, він не запаникував і відповів швидко.

- Тацуя-кун може розповісти нам, де знаходиться Гу Цзе? Не міг би ти прийти сюди?

Маюмі запитав, чого той дуже хотів.

— Вас зрозумів. — Тацуя кивнув у відповідь.

— Саегуса-сан, це Ітідзьо. Не проблема, якщо я теж піду? — Масакі поспішно вклинив у розмову свої слова.

— Да, все в порядке. Дзюмондзи-кун, що щодо тебе?

Звичайно, Масакі також був бажаним супутником на кораблі.

— Тут трохи проблема. Я не можу піти звідси.

Кацуто також хотів приєднатися до переслідування, але він не міг залишити ці спалені трупи, зламану зброю і наслідки пожежі. Було потрібно відповідальне обличчя, яке пояснить ситуацію поліції і пожежникам.

- Поняла тебе. Тацуя-кун, Итидзё-Кун. Ми не можемо вас забрати, тому б ви самі сюди добиралися?

— Ладно. — Хором відповіли Тацуя і Масаки в термінал Касуто.

Ніби вони змагалися, хто швидше за іншого, то побігли до патрульного човна на великій швидкості.

◯ ✔

Гу Ззе, збіднівши на плаву по морю, під’їхав разом із автомобілем швидкохідного вантажного корабля. Він відпочивав у каюті капітана. У двері постукали, на що Гу Цзе коротко відповів "входи".

- Вибачте, сер. — Як і очікувалося, звідусіль вийшов двері. Побачивши його, Гузе подумав: "Що він за людина?" На вигляд років 30. Зріст приблизно 170 см. Чорне волосся, чорні очі, загоріла шкіра. Звичайна особа без жодних виокремлень. Нічого не слід пам’ятати і не запам’ятовувати. Хоч вони бачилися в останній тиждень віч - на-віч, з'явилася ілюзія, що він бачить цю людину вперше. Можливо, він просто не мав на це часу. Гу Цзе звинуватив себе в думках.

- Сер, чи не хочете випити? — У Доу в руці була пляшка вина Шаосин. Якщо вміст відповідно до етикетки був досить високим, то це не була висока категорія.

— Давай.

Кивши у відповідь Ґу Ззе, Доу поставив пляшку на стіл і витягнув рюмку з вмонтованого муру шафи. Наливши вино на рюмку, він поставив її перед Гу Цзе. Той взяв рюмку і простягнув її в сторону Доу.

- Ти добре попрацював. Першим випити повинен ти. 

я зворушений. — Доу взяв рюмку і без сором’язливості та коливання, залпом випив вміст. Він розумів, що його використовують для перевірки того, чи вино не отруєне. Він не скрив обличчя, і взяв нову рюмку, щоб налити вина для Гу Цзе. Він випив вино, яке Доу випив шумними ковтками.

— Хм... Гарне вино.

- Радий чути.

Гу Ззе подивився на склянку на столі і повернувся до Доу, який стояв поруч.

- Отже, яка ситуація?

— Ми вийдемо з японських територіальних вод менше ніж через годину. У наш час переслідування немає.

— Ось як. — Не видавши себе виразом обличчя, Гу Ззе тільки зараз відчув що можна розслабитися. Важко сказати, що безпека вже забезпечена. Переслідування може продовжити погоню і в міжнародних водах. Але він не міг заперечити, що відчув полегшення від того, як зрештою покинув противника.

Що далі? Мабуть, про цей корабель вже відомо японським людям.

— Да, думаю так и да. Тому, сер, я вибачаюся за складність, але незабаром вам буде запропоновано знову змінити транспортний засіб.

- Ти добре підготувався.

- Це честь для мене, сер. Після зміни корабля ми поїдемо до Сіднея.

— Без заходу в інші порти.

— Да... Так буде найкраще ... Чи, може, ви хочете зайти в якийсь порт?

- Ні, залишу все на тебе.

- Зрозумів. Якщо вам щось знадобиться, звіть мене.

Доу вийшов з каюти. Гу Ззе взяв пляшку вина Шаосин, залишену на столі.

◯ ✔

Мюмі та Якумо, що застрибнули з моря на човен Тацу.

Привіт, Тацуя-кун. Довго ж ти добирався.

-Мастер, чому ви тут?

Нахмурий брови Тацуе Якумо, як завжди, показав свою просту умилку.

- Чому, кажеш? Хіба я не говорив недавно? Я намагаюся допомогти вирішити справу. Ти вже забув про це?

— Я запитую іншого: « Чому майстер може бути на цьому кораблі?

Поруч з Якумо та Тацуей, Масакі, які подорожували морем, розмовляв до Маюмі.

— Эм, Саегуса-сан. Хто цей ченець?

Маюмі з загадковою посмішкою відповіла на запитання Масакі.

— Користувач ниндзюцу, Коконое Якумо-сенсей. Вчитель Тацуї-куна, який буде співпрацювати з нами.

- Не зовсім вчитель. Тацуя-кун - не шінобі і не монах. Я просто треную його тіло.

Замість того щоб відповісти Тацуї, Якумо втрутився в розмову Маюмі та Масакі. Тацуя подивився на нього гострим поглядом. Маюмі, відчуваючи провину за це, поспішила відповісти.

— Мені сказали нічого не робити сьогодні, але я просто не могла сидіти без діла...

"І що далі?" - Тацуя поглядом просив продовжити.

— Я взяла патрульний човен і привела його до нового порту Хірацукі. Там я зустріла Якумо-сенсея... який сказав, що знає де знайти Тацу-куна, тому ми взяли його на борт. Я знала, що він сензей Тацуї-куна... Я вчинила неправильно?

На перелякане запитання Маюмі Тацуя міг тільки зітхати.

— Нічого страшного.

— Ось і добре. — Слова Якумо викликали у Тацуї роздратування. Та замість цього марної розмови, тацуйське мислення було спрямоване в інший бік.

— Саегуса-семпай. Чи можна швидко почати пошуки?

— Так. Тацуя-кун, чи можеш ти вказати напрямок?

— Ладно.

Тацуя і Маюмі, а за ними Масакі з Якумо вирушили до мосту патрульного човна.

◯ ✔

Канопус був у бойовому центрі есмінця, і дивився результати симуляції кінцевого етапу операції. Усе йшло до того, що найгірший сценарій стає реальністю.

- Коротше кажучи, човен берегової охорони Японії ось-ось дожене судно, що перевозить Хейгу?

Канопус дивився на графічну інформацію про траєкторії та швидкості кораблів, і подумки зробив підрахунок.

- Може так, а може й ні.

Один з працівників штабу, відповідальний за стратегію, знову пояснив Канопусу деталі.

— На думку дослідників, берегова охорона Японії наздогнається корабля Хейгу вже після того, як він вийде в міжнародні води. Але японська сторона має право на переслідування, тому наше втручання буде безпідставним.

Право на переслідування — це схвалене міжнародними договорами право держави продовжувати переслідувати й захоплювати судно в світових водах, якщо воно порушує закон у територіальних водах країни. що Канопус знав це.

- Нам потрібно змінити план останнього етапу. - Підсумував підсумк. Канопус глибоко зітхнув.

— Застосуємо жорсткі заходи...?

Врешті-решт, схоже, що це не закінчиться так легко. Канопус потішав себе думкою про те, що можна уникнути найгіршої ситуації: потоплення корабля з Ґу Цзе в территоріальних водах Японії.

- Повідомте мені, коли корабель Гейгу наблизиться. Я буду в каюті.

- Так, майоре.

Після відповіді співробітника Канопус залишив командний центр.

◯ ✔

— Зберігайте поточний курс. Вже скоро ми його побачимо.

Невдовзі після слів Тацуї у світлі вогняного судна з’явився корабель. Швидкохідний човен, організований Маюмі за допомогою своєї швидкості, догнав корабель з Гейгу безпосередньо перед виходом у міжнародні води.

- Капітане, будь ласка!

Зрозумівши Маюмі без зайвих слів, капітан патрульного човна віддав підлеглим наказ послати стопсигон. Цей сигнал вантажного судна з Гу Цзе вислали у звуковий і світловий формі. Це означало, що право переслідування встановлено. На мості патрульного човна зітхнули з полегшенням.

◯ ✔

Наказ зупинки, переданий різними мовами через гучномовець, досяг ушей Гу Ззе, що лежав в каюті. Почувся поспішний стук у двері.

— Входи! — Голос Гу Цзе збирався нетерпінням.

— Сэр, простите. — Відчинений двері Доу виглядав наляканим.

— Нас наздогнала японська берегова охорона. Скільки кораблів?

— Всього один. — Доу відповів рефлекторно, не розуміючи до чого це питання.

- Отже, що будемо робити?

- Як і планували, підемо в міжнародні води.

— Але чи ж у них не швидше судно?

На резолюційне запитання Гу Ззе Доу відповів впевнено.

— За межами японських територіальних вод чекає союзне судно. Зараз буде досить грубе маневрування, тому будьте обережні.

Гу Цзе не мав при собі маріонеток. Атакувати патрульний корабель було нічим. Ну, не зовсім нічим. Якщо немає солдатів, можна їх зробити. Хоча за поточних умов і інструментах, і при відсутності достатнього часу якість буде не дуже, але на щастя ворог має лише один корабель. В цій ситуації щось підійде.

Гу Ззе подивився на Джо Доу, який стояв перед ним. З моменту першої зустрічі йому сподобалися його здібності. Гу Ззе було очевидно, що він має приховану силу. Також він був упевнений, що той приховує щось ще.

— Зрозуміло. Я розраховую на тебе, Доу.

- Як забажаєте, сер. — Доу низько вклонився, сховавши руки від лінії огляду Гу Цзе.

Гу Цзе активував закляття, яке він заздалегідь встановив у Доу. Тіло Доу затремтіло в нападі. Незабаром тремтіння припинилося, і тіло Доу впало вперед. З його руки на підлогу впав невеликий пістолет.

- Хотів мене вбити? Навіть вся ця гра, яку ти влаштував, не обдурила мене. Не думай, що я так просто буду довіряти незнайомим людям.

Висловивши слова знущання над трупом, Гу Ззе дав наказ своєму померлиму Доу.

— Вставай, Доу.

Коли тіло Доу, яке було мертвим вантажем, раптово оживало і швидко піднялося.

- Розумієш, що я кажу?

Доу мовчки кинув. Подивившись на нього, Ґузе цокнув язиком.

— Перестав говорити?

Хоча він заздалегідь наклав магію, але такої підготовки виявилося недостатньо через відсутність правильної церемонії. Процес перетворення життєвої сили на магічне паливо пройшов успішно і без будь-яких проблем, але фізичні функції були частково втрачені. Гу Цзе відмовився від подальших запитань і видав наказ атакувати корабель.

— Доу. Яскравий човен берегової охорони.

Мовчазно кивнувши, Доу вийшов з каюти. Гу Ззе також вийшов, поступивши за ним. Але він попрямував на містк, щоб захопити корабель.

◯ ✔

— Уходи. — Відповів Канопус на стук у двері. У каюту увійшов не член екіпажу есмінця, а співробітник, відповідальний за стратегію. Увійшовши, співробітник закрив двері і встав навпроти Канопуса.

- Майоре, вже не буде цивільного працівника Джозефа Доу.

Піднявши брови, Канопус запитав співробітника.

— Вбивство цілі провалилось?

— На жаль, це велика ймовірність.

Канопус мовчки встав. Побачивши, що Канопус хоче втекти, співробітник звернувся до нього.

— Майор. З корабля, що перевозив Гу Цзе, висунуло плавучий автомобіль.

- Залиште його. Японське судно охорони затопить його.

Канопус взяв пристрій у вигляді японського меча, що стояв навскісним до стіни біля дверей, і вирушив на палубу, щоб виконати останній удар своїми руками.

◯ ✔

Коли капітан побачив, що корабель не зреагував на попередження, то дав йому добру пораду.

— Наведення пострілу: біля підозрілого корабля... Стоп, стоп! З корабля противника стартувала невеличкий човен!

Маюмі перша зреагувала на доповідь диспетчера про стрілянину.

— Тацуя-кун!

— Ні, Гу Цзе на ній немає.

Маюмі не одна подумала, що Гу Ззе намагається втекти на цьому човні. Але Тацуя відповів негайно, тому що теж дозволяв такий сценарій.

Тоді яка ж мета цього маленького човна? Відповідь прийшла незабаром.

— Маленький човен рухається прямо на нас!

— Озброєння! Який тип човна? — На доповідь диспетчера капітан запитав недовірливим голосом.

— Тип човна - це автомобіль-амфібія! Швидкий! Що це за швидкість? — Диспетчер був шокований, бо швидкість була недосяжною для подібного транспортного засобу.

- Він прискорений за допомогою магії! — Похитнувши це, Масакі направив червоний CAD на плавучий автомобіль. Масакі засвітилося випущеними побічними псионами. Це був виклик "Розрив".

Вибух пального не сталося, схоже двигун був воденьний. Газоподібне паливо може повністю розсідатись, перш ніж запалюється. Це означало, що чарівник на борту автомобіля не отримав серйозного урона. Тим не менш, автомобіль почав тонути. Раптом з нього вискочила тінь і заслизла по морю в бік човна берегової охорони.

— Продовжуйте переслідування того корабля. Цим займусь я.

Маюмі запропонувала капітану. У цей момент вона вже закінчувала конструювання послідовності магії.

Целься!

— Наведення пострілу: біля підозрілого корабля.

- Зброя готова!

- Вогонь!

Вистрелив гарматою з пушки човна, який просвис над морем і пролетів декілька метрів від корабля Гу Цзе. У той же час Маюмі викликала магію.

- "Чарівний стрілок".

Не було правила, що кулі Маюмі повинні бути обов'язково сухим льодом. Аналогічним способом можна маніпулювати кулями з звичайного льоду. Отже, Маюмі може показати свою максимальну силу тут тому що кулі на поверхні моря знаходяться в збитку.

Гранули, створені з морської води, у величезній кількості і попадали на ворожого чарівника... Тобто, на тінь, що біжить по воді. Під щільним бомбом тінь пішла під воду.

— Невибагливий корабель вийшов за межі територіальних вод.

— Неважно. Продовжуємо переслідування.

Слідом за наказом капітана, човен пішов на злигодні з кораблем Гу Цзе. Маюмі виглядала стурбованою чарівником, який затонув у морі, але не просила його порятунку. Захоплення Гу Цзе було її пріоритетом.

Коли вони вже майже наздогнали корабель Гу Ззе, несподівано почувся сигнал диспетчера.

— Капитан! Есмінець СШСА йде в нашому напрямку!

- Що? - Вирвався крик подиву у капітана. Від самого початку переслідування вони засікли на радарах есмінець СШС, що лежить неподалік кордону з територіальними водами. Це означало його зв'язок з поточною справою. Позиція есмінця була на межі, але ворожої дій він не підходив, тому не були вислані перехоплювачі.

І зараз він раптово прийшов в рух. Його курс показував, що вони або допоможуть з завоюванням корабля, або помішають цьому...

На містку почалася марнота. Радист намагався вийти на зв'язок з есмінцем.

◯ ✔

— Ціль досягла міжнародних вод.

- Малий вперед. - За командою капітана есмінець рушив. Курс на південному заході. Прямо по курсу — корабель Ґу Цзе, за яким слідує японський берегова охорона.

Есмінець армії СШСА наближався до корабля, який перевозив Гу Цзе. Канопус, який стояв на носі есмінця, обнажив свій японський меч і подивився в бік цього вантажного корабля.

◯ ✔

Гу Ззе, попавши на містик, звернув усіх членів екіпажу в маріонеток. Капітан і його команда майже не противилися, але це не означало, що процес перетворення на маріонеток відбувся миттєво. Поки Гу Ззе використовував своє закляття, корабель продовжував рухатися вперед без нагляду.

Отже, Гу Ззе помітив наближення есмінця лише за лічені хвилини до зіткнення.

- Зупиніть корабель!

- Повний назад.

У екіпажу на містку не було власної волі. Але накази вони виконували з усіма навичками і знаннями, які мали. За командою капітана, був даний задній хід, що гальмує корабель. Швидкість корабля поступово зменшилась і наближалася до нуля.

Есмінець став на їхньому шляху.

"Схоже, зіткнення вдалося уникнути", подумав Гу Цзе. Але наступного разу він впав у ступор, відчувши магію придушуючої сили.

◯ ✔

Канопус активував зброярний пристрій з "Молекулярним ділником". Його розташування проціджувалося на дисплеях. Це стало можливим завдяки жертві цивільного співробітника Джозефа Доу.

Командир першого загону Зор, другий номер після майора Енджі Сіріус, Майор Бенджамін Канопус включив максимальну потужність "Молекулярного ділителя" і атакував вантажний корабель з Гу Цзе.

◯ ✔

- Повний назад! — Патрульний човен також почав тормувати, щоб уникнути зіткнення з есмінцем.

Есмінець підійшов до вантажного судна з Гу Цзе. У цей момент Тацуя відчув заклик потужної магії. Ця магія покривала довгий, тонкий і плоский простір завдовжки близько 700 метрів. Винятково велика магічна область. Тип магії - метод інверсії міжмолекулярного зчеплення "Малекулярний дільник".

"Вони хочуть розрубати Гу Цзе разом з кораблем!?"

Після Молекулярного ділителя такої потужності не залишиться навіть трупа. Корабель буде затоплений. Вся робота Тацуї виявиться даремною. Тацуя подумав, що краще б він стир мета сьогодні вранці, якщо виходить така ж.

Тацуя вирішив застосувати розселення заклинання, щоб скасувати Молекулярний дільник. За звичкою він витягнув праву руку вперед. Цю руку схопив Якумо. Тацуя повернувся до нього. Якумо швидко похитав головою. У Тацуї на мить з’явилася нерішучість. У цей момент активувався Молекулярний дільник, і величезне лезо було опущено. Корабель Гу Цезе був легко розділений навпіл. У той же час зникла псионова мітка, яку Тацуя помістив у Гу Цзе.

Існування людини на ім'я Гу Ззе припинилося.

- Що... Зараз?

— Молекулярний делегатор... Здається? — Очамливо пробурмотали Мюми и Масаки.

Тацуя дивився на Якумо гострим поглядом. Але коли він побачив у відповідь такий же серйозний погляд, то почав думати про причину, чому той його зупинив.

Капітан кричав у мікрофон пристрою зв'язку. Відповідь від капітана есмінця прийшла спокійно. Він казав, що це піратський корабель, вони їх стежать вже давно. Так само було сказано, що це був неминучий вчинок тому що він намагався втекти і ігнорувати сигнал зупинки.

