Джон зупинився і повернувся до ворога. Раптом біля нього на землі з’явилася величезна тінь, наче дерево, що падає. З укриття вискочила ведмедиця, направившись до своєї мети. Як вона могла дозволити цьому маленькому кролику вислизнути? Це був смертний вирок для будь-якої нещасної душі, яка стала її мішенню.
— У матері Джил було багато дітей, — так багато людей називали її родючою! — Так, почав розповідь Швидкий Ларрі. — У сім’ї Джил вважалася найменшою і, відповідно, коханою. Коли вона зникла безвісти, після того як її змусили відвідати мене, мати звинувачувала себе найбільше. Вся наша сім'я допомагала в пошуках, але слідів її не виявили. Ніби вона розчинилася в повітрі, зникнувши з цих полів.
Ларрі прийшов відвідати свою матір і звинуватив себе, бо він був тим братом, якого повинна була побачити Джил. Коли він відчував провину у своєму серці, то відчайдушно біг довкола, намагаючись знайти Джил. Але до цих пір не було жодних вказівок про її місце розташування. Він бачив, як його батьки впадали у депресію кожного разу, коли розуміли, що новини про неї немає. Він не знав, що їм сказати, і, бажаючи щось висловити, відкрив рот, але слова не вийшли. Ларрі подивився на їхні пригнічені очі і знову вирушив на пошуки Джил.
- Я знайду її цього разу, — вирішив він. - Вона повинна бути десь поруч і, ймовірно, дуже налякана. Не турбуйся, маленька сестричка, твій старший брат тут, щоб врятувати тебе ... Що це таке? Схоже на кролика. Почекай секунду, це ж Джил! Як вона рухається так швидко?
Потім він закричав:
Джил, Джиїл, Джерііл!
І почав з усіх сил бігти за нею, відчуваючи себе підбадьорливим, забувши навіть про важливі питання, на зразок того, чому вона бігла, чого не повернулася і чому не зупинилася. На його думку, він вже відчував себе героєм, знаючи, що якщо він відведе її додому, всі будуть в захваті.
Через деякий час вони увійшли в район, де за повідомленням розвідників було помічено ведмедів. Ларрі почав турбуватися, адже ведмеді були там. Він почав істерично викрикувати попередження та її ім'я, щоб змусити її зупинитися. Ларрі завжди пишався своєю швидкістю, але тепер він не міг наздогнати свою молодшу сестру і відставав від неї. Його розум закрався занепокоєнням і небезпекою ситуації, тому він не відчував насіння ревнощів, які проросли в його серці. Пізніше, коли він їх помітить буде занадто пізно, бо вони повністю зацвітуть.
Зрештою Джил зупинилася, обернулась і була готова вислухати його. Раптом над її маленькою фігурою виникла колосальна тінь, через яку цей маленький кролик став схожий на тендітний квітка, який може бути зірваним штормом в будь-який момент. Все сталося за лічені секунди, цей інцидент повністю знищив ревнощі в серці Ларрі і залишив його травмованим. Через мить Джіл опинилася в сильних щелепах ведмеді. Здавалося, тіло цього бідного кролика збиралися використовувати для вечері цієї звірини.
Після того як шок пройшов, Ларрі розвернувся і побіг до села. Його очі були тьмяними, він взагалі не міг їй допомогти, Він почав відчувати себе винним. Звичайно, він міг щось зробити, щоб запобігти цьому. Як він збирався розповісти своїм бідним батькам, це ж розіб'є їх старі серця. Старі серця ламаються частіше, ніж молоді. Нехтуючи іншими, він спалахнув темною хмарою і від Швидкого Ларрі залишились тільки краплини крові на землі.
Ведмедиця дуже уважно ставилася до своїх дітей. З здобиччю, яку вона зловила зараз, її чотири ведмежонка будуть повністю нагодовані. Вона почала рухатись швидше до лігви, думаючи про їхній голодний стан. Як тільки вона прибула, мертвий кролик впав поруч з трупом оленя, потім з'явилися чотири милих дитинчати, ігриво борців за їжу. Поки їхня мати ніжно піклується про них. Найменший з чотирьох не міг боротися з іншими, тому у нього залишився тільки кролик. Будучи сердитим, він дуже швидко з'їв кролика, побоюючись, що його у нього відберуть. Потім діти бавилися ще до заходу, поки всі не почали позіхати і зручно заснули в теплих обіймах своєї матері. Тим часом, кролик майже перетравився в шлунку маленького ведмедя.