— Цей корабель скинув швидкість і майже зупинився!

— Цього не було видно з нашого корабля.

— Це було видно!

Якщо ви не погоджуєтеся, то відведіть скарги на дипломатичні канали.

Після цього есмінець вирушив на схід. Коли екіпаж висів, то міг лише проводити його очима.

Тацуя, Масакі та Маюмі з сумом і порожньотою в очах, спостерігали за виданим есмінцем, який вже порожній водною гладкістю, де глибоко тонув корабель з Ґу Цзе.

Глава 14

Загубивши свій мотоцикл, Тацуе довелося їхати додому машиною Якумо. Хоч громадський транспорт доступний 24 години на добу, у нього було з собою багато "нелегальних" речей, як зброю.

Якийсь час Тацуя мовчав, сидячи на задньому лівому сидінні. Якумо, який сидить поряд з ним, теж не намагався заговорити. На середині шляху Тацуя заговорив.

— Майстер, ви не спите?

— Не сплю. — Якумо, колишній в’язень з закритими очима, відкрив очі і повернувся обличчям до Тацуї. Тацуя продовжував дивитися вперед, а не на Якумо.

- Чому ви завадили?

- Ти намагався розвіяти Американську магію?

— Верно. — Голос Тацуї не був грубим. Його голос був таким же важким, як і відсутність.

— У свою чергу я хочу запитати, чому ти намагався зробити таку безглузду річ? — Якумо відповів на запитання Тацуї у формі питання. Зупинив безглуздий вчинок, значить.

— Тому що вбивати Гу Цзе потрібно було не раніше, ніж його представили як винуватого у теракті. Було б краще, щоб при цьому були присутні представники судових органів. Якби я зупинив Молекулярний дільник, ми б закінчили справу на краще сценарію.

Тацуя глибоко зітхнув з жалем.

— Але тепер навіть труп Гу Цзе неможливо отримати, і правда про терористичний акт було поховано в морській пучині.

— Чи це так важливо для вас? — Слова Якумо вразили Тацую. Він не встиг придумати відповідь, Якумо продовжив раніше.

- Припустимо, ти б відключив Молекулярний дільник, запущений другим номером Зорея Бенджаміна Канопуса.

Тацуя штовхнув очі, подивившись на Якумо. Причин для його подиву було відразу дві.

По-перше, чому в такому локальному інциденті діяв другий номер Зорю Бенджамін Канопус. Для Десяти головних Кланів, це безсумнівно, великий інцидент, але ця проблема нічим не впливає на національні інтереси СШСА. Чи це означає, що на тлі цього інциденту відбувалося щось абсолютно секретне для СШСА?

І по-друге, як Якумо дізнався про участь Канопуса? Звичайно, коли ми бачимо таку велику магію, то можемо припустити, що за нею стоїть хтось такий же рівень другого номера Зірки. Але тоді варто було говорити, що це "можливо Канопус". Просто дивлячись на цю магію, не можна з упевненістю сказати, що чарівник, який її викликав - Бенджамін Канопус. З самого початку його участь у програмі має бути добре відома.

Якумо повинен був помітити подив Тацуї, але не зреагував.

- Минулого року ти опирався головнокомандувачу Зірки, Енджі Сіріус. Американські солдати зрозуміють, що це ти відключив їх магію. Тепер ти вже не безіменний чарівник з невідомою родоводою. Ти був представлений як майбутній чоловік наступного розділу Йоцуби, віщунів. - Очі Якумо звузилися. З поступовим усвідомленням ситуації на Тацу почав збільшуватися тиск.

Ім’я Йоцуба, мабуть, набагато важче, ніж ти думаєш. Якщо б ти тоді "розклав" молекулярний дільник Канопуса, армія СШСА визнала би тебе ворогом. Як загрозу гегемонії СШСА, тебе б планували вбити. - З твердим поглядом в очі Тацуї, Якумо розповідав йому свої міркування.

- Крім того, Міюкі-кун теж би наражалася. Тоді ти про це подумав? Не думаю.

◯ ✔

Тацуя повернувся додому о другій годині ночі наступного дня. Всі вже повинні були спати. Думаючи так, Тацуя відключив систему безпеки зі свого термінала і безшумно зайшов у вхідні двері.

— Онии-сама, ласкаво просимо додому. — Мюкі очікувала, сидячи на колінах.

— Д-да. Я дома. — Тацуя випадково запнувся, не чекаючи привітання. Мюкі з усмішкою встала і поклонилася з витонченою елегантністю, від якої багато хто втратив би розум.

- Ти повинен бути втомився? Перш за все, як щодо ванни? Чи, може, ти хочеш їсти? Или...

Дякую. Спочатку дозволь мені прийняти ванну. Приготуйте легені закусок.

Мюкі навряд чи сказала б той пошматований жарт про "Ілі хочеш мене?", але Тацуя перервав її на півдорозі, відчувши тривожні ознаки.

- Як забажаєте. — Відповіла Мінами, яка піднялася в середині діалогу з М’юкі. На її обличчі було жалібний вираз, мабуть тому, що вона перешкоджала Мюкі закінчити своє вітання.

Не тільки ці двоє не спали.

— Тацуя-нісан, хороша робота.

- Тацуя-сан, ти повернувся дуже пізно.

З вітальні вийшли Фумія та Аяко, які залишилися сьогодні ночувати в будинку.

- Хлопці, чому ви всі не спите так пізно...?

На запитання Тацуї, який був здивований голосом, ця жінка гордо випила груди. Ну, насправді не вип'ятила, але Тацуя відчув таку атмосферу гордості.

- Як я можу спати, коли Оні-сама з такою ревністю виконує свій обов'язок ...

- Мюкі-онеесама вже розмовляє як молода дружина...

Але тим, хто почервонів від цуккомі Аяко був Фумія. Міюки просто усміхалась з радістю. Було марно говорити дівчатам "ідіте спати". Думаючи так, Тацуя пішов до ванної.

Поклавши бойовий одяг і зброю окремо від звичайного одягу, змивши бруд та кров, і вдягнувши треніровий костюм, Тацуя прийшов у їдальню. Міюки, Фумія та Аяко сиділи на стільцях за столом і Мінами стояли біля М’яса. Коли Тацуя сів, Мінами швидко принесла сандвічі. Враховуючи пізніше, Мінами принесла Тацуї трав'яного чаю і подивившись на "це підійде?", отримала від нього кивок: "вповні".

Тацуя глянув на трьох, що сиділи і дивились на нього.

- Місія провалена. — Зробивши ковток чаю і взявши в руку сандвіч, Тацуя сказав це трьом людям перед ним, точніше чотирим, якщо вважати Мінами.

Усі, крім Тацуї, затамували подих. Поки вони мовчали, Тацуя з'їв один сандвіч і прийнявся за другу.

— Эм, Онии-сама. Місія провалена, значить Гу Цзе ...?

Гу Ззе вдалося втекти, хотіла сказати Мюкі, але не змогла домовитись. Тацуя доїв сандвіч і повернувся до Мііки.

— Нет. Я підтвердив смерть Гу Цзе.

Почувши відповідь Тацуї, Міюкі розслабилася. Фумія та Аяко також замінили свої напружені обличчя на спокійні.

— Чи це означає, що опір був інтенсивним і вам довелося його вбити? Якщо так, то хіба це провал? Звичайно, взяти його живим було найкращим варіантом, але обидва-сами говорила, що їй "неважливо, живий або мертвий"...

— Ні, справа не в цьому. — Тацуя похитав головою і Мюкі запитала на нього. Фумія та Аяко здивовано переглянулися.

— Гу Цзе був убитий чарівником СШСА. Трупа не залишилося. Таким чином, не можна показати його світові і сказати "це був лідер терористів". Громадянські тепер не будуть знати хто це був, і не матимуть знати, живий він або мертвий.

Але лідер терористів був чарівником з колишнього Дахана, ім'я Гуззе, а ми знаємо, що він мертвий. Ну, хіба інцидент не дозволився?

На слова Аяко Тацуя також похитав головою.

— Не існує доказів, що Гу Цзе був лідером терористів. Ми знаємо це, але решту світу - ні. Навіть якщо ми зможемо довести, що Гу Цзе є головним злочинцем, якщо немає останків тіла, ми не можемо позбутися занепокоєння "можливо, він живий".

Аяко показала на обличчі вираз "ось воно що", а Фумія втупився на Тацу з непорозумінням. Тацуя змінив погляд на контрастних близнюків на М'юкі. Вона спочатку не зводила з нього очей.

Мета цієї місії полягала в тому, щоб показати світові, що терористичний інцидент був розв'язаний руками чарівників. Я вважаю, що це провал, тому що я залишив громадськість в стані занепокоєння.

У їдальні запанувала тиша. Тацуя допив чай і поставив чашку на стіл. Наче реагуючи на цей звук, вона заговорила до Мюкі.

— Навіть якщо люди світу стурбовані, я знаю, що справу було дозволено. Я також знаю, що проблема вирішена силою Они-сами. До того ж... — Мюки рішучо дивилася на Тацу. — Онии-сама благополучно повернувся додому. Для мене це найбільше щастя.

Мюки посміхнулася Тацуе. З усмішкою, яку не можна виразити метафорою, подібною до квітки чи коштовного каменю, з посмішкою, яке можна назвати тільки "гарною", Міякі заспокоїла Тацу:

— Онии-сама, хороша робота.

◯ ✔

Після цього Тацуя і Мюки розійшлися по своїх кімнатах. Мінами також, залишивши посуд на HAR, покинула їдальню.

Фумія та Аяко вирушили в кімнату, яку вони приготували. Вони були незадоволені тим, що фактично так і не знадобилися, бо Тацуя повернувся.

Ти ще не спиш? — Фумія вже майже заснув, як раптом Аяко заговорила.

- Не сплю. Що, ве-сан? Незважаючи на напруженість, голос Фумії був спокійний.

— Эм... Що, я не маю на увазі щось...

- Не можеш заснути? — Запитав Фумія з гіркою посмішкою. - До речі, ми давно так не спали.

Ці два чоловіки мали добрі стосунки з ранніми роками. Не прикидаючись, вони дійсно добре ладили. Навіть тепер, об обмінюючись виразними підколками, вони не мали зла.

Вони спали в одній кімнаті востаннє, коли ще вчилися у початковій школі. Але тепер вони були в такому віці, що було б брехнею сказати, ніби їм не соромно спати разом. Однак, ці двоє відчували себе так само як у дитячі роки, коли стать не мала значення.

— И правда. Коли мені сказали, що я буду спати в одній кімнаті з Фумією, я була дійсно незадоволена, але мені здається, ніби зараз я можу подякувати Тацю-сана за це.

Фумія посміхнувся.

- До речі, про Тацуе-ніяса. Велика рідкість побачити його таким розчарованим... Але завдяки М'юкі-сану, йому стало краще. Я дійсно так думаю. Правда, вони не як брат і сестра, а як молодий та наречена.

- Я не рівня їй... — Почувши слова Фумії, Аяко пробурмотила не своїм звичайним голосом пані, а голосом проста дівчина. - Фумія, ти теж помітив? Усмішка Міяки-онеесами. Я не зможу так само.

Якби ці слова були з заздрості, Фумія напевно вже підшукав би на сестрі. Але він вважав слова сестри щирими, і не думав, що тут доречно будь-які жарти.

— Мати гарне обличчя недостатньо... для такої усмішки. Коли Мюкі-онеесама хвалила Тацуя-сан, я відчула в її словах стільки красномовства, що вистачить на мільйон компліментів.

Аяко злегка зітхнула. Так тихо, щоб Фумія не почув. Але він не пропустив це зітхання.

- Тому я думаю, що Тацуя-сан також відчув цю енергію і йому вже краще.

Аяко замовкла. Але тиша тривала недовго, Фумія заговорив.

- Без сумніву, Міюкі-сан прекрасна, але я теж не кину.

- Я відчуваю похвалу, але не почуваюся краще.

— Це не комплімент. З об'єктивного погляду, несан прекрасна.

- ...Мені щось здається, що твоя думка завищена, це ти так мене заспокоюєш?

— Нет, нет. У четвертому класі також є багато хлопців, які хочуть познайомитися з неесаном.

- ...Знову ти про це? У такому випадку, я теж дещо скажу тобі, Ямі-тяна.

До вуха Аяко дійшло, як Фумія затримав дихання. Аяко посміхнулася і радісно продовжувала.

- Об'єктивно, Ямі-тян теж гарна дівчина? Адже ходять чутки, що це дівчинка, просто одягається як хлопчик.

- Я не "здечуся як хлопчик"!

Я не цікавлюся цим, але є такі дівчата, яким подобається історія про інтимні зв'язки між хлопцями, і я багато від них чула історії про Ямі-тян. Про тих, хто підійде для Фумії.

— Я теж таким не цікавлюся!

Фумія закричав і повернувся спиною до Аяко, схоже він втратив здатність розмірковувати здорово, так як забув, що шумить посеред ночі.

- На добраніч!

Фумія звернувся калачиком в ліжку. Посміючись, Аяко теж сказала: "На добраніч".

◯ ✔

Завершилася ніч, коли з'явилася місія по повінню Гу Цзе, прийшла світанок.

20 лютого 2097 року. Тацуя, Якумо та його учні відвідали дім родини Тіба для доставки тіла Тиби Тошіказу. Масакі, який знищив труп Інгаки "Розривом", сказав, що теж піде, але Якумо зупинив його, сказавши: "Ми йдемо розповісти обставини, а не вибачатися". Мюки вони сказали тільки, що треба піти завершити деякі справи після інциденту. Їй, а також Фумії, Аяко і Мінами було наказано не виходити з дому. У даний момент вони, напевно, грають у що-небудь. Або насолоджуються солодощами. Один хлопець, Фумія і три дівчата весело проводять час.

Тацуї цього ранку вже зв'язався з сімою Тіба. Тоді він коротко розповів їм про те, що сталося. Сім’я Тіба, зустрічаючи фургон з тілом Тошіказу, була пригнічена.

— Прийміть мої щирі співчуття. — Якумо, який вийшов з машини, висловив співчуття не як монах, а простою людиною.

- Вибачте за незручності. — Глибоко вклонившись, їх привітав Тіба Дзоїчіро, голова родини Тиби і батько Тошіказу. У свої 50 років він виглядав як гора м'язів, і його вік не відчувався. Звичайно, він був пригнічений втратою свого сина. Його тіло виглядало менше, ніж було насправді.

Учні Якумо винесли тіло Тошіказу. Обличчя було приховане, але жінка в чорному кімоно залилася сльозами, побачивши тіло. Якщо Тацуе не змінила пам'яті, це була старша сестра Тошіказу Санае.

Серед них були й інші знайомі Тацуї обличчя. Учні родини Тіба також плакали.

Молодший брат Тошіказу, "геній меча Тіби", Тиба Наоцугу, не був. Хоч і ходили чутки, що їхні відносини були не так хороші, але мабуть вони просто не показували це на людях. Схоже, його не було вдома через тренування або щось подібного.

У кінці натовпу Тацуя помітив Еріку. Чесно кажучи, її зараз він хотів побачити в останню чергу, але не міг відвернути очей. Адже сьогодні він приїхав сюди, щоб поговорити саме з нею.

— Будь ласка, заходьте. — Дзоїтро привів за собою учнів Якумо, які несли ноші з тілом Тошиказу. Якумо і Тацуя пішли за ними до головної будівлі.

Тіло було доставлено в кімнату Тошіказу. Зараз воно лежало на футоні. Його кімната була несподівано акуратною для чоловіка. Ні, це вираз трохи недоречний. Стола, шафа, стоянка з однією катаною. Більше нічого в кімнаті на шість татами не було.

Якумо та його учні не робили нічого релігійного, як - от читання сутр. Панихіду проведуть члени родини Тіба. Перш за все, учнів Якумо не допустили в головний будинок. Вони залишилися чекати в фургоні.

Якумо і Тацуя зустрілися з Дзйоічіро у вітальні. Вони сиділи на подушках для сидіння. Якумо і Тацуя не мали з цим проблем, але для звичайних людей у наш час порядок цієї сім’ї був би болісним.

- Ще раз прошу вибачення за ваші клопоти. Я хотів би знову вибачитися і ще раз подякувати вам.

Дзйоічіро поклав руки на підлогу і вклонився до підлоги. Те саме зробила Еріка, яка сиділа поряд. Вона була єдиною, хто ще був у цьому місці на стороні сім'ї Тіба. Тацуя і Якумо знали, що Дзйоічіро — вдівець. Відсутність Наоцугу вже була підтверджена. Санае залишилася в кімнаті Тошіказу. Мабуть, оплакує. Це контрастувало з Ерікою, яка жодного разу не пропустила слізки.

Еріка була одягнена в форму Першої школи. Контраст із Санае був і в зовнішності. Хоча шкільна форма була формальним одягом, зелений колір піджака і білий колір одягу не підходили атмосфері трауру. Тацуя, до речі, теж був у чорному костюмі.

- Оскільки так сталося, що ми були свідками останнього моменту життя вашого сина за досить особливих обставин, я думаю, Тіба-сама повинен почути пояснення. Тому ми вас і потурбували.

Після слів Якумо, Дзоїчіро знову вклонився, цього разу злегка.

- Добре чи погане, будь ласка розкажіть нам все. Чесно кажучи, я страшенно здивований.

— Не все так просто, як ви могли здогадатися.

Якумо сказав це як передмова, і почав пояснювати, що сталося з Тібою Тошіказу.

Він був захоплений чарівником стародавньої магії з колишнього Дахана, якого вважали головним злочинцем у терористичному акті в Хаконі, і став презирливим до марионетаку. Вчора ввечері Тошіказу атакував команду переслідування під час переслідувань підозрюваного. Він боровся з Тацуєю, який був членом команди переслідування і був убитий. Він вже був мертвий, борючись з Татією.

- Нічю я виконав обряд для ростіння духів, тому я думаю, вплив злих сил не залишилося.

Коли Якумо закінчив пояснювати, Дзоїчіро закрив очі. Було видно, що його кулак на коліні тремтить.

- ...За це ми перед вами в неоплатному боргу. — Дзоїчіро нарешті відкрив очі, Тацуя та інші вже не бачили в ньому ознак тремтіння.

Коли розмова закінчилась, Якумо та його учні дали чай. Дзоїчіро спробував поговорити з Татцією, але Еріка спочатку відвела Тацую в додзьо. Дзоїчіро не сварив доньку за нешанобливу поведінку. Сам Тацуя був переконаний, що це було тому що він хоче, щоб хтось поговорив з Ерікою.

Додзьо був порожній. З Тошіказу сталося таке. Звичайно, що практика буде скасовано. Еріка поїхала в центр додзьо і сіла прямо на підлогу. Тацуя сів навпроти неї.

- Дуже дякую за повернення мого старшого брата. — Еріка раптово опустила голову. І перш ніж Тацуя щось сказала, підняла обличчя і подивилася йому в очі.

— Я хочу, щоб ти розповів мені.

Формулювання як завжди. Але добрий голос відрізнявся від звичайного.

- Ви впіймали чарівника, який зробив дурного брата куклой?

Гнів заглушувався спробами говорити щось на кшталт "глупий брат". Це було тим, що підкреслювало її смуток.

- Він мертвий. Але ми не змогли отримати труп.

— Ось як...

Еріка стиснула зуби. Тацуя б не здивувався, якби зараз почув скрегіт зубів.

- Тоді... — Еріка пригнічувала біль, видала з себе слова. - Супротивником для помсти стане Тацуя-кун.

— Зрозуміло. — Нелогічне фальшиве звинувачення Еріки Тацуя прийняв з розумінням. Врешті-решт, останній удар Тібе Тошіказу спричинив саме Тацуя, тому він був згоден у певній мірі. Від кивка Тацуї Еріка тільки ще більше засмутилася.

- Магія Тацуї-куна не допомогла б?

Еріка знала про компенсацію, яку Тацуя відчуває при "Знові". Знала, що нелегко попросити Тацову справитися з такою напругою. Зрозуміла, що Тошіказа заплатив ціну за свої помилки у своєму житті. Але все одно вона попросила це.

- Я не можу повернути мертвих. — Голос Тацуї був зворушливий. У ньому не було абсолютно ніякого почуття провини. Тацуя не міг відчувати себе винним. Це була причина. Однак Еріка не могла стримати гніву, коли з’явилася жорстока ситуація Тацуї.

- ...Шиба Тацуя! Бийся зі мною!

Еріка піднялася на одне коліно. Наступного разу Тацуя вдарив ногою з розвороту. Еріку відкинуло до протилежної стіни.

Еріка встала, притулившись рукою до стіни, взяла дерев’яний меч і послала його у центр ддзьо. Тацуя дивився на Еріка в природному позі, опустивши руки. Еріка націлила меч прямо в його очі. Наче той, хто чекав на це, Татцюя почав йти. Для Еріки його темп і швидкість не викликали занепокоєння.

— Йяаа! — Еріка замахнулася дерев’яним мечем вгору. Тацуя не зупинявся. Еріка почала удар вниз. Удар був сильний, але не мав звичайної різкості. Тацуя схопив опущений мечем однією рукою. Тацуя простягнув руку вздовж вісі свого тіла, і він зміг з силою взяти на себе меч. Еріка відпустила меч. Переходячи по підлозі і вставши на одне коліно, вона побачила кінчик дерев’яного меча навпроти своїх очей. Тацуя направив на Еріку відобраний у неї меч.

— Я... Програла. « Сльози переповнили очі Ерікі, яка визнала поразку. Поклавши руки на підлогу, вона ридала, опустивши обличчя вниз.

Тацуя стояв поруч з нею, поки вона не перестала плакати. Тим часом, з якоїсь причини, ніхто не перервав їх.

- ...Перед ним плаче дівчина, постараюся дати хустку.

Тацуя з гіркою посмішкою простягнув Еріку хустку.

- Можеш не повертати.

Дякую! - Еріка витерла сльози отриманим від Тацуї хустком, шмигнула носом, і пробирала ще раз очі, але вже рукавом піджака.

- Що ти робиш? Якби це був справжній меч, тобі б відрізало руку.

Еріка раптом почала скаржитися. Але Тацуя невтомливо відповів.

— Це дерев'яний меч.

Тацуя гірко посміхнувся, подивившись на дерев’яний меч, який він кинув після війни.

- *всхлип* ... І що це за раптовий пінок?

- Бой вже почався.

— *всхлифи, звук ридання*...

Еріка загорілася у відчаї. Зазвичай дівчина поводиться так само.

Витеривши сльози, подивившись заплаканими очима на Тацую, вона запитала.

—...Тацуя-кун. Дурний брат був сильним?

— Да. Навіть стаючи маріонеткою, він був сильним.

— Ось як... Отримати похвалу від Тацуї-куна... Нерозумний брат має велику честь мати такі прощальні слова.

Сказавши це, Еріка відвернулась. Тацуя не вибачався за опір їй в поєдинці. Адже він не відчував провини за те, що сталося.

◯ ✔

Попрощаючись з Дзоїчіро та учнями, і залишив дім сім'ї Тіба Якумо із гіркою посмішкою на обличчі, заговорив до Тацуей, який сидів поруч з ним у фургоні.

- А я думав, що ти вийдеш з червоним відбитком на обличчі.

- Еріку б не переконалося, якби я піддавався.

— Зрозуміло. У дівчини військова справа в крові.

Злісно посміявшись, Якумо запитав Тацую, що той робитиме сьогодні.

— Коли я повернуся додому, то збираюсь вислати детальний звіт у головний дім сім’ї.

— Так порожньо? Чому не подзвонити?

— Да. Насправді, я думаю, що мене будуть лаяти.

- Не думаю, що тебе будуть лаяти...

Якумо отримав від Тодо Аоби, спонсора Йоцуби, завдання "приглядати за Шибой Татцвей, щоб він не перестарався". В рамках цього завдання він вчора зупинив Тацую, щоб СШСА не націлилися на нього і Міїки. Цей результат відповідав намірам спонсора, не було потреби відчувати себе винним.

Однак Тацуя про це не знає. Так само, як і не знає про існування спонсора Тодо Аоба. Навіть обличчя не знає. Якумо не міг розповісти про це і говорив з невеликим відривом.

- Насправді, я теж думаю що моя тітка не дуже переживає. Але в таких справах дуже важливі формальності.

— Тобто, тобі потрібно лише особисто вибачитися? Проста формальність? Важкі зараз у тебе часи.

Тацуя показав гірку посмішку, нічого не сказавши. Почувши від Якумо про тяжкі часи, він подумав, що іронія була в тому, щоб створити їх.

- Хіба тобі не потрібно відрахуватися перед Казам-Куном?

« Сьогодні найліпше поїхати в головний будинок, а до нього можна зайти завтра.

— Ясно. Удачі.

Решту шляху не було жодних конкретних розмов, і зрештою Тацову висадили перед його будинком.

◯ ✔

Тацуя сказав Якумо, що поїде в головний будинок, але справжній пункт його призначення тепер був філіалом Канто Магічної асоціації у Йокогамі. Він подзвонив у головний будинок призначити зустріч Майї, але йому було сказано їхати до філіалу, оскільки вона була там.

Тацуя залишив Мінами вдома на випадок прийому дзвінків і повідомлень, і поїхав до Башне Холма Затока з Міямі, Фумію та Аяко. Спочатку він не хотів брати з собою цих трьох, але після наполегливих умовок дівчат (в основному М’юкі) його змусили здатися.

Четверо новоприбулих до філіалу Канто Магічної Асоціації увійшли в розкішну вітальню. Мабуть, після цього тут відбудеться черговий збір конференції головних кланів, тому що у філіалі також були присутні Коіті, Кацуто і Шіппо Такумі, але схоже Майя отримала цю кімнату за правилом "дами вперед".

— Ара, вы все тут. Ласкаво просимо. — Майя возьмала четвірку з Тацуей на чолі. Вона сиділа на дивані, а позаду неї, як зазвичай стояв Гаяма.

Перед тим як сісти, Тацуя глибоко вклонився перед Майєю.

— Хаха-уе. — Тацуя говорив у вигаданій для нього легенді, бо розумів, що вони є в магічних асоціаціях - громадському місці. - Вибачте, що ця справа провалилася.

Майя прийняла вибачення Тацуї з посмішкою.

- Я чула про те, що трапилося вчора ввечері. Я думаю, що вибору не було, тому Тацуя-сан не повинен турбуватися про це.

— Дякую вам.

Тацуя вклонився, думаючи, що це кінець... Але це справді важкий час для нього.

- Не зміг отримати тіло Гу Цзе, який сором... Він хоч би точно мертвий?

— Да.

Спочатку сказавши, що не потрібно турбуватися і вибачивши, Що Майя тепер хоче цим сказати? Тацуя обережно кивнув.

- Як ти підтвердив смерть Гу Цзе? Тому що можуть бути проблеми з деякими людьми пізніше, я б хотіла знати про це напевно.

Він особливо і не хотів зберігати це в таємниці.

- Я прочитав урок з того, що не міг відстежити Кімон Тонко Чжоу Гунцзіня і розробив магію стеження.

- Тоді чому ти не шукав його до вчорашнього дня?

Можливо, Майя думає, що він вийшов з-під контролю. Тацуї проковтнула така думка.

- Умови використання цієї магії були обмежені, і вчора я зміг застосувати її для місії.

Він розумів, що до вчорашнього дня працював через рукаву. Але це тому, що є важливіші завдання. Оскільки Тацуя вважав, що це правильно, то не мав провини в голосі.

- Умови? Які саме?

Але він не міг відповісти на це запитання. Сказати "я не міг використовувати, поки не обйняв Міюки" навіть Тацуї здавалося виходом за рамки здорового глузду.

- ...це пов'язано з почуттями, тому важко пояснити.

Тацуя розумів, що його підозрюють. Тому він відповів поверховими словами.

— Ара, як незвично. Добре, добре. Раз ти так говориш.

Майя радісно розсміялася. Її погляд вловив Міякі, що стояла позаду Тацуї з почервонілим обличчям. Це обличчя Мюкі, мабуть, і видало Майї, що приховує Тацуя.

— Хочу запитати ще одну річ.

- Що саме?

До цього часу Майї дуже подобалося так гратися з Тацуєю. Але тепер її усмішка немов лезо, що лікується.

- Тіба Тошіказу був настільки сильний?

- В якому сенсі "настільки"? Він справді був грізним противником.

— Не розумію. Ворог не мав нічого, крім зброї ближнього бою, до того ж його пристрій було для нього невідповідним і він не зміг показати справжні можливості. То чому ж Тацуя-сан коштував на нього так багато часу?

Тацуя відчув холодний піт на спині. Звичайно, у той момент він не відчував ніжного співчуття до Тошікаса і міг застрілити його раніше. Але він не марнував часу, якщо це було недоречно. Важко заперечити те, що він витрачав час на місію — наздогнати Гу Цзе.

- В тіло Тіби Тошіказу була встановлена магія Гу Цзе, яка дозволяє тимчасово збільшити магічну силу хоча він і не встиг довести її повністю. Це моя здогадка, але я думаю, що не помиляюся.

Тацуя трохи змінив свої слова, намагаючись звести себе.

— Час від часу збільшує магічну силу? — Очі Майї стали гострими. - "Усилитель магії" Безголового дракона був розроблений на основі техніки маніпулювання трупами Гу Цзе ... Можливо, тут була застосована техніка такого ж роду.

Тацуя усвідомив свою помилку, але вже було запізно.

- Я думаю, що все інакше. Не схоже, що там було потрібно зовнішній пристрій.

- Тоді що, по-твоєму, це було?

- Якщо припустити, що життєва енергія існує, то я вважаю, ця магія витягує її, вбиваючи об'єкт і перетворює його назад у тіло, перетворюючи на рушійну силу, яка керує псіонами.

— Життєдайна енергія... Це цікаво. Значить, магія була імплантована в серце трупа? Тому Тацуя-сан стёр серце Тиби Тошиказу?

- ...Ви абсолютно праві, прошу вибачення за незручності.

- Так значить в Камакурі цю магію не бачили тому, що Тацуя-сан з самого початку ствер серця Генераторів?

— Можливо, так.

Тацуя не звернув на це уваги, але тепер, коли йому сказали, що так і було.

- "Усилитель магії" отримують шляхом обробки мозку. Тацуя-сан зіткнувся з технікою збільшення магічної сили, яка використовує серце в якості середовища. Поки ми, вивчаючи магію, дивилися на розум, схоже, що ключ до глибшого її розуміння виявився захований в тілі...

Очі Майї засяяли таємничим світлом. Це були очі шаленого вченого. Тягар у думках молився про прощення за майбутні експерименти на людях.

Невідомо, чи були почуті молитви, або Тацуя зовні якось видав свої почуття, але незабаром Майя повернулася до здорового глузду.

— Ах, простите. Я і не помітила. Тацуя-сан, Міюки-сане, Фуміє-Пан, Аяко-сама, будь ласка, сідайте.

Майя наказала четвертим гостям сісти, і, не озираючись, заговорила з Гаамою.

- Хаяма-сан, будь ласка, чаю для Тацуї-сана та інших.

- Як забажаєте. — Хаяма, який до цих пір стояв як статуя, ласкаво відповів і трохи вклонився.

Під час допиту Тацуї Майя, троє інших гостей стояли як вкопані і намагалися не дихати. Коли напруження між тими двома згасло, Міякі та інші відчули себе комфортнішими за чашкою чаю, який подав Гаяма. Але все ще було занадто рано йти.

- Ви, напевно, помітили, але після цього у нас буде онлайн-стріч в рамках конференції головних кланів.

У цьому не було нічого дивного. Не тільки Тацуя, але й інші троє. Конференція головних кланів, що проводилась "онлайн", означала, ніби члени Десяти ключових Клановських філіалів встановлюють прямі лінії зв'язку з філіалом своїх основних будинків.

Головні будинки сімей Ітідзьо і Футацугі знаходяться недалеко від філіалу Канто, але це не можна сказати про Тохоку, Сіікоку та Кюсю, проте там також є відділи, які можна використовувати для онлайн-конференцій. Присутність Коіті та Кацуто можна пояснити вчорашньою операцією, але оскільки Шіппо Такумі прийшов, то це не може бути нічим окрім збору в рамках Конференція головних кланів.

- Залишився тільки Мізуя-доно, як тільки він прибуде ми відразу почнемо.

— Окрім Гу Цзе, будуть обговорюватися якісь інші питання?

На питання Тацуї, Майя ділово зітхнула.

— Антимагічний рух зайшло надто далеко. До цих пір ми їх не чіпали, тому що вони не зайшли так далеко, щоб атакувати чарівників...

Майя кинула погляд на Тацую.

- Екстремісти з організації "Бланшу", люди які повинні ненавидіти магію, атакували чарівників за допомогою магії... Незнані люди подумають, що це внутрішні конфлікти між чарівниками. Від такого широкого публічного резонансу, позиція нас, чарівників в суспільстві, стає все гірше і гірша.

Тацуї захотіли застонити. Поза всяким сумнівом, Майя говорила про залишок Егаліта, яких Тацуя побив позавчора. Той чоловік не був чарівником, він був просто використаний як точка заклику магії. Але неможливо було це довести. Навіть пояснити майже неможливо.

Після смерті Гу Цзе терористичний інцидент Гаконе закінчився.

Але насіння злоби, яке він розпорошив, напевно розцвіло і мало дати новий плід.

Глава 15

- На цьому все по терористичному інциденту в Хаконі. Я вважаю, що армії потрібно більш серйозно реагувати на те, щоб ми дозволили військам СШСА легко втручатися в наші внутрішні справи.

- ... Це думка Десяти головних Кланов?

— Нет. Це мої міркування, підполковник.

- Зрозумів. Я згоден з думкою особливого офіцера. Я поговорю з бригадним генералом.

- Так. Тоді, вибачте.

Відправивши свого підлеглого, особливого офіцера Оогуро Рую, секретного чарівника Стратегічного Класу, командир віддельного магічні пристрої обладнаного батальона бригади 1-0-1 підводник Казама Харунобу сів, закривши очі і схрестив пальці перед обличчям.

Тацуя сьогодні замість школи відвідав штаб-квартиру Віддельного магічного батальйону, щоб повідомити про подробиці смерті ватажка терористів ... про цей провал... Він також вирішив повідомити про своє використання засікованої військової магії в інциденті при нападі на лікарню у замку. Казама був вдячний за цю промову, хоч захоплення терористів і не є обов'язком армії.

Цей інцидент не був військовим завданням для Тацуї. Але не можна сказати, що індивідуальний магічні обладнаний батальйон ніяк не був пов'язаний з цим інцидентом. Люди Казами таємно брали участь у поліцейських розслідуваннях, щоб знайти і ліквідувати іноземні елементи в країні. Вони також знали про втручання армії СШСА. Отже, боротьба Тацуї з солдатами СШСА в Замі спостерігалася і контролювалася. Хоча регулярні сили СШ були втягнені тільки тоді, вони вважали, що далі було використано нелегальні загони.

Якби окремі батальйони допомагали в розслідуванні Тацуї, терористичний інцидент Хаконе міг би бути вирішений раніше. Не даючи Ґу Цзе втекти в море, і принаймні було б більша ймовірність отримати труп.

Крім того, не потрібно було б пожертвувати двома талановитими поліцейськими.

Казами не виявляли пихатості. Все це вже сталося, ніяких "якщо". Насправді Казама і його люди не приймали активної участі в розв'язанні інциденту, глава терористів був похований у морській гарматі чарівником зі СШСА, а поліцейський Тіба Тошіказу та його помічник були мертві. Стали жертвами мерзенної магії, яка принижувала померлих.

Казама розумів, що не може звинувачувати себе в трагедії інспектора Тіби і лейтенанта Інгакі. Адже саме люди Казами послали цих двох у пастку в чарівнику-куккільнику (маніпуляцію трупами).

Але це теж припущення.

Справа в тому, що розслідування і так вже майже знайшов місце використання погані магії. Але Казама був не проти трохи допомогти. Лейтенант Фуджібаяші зв'язалася тільки з інспектором Тібою, тому що вони не хотіли активного втручання в розслідування.

◯ ✔

Старший лейтенант Фудзібаяші була в шоці. Це приголомшило її. Від Казами вона отримала завдання документувати усний запис спеціального офіцера Оогуро про терористичний інцидент в Хаконі. Диктовка особливого офіцера Оогуро, простіше кажучи Тацуї, була логічно і добре організована, і цілком ймовірно, звіт буде готовий, якщо просто пропустити запис через програму розпізнавання мови. Це стало єдиною складністю в її роботі і вона могла виконати цю роботу дуже швидко.