Джон знав про присутність ведмедів у їх напрямку і збирався полювати на них! Йому було наплювати на нещасного дурня, який побіг за ним, але, здавалося, він хотів попередити його. Проте він не збирався взагалі сповільнюватися, поки не побачив величезну життєву силу, що ховається у високих кущах. Це був момент, коли він вирішив розвернутися і дав Медведю можливість влаштувати йому засідку. Потім він переніс свій знак мани в серце, де був більш високий шанс бути поковтованого. Оскільки він був маленьким кроликом, його привели до маленьких ведмедів, де дитинча повністю з’їв його посудину. Жодні зуби або кислота не могли подряпати його ядро, воно часто посилювалося доти, доки не стало стійким до більшості атак. Коли він потрапив у кров, то рухався до мозку і обережно наблизився до знака мани цього ведмедя. Ця пересадка була зроблена акуратно, ніж минулого разу, оскільки він не хотів ризикувати в присутності матері цього ведмедя.
Маленьке дитинча мріяло про мир з м’яса! Як очі могли бачити, були груди м'яса зі свіжою кров"ю, так як він любив їх! Його мати також була там разом зі своїми трьома братами й сестрами, але не було потреби в дружній битві за їжу. Там, де він міг проводити весь час без тривог, це було найбезпечніше місце у світі.
Джон був експертом в галузі генетики, але у нього були деякі обов'язкові курси про функції мозку, які додалися його безпосередньому досвіду, оскільки він перебував у розумі кролика. Він також став експертом в цій області, тому, побачивши довгі мозкові хвилі, він створив короткі хвилі більшої висоти, щоб додати хаос до свідомості маленького ведмедя. У світі сну маля насолоджувалося кожною секундою, радісно сміючись. Поки туди не прибув велетенський самець ведмедя з довгим чорним хутром і одним сліпим оком, він виглядав неймовірно страшно. Його мати захищала своїх малят, кидаючи виклик звірині.
Розгнівавшись, він вдарив своїми надзвичайно довгими кігтиками в бік їхньої матері. Вона сміливо захищала своїх малят, але була вдвічі меншою від цього монстра. Вихід було визначено, як тільки з'явився ведмідь. Маленьке дитинча стало свідком знищення всієї його сім’ї, після чого йому задрижали ноги. Він завжди був найслабшим і не міг навіть набратися сміливості, щоб почати втікати. Сидячи там, він міг тільки тихо плакати і кричати: « Я не хочу вмирати, мамо! »
Через спини дитинчати почувся заспокійливий голос: « Я допоможу тобі, малюке, я буду захищати тебе, все буде добре. Разом ми зможемо врятувати твою родину і покарати кривдника, ти дозволиш мені допомогти тобі? "
Маленький ведмідь обернувся і побачив маленьку рослинку, глибоко вкорінену в м’ясі. Відсутність ґрунту або сонячного світла, здавалося, не турбувало цієї маленької рослини, оскільки вона мала здоровий зелений колір. Маленьке дитинча каже: « Але як ти мені допоможеш? Вони ж вже мертві. І скоро я теж помру. Що може зробити така маленька рослина, як ви? Адже вже надто пізно. "
Рослина спокійно відповіла: « Ще не пізно, тобі просто потрібно дати мені дозвіл повністю знищити цього монстра, і ти знову побачиш, що твоя сім'я в порядку. "
Коли маля обернулося, довкола не було трупів його сім’ї, а страшний дикий звір, здавалося, вагався наблизитись до цього маленького куща. Після побаченого він зробив свій вибір і відповів рослині: « Добре, вирости великим та могутнім, тоді ти зможеш врятувати мене від цієї долі.»
Рослина відповіла: « Тепер ти у безпеці, малюке, добре впораєшся і дозволь мені взяти все на себе.»
Рослина росла до 5 метрів за хвилину, а виноградна лоза складалася з багатьох винограду, замість того щоб бути схожим на дерево. Гілки винограду і коріння обв’язалися навколо чорного ведмедя, який розірвав його одним рухом на шматки, тоді як дитинча з радістю спостерігав за сценою. Після того як його вбили, виноградні лози тепло тримали маленького дитинчати, він відчував, що це було йому дуже знайомо. Велетенська рослина міцно тримала маленького дитинча і бурмотіла заспокійливим голосом: « Спи, малюке, тепер ти в безпеці, я тут для захисту тебе.»