Але вона все ще була не в змозі набирати текст. На даний момент вона вже прослухала всю промову повністю, і шкодувала, що зробила це. Якщо ви завантажуєте доповідь в програму ОРС кусками, програма зробить це без її участі.

Вона не наважувалася знову прослухати запис. Не було відваги знову слухати. Навіть без цього голос Тацуї не виходив з її вух.

"Після того, як інспектор Тіба був убитий Гу Цзе, він був перетворений на маріонетку і бився зі мною"

"Пречеться, що інспектор Тіба був захоплений і убитий в будинку користувача стародавньої магії Оумі Казукіє, який став спільником Гу Цзе"

Фудзіяші пам'ятала ім"я Оумі Казукіо. Тепер вона ніколи його не забуде. Це вона відправила інспектора Тібу Тошіказу в будинок Оумі. Ідею генерала Саеки було, використовуючи розслідування терористичної атаки в Хаконі, скеровувати поліцію на пошуки можливих співучасників шляхом перевірки потенційних зв'язків з інститутом розвитку магії Кунлуньфанг із колишнього Дахану.

Отримавши інструкції Сакі через Казаму, Фуджібаяші розповсюдила списки підозрюваних за допомогою торговців інформацією. Звичайно, це був збіг обставин, коли Тіба Тошіказу потрапив до одного з таких інформаторів. Фуджібаяші не заманювала його. Вона йому просто сказала, що "за чутками, Оумі Казукіє пов'язаний з чарівниками Дахана". Це відповідальність Тошіказу, що він не був обережним. Це вона теж знала.

Непереконливість Фуджібаяші була заснована на наявності особистого спілкування між нею та Тошиказу.

Восени 2095 року, під час Йокогамського інциденту Фуджібаяші разом з Тошиказу воювали проти завойовників Великого Азіатського Альянса, що проникли в південний Канто. Зрештою вони зупинили вторгнення і забрали в полон багатьох противників. Фуджібаяші і Тошиказу відзначали це, випиваючи разом. До того ж вони випадково зустрічалися під час нічних розслідувань.

Пам'ять про це досі сиділа в кутку її свідомості. Забуті до недавнього часу, ці спогади раптово стали яскравими. Фуджібаяші і Тошиказу не були коханцями. Не було жодного зв'язку, як у чоловіка з жінкою. Якщо говорити об'єктивно, це було лише 2-3 зустрічі по роботі. Такі стосунки можна було назвати трохи ближчими, ніж будь - які інші.

"Так воно і є"Подумала Фудзіяші. Тошіказу не знав, що її підвищили до старшого лейтенанта. Зрештою він навіть не цікавився стосунками, або прикидався таким.

Думаючи таким чином, вона не усвідомлювала, що все ще не змирилася з цим.

Фуджібаяші була розумна, але мала дуже мало досвіду в любові.

Заради престижу давньої магії, для неї, доньки сім'ї Фуджібаяші, її батьки призначили нареченого. Він був її другом дитинства і заручення була ще до того, як вони пішли в середню школу. Вона ставилася до цього серйозно і не звертала уваги на інших хлопців, тому що у неї був наречений. Але сам друг дитинства був для неї як сім'я, вона не відчувала закоханості в нього. Проте вона знала, що з цією людиною у неї скоро буде своя сім'я.

Хоча наречений був лагідним, він вступив до Академії оборони і приєднався до JSDF. Фуджібаяші не зупинила його. Будучи шанобливими чарівниками, вони мали такі життєві цінності, які допомагали нації — найвищу користь. У той момент все було на рівні жарти "ну, якщо не сподобається - піду".

Наречений вибрав навчання на технічного офіцера, тому ніколи не виходив на фронт. Його спеціальністю була система магічного пошуку. Він отримав своє перше призначення на Окінаві. Він помер там.

2092 рік, Великий Азіатський Альянс почав раптове вторгнення на Окінаву. Весілля планувалося провести через 3 місяці. Фуджібаяші шкодувала, що не відмовляла його бути військовим. Важко пояснити психологічно, чому вона покинула кар’єру дослідника і приєдналася до армії. Чи хотіла вона помститися ворогу, який забрав у неї нареченого? Чи вважала себе зобов'язаною продовжити його справу? Я хотіла заспокоїти себе, поставивши на місце нареченого? Чи хотіла зсередини помститися самій армії, яка забрала нареченого?

У будь - якому разі Фуджібаяші не могла забути померлого нареченого. З того часу вона кілька разів намагалася зустрічатися з чоловіками, але не продовжувала цього. Протягом останніх декількох років батьки намагалися влаштувати їй нові свати, але вона відмовлялася посилатись на роботу у військових місіях.

Хоча в армії були переважно чоловіки, до неї ніхто не підходив з бажанням познайомитися, тому що вона занадто хороша і талановита для них.

Але Тіба Тошіказу не показував страху перед її престижним родом, і не боявся її здібностей. Вона вже давно не почувалася такою. Можливо, це було вперше після смерті нареченого.

"Ах, так от чому?" — Подумала Фудзибаяші. Вона нарешті зрозуміла. Ось чому вона так засмучена.

Перший звіт про смерть Тошіказу був отриманий ще вчора. У той момент вона була спокійна, ще не усвідомлюючи, що він дійсно помер. Так само було, коли їй вперше повідомили про смерть нареченого. Коли вона побачила його фотографію у списку померлих, то відчула смерть нареченого на похороні. Коли Тацуї почули звіт про смерть Тошіказу, вона подумала, що зрештою зрозуміла його смерть.

Це сильний шок. Це приводить розум у безлад.

"Вічно я спізнююся"Подумала Фудзіяші. Вона спізнилася зупинити нареченого ставати військовим. Вона спізнилася зупинити Тібу Тошіказу йти до Оумі Казукіє.

"Я помічаю свої почуття тільки під час жалоби з партнером"

"Все-таки я любила свого нареченого"

"До Тібе Тошіказу теж були тільки теплі почуття".

Фуджібаяші дуже зітхнула. Не було сліз. Не було жалю, але тільки жаль.

Фуджібаяші вирушила до терміналу і почала робити звіт.

Щоденник зміни шкіл Ітідзьо Масакі

10 лютого 2097 року (в неділю)

Зараз я пишу цей щоденник в Токіо. Я не в готелі, а у власному домі сім'ї Ітідзьо. Цей будинок в Токіо збудував мій батько з невідомої мені причини більше десяти років тому, можливо, щоб відповідати рівня Десяти головних Кланов. У той час я дитячим розумом думав, що "це ж даремна затія", а тепер я зрозумів це напевно. Він рідко використовується. Перш за все, в Токіо я можу дозволити собі одноденну подорож. У Токіо рідко буває завдання тривалістю більше одного дня, щоб була потрібна новачка.

Тим більше, після інциденту з вторгненням в Садо п'ять років тому, мій батько дійсно перестав мати справи у цьому напрямку. Нещодавно батько і мати зовсім не залишають дім разом. Якщо батько їде в Токіо сам, то готель буде набагато зручніше. Я думаю, що міри безпеки за підтримки Магічної асоціації цілком достатньо.

Тому я серйозно запропонував батькові продати будинок у Токіо. Він відповів: "Продаж займе багато часу і сил, тому що є необхідні речі які треба вивезти або утилізувати". Це правда, що швидко вирішити питання не вдасться.

Але я теж не знаю, що станеться в майбутньому. У цьому будинку в Токіо я буду жити деякий час. Але я не жалію, що житиму в Токіо. Це може бути безпринципно, якщо взяти до уваги причину приїзду сюди, але я трохи схвильований. Виконуючи завдання сім'ї Ітідзьо з Десяти головних Кланов, я житиму один якийсь час. Завдання полягає в поїміці відповідальних за підлий терористичний акт.

5-го числа цього місяця стався інцидент з бомбовим тероризмом у готелі в Хаконі, де проходила Конференція головних Кланів. Жертви цього інциденту склали 22 загиблих і 34 поранених. Цілі, очевидно, були головні клани, але тільки звичайні люди постраждали. Злочинець ніколи не повинен піти. Навіть якби мені нічого не наказали, я б не міг сидіти склавши руки. Я вдячний за те, що поставили завдання знайти головного злочинця і для мене велика честь бути обраним рішенням Конференції головних Кланов. Я не збираюся затягувати виконання своїх обов'язків. Місія була мені доручена саме в той день, але зараз я, нарешті, можу почати. Донині вони вважали таку важливу річ неприйнятною. Так що тут я буду чесний. Я ніколи не показую марноти перед іншими.

Я повинен ходити до першої школи з завтрашнього дня. Це вийшло завдяки просьбі директора Маеди до директора Першої школи. Я буду ходити в ту ж школу, що і вона, Я проводитиму з нею час. Навіть якщо це всього на місяць, я не можу стримати свою нетерплячість.

11 лютого 2097 року (понеділка)

Хіба це не сон? Я потрапив з її в один клас!

Треба заспокоїтися. Заспокойся, я.

Итак. Сьогодні був перший день у Першій школі. Мене не перевели, це були деякі складні обставини, і для мене зробили особливий виняток. Мій батько спочатку хотів попросити директора Маеду дати мені можливість не бути в школі протягом періоду місії, щоб це не вважалося як прогулянки. Оскільки гіпотетична ділянка пошуку розташована від південної частини Канто до району Ідзу, я не зможу ходити в Третью школу. Не можна сказати, що займе це 1-2 дні або ж триватиме 1,2 тижні.

Фактично, мій батько пішов попросити директора. Але це не так. І це цілком нормально. По-перше, Десять головних Кланов не є державним установом. Тому, звичайно, вирішення конференції не є офіційною справою. У такому випадку все, на що можна розраховувати - це рахувати ці дні канікулами.

Але директор, схоже, не хотіла визнавати навіть це. Директор Маеда не просто жалюгідний чоловік. Це здається зухвалим, але хоч для нас, учнів третьої школи, директор - сама строгість, проте ми знаємо, що вона м'яка і добра людина. Це дійсно може бути незручно, коли вона ставиться до учнів як до новобранців у армії. Навіть для звичайних учнів, які не можуть отримати достатній практичного досвіду через брак вчителів, вона складає керівництво з правильної самопідготовки. Але цього разу вона зламала систему. Не думаю, що це має відношення до Десяти головних Кланам, або її дружби з моїм батьком. Здається, що директор Маяда зрозуміла важливість роботи, яку я отримав, але чому керівник Момояма погодився?

Особливої винятки мені дозволили з Першої школи отримувати доступ до освітнього матеріалу третьої школи.

Замість вчителів, які повільно навчають всього, технологія навчання через термінали дозволяє знаходитися в будь-якому місці і отримувати освіту з усякою швидкістю. Але, звичайно, навіть в моєму власному темпі є межа. Для кожного предмета навчання встановлені річні точки, які потрібно досягти. Інакше ви посередність.

Також у магічній школі магію використовують на окремих терміналах.

Виключаючи практику, учні не можуть вчитися взагалі не ходити до школи. В принципі. Проблема полягає в тому, що знання про магію включають у себе секретну інформацію. Матеріали, які учні приносять додому для виконання своїх завдань, також обмежені у виході і не можуть бути експортовані в мережу. Одного разу Джордж спробував обійти цей захист, але був відразу ж спійманий і ми отримали серйозну заяву, так що ця охорона вища за рівень школярів. Це все тому, що директор Маеда організувала завуальовану мережу між школою та магією. Кожна школа обмінюється з університетом даних, який закритий для доступу ззовні. За допомогою цього механізму можна також побачити літературу магічного університету з чаклунської школи.

Директор Маеда зв'язалася з директором Момоаму і домовилася про доступ долекційного сервера третьої школи через магічний університет, щоб отримати доступу до нього з термінала Першої школи. Таким чином стало можливо отримати уроки третьої школи з Першої.

Практика в школі відрізняється, тому мої практичні заняття перенесли на весняні канікули. Канікули зникли, ну, нічого не поробиш. Особливе становище вимагає особливих жертв.

До речі, Момояма-сенсей був дуже люб'язним і дав мені право відвідувати практичні заняття першої школи. Це не є вченим, але з'являється рідкісна можливість вивчити інші школи. Момояма-сенсей, а також директор Маеда, я не знаю, як вас віддячити.

Отже, я не був переведений в першу школу, е-е, ну назвем це "часове зарахування"? Або "зміна школи", ех, як же все це потурбоване. Мені вже потрібно відмішуватися в власному щоденнику?

Вранці, коли я прийшов представитися в вчительську, заступника особисто відвів мене до кабінету директора. Потім він відвів мене в клас. Пізніше я почув, що вчителі не мають ранкового збору у першій школі. Хоча на звичайному курсі третьої школи вчителі також не мають ранкових зборів, кожен ранок у школі є дуже активним часом. Навіть якщо це подібні школи магії, на такому рівні можна бачити відмінності.

Мене відвели в клас 2А. Я був здивований: там була вона.

Шіба Мііки-сан.

Невідразна, розумна і талановита, нещодавно оголошена наступним головою родини Йоцуба,

Моя Богиня.

Мої приятелі з третьої школи будуть сміятися, якщо я скажу це, але я дійсно знаю їїІ я думаю, що вона Богиня, яка спустилася на землю помилково. Красуня? Хоч я і сказав це сам, але чи можна описати її Так буденними словами? Якби у мене був більш поетичний талант, я б віддав все життя і присвятив себе написанню ідеальних для неї слів. Ну що за дурень. Так би сказали ті, хто дізнався про мої почуття.

Але якщо ви скажете, що вона Богиня, а не просто красуня. Хіба ж не будете ще більше боятися знайомства? Якось так. Це точно. Спочатку я так і думав. Але я теж здоровий учень старшої школи. Я хочу відносин, але після того як я познайомився з їїІнші жінки більше не можуть задовольнити мене. Крім того, бажання зробити Богиню своєю коханкою викликає нестерпне почуття неморальності. Я також можу зрозуміти почуття, які ховаються в одязі ангела небесної діви.

Ох, схоже, в кінцевому підсумку я трохи схвильований. У всякому разі, ввійшовши в клас і побачивши їїЯ був здивований. Кров прихлинула до голови, і я знав, що обличчя ось-ось пофарбується червоним. Проте, мені вдалося дещо зробити, щоб почервоніння не з'явилося під час знайомства із класом та уявлення себе. Допустивши таку помилку перед її, Я ні в якому разі не повинен був показати це. Отже, довелося піти на таку брудну гру.

Магія сім'ї Ітідзьо, розроблена у Першій лабораторії, вмішується безпосередньо до тіла живої людини для нейтралізації противника.

Сім'я Іссіки вмішується у нервову систему.

Проте є приклад сім'ї Ітіхана*, яких зробили Екстра, тому що втручатися в тіло людей - табу.

[Імно Ітіхана, через Н. Можливо, це було перед номером прізвище Ітіхара (за описом здібностей підходить)

Сім'я Ітінокура вмішується у температуру тіла.

І моя сім'я, Ітидзьо, вмішується у рідини організму. Раптовим побічним ефектом є те, що « Розрив» руйнує машини, але спершу магія була створена для того, щоб випарювати рідину організму ворога. Це втручання в рідину — це не що інше, як магія випаровування. Існує також магія, яка контролює кровообіг. Ця магія запобігла вилищеній крові, яка могла фарбувати червоним обличчям. Колір обличчя не повинен був помінятися.

Але це не означало, що напруження теж зникло. Важко було продовжити діалог так, щоб язик не заплітався. Я вже не пам'ятаю, що тоді казав. Сподіваюся я не зболів чогось смішного?

Після цього у мене не було нічого дивного в моєму класі, тому я думаю, що все гаразд. Я думаю, що мене привітно зустріли. Перша і третя школи — суперники. Я очікував напруженої атмосфери, але тепер розумію, що помилявся.

З жалем можу сказати, що з її Мені було важко розмовляти. Можна сказати, що я так і не вирішив поговорити.

Гей, не час здаватися! Від самого приходу сюди можна заслужити погане враження про себе. Я не думаю, що хтось захотів би познайомитися з таким засранцем. З цієї причини сьогодні я змішався з чоловічим половиною класу А.

Серед них Морісакі Сюнтер. Старший син сім'ї Морісакі, відомої їхньою технікою "швидкий вихват". У Турнірі Дев'яті Школ це не особливо допоможе, але в реальному бою буде певна користь. Я чув, що минулого літа він зміг відбитися від агентів секретної розвідувального відділу при бюро управління інформацією. Здається, це був результат захисту студентки Американського коледжу, яка хотіла зам'яти ситуацію як внутрішні обставини. Коли я почув це, я подумав "у нього чудові навички". Я також вважаю, що не варто брати участь у судовому процесі з урядовими структурами.

Морісакі був у дисциплінарному комітеті з першого року навчання, його друзі із гордістю розповідали мені про це. Морісакі дуже нахмурився і виявив обурення. Цікаво, що це значить?

Система дисциплінарного комітету тут така ж сама, як і в третій школі, і насправді мене теж зарахували у виховний комітет відразу після вступу. Навіть якщо це далеко від посади президента шкільної ради, для мене велика честь бути обраним членом комітету.

Говорячи про це, я чув, що у першій школі представники новачків запрошуються до шкільної ради. У третій школі їх запрошують до виховного комітету. Мабуть, статус дисциплінарного комітету Першої школи не такий високий, як у Третьій. У третій школі є багато жорстоких людей. Якщо комітет не буде сильним, школа швидко занепаде. Якщо це так, то можливо комітет третього школи є винятком серед інших.

Я пообідав з Морісакі та іншими, і вони розповіли мені різні речі про Першу школу. Здається, що жіноча половина у першій школі має вищий статус. Особливо на другому році навчання. Мені навіть жарт порадили "не заглядатися на дівчат". При цьому вчитель другого року говорив щось подібне.

Шіба-сан, президент шкільної ради, дійсно має особливе відношення. Ще одна, позвучу "Теня голова дисциплінарного комітету", з того ж класу А, Китаю-сан. "Нав'язливий ліквідувач проблем", Акечі-сан з класу B. Сатомі-сан з класу D, Тіба-Сан із F - також часто згадують імена, які я почув.

Хваліли тільки дівчат. Справді, з Турніра Дев’яті Школ було багато знайомих імен. Винятком є Тіба-сан, з нею варто бути уважнішим. У Кіото ми діяли разом два дні, але вже тоді я зрозумів, що вона небезпечна. Існує побоювання, але я не знаю, що трапиться, якщо не буду обережним.

Але, що ще за директор дисциплінарного комітету? Голову комітету звуть Йошіда. Без сумніву, Йошіда талановитий. Він показав себе в Турнірі Дев’яті Школ і тоді до Кіото. І є хтось, який в обхід Йошіди є "теневим главою"? Може, Китаю-сан - та, про яку мені варто найбільше турбуватися? Вона виглядає занадто дорослою, це злегка спантеличує.

Я був здивований, коли мені сказали, що той хлопець Шіба був на другому потоці, як він був першокласником. Другий потік - це те, що у нас в третій школі називають звичайним курсом? Іншими словами, він не мав належного навчання і оцінюючих вчителів, будучи повним новачком, вийшов на заміну в Турнірі Дев'яті Школ і дав нам той гіркий досвід.

Є велика різниця між наявністьм і відсутністю вчителя з моменту, коли вона прийшла до школи. Навіть після трьох місяців це має велике значення. Але якщо говорити про цього хлопця, він залишив нас усіх далеко позаду. Навіть знання про магічну інженерію виявилися кращими, ніж Джордж. Що ж він отримав від дому Йоцубе? Це дуже боліло, але я пробіг холодок по спині.

Сьогодні була перша зустріч за призначенням. Навіть якщо я говорю перша зустріч, всі знали один одного в обличчя. Я маю на увазі, що зустріч була першою саме під час місії. Лідером операції є Дзюмондзі Кацуто-сан, новий голова сім'ї дзумундзи, а по цій системі Сеґуса Томоказану - найстаршого сина родини Саегусу. Розслідування пройде двома паралельними лініями. Мене призначили в покору Дзюмондзі-сану.

Це саме так, сім'я Юмондзі і родина Саегуса ризикують таким чином дублювати один одного або пропускати щось. Чесно кажучи, я турбувався про це. Проте, здається, всі про це думали. Тому був придуманий спосіб обміну інформацією через особисті зустрічі Дзюмондзі-сана і старшої дочки сім'ї Саегусу, Маумі-сан. Здається, Шіба також братиме участь у зборах від імені родини Йоцуба. І Шіба запитав мене, чи я з сьогодні приєднаюся.

Це було дивне відчуття, коли про мене піклується цей хлопець, але у мене не було причин відмовлятися. Я відповів, що буду брати участь. Тоді як ви думаєте, що він сказав? "Достань свій термінал, я перешлю тобі карту"! Мені здається, що це безглуздо, як я думав, мене запросять разом. Але це було б зовсім не нормально. Людина, яка тільки-но приїхала до Токіо, дає карту з вказом місця. Навіть наодинці з картою все буде гаразд. Це виглядає занадто добродушно.

Все одно цей хлопець як і раніше мені не подобається. Я не міг думати про це, але мені стало легше, коли він сказав: « Після обіду я піду ». Але цей хлопець її Брат, тобто двоюрідний брат і наречений, тому не можна собі дозволяти це робити.

12 лютого 2097 року

Сьогодні перше заняття у класу 2A було магічним. Тема занять - визначення умов завершення магії. Мета полягає в тому, щоб визначити час дії магії як змінну, а зміст - зробити десять наборів чаклунства за тридцять секунд, які змінюють колір білого пластикового кулька у порядку: червоний, зелений, синій. Якщо помилитися у визначенні часу дії за ходом, то зрештою можна не вкластися в строк або закінчити раніше. Слухаючи це, я подумав: « Це важко?» Тут, я думаю, відробляється поведінка в ситуації, коли слабка магія, яка вже діє на ворога, не може бути перезапишена поки не спізниться попередній ефект. Я розумію важливість визначення умов завершення.

Але якщо говорити про принцип "надійно визначати кінцеві умови" у основах використання множинної магії, то це основи, які в третій школі проходять ще на першому році навчання. Звичайно, практичної освіти для детального контролю ще не існувало, але в реальному бою це особливо і не потрібно.

Практика, яку я проходив у третій школі відразу перед переїздом, полягала в тому, щоб використовувати магію на цілі за стіною. Вишукана думка, що ця практична вправа повинна навчити магічної атаки проти ворогів, які приховуються за перешкодами. У той же час у першій школі я бачив лише відробку звичайних навичок.

Як же я помилявся.

На практиці всім потрібно було бути в парах. Замість того, щоб бути в парі з вчителем, я хотів приєднатися до її. Але я сторонній. Включаючи мене, в класі 2А парна кількість людей. Я повинен бути з тим, хто залишиться останнім без пари. Поки я думав, всі розбилися на пари, але ніхто не підійшов до її. Це добре? Добре?

Як я і думав, поки всі боялися підійти з питанням "Чи можна мені об'єднатися з тобою?", я підійшов і запитав.

Вона кивнула з посмішкою.

До цього моменту все було добре.

Вона Закінчила десять наборів з першого разу всього за 30 секунд. Навіть на десяту долю секунди не відхилилися. Тому я не можу заперечити, що бачив цю вправу більш легкою. Але я був здивований, коли після виконання завдання вона Мені сказали, що у мене залишилося затрачено 0,7 секунд. Критерії прийнятності цієї практики лежать в межах помилки плюс-мінус секунда. 0,7 секунди може бути прийнятним результатом, але якщо немає допомоги, такий як зворотнього відрахунку. Шиба-сан без будь-якої допомоги показала рівно 30 секунд.

Від сусідніх практикантів я почув голос: "Ровно тридцять секунд. Непогано, Хонока". Я відчув сильну нетерпеливість, коли почув це. Одного разу я добився « зміни 1 секунди помилки без допомоги» до кінця першого практичного заняття, але мені знадобилося пів дня, щоб оправитися від шоку. Таке шоку важко буде забути. Навіть зараз я розумію, що в третій школі ми видавали бажання за дійсне, коли вважали себе кращими від інших.

Сьогодні також відбулося дещо хороше. Настільки добре, що ранкова депресія була переможена. Вона запросила мене на обід. Точніше, з ними мене покликала Міцуї-сан, а вона сказала "я не проти"! Хоч слова і звучали вимушеними, але кого це хвилює? Вона Усміхнулася мені і сказала "так, я не проти"! Я шкодую, що мої очі не мають функції запису відео.

Коли вони привели мене в їдальню, знайомі обличчя подивилися на мене сумнівними очима. Минулого року ми співпрацювали разом у Кіото. Йошіда, Сайдзьо, а також Тіба-сан. Ми були разом недовго, але я дуже їх добре запам’ятав. Особливо сильним було враження від Тіби-сан.

Її голос, що казав "це" я почув першим. Невже, їм здалося дивним, що я був з Шибой-сан? Але найболючіший погляд з усіх, хто сидів, раптово пом’якшився. Не дивно, що я мало не відмовився бути присутнім. Коли вона Вона пояснила, що запросила мене до себе. І Йошіда, і Сайдзьо, та доросла дівчина в окулярах. Навіть Тіба-сан, а той хлопець показав згоду.

А я думав, що цей хлопець належить до того типу людей, які уникають однокласників.

Моє місце було навпроти неї. Я був дуже схвильований і витратив багато сил, щоб тримати нормальне обличчя. Мабуть, ця група завжди обідає разом. Коли я почувався зайвим, то хотів ще більше поговорити з іншими про те, щоб не було незручно мовчати. Проте, хоч я і думав, що не буду соромитися подивитися ей в обличчя, я не міг дозволити собі заговорити першим.

Коли я роздумував над цим, Тіба-сан раптово запитала мене про процес розслідування. Я мало не розбризкав місо-суп. Я не можу заперечувати такий грубий зовнішній вигляд перед її. Я відчайдушно проковтнув те, що було в роті. У всякому разі, говорити таке в місці де можуть підслуховувати? Яка неконтрольована жінка. Хіба ти не знаєш, наскільки це серйозне діло? Я ще не бачив людей з таким слабким типом мислення.

Але я також подумав, що це був шанс. Хоч ні вона, ні той хлопець не зупинили Тибу-сан, навіть якщо про завдання відомо, якщо не заглиблюватися в деталі, то все буде гаразд. Це чудова можливість почати розмову для мене, який щойно потрапив у компанію і не має спільної теми.

Однак, той хлопець вставив своє слово, перервав мене. І що ще за "настільки видатний чарівник"? Що б ви не думали, такий грубий комплімент. Але потім це стало дещо дивним. Вона говорить мені про « Заздрість» і я майже нічого не можу придумати. Мене похвалили? Чи просто ввічливість? Вони серйозно заздрили? Зараз, коли вже минуло час, я не впевнений.

Говорячи про це пари, вони з Метуї-сан оживлено розмовляли, і я не міг нічого сказати. Метуї-сан любить його? Хоча, навіть якщо це не любов, мені її зупиняти. Проте завдяки цим подіям я зміг трохи поговорити з її, Не боячись цього хлопця. На жаль, я не пам'ятав про що я говорив, але відчуваю, що відстані між нами мали скоротитися. Цікаво, я повинен подякувати цього хлопця? Або я повинен пишатися цим як своїм власним досягненням?

Здається, ні те ні інше.

13 лютого 2097 року (середа)

Я в одному класі з їїЯ щасливий.

Я не хотів нехтувати завданнями, просто мені бракувало проникливості. На вечірньому зібранні цей хлопець повідомив про слідство. Схоже, що вчора ввечері він переслідував нашу ціль прямо на крок попереду всіх нас. Хоча мета не була спіймана, це вже був великий результат. Я навіть не думав, що є третя сторона, яка займається розслідуванням. Поки ми не знайшли ніяких підказок, вони досягли прикриття головного злочинця. Це не виправдання, хоча я був тут лише три дні з тих пір, як приїхав у Токіо. Я не шукаю виправдання. Але я й досі не знаю, з чого почати.

Сьогодні в школі було весело. Я був радий бачити її Усмішка. Коли я усвідомив, що є задоволеним такою ситуацією, то почувався наче облиткою холодної води. Я хочу вискочити з цього будинку прямо зараз і хочу знайти мету. Але я можу тільки сліпо бігати, це просто змусить мене встати і не має ніякого значення. Роздуми про те, що все буде саме так, змушують мене залишитися. Поки що давайте подумаємо про те, що я можу зробити.

Мій батько сказав мені, що я можу використовувати ресурси сім'ї Ітідзьо. Незважаючи на те, що місцевий моніторинг також вимагає персоналу, ми виділили мало людей на цю справу. Ми підемо подивитися сцену інциденту завтра. Сім'ї Саегуса, Юмондзі та Йоцуба і поліція вже вивчили місце на наявність зачіпок. Якщо я теж ретельно досліджую місце подій, може бути, вийде наткнутися на щось, що прямує на ціль. Думаю це не той випадок, коли піти в школу важливіше. Але це буде схоже на те, що я зрадив директора Маеду, яка добилася для мене такого винятку. Завтра треба спокійно закінчити заняття в школі. І як тільки вони закінчаться, відразу приходимо до розслідування.

Тому що в Токіо я заради завдання.

14 лютого 2097 року (четверт)

Ще минулого вечора я вирішив, що сьогодні пообідаю сам. Було очевидно, що я не насмілюся відмовити ей, Якщо вона запросить на обід, тому після закінчення третього уроку я швидко встав, щоб піти в їдальню. Я був готовий покинути клас до того, як мене застановить голос Шиби-сан. Але я був зовсім невпевнений у цьому.

Коли я пішов у передній ряд класної кімнати, мені раптом з’явилися дві дівчини, які назвали мене « Ітидзьо-кун". Як тільки я зрозумів, що вони прийшли до мене, то побачив, як в обох моїх руках лежать маленькі коробки з стрічками. "Прийміть це, будь ласка!" - сказали вони і втекли з класу.

У той момент у мене, мабуть, було дурне обличчя. Тоді я серйозно не розумів, що сталося. Маленькі коробочки в упаковці з стрічками не могли бути нічим окрім подарунка, і це здавалося мені непорозумінням. Але я не зрозумів, чому отримав подарунок, я був дурнем.

Коли я стояв у праннях, то отримав в руках більше подарунків — аж сім. Всі були від дівчат. Вони говорили один з одним, кажучи "вона втекла", "тепер моя черга", а я стояв і не міг зрозуміти, що відбувається.

Її Мій голос вивів мене з ступору. "Ти дуже популярний" - голос, який видавався з посмішкою, так чи інакше, що звучав ззаду, здавався мені жорстоким. Я обернувся в жах. Сьогодні її Усмішка сяяла ще яскравіше. Моє серце переповнилося хвилюванням. Але я все ще не розумів, в чому справа. Чим я їх так зачарував? Я зміг вимовити тільки "що це" і "чому".

Мабуть, помітивши моє обличчя Китайма-сан зрозуміла, що я не зрозумів причини. Вона сказала мені. Сьогодні Валентинів день. Ці слова були для мене як вирок Ями, володарі шеолу.

Справді, сьогодні ж 14 лютого. Моя голова була заповнена думками про завдання, і я забув про дні Святого Валентина. Після цього я зрозумів, що в тих коробочках є той найлюбніший шоколад День Валентина. І у мене обидві руки повні його, що тепер робити? Що подумає про це вона? У мене на спині з'явився холодний піт.

"Такими темпами їх буде ще більше", - її Голос був схожий на музику ангелів, яка попереджала про кінець.

Після цього я пішов у їдальню з Шибоєм-сан та іншими, думаючи, що досвід вчорашнього дня схоже повториться. Точніше мене потягла Міцуї-сан. Але це не розрада. Шоколад, звичайно, був залишений у класі.

Я теж хлопець. Сумно не мати шоколаду в День святого Валентина. Навіть шоколад ввічливості приносить полегшення. Але цього року все інакше. Це було як яма з шипами, отримувати шоколад перед коханою, хоч і безвідповідально, дівчина. Я хотів би забути це якомога швидше.

Але коли ми прийшли в їдальню, Тіба-сан покидала сіль на рану.

"Скільки шоколаду ти отримав? Ну?" Ведмежа послуга.

"Краще про шоколад сьогодні, ми маємо на увазі шоколад Валентина, що ж ще?" Ах ну дійсно, спасибі за підказку.

"Я зробила ставку, що більше десяти. Так скільки?" У цей момент мені вже ледве вдавалося контролювати вбивство.

Я знаю. Вона не хотіла нічого поганого. Для хлопців шоколад Валентина - це наче нагорода. Якщо їм кажуть, що вони повинні отримувати багато, то не відчувають себе погано, це нормально. Але мій сьогоднішній випадок - виключення. Я щиро відповів: "Клицтво не має значення". Я молився, щоб вони перейшли до іншої теми. Але, здавалося, весь світ був у цей момент проти мене. Китайма-сан і Міцуї-сані розповіли всім, скільки шоколаду я отримав.

Да, я знаю. Це моя параноя. Це моя надмірна самосвідомість. Але я боявся побачити її Обличчя в цей момент.

Увечері після зібрання я часто шукав терористів, намагаючись забути про невпізнаний досвід Валентина Дня. Зрештою, це було марно. Пошуковий загін також не мав будь-яких досягнень.

Хм. Завтра я, схоже, страждатиму від недосипання.

15 лютого 2097 року (п’ятниця)

Те, чого після теракту боялися ми, чарівники, все ж сталося. Ні, я повинен сказати, почалося. Зіткнення демонстратів з поліцією. Закидання камінням і бійок. Легко передбачити, що незабаром цілі насильства зміняться з поліції на чарівників в цілому. Навіть учні магічних шкіл можуть бути атаковані, і це не припущення. Я хвилююся за друзів з третьої школи.

Щоб відволікти увагу від поганих очікувань, я розповім про кількість арештів у новинах. Було оголошено про арешт 24 осіб, але насправді число повинно бути вищим. Після вторгнення в Садо були ворожі демонстрації у Хокурику, але їх повністю сховали від громадськості і інформація про арешт не публікувалася. Цей хлопець сказав "більше, ніж останнім часом". Як я і думав, ситуація стає все гірше.

Шиби, які протестують по телебаченню, кажуть, що близько 200 осіб. Це точно не мало. Якщо це так, то загальна кількість у два рази більша або навіть більше. Можливо, це була демонстрація на 500 чоловік.

До обіду в Першій школі всі були у похмурому настрої. Вчорашні яскраві спогади здавалися для людей обманом. Якби це третя школа, ми з однокласниками теж б активно обговорювали цю проблему. Окрім мене там є багато людей, які б сказали: "Пусть спробує на нас напасти, нам є чим відповісти!". Однак здається, що у першій школі таких людей небагато.

Повернувшись зі збору, я зателефонував Джорджу. Стан третьої школи мене дуже занепокоїв. Як і очікувалося, там теж були засмучені після обіду. Джордж сміявся, розповідаючи про те, що кількість поранених у клубній діяльності була більша за звичайну. Кровожерливі хлопці. Але це було нормою для третьої школи, що мене заспокоїло.

Мене також турбували. Джордж питав, як просувається місія. Відеофон виявився незручним у такий час. Я не міг тримати це в таємниці.

Але це також зручно. Минуло трохи часу з тих пір, як я поїхав до Токіо, але я все ще в безвиході. Я не знаю, що робити. Я подумав і порадився з Джорджем про теперішню ситуацію. Джордж дав несподівану пораду, трохи подумавши.

Може, краще перестати змагатися з розслідуванням? Справді, мені не хочеться з місцевими сім'ями Саеґуса і Дзюмондзі в пошукових діях у їх районі Канто. Але я не виправдовуюсь, просто різниця в наявних ресурсах занадто велика.

Я був нетерплячим до того, як Шіб став людиною, яка наблизилася до мети в замку після лише одного кроку розслідування. А ми навіть не мали зачіпок. Не хочу виправдовуватися, але тоді я думав, що ми відставали через незнайоме оточення.

Джордж сказав мені, що моя черга прийде коли ціль буде знайдена. Розвідка сімей Саеґуса і Дзюмондзі шукає мету, а я потрібен як сила для переслідування та поїдання мети. Ідея Джорджа полягала в тому, що я повинен думати раціонально.

Але якщо мені нічого робити, поки мета не знайдена, то я не повинен жити в Токіо. Хоча поради Джорджа не можна повністю прийняти, мені стало трохи легше. Я впевнений, що Джордж сказав: « Не змагатися. Це надійний друг.

16 лютого 2097 року (субота)

На вечірньому зібранні я дізнався про інцидент у Другій школі. Шок День Валентина був перезаписаний вчорашньими поганими новинами, потім ввечері я говорив з Джорджем і зміг полегшити нетерпіння, а сьогодні я повернув запас пильності звичайним повсякденним життям в школі з її. Хоча розмова з її і однокласниками був незручний.

Коли я був у шкільному житті, то не займався розслідуванням сам по собі, а вивчив звіти наших загонів і після цього пішов на вечірню зустріч. Там я почув новину, що учні другої школи були атаковані "гуманістами". Я не збирався недооцінювати ситуацію. Але ситуація стає гірше, ніж я очікував. Я зовсім не очікував, що вони підуть на пряме насильство. Ні, я думав, що це станеться, але не так скоро.

Учні другої школи, які зазнали нападу антимагічних екстремістів, здається, серйозно поранені. Сподіваюся, це не викличе жодних наслідків. Саегуса-сан також дуже турбувалася. Як колишній директор ради Першої школи, вона переживала, чи не стануть також студенти першої школи ціллю "гуманістів". Я також турбуюся про це. Тому що антимагічний рух націлиться на першу школу, а не третью. Розташована далеко від центру міста, Токійська перша школа є дуже привабливою для атаки.

Навіть сильний чарівник фізично - це звичайна людина. Якщо його застане раптова атака, то навіть найгірший результат не можна виключати. Звичайно, я турбуюся про її- Але дім моїх батьків теж в порядку? Я думаю, що нічого поганого не станеться, тому що мій батько піклується про нього.

17 лютого 2097 року (в неділю)

Сьогодні вранці я аналізував інформацію, яку отримав до цього моменту від людей мого батька, які допомагають в пошуку. Вони працюють у недоступних мені місцях, і для того, щоб я розумів ситуацію та не було непорозумінь, мені пояснювали деталі. Центром уваги в даний момент було визначення можливих маршрутів евакуації терористів.

Кілька років тому було відомо, що вантажний корабель у місті Нумадзу лежить в порту. Але це, мабуть, просто приманка. Навряд чи вони використовують його, коли будуть втікати з Японії. Усі мали таку саму думку.

Навряд чи вони збираються довго ховатися в Японії. Вони по-любому захочуть втекти з Японії. Тут всі теж погодилися.

Далі є два шляхи відходу, по воді і повітрям.

Якщо повітрю, вони просто замаскуються і сядуть на літак? Або ж у них буде свій невеликий літак?

А якщо це захочуть піти морем, то куди вони підуть? Бухта Сагами? Босо? Ви також можете таємно поїхати на північ і втекти з Нііґату до материка.

Очікувалися різні маршрути, але ми не зможемо контролювати їх всі. Занадто багато варіантів, і сім'ям Саеґуса та Дзюмондзі доведеться знаходитися в очікуванні, поки мета не зробить які-небудь явні кроки. Я вважаю це правильним, але моя молода недосвідчена голова не може просто чекати. Це так боляче.

У другій половині дня я їхав на мотоциклі від Ірозаки до Інубозакі вздовж узбережжя. Я знаю, що знайти щось, просто проїхавши мимо, неможливо, але я сподівався на інтуїцію, яка дала б сигнал на місці. Насправді це була хороша зміна темпу. Але, незважаючи на це переключення почуттів, факт залишається фактом, що ми знову не змогли знайти зачіпки. Насправді, я не хочу надто багато підключати до роботи будинок, але після обіду я подзвонив Джорджу. Він найкращий порадник, коли я не знаю, що робити.

Рішення Джорджа полягала в тому, щоб змусити терористів зробити свій хід - найкращий спосіб подолати цю ситуацію. Іншими словами, операція "приманка". Як у терористів є своя приманка на кораблі в Нумадзу, ми підготуємо свою претензію і зловимо їх.

Проблема була в тому, кого використовувати як приманку. Джордж, сказавши, що приманка "де має виглядати слабкою", запропонував Шібу-сан, Саегусу-сана і молодшу сестру Саєґуси-Саіза. Я можу зрозуміти, чому жінки більше підходять для приманки. Але я не міг навіть подумати про те, щоб поставити її в небезпечному становищі. Я запропонував зробити приманкою себе, але Джордж відповів на це. На таку небезпечну приманку сказав Джордж, навряд чи хто клюне. Джордж сказав, що подумає про конкретний план.

Я розраховую на тебе, мій офіцер-доно.

18 лютого 2097 року (понеділка)

Невже на неї і правда напали?

Не перебільшуючи, я думав, що моє серце зупиниться, коли я почув новини. Саегуса-сан повідомила мені, що Шіба-Пані зазнала нападу. З цього приводу Шібу-сан запросили на сьогоднішній збір. Сестра Саегуси-сан також була метою нападників, але ми чули, що вони обидві не поранені. Але поки я не побачив її у безпеці в французькому ресторані на місці зустрічі, мені було погано.

Коли Шіба-сан з'явилася в супроводі цього хлопця, я разом із полегшенням відчув, як болить серце. Незабаром я дещо зрозумів. Це ревнощі.

Щоб заспокоїти напружені емоції, я запитав, чи добре Шиба-сан. Хоч я й усвідомлював ревнощі, почуття тривоги її були реально сильнішими. Коли вонаЯ посміхнувся і сказала, що нічого поганого не сталося, я відчув, як напруженість йде з усього тіла.

Коли стався інцидент, я вже закінчив навчання в школі. Підкорені мого батька зустрічалися з інформаторами, видаючи себе за підчинених Чжоу Гунцзинія. Ми не очікували, що отримаємо підказки. Ми чекали, що нас розкриють, але лідер терористів не виявив себе. Я сам брав участь. Але я був далеко від того місця, щоб допомогти Шібе-сан, коли стався напад. Для цього хлопця все повинно було бути так само. Як очікувалося, Шіба пішов зі школи на пошуки ще раніше мене. Тим не менш, Шіба з'явився, щоб допомогти ей, атакована бандитами. Я не запитав його, як він це зробив. Мені було дуже цікаво. Але я не зрозумів причини. Замість цього я запитав особу, яка напала проти мене.

Інша сторона була членом антимагічної міжнародної організації, не тільки мала антиніт, але й зброя, і використовувала магію. Ні, що стосується магії, противник, який атакував Шибу-сан та інших був використаний як точка передачі чаклунства від користувача стародавньої магії. Якщо вірити цьому хлопцю.

Коли я запитав, чи знайшов він маніпулятора, цей хлопець відповів, що записав магію і працює над її аналізом. Таке взагалі можливо? У Йоцуби є такі технології? Я був здивований, але відчував внутрішній спокій.

Він випереджає нас на місії завдяки секретним техніці сім'ї Йоцуба. Я не думаю, що програю його. Не треба поспішати його обігнати, і все налагодиться. Я навіть думав про такі хитрощі.

Я запитав: "Як, чорт візьми, ти записав магію?", але цей хлопець не відповів. Це природно. Десять головних Кланів є партнерами і конкурентами одночасно. Публікація дорогої технології, щоб її можна було використовувати іншим чарівником, також збільшує оцінку будинку. Вплив магічного світу також зросте. Якщо він не може так просто відповісти на питання, значить є якась причина. І я відчував, що причина була навіть не одна. Я відчував, що тут якась хитрість. Можливо я просто занадто багато думаю. Але я вибачився за те, що він не сказав.

Це не схоже на мене. Я вирішив не лише слухати, але й більше.

Але цей хлопець на пропозицію Саегуси-сан дати ей "Ви плануєте використовувати її Як приманку?"

Ні! Я такого ніколи б не зробив! Якщо потрібна приманка, я стану їй! Так я відповів йому, підвищивши голос.

Дзюмондзі-сан говорив на мій захист, тому що до приходу Шиби ми обговорювали мій план з використанням мене приманкою, щоб викрасти терористів. Цей хлопець хоч і показував, що не сумнівається в моїй серйозності, але все одно це мене дратувало. Це не жарт, підозрювати мене в такому.

Це тому, що ця місія теж не прогресує. Навіть запрацювавши сім'ю Ітидзьо, і придумавши план з приманкою. Було дуже шкода, що я не міг просто насолодитися зустріччю з її через всі ці думки.

Але тепер виконання місії має найвищий пріоритет. Завтра після школи я збирався відразу зв'язатися з Джорджем і приступити до справи. Насправді я хотів подзвонити відразу, але сьогодні вже пізно.

19 лютого 2097 року

У будь-якому випадку я втомився. Дата вже майже змінилася, так що запишу все завтра.

20 лютого 2097 року (середня)

Від сьогодні до суботи навчання не буде. Перша школа закрилася вчора, а третя - сьогодні, так що з ранку я був удома. Вчора закінчилася моя місія. Хоч вона вважається закінченою тільки попередньо, але мені немає підстав залишатися в Токіо.

Тиждень у Першій школі пролетіла непомітно. Я провів цей час в одному класі з її. Шкода, що мені довелося жити одному заради завдання Десяти Головних Кланів. Але місія закінчена, і було б мудро повернутися в Канадзаву. Сьогодні тато повинен буде запропонувати мені повернутися. Давайте розберемо те, що сталося вчора, очікуючи його дзвінка.

Вчора вранці я проводив заняття з терміналом у класі 2А Першої школи. На самоті. Перша школа була закрита вчора, але я ж учень третьої школи. Я просто використав термінал Першої школи. Тому в теорії, я повинен також відвідувати заняття.

Як і очікувалося, будівля була зачинена. Я сподівався, що закрито. Коли я прийшов туди, мене зустрів вчитель класу 2А. Мабуть, коли зачинені для учнів, то для вчителів все інакше. Через це я повинен був вчитися в класі на самоті. Існує загальна фраза: « Маленька доброта, велика турбота», але я думав, що це - "велика доброзичливість", яка є величезною турботою. Коли я вчився, то був радий бачити, що приходила. вонаЩоб забрати щось, що залишилося.

У другій половині дня Третью школу теж закрили. Я отримав повідомлення на терміналі, і я негайно повернувся в додому, звідки я намагався зв'язатися з Джорджем, який повинен був відправитися додому після уроків таким же чином. На жаль, Джордж не був. Я залишив повідомлення і почав чекати на відповідь.

Дзвінок був приблизно о другій годині. Але це не Джордж. Шіба Тацуя. Той хлопець. Я не дуже здивувався його словами, мабуть тому, що в мене було передчуття. Він дзвонив з приводу місії, і хотів почати підготовку операції захоплення, запевняючи, що знайшов місце, де ховається мета. Він не говорив мені: "Ти приймеш участь?" або "прийми, будь ласка, частку". Він просто передав час і місце зустрічі.

Для мене цього було достатньо. У будь-якому випадку, як сім'я Йоцуба отримала цю інформацію? Я не ставив таких питань, але я відчув, що вперше зрозумів загрозу "неприкашеної" сім'ї Йоцуба, яка має особливий статус у Десяти головних Кланах.

Операція почалася о 18:00. По-перше, сім'я Ітідзьо була відправлена для блокування шляхів відходу на північ і мене хотіли відправити з ними. Але я хотів досягти мети. І нарешті, я був радий почути, що мене включили в окремий спец загін сім'ї Дзюмондзі. Цього хлопця теж включили в цей загін. У мене загорівся дух суперництва.

Машина з чарівником стародавньої магії, як і очікувала, їхала прямо на нас. Але в останній момент, вони не в'їхали у порт, а повернули на захід. Ми відразу влаштували погоню, але на виїзді з порту нас чекала засідка. Коли ворог націлився на мене, Шіба відштовхнув його і сказав мені йти далі, і що він тут розбереться.

Я не вагався і залишив це місце на нього. Крім того, мені було цікаво, чи зможу я взяти на себе поїмку цілі. Я знав, що треба поспішати. Я довірив противнику з засідки Шібе і пішов за ціллю. Саме магія цього хлопця захопила місце терориста, але, на щастя, цільовий автомобіль був вже знайдений. Без сумніву, я та інші збільшили швидкість і погналися за ціллю.

Зрештою машина з наміром звернула на піщаний пляж і зупинилася серед нього. Це знову була засідка. Нас обстріляли ззаду з рушниць великої потужності, створених проти чарівників. Прості терористи не могли мати таких ресурсів. У той момент мені здавалося, що терористичний інцидент Хаконе міг бути диверсією Великого Азіатського Альянса.

Битва була напруженою, але підопілий Дзюмондзі-сан допоміг перемогти ворога. Коли ми вже думали, що перемогли, солдати ворога несподівано вчинили масове самогубство. Ми були змушені відмовитися від погоні, щоб знищити пожежу. Ні, я збирався продовжити, але мета вже була в морі. Я думав, чи зможу його наздогнати.

І в цей момент з'явився Саегуса-сан на патрульному катері, хоча вона не повинна була брати участь у операції під приводом "це ж небезпечно".

Це було як в кіно. Але це буде зарозумілістю, звинувачувати інших у тому, що вони роблять для себе зручні речі. Ми сіли на патрульний човен і переслідували ціль до місця, де ми могли зловити мету на пізнішому етапі.

Але ми не змогли зловити терористів. Наш корабель був потоплений прямо на наших очах. Величезне магічне лезо розрізав його навпіл. Це був Молекулярний ділник? Чому в такому місці з’явився такий чарівник, здатний на таку могутню магію, що вважається козиром СШСА? У той час я не міг зрозуміти ситуацію взагалі. Ні, я не розумію це навіть зараз.

У всякому разі, ми не виконали свою місію, провалившись в останню хвилину. Хоча здавалося, що мета смерті була надійною, оскільки ми не можемо показати трупу, вона не може бути оголошена в засобах масової інформації через поліцію. Кінець теракту Хакона закінчився, але його не було розкрито.

Головний злочинець мертвий. Але справа не вирішується. Коли я думаю про це, навіть я, учасник переслідування, не бачив мети в обличчя. Він знає лише те, що його звуть Гу Цзе і він - користувач стародавньої магії з колишнього Дахана, який володіє магією маніпуляції трупами. Я знаю лише фрагментарну інформацію і не можу намалювати весь образ ворога. Я не можу з упевненістю сказати, якщо користувач стародавньої магії з ім'ям Гу Цзе дійсно існує, чи є він відповідальним за теракти. Мені нічого переконати медіа.

Мене вразило те, що я втомлювався. Хоча я намагаюся боротися з сонливістю до 9 годин, втома все ще показує себе. Добре, що школа закрита. Сьогодні я присвячу себе відпочинку.

Того вечора пролунав телефонний дзвінок від мого батька. Всупереч сподіванням, не було сказано, щоб я повертався. Тому що справа не вирішується остаточно, то потрібно часу на це.

Не кажи дурості! Отже, батько може приїхати в Токіо у разі потреби. Наш дім не так далеко звідси.

Цього тижня я не ходитиму до школи. Але моя участь у уроках Першої школи була запланована до початку березня.

Про що він думає? Що мій батько хоче, щоб я зробив?

Я не знаю. Я відчуваю себе виснаженим через втому. Завтра поговорю з батьком ще раз.

21 лютого 2097 року (четверт)

Вчора я був втомлений і відклав скарги до батька. Це була помилка. Сьогодні я знову подзвонив, щоб домовитись про вчорашній.

І тепер я зрозумів. Він не хотів нічого робити і займатися усуненням наслідків. Він не має наміру покидати Каназаву, тому що "щасливий випадок" в Токіо вже є я.

Звичайно, він просто не хоче брати участі в усуненні наслідків після програної битви. Але і мені теж! Справді, як егоїстично.

Крім того, наприкінці розмови батько скинув бомбу.

"У суботу приїде Акане. Покажи їй Токіо в неділю".

Я і сам місто не встиг подивитися!

22 лютого 2097 року (п’ятниця)

Я думаю, що вже пізно писати таке в моєму щоденнику, але у мене є дві молодших сестрички. Найстарша з них — Акане, молодша — Рурі. Згідно з давнім звичаєм матері, дівчата в сім’ї повинні мати імена квітів.

У мене не дуже хороші стосунки з сестрами, я думаю. Джордж каже, що це "дуже близькі стосунки", але я так не вважаю. Раніше це було мило. Навіть зараз, я думаю, що я повинен захищати їх, якщо щось трапиться.

Вони хоч і милі, але для мене в них немає нічого гарного. Рурі зі мною взагалі не розмовляє. Хоча тенденція була там спочатку, останнім часом вона часто мовчить, навіть якщо я намагаюся з нею поговорити. Навіть якщо вона відкриє рот, щоб щось сказати, ця отруйна мова видасть тільки що-небудь типу "заручи". Нормальна розмова не може відбутися в таких умовах.

Акане, навпаки, балакуча. Це дуже дратує. Хіба це нормально, вриватися до мене у кімнату під приводом принести чай, каву або закуски, і бігти відразу, з криками "як огидно", "що за негарно" чи "стидоба-то яка".

Друг у третій школі сказав, що це "Цундер" і йому смішно, бо він не страждає від цього в дійсності. Спочатку не було такого, щоб Акане була в захваті від мене, і у мене немає хобі, аби бути в захопленні від моєї сестри.

Ця роздратована сестра прийде в цей будинок завтра. Це дало мені можливість дослідити місцеві пам’ятки. Якщо не приготуватися належним чином, Акане наробить тут багато шуму. Моя нервова система вже звикла до виразкових слів Акане, але це все одно дратує.

Але я не сумніваюсь, що мушу заздалегідь дізнатися про визначні місця. Навіть з рекомендованим курсом, їх число не може вписатися у пальці обох рук. У такі моменти я сподіваюсь отримати пораду від місцевих жителів. Я також подумав про план, що закликає її надати свої знання. Але в мене не було відваги на таке. Це жахливо, турбувати її Такі дрібниці. Смійтеся, якщо хочете посміятися. Мужність і нерозсудливість — це різні речі.

Про цього хлопця не може бути й мови. Я не хочу бути боржником йому за таку справу.

Йошіда і Сайдзьо, думаю, не відмовляться допомогти, але чи буде штовхати цих хлопців у створенні маршруту, який сподобається вчениці середньої школи? Зрештою, після всіх роздумів я подумав про Саеґуса-сан. Не про старшого сина сім'ї, Томокасу-сана. А про Маюмі-сан. Ми багато разів бачилися останнім часом, і я подумав, що вона може знати багато місць, які порадіють Акане.

Саегуса-сан, безумовно, передала мені багато корисної інформації. Але тепер мені трохи шкода, що я опираюсь на неї.

Я відчував себе недостатньо знайомим, щоб подзвонити, тому просто послав повідомлення.

"Моя сестра раптово приїде в Токіо. Оскільки післязавтра мені її супроводжувати, я б хотів отримати пораду куди піти."

Приблизно таке повідомлення я обернув люб’язністю і відправив його. Через 30 хвилин я отримав відповідь. Швидка відповідь збентежила мене, адже на відміну від магічних шкіл, в університеті магії повинні були йти заняття прямо зараз.

Мої сумніви були безглуздими. У повідомленні містилося пояснення: "Я не пішла в університет, тому що вранці було багато справ з усунення наслідків інциденту. У другій половині графіку був вільний, тому я рада відповісти на твоє повідомлення". Я скопіював і вставив це слово у слово, це не було помилкою. Саегуса-сан вже вважає мене близьким другом?

Я потряс головою.

Далі там було написано: "Я хочу допомогти, тому я хочу почути історію більш детально, і якщо не заперечуєш, приходь до мене додому".

Я, в будинок сім'ї Саегуса? Це досить раптово, подумав я, і перечитав повідомлення. До речі, приїхавши в Токіо, я так і не відвідав сім'ї Саеґуса та родини Дзюмондзі. Для старшого сина сім'ї Ітідзьо, це не дуже хороша поведінка. Незважаючи на те, що мій батько, здається, планує віддати управління сім'єю не мені, а майбутньому чоловікові Акане, я все ще представник родини Ітідзьо в Токіо.

Ми теж з Десяти головних Кланов, але насправді знаходимося на чужій території. Але коли ми перебували на одному фронті поряд, нам вдалося знайти зв’язок. Я погодився і вирішив піти привітатись із сім’єю Саегуса.

Я також подумав, що одягнути костюм, але врешті-решт я наробив форму третьої школи і поїхав до будинку сім'ї Саегуса на громадському транспорті, а не мотоциклі. По дорозі я також купив сувеніри за ціною, від якої не було б соромно. Це звичайний формат ввічливості, я був не проти. "Іночі ціна має велике значення", - казала мені мати.

Через прибуток у особняку мене зустрічала сама Саегуса-сан, напевно тому, що я раніше відправив час прибуття. Оскільки голова сім'ї, пан* Коіті, був удома, мені в першу чергу слід було привітати саме його. Справді, я мало не допустився такої помилки через необережність.

[У оригіналі Масакі при згадці Коїті використовує саме суфікс -hi, що зазвичай перекладається як містер або пан]

Як і говорив мій батько, він не виглядав як людина такого типу, який холоднокровно зрадить союзника. Можна назвати її несправжнім, тобто людиною, яка призначає свої правила і ставить їм свій пріоритет. Я все ще не вмію оцінювати людей за зовнішнім виглядом.

Старший син Томокасу-сан не був. Саегуса-сан... Ні, тут для ясності я буду називати її Маюмі-сан. Як вона мені розповіла, обидва її старші брати живуть окремо від сім'ї.

Я закінчив своє вітання пані Коїті і був доставлений в іншу вітальню. Мій дім великий, але будинок родини Саегуса може бути більший. Можливо, наш будинок на площі здається більшим, але коли відчуваємо всередині точно програває.

У приймальній, в яку мене привітав пан Коїті, були встановлені дивани, але у прийомній, до якої Маюмі-сан відвела мене після цього, була елегантні стіл і стільці, завдяки яким можна було їсти та пити. Можливо, вона хотіла провести чайну церемонію. Цікаво, чи мої сестри робитимуть такі речі?

До того часу, як я завершив вітання пана Коїті, підготовка столу була також закінчена. Маюмі-сан ставила мене на добру знайому, пропонувала чай і солодощі, а також нетерпеливо запитувала про вік Акане, її уподобання, смаки та хобі. Вперше я зрозумів, наскільки вона добра людина. Звичайно, це було помітно під час попереднього спілкування. Але чи їй зараз було нудно? Невже вона покликала мене, щоб просто вбити час?

У цій прийомній також був великий дисплей. Коли я був у кімнаті, він показував знаменитий пейзаж. Думаю, це був Ренуар. Назви не знаю, але це картина з плаваючою в річці човном.

Мені дали можливість використовувати цей дисплей, щоб брати участь у "віртуальному побаченні". Здається, це був сервіс, який дозволяє вибирати розмови та дії з варіантів на терміналі і показує ті ж самі пейзажі, що ви побачили б, гуляючи по реальному місту. Якщо ви використовуєте це для реального побачення, то це може бути нудним, тому що зникає справжня романтика, але очевидно цей сервіс був популярним серед жінок.

Ну, звичайно, це покаже нам пам'ятки у вигляді реалістичного CG майже без відмінностей від справжніх місць, тому можна буде уникнути того, що ситуація буде відрізняється від тих, які я думав. Але якщо ви проведете завчасну перевірку, то не потребуватимете вибору. Я просто проведу сестру по запланованих місцях, це не буде побаченням.

Те, що я хотів, не було порадою для побачень. Незважаючи на це, я не міг безцеремонно відмовитися від запропонованої мені допомоги. Що б я не подумав, це була не гра. Озираючись назад, я згадав Маюмі-сан: "Я рада, що у мене з'явився вільний час". Мабуть, я і справді вбив її час.

Тут до нас приєдналися молодші сестри Маюмі-сан, і це тільки додало мені головного болю. Я думав, що мій розум зламається. Ні, він був зламаний три або чотири рази.

Але завдяки спільним зусиллям Акане було побудовано. Після цього я попрощався і залишив резиденцію родини Саегуса, але психічно мене виснажили. Так чи інакше, я відчував, що розмов мені не захочеться довгий час.

Значить це були Касумі-тян і Ізуми-тян, молодше сестри Маюмі-сан? Цікаво, як я почувався у цих двох?

23 лютого 2097 року (субота)

Сьогодні у мене був приємний сюрприз. Не тільки Акане приїхала в Токіо. Джордж також приїхав, щоб залишитися. Я не бачив його протягом двох тижнів, але я відчуваю, що пройшло досить багато часу.

Акане сміялася над нашим теплим возз'єднанням, але дружба має пріоритет над стосунками братів і сестер. Зрозумій це, дурна сестра. Акане говорила всякі, на кшталт "мерзливість" або "беззаконники", але врешті-решт, залишила мене в спокої.

Акане хотіла піти випити чаю в ресторані, який стояв неподалік. Я відвіз її і Джорджа в добре зарекомендований ресторан суміяки, заснований у 1869 році. Як і очікувалося, смак був чудовим. Джордж був задоволений. Але Акане скаржилася: "Я очікувала їжі домашнього приготування". Але хіба ж ми не повинні були залишитися вдома і використовувати свою кухню?

Повернувшись додому, ми багато розмовляли. Шкода, що вже занадто пізно і немає часу записати все.

24 лютого 2097 року (в неділю)

Сьогодні я мав багато клопотів, які отримав від мого батька - екскурсія для Акане, маршрут для якої допоміг скласти Маюмі-сан. Однак через поведінку Акане плани було скасовано. Ця молодша сестра сказала дивно: « Сьогодні буду займатися домашньою кулінарією», і з ранку залишилася на кухні.

І що нам робити вранці? На кухні раптово не виявилося майже ніяких продуктів, так що сніданок представляв собою тости з маслом.

Кульгарія Акане була нарешті завершена опівдні. Управитель цього будинку подбав про продукти, так що нам не довелося бігати за ними самим.

Смак був нормальним. Хоча це не було неприємно, я не думав, що це смачно. Але все ж. Акане зробила рис з каррі. Використовувавши напівфабрикатні приправи. Гей, розробіть там вже нормальний смак, щоб люди могли відчути себе професійними кухарями. Приправивши каррі, можна з'їсти майже все що завгодно, оскільки у Карі є свій власний занадто сильний смак.

Мабуть, турбуючись почуттями моєї молодшої сестри, Джордж назвав це "смаченою", і Акане, хоч би виглядала задоволена, але говорила: "Не думаю, що добре вийшло".

Оскільки весь ранок було витрачено на стіп Акане, я був змушений скоротити маршрут екскурсії. План, який я отримав, витримав випробування сестрамі Саегуса, був зіпсований.

Думаючи про це, я вирішив закінчити маршрут на станції, щоб відправити їх додому. Коли я попросив Акане і Джорджа зібрати сумки з речами, я отримав питання "чому?" від нерозумної сестри. Я збирався відправити багаж відправкою доставки, коли повернувся б, відправивши цих двох додому. Мені теж хотілося почути, чому це питання було поставлено.

Виявилося, що Акане не дуже зацікавилась у екскурсії. "Ми з друзями все одно приїдемо сюди на весняних або літніх канікулах", сказала вона. Схоже на цей раз вона приїхала в той будинок, щоб попросити мене запросити моїх друзів.

Батьку... Через твоє непорозуміння я був перетворений на іграшку в будинку сім'ї Саегуса. Коли я потішав образу у своєму серці, ця Акане сказала: "Більше того, є певні люди, яких я хотіла б побачити". Про такі речі треба попереджати заздалегідь. Зручність також слід брати до уваги. Але коли я почув ім'я, з ким Акане "хотіла б побачитися", моє серце переповнилося почуттями.

Вона хотіла зустріти Шибой-сан. Я неодноразово відхилив цей запит. Я говорив, здавайся, тому що це неможливо. Але Акане була бездоганна. "Хоча б зв'язок з відеофону", просила вона. Зрештою все закінчилося грубими зауваженнями в мою сторону, що я невдаха, який навіть подзвонити боїться.

Ну добре. Зараз я подзвоню. Сама допиталася.

Під наглядом Акане і Джорджа, я не міг просто втекти, і послав виклик на номер Шибы-сан. На екрані відобразилася молода дівчина в костюмі покоївки. Це було знайоме обличчя. Першокласна школа. Невже я помилився номером? Але дівчина сказала: "Так, дім Шіба, слухаю вас". Відчувши полегшення, що не помилився, я представився: "Мене звуть Ітідзьо".

Невже цей хлопець - любитель косплея і переодягає першокурсниць в різні костюми? Невже він робить це і з Шибоєм-сан? Зараз я заспокоююсь і знаю, що в той момент був неправий. З третьої точки зору, я як підозрюючий такі речі сам більше схожий на того, що має таке захоплення.

Шіба-сан - майбутній голова сім'ї Йоцубу. Мати слугу в домі цілком нормально. Думка про те, що вона покоївка в десять разів розумніша від думки, ніби це пов’язано з гірничою. Прохання поговорити з її, Дівчина-жорня не стала питати тему розмови і перевела відеофон в режимі очікування.

Незабаром з динаміка я почув її голос: "Це Шіба. Ідізо-сан, вже п'ять днів з нашої зустрічі". Мене охопило хвилювання, що я не був таким як усі. Вона Пам'ятаю, коли ми бачилися востаннє. Шкода, що дисплів не передавав зображення, але це не було рідкістю при дзвінці в приватний будинок. Особливо для жінок існує сильна тенденція не виявляти себе протилежній підлозі в домашній одязі.

Але навіть її Голос було більш ніж достатньо. Я з усіх сил намагався тримати себе в руках. Я розповів про сестру, що приїхала в Токіо, яка хоче побачитися з Шибой-сан, і вибачився за раптовість і за те, щоб віднімав її час, на що вона люб’язно погодилася. Хоча умовою була присутність цього хлопця, я знав, що тут нічого не поробиш. Навіть якщо у нас не було таких обставин, я вважаю це нормальним для молодої дівчини приходити на таку зустріч не тільки.

Було обрано кафе, яка складалася з перших класів, а не одного з наших будинків. Кафе під назвою "Eine Brise". З огляду на швидкість сучасного громадського транспорту, подорож туди буде недовгою.

Моя зустріч вперше за п'ять днів, вона ніби сяяла. Я відчував навколо неї іншу атмосферу. Акане також спостерігала за нею, втративши дар мови. Незважаючи на те, що вона зовсім розгубилась коли при знайомстві з нею виглядала, ніхто не сміявся над нею. Її Зачарування виходило за межі статі.

Джордж жваво розмовляв з Шибою. Може мені і здалося, але Шіба схоже теж насолоджувався розмовою з Джорджем. У своїй розмові проскакували складні фрази на кшталт "модульність послідовності активів" або "схоже явище в іншій системі", але це було добре, що Джордж, здавалося, знайшов собі співрозмовника по інтересам. Завдяки Джорджу, який відволікає цього хлопця, я нарешті зміг поговорити з її.

Зустріч закінчилася приблизно за годину, і ми повернулися до дому в Токіо трохи погулянки поблизу Сібуї Харадзюку. Я пропонував їм відправити багаж, але вони хотіли взяти його з собою. Провівши їх до дверей будинку, я залишив Акане на Джорджа і ми розлучилися.

Тоді я почув враження Акане від неї- І вони мені здалися дивними. "Це було страшно", сказала сестра. "Хто був страшним, Шиба-сан?", я запитав: "На що вона похитала головою. Мабуть, справа в цьому хлопцеві. Хоча, на мій погляд, він вів себе з Акане як джентльмен. Його вигляд, безумовно, справляє на нас сильне враження, але наш дім відвідували набагато страшніші люди. Тобто, не риси обличчя Шібу повинні були її налякати.

Я запитав: "Що було страшно?". Акане похитала головою і сказала: "Не знаю".

"Не знаю, але ця людина страшний. Ніі-сан, будь обережним", - сказала Акане, і поїхала додому.

25 лютого 2097 року (понеділка)

Школа знову працює з сьогоднішнього дня. Антимагічний рух ставав дедалі інтенсивнішим. Навіть зі смертю "підпалювача" тероризму, розпалений ним вогонь не згасне сам. Допоки не працювали школи, протести та демонстрації поширювалися по всій країні. Але мої однокласники, яких я зустрів вперше за довгий час, були набагато спокійнішими. Можливо, вже звикли. У міру того, як ситуація погіршується, люди звикають до цього. Це насправді небезпечна ситуація. Коли почуття кризи зменшується, ви можете втратити пильність і зазнати лиха. Заморозити свій розум, коли ви відчуваєте кризу, мусить бути неминучою дією для захисту себе.

У будь-якому випадку, клас 2А показував колишнє життя. Можливо, інші класи теж. Щодо мене, мені не треба було повертатися додому рано зі школи, бо місія була закінчена. Сидіти вдома самому — це нездорова поведінка. Я повинен був залишитися тут на деякий час, і мені довелося подумати про те, чим зайнятися після школи.

Сьогодні я вперше познайомився з дисциплінарним комітетом. Я теж складаюся в дисциплінарному комітеті третьої школи. Я хотів побачити його один раз, перш ніж повернутися в Канадзаву.

Під час обідньої перерви в їдальні я звернувся з цією просьбою до голови комітету Йошіда, на що негайно отримав згоду. Після того, як він був відповідальний за його Китай-сан, я запитала: "Тоді що ж робити зі мною?" Я згадав історію, яку я почув від Моріски в перший день мого "переводу" сюди. Про талановитих людей, з якими треба бути насторожі.

І першою в цьому списку була "таємна глава дисциплінарного комітету", Китайма Шизуку. Китаєм-сан виглядає спокійною і дорослою леді. Окрім інколи видалених цуккоми, які прориваються до глибини душі, я ніби не помічав за нею вчинків, що завдають болю іншим. Тому я також хотів дізнатися, якого біса Морісакі і компанія так бояться її.

Водночас інстинктивно лунало попередження. Невже моя нерішучість була помічена? Йошіда сказав китайцям-сан: "Я буду йому гідом, тому залишаю свої обов'язки сьогодні на тебе".

Китама-сан мовчки кивнула. Невже її метою було змусити Йошіду сказати це? Якщо так думати, то це прізвисько "таємний голова дисциплінарного комітету" може бути правдою.

У цей момент я помітив, що один з учасників обіду пропав. Я без жодних задніх думок запитав: "Тіба-сан сьогодні не прийшла?" Шість чоловік, крім Шіби, застигли.

На моє запитання, яке не повинен був бути заданий, Шіба коротко відповів: "Поминки на сім днів". Я зовсім забув той факт, що старший син родини Тіба загинув під час розслідування справи про тероризм.

Після закінчення школи Йошіда показав мені, що я працюю дисциплінарним комітетом. Перш за все, я був здивований тим, наскільки добре мені вдалось документувати записи подій. Крім того, начальник Йошіда особисто брав участь у вступних промовах. Мені сказали, що він також готує матеріали для зборів. Завдяки чуткам швидкому листу Йошіди є особливим умінням. На питання, чи це правда, цей досвід був продемонстрований на місці. Він взяв у руку пір'ячу ручку, і на підготовленому великому блокноті почали один за іншим з’являтися ієрогліфи, створюючись в стіну тексту. Я не міг його прочитати, але я знав, що це трафаретний шрифт.

І справді, це дивовижно: каліграфія в наш час. Я був занадто здивований в той момент, що мало не втратив самовладання. Я запитав його, як він прийшов до отримання такого спеціфічного вміння. Зробивши трохи відчужене обличчя, Йошіда відповів, що це сталося в результаті створення безлічі амулетів для виклику магії.

Він був користувачем стародавньої магії. Чи справді так цікаво використовувати амулети для магії в наш час? Хоча я пам'ятаю, що під час Турніру Діві Школ він використав дивну форму.

Моє бажання побачити Йошиду, який використовує свою магію в її оригінальному стилі було негайно виконано. За будинком одного з залів почалася бійка.

У першій школі учні також мають запальну вдачу. Це велика різниця чути й бачити.

Мабуть, це було повсякденністю. Попередження і наказ зупинити Йошіди були лише формальністю. Було очевидно, що слова "всi заспокойтеся" не мали жодного ефекту.

Йошіда не витягав амулет для заклинання. Замість цього він викинув з лівої рукави щось, схоже на складний віяло. Якщо подивитися уважно, то це була віяла колекція металевих смуг, скріплених біля основи.

Йошіда висунув один з аркушів цього віяла, і разом склавши вказівний та середній пальці, доторкнувся ними. Мені здалося, що в повітрі щось засунулося. Коли я відчув прохолодну вологість, густий туман вже оточив учнів. З туману почули крики, такі як "холодно" або "замерзю". Ну, все правильно, зараз лютий, зима ж.

Однак, здавалось, що туман містив у собі густу хмарку псионів. Всередині нього було б складно запустити послідовність активів. Хоча тут було не повне втручання, як у "Пієх", але магія з CAD вважалася важкою, якщо не використовувати набагато більше псионів, ніж зазвичай.

Йошіда знову попередив. Цього разу ці слова були сигналізовані загрозою для блискавки. Драка відразу затихла. Так, я зміг побачити щось дуже цікаве.

Під кінець обходу я запитав, чому деякі хлопці називають його на ім'я, а інші по імені.

Коли Йошіда показав трохи неспокійного вигляду, він ввічливо пояснив мені причину.

Оскільки це пов'язано з особистим життям Йошіди, я не буду записувати це в щоденник.

Але цей хлопець теж має хороших друзів, подумав я.

26 лютого 2097 року

Сьогодні після уроків мені показали роботу шкільної ради. Вона і цей хлопець працює в шкільній ради разом. Я відчуваю себе трохи заплутаніше.

У кімнаті шкільної ради були також Міцуї-сан з того ж класу, та першогодка в костюмі покоївки, і молодша сестра Маюмі Сан. Секурай-сан. А сестру Маюмі-сан - Ізуми-тян.

Шиба-сан, звичайно, і цей хлопець теж, старанно працювали. Але що це, чорт візьми, за набір тексту такий? Використовувалася тільки клавіатура, але я не міг простежити за пальцями. Невже існує якась "магія самоскорення набору тексту"?

Роботу, яку тепер виконував шкільна рада, було готувати до випускної церемонії та післяобідньої вечірки. У третій школі, мабуть, зайняті тим же. Цей хлопець, здавалося, відповідав за всю рутинну роботу, а Шіба-сан, Метуїса і Ізумі-стіна обговорювали планування вечірок.

Оскільки Шіба-сан хотіла знати і мою думку, я надав інформацію про заплановані в третій школі заходи. Я був щасливий, що міг стати корисним. У розпал обговорення я знову відчув від Іумі-тлан оцінюючий погляд. Чи це моя уява? Я не повинен бути самозакоханим.

Коли стемніло, з задньої двері кімнати шкільної ради вийшла Касумі-тян, інша сестра Маюмінса. Раніше, відвідуючи дім родини Саегуса, я думав про це, але ці двоє справді однояйцеві близнюки. Спочатку я не міг переконати себе, тому що зачіска і характер були зовсім різні, але тепер, коли побачив їх у шкільній формі, їхні обличчя здавалися мені цілком однаковими.

Тепер мені здавалося, що Касумі-стін теж на мене полює оцінюючим поглядом. Що відбувається, справді?

Після цього ми зустрілися з Йошідою, Сайдзьо, Китаєм-саном і Тібойса та поїхали до кафетерії « Eine Brise », де в неділю ми зустрічалися із Шибою-Сана. Для цієї компанії, здається, це кав’ярня — місце постійного відпочинку. Також я хотів сказати Тібе-сан слова співчуття, які не встиг сказати під час обідньої перерви. Зрештою я вирішив не говорити. Тому що відчував від Тіби-сану аура "не чіпайте мене". Я подумав, що порівняно з вітаннями та співчуттям — це важка справа.

27 лютого 2097 року (середина)

Мій перевод триватиме до наступної суботи. Вихідним днем буде тільки неділя на цьому тижні. Поки все йде добре?

Місія закінчилася. Здається, що немає необхідності в будь-яких ліквідах наслідків, про які згадував мій батько. Непогано б повернутися в Канадзаву якнайшвидше. Не думаю, що я пошкодую, якщо зроблю так.

Сьогодні під час обідньої перерви жіноча частина компанії оживлено обговорювала, де б провести вихідні.

Вона "Я хочу піти в кіно останнім часом". Якесь кіно про кохану старшу сестру.

Зараз на моніторі, де я пишу щоденник зліва відкритий веб-сайт кінотеатру, і показують фільми, які будуть показані в неділю.

Отже, що далі? Недавно я запитав себе. Може, взагалі нічого не робити? Чи не пошкодую я про це? Другий раз ця можливість може не з'явитися. Так. Немає причин вагатися, нічого не поробиш. Коли відмовляться, тоді можна і подумати про те, щоб здатися. Я натиснув кнопку вибору, торкаючись монітора. Появилось повідомлення про те, що квиток був завантажений в мою скриньку.

Після всіх цих слів мого батька про заручення, я просто не можу повернутися назад без будь-яких результатів. Але я почав це, і не хочу все зруйнувати.

28 лютого 2097 року (четверт)

Останній урок на сьогодні закінчений. Цей хлопець, як завжди, прийшов зустріти Шібу-сан. Я зупинив її, яка прямує до кімнати шкільної ради. У коридорі було багато учнів. Цей хлопець був поруч з її. Але я не наважився покликати її на розмову наодинці. Я відчував себе переможеним і намагався уникати погляду цього хлопця.

Я відтворив квиток на мобільному терміналі і запросив піти в кіно разом наступної неділі. Вона широко розплющила очі і подивилася на Шибу з злегка стурбованим обличчям.

"Запрошуєш на побачення?", Шиба навів прямий удар питанням. Я твердо відповів: "Правильно". Його відповідь була: "Я не можу відпустити її з тобою одну". Що ж, я розумію його позицію. Але наступна фраза мене здивувала. Він сказав, що дасть свою дозвіл, якщо я буду не проти взяти з собою в кіно Сакурай-сан.

Я був не проти, тому я, звичайно, запросив Шібу-сан ще раз. З чого видно, що це вже не так. вонаУсміхаючись кивнула мені у відповідь.

З цією блискучою посмішкою я отримав згоду на побачення!

Чесно кажучи, я очікував, що цей хлопець не зупинить Шибу-сан. Схоже у нього є принцип, за яким він не хоче ніяк ніж Шібу-сан. Але я знав, що Шибой-сан обмежив нас від побачення наодинці. Немає такого хлопця, який залишить свою наречену наодинці з хлопцем, що явно хоче цю наречену у нього забрати. Я здивувався, що він не почав говорити щось на кшталт "Я піду з вами". Але обрав Сакурай-сан, супроводжувач її.

Я був дуже радий, що все так обернулося. Хоч ми не будемо тільки вдвох, але це набагато краще, ніж турбота про хлопця, наступному за нами по п'ятах.

Чому цей хлопець погодився на умови, зручні для мене? Він правда не проти? Ну і добре. Якщо він це зробить, я докладу всіх зусиль, щоб відібрати її у нього. Нехай потім не плаче!

1 березня 2097 року (п’ятниця)

Почався березень. Ще місяць, і я стану третім студентом.

Сьогодні в обідній перерві темою стала подальша кар’єра. Я йду до університету магії. Усі інші теж хотіли піти туди.

Я думав, що Сайдзьо піде в Національну академію оборони але він, схоже, приєднається до поліції і увійде у загін особливого призначення.

З об'єктивною точки зору, вона Я не зможу зробити це лише в одному випадку, якщо втрачу магічні здібності. Якщо ми станемо студентами університету, то з її Ми відвідуватимемо це ж університетське містечко протягом чотирьох років. Це може бути болючим часом. На даний момент, по факту вона — Наречена інша людина.

Але я все одно з нетерпінням чекаю студентського життя з її.

2 березня 2097 року (субота)

Визнай це. Сьогодні вранці я не міг нічого робити. Завтра дійсно станеться це? Я не знав, що до цих пір був таким новим. Я ніколи не думав, що буду турбуватися про те, щоб вдягнути завтра.

Отже, квитки у нас є. Для Сакурай-сан я теж купив. Я також думаю, що достатньо грошей. Я також встановив навігатор. Хоча я думаю, що це не обов'язково, тому що мапа шляху до місця зустрічі і кінотеатру я надійно вбило собі в голову. Я також встановив будильник.

Все гаразд. Добре, давай спати. Головне - не проспати.

3 березня 2097 року (в неділю)

Ніби боячись отримати скасування побачення через запізнення, я прокинувся ще до сигналу будильника. Я добре виспався і голова була ясна. Раптом гарний початок, так?

Я пішов до ванної, ретельно помився. Стоячи біля дзеркала, десять разів перевірив обличчя і зніс усю рослинність. Феном зробив укладку волосся. Одягнувся в одяг, який вибирав вчора 3 години. І попрямував до місця зустрічі.

Я не був такий напружений навіть під час Йокогамського інциденту. Я прибув на місце зустрічі за 40 хвилин до обіцяного часу. Це ж нормально, так? Час очікування не був болісним. Задумайтесь над тим, в якому одязі ми одягаємося вона Прийде час очікування промайнуло непомітно.

Вона прийшла за три хвилини до визначеного часу. У той момент, коли я побачив їїСвіт змінився. Для мене, безсумнівно, світ був перетворений. Усе довкола стало яскравим і барвистим. І центр цього світу вона. Дивлячись на неї, Я забув як дихати.

З довгого пальто бежевого кольору внизу виднілася елегантна сіра спідниця. Ноги, вкритий товстими колготками, були обуті на підборах. Шарф і рукавички були схвалені під бежевий колір пальто. Серед загального дорослого фону пухнасті навушники стали милим акцентом.

Поки я стояв і не міг поворухнутися, вона Вона підійшла до мене і запитала: "Я змусила тебе чекати?" Я міг лише на рефлексах помотати головою з боку в бік. Вона трохи хіхнула на це. Думаю, я повів себе як дитина в цій ситуації. Але я не шкодую. Тому що це розселило її. Ради її Усміхаюся я буду хоч клоуном.

Коли я трохи збив свою нервозність, я помітив, що Сакурай-сан стоїть по діагоналі позаду неї. Вона була в короткому пальто, светрі-водолазці, вузькі джинсові штани, високих кросівках і рукавичках з штучної шкіри, контрастуючи з Шибой-саном, це було злегка мальчишським стилем. Це було схоже на стиль для бою, чи це моя уява?

Щоб не втрачати часу, ми відразу вирушили в кіно. Не було потреби поспішати, бо у нас були зарезервовані місця. Ми купили напої і увійшли в зал перегляду. Звичайно, всередині працював обігрів. Ми з Сакурай-сан тільки розстебнули свої пальто, але Шиба-сана елегантним рухом сняла своє. Під пальто було елегантно сіре плаття. Я вже раз за сьогодні не міг дихати. Поки я дивився на неї, вона Усміхнулася і сіла в витонченому русі.

Ми сиділи в ряді - я, Шіба-сан, Сакурай-сана.

Сто років тому кінотеатри були настільки тісні, що люди сиділи пліч - о - пліч. Не знаю, чи це було правдою або вигадкою, але я чув, що закохані використовували тіснотою і торкалися рук один одного, кладучи їх на підлощики між місцями.

Проте в сучасному кінотеатрі неможливо торкнутися тіла сусіда. Припущене сидіння є важливим демонстраційним інструментом, який передає вібрацію і нахил. Звичайно, ви можете вимкнути ефект напрямування до смаку, але структура сидіння, що закриває плечі з обох боків, не змінюється. Тим більше, що розташування сидіння зроблено так, щоб вміщати навіть великих людей.

Так що абсолютно точно не відбудеться такий випадковості, як контакти плечима або пальцями з Шибой-сан. Ех, як же я заздрю стародавнім людям.

Фільм, який я вибрав, був найпопулярнішим хітом, романтичною історією кохання. Я взагалі не розбираюсь у фільмах, і просто обрав найпопулярніший в категорії романтики. Фільм був від відомої голлівудської студії. Ця подія відбулася в Нью-Йорку у 1990-х роках. Вкрата, це була історія про дівчину з ери коли магія ще не була відкрита громадськості. Дівчина жила, приховуючи свою сильну здатність психокинеза. Одного разу вона закохалася в звичайного посереднього хлопця.

Освітлення в залі зникло, і напівциліндрічний екран на сто вісімдесят градусів показав картинку. На цій екрані було відведено 30 градусів зліва і справа, щоб побачити ефекти, які доповнюють їх. Таким чином вони можуть вловлювати яскраві відчуття руху вперед. Я давно не був у кіно і був зачарований видовищністю.

Перед переглядом я не став вимикати функції крісла, думаючи, що це буде звичайний фільм, але початок фільму дало чітку відповідь, чому це був хіт по всьому світу. Не покладаючись на яскраві ефекти, але ретельно малюючи почуття глибокого 3D зображення, фільм заохочував глядачів співчувати історії дівчини, яка страждає від свого секрету та любові, і хлопець, який змушує дівчину страждати не показуючи їй своїх почуттів. Незважаючи на трагічний кінець, я був переповнений позитивними почуттями.

Шиба-сан мені здалася щасливою. Тому що для мене це було найважливіше, я був радий, що вона Посміхнулась і сказала: « Це було цікаво».

Все було добре до цього моменту. Але на виході з кінотеатру був цей хлопець. Але він не єдиний. Це була вся компанія, що обідала у їдальні і близнюки - сестри Маюмі-сан на додаток до них.

Шиба-сан здивовано сказала: Здається, вона досі несвідомо в силу звички називає цього хлопця "Онія-сама". Я думаю, що її Мені може допомогти звичка вважати його братом. Але тоді я не міг про це думати.

Незважаючи на Шибу-сан, що стоїть поруч, я крикнув, не подумавши: "Гей, хлопці, це ви робите?" Схоже я налякав Міцуї-сан і Шібату-сану, але інші дівчата не показали занепокоєння на обличчях. Тіба-сан навпроти, ехидно посміхалась.

А цей хлопець наглухнув: "Ми прийшли забрати Міюки"! Тобто, він чітко дав зрозуміти, що дозвіл було тільки на перегляд фільму.

Не сміши мене! Звичайно, я запросив "в кіно", але це не означає, що коли фільм закінчився, то це "усе, до побачення"! Після цього, наприклад, можна зайти в кафе або погуляти містом!

Це стало великим святом. Побачивши її Я міг тільки погодитися з цим, бо вибачився за усмішку. Навіть з такою посмішкою, вона Я сяяла.

Чесно кажучи, мені ж було весело? Або ж все мало бути по-іншому?

Поганий характер не тільки у цього хлопця. Вся його компанія, у тому числі дівчата, — злі.

Сьогодні я переконався в цьому.

9 березня 2097 року (субота)

Сьогодні я закінчив навчання в Першій школі. Цього тижня з понеділка до п’ятниці у щоденнику було зовсім нічого писати. Здавалося, що тиждень в’яло тягнеться до неділі. Самому собі я здавався жалюгідним.

Сьогодні постійна обідня компанія мені влаштувала невелику прощальну вечірку. Мене попросили повернутися додому і перевдягнутися в звичайний одяг, а потім повели до місця, яке виявилося заведенням з ретро-іґрою, що називається Боулінг.

Не треба розповідати, що магія була повністю заборонена правилами і я спробував цю гру в перші дні життя. Я грав вперше, тому результат був жахливий. Я врятував хоча б те, що був не один такий.

Шиба-сан, одягнена сьогодні в практичний светр і шерстяні штани, теж часто заганяла кульку у канаву, при цьому збентежено посміхаючись. Було важко стримувати бажання дивитися, як мило вона намагається приховати це.

Тіба-сан, схоже, була досвідчена в цій грі. У неї був найкращий показник серед дівчат. А ненависть до цього хлопця була більше, ніж будь-коли. Хоч він сказав, що грає лише вдруге, його рахунок був такий високий! Гей, це ж моя прощальна вечірка, міг би і стриматися.

Хоч і один чоловік далеко пішов, але було відчуття, що не тільки Сайдзьо та Тіба-сан, а також Йошіда й Китаєма-сана дивляться на мене поглядом "поділим тобі".

Після цього ми пішли в ще одну ретро розвагу під назвою караоке. Шиби-сан було фантастичним. Виявилося, що цей хлопець співає гірше за мене, і це трохи заспокоїло.

10 березня 2097 (в неділю)

Сьогодні я вирішив повернутися до батьківського дому після відвідин філіалу Канто Магічної Асоціації. Але нікому не повідомив про свої плани. І все ж на станції біля філіалу Магічної асоціації, я зустрів її. Я дуже здивувався, і перше що я сказав було: "Ти тут одна?" Шиба-сан посміхнулась і повернула очі. Вдалеку, але все ще в полі зору, стояв цей хлопець, притулившись до стовпа.

Кхм. Ну і манери!

Але вони витратили час, щоб попрощатися, треба послухати їх, подумав я. Обміняючись вітаннями, я набрався мужності і сказав це.

"Я був щасливий провести разом в одному класі цей місяць"

Вона округлила очі, а потім подарувала мені посмішку, подібну до кольору. І відповіла:

"Мені теж було весело. Якщо буде така можливість, приїжджай до нас знову"

Мабуть, це просто слова ввічливості. Але в цей момент мене не турбувало, які відносини у неї з цим хлопцем, і як вона стосується мене. Я присягнувся серцем жити університетським життям в тому ж кампусі, що і вона.

(Проповідуємо)

Післямова

На цьому арка "Конференція головних кланів" закінчена. Вам сподобалося? Після Чжоу Гунцзінія в "Мовніх у стародавній столиці" і Ґу Цзе зараз, в наступному розділі нас чекає новий ворог. Думаю, по тексту цілком можна здогадатися, хто це буде ...

Як невеличкий снайлер: персонаж, який був другом, стане ворогом і розв'яжеться величезна магічна війна. Будь ласка, сподівайтесь цього.

Ні, Міюки не стане ворогом Тацуї. Не хвилюйтеся. Головний герой цього разу буде відрізнятися від звичайного, як мені сказали в редакції. Я не думаю, що опис персонажа розмито, але як всі це відчули? Говорячи про розмивання, було сказано, що з Ітідзьо Масаки все нормально. Я думаю, що я можу бути як підліток.

Я соромлюся писати цю історію, не знаючи « теорії впливу внутрішніх органів на розум ». Гугл видає щось по цьому фразі, але я не знаю наскільки достовірні ті дані. Я бачив історії про те, як люди змінили свій характер і уподобання після пересадки органів. Оскільки інформація про органи передається в мозок, можна вважати, що органи впливають на розум... Я плутаюсь, але я хотів би почитати пов'язані з цим книги.

Як моя власна думка, я б хотів, щоб душа була окремою сутністю, а не існувала у вигляді електричних сигналів в мозку.

Завдяки цій публікації у 19 томах ми змогли нарешті надати всім користувачам інформацію про медіа-мікс. Для автора це як знімати великий фільм, маючи історію під рукою, кожен з співробітників може додати щось цікаве від себе. Будь ласка, також сподівайтесь нас. Зміст — це сцена.

Наступний том — збірка коротких оповідань. Історія опишить епізоди з Турніру Дев’яті Школ 2096 року. Але не ясно, чи це буде "Том 20". Можливо, це буде назва: «том 13.5» або « незнайомого Б".

Дякую, що залишаєтеся з нами і цього разу. У наступному розділі Тацуя також починається з останнього класу. "Непутевий учень у школі магії" нарешті вступає в кульмінаційний момент. Коротке редагування наступного тому, а також новий розділ « Начала хвилювань » (часова назва), дякую.

(Сато Цутому)

https://literna.net/uk/books/433-neputyashchii-uchen-u-shkoli-mahii-19-32-ss