Про Ольгу нічого не було чути. Та й не цікавився її долею зведений брат. Занадто сильна виявилася образа на сестру, перенесену Іваном з майбутнього, тому йому була нецікаво її долю. Крім того, він мав достатньо справ, щоб не думати про відволікання. Він поставив собі мету і прагнув досягти її важкою працею з ранку до ночі, майже без вихідних.
У вересні він змінив свій стиль бізнесу, і це посприяло місцевій популярності. Спочатку сусідам по гаражах стало відомо, що Ваня лагодить і фарбує машину. До нього й раніше декілька разів зверталися з проханням про фарбування автомобіля, але він відмовився і тепер вирішив спробувати.
Спробував раз, потім ще і знову. Сарафанне радіо розповсюдило чутки про гаражного майстра, який недорого бере за свої послуги і робить роботу якісною.
У результаті до жовтня Іван повністю переключився на формат дрібного кузового ремонту і фарбування. Він працював неофіційно, податків не платив, але податковій службі не так-то просто виявити гаражного майстра, який не бажає реєструвати свою діяльність офіційно.
Пофарбувати машину завжди було недешево. Знайти людину, яка виконає роботу трохи нижче ринкової ціни, при цьому швидко і якісно дуже важко. Відтого німдрено, що бізнес Іванова виявився дуже успішним. Від клієнтів не було відбоювання. А щоб так і було далі, він на постійно основі розміщував у газетах оголошення.
Загалом прибуток залишався на такому самому рівні, як і відробізнас. Іноді більше, іноді так само. Були тут і переваги, і мінуси. Крім того, не потрібно їздити містом у пошуках автомобілів для відновлення і їх подальшої переробки. Мінус - це більш жорсткий графік і залежність від потоку клієнтів.
Усе йшло чудово до початку квітня. День почався з самого ранку. Небо заволокло свинцевими хмарами, морожив огидний крижаний дощ, а через туману видимість зменшилась до 50 метрів.
Коли Іванів на своїй четверці під'їхав до гаража, то виявив там припаркований позадорожник Мерседес.
Таке сусідство викликало підозри. Мерседесу нема чого робити в найбільш звичайному гаражному кооперативі. Тим більше нічого робити таку машину біля його гаража. Якщо це клієнт, то він явно не за адресою, адже пофарбована фарба погано співвідноситься з дорогим автомобілем.
Стояло йому вийти з автомобіля, як нутро Мерседеса покинули два міцних хлопця. На їхніх широкіх плечах накинули шкіряні куртки. Голови були коротко підстрижені. Подивіться на ці пики, і відразу виникають асоціації з бандитами зі дев'яносних.
— Хлопець, — запитав він одного з них. — Це твій гараж?
Щось Івану не хотілося цим особистостями визнаватися у володінні гаражами.
— Нет. Я шукаю кузовника. Мені сказали, що десь тут. Ви випадково не знаєте? А то мені потрібно крило підфарбовувати.
— Тут-тут, - кивнув здоровяк, втративши інтерес до Івана. - Тільки він сьогодні не працює. Приїжджай завтра.
дякую.
Щоб приховати тремтіння в колінах, Ваня повільно поплив до своєї машини. Щоб не видати хвилювання, він все робив повільно: плавно вставив ключ у замок запалювання, повернув його і чекав, коли зав’яже жигульський двигун.
Здавшись назад, він поїхав у зворотному напрямку і припаркувався біля контрольно-пропускного пункту. Зайшовши в вартову, він кивнув сторожу. Сьогодні чергував молодий хлопець. Пам'ять підкинула його ім'я.
— Илия, добрий день. Не підкажеш, що за товариші приїхали на Гелентвагені?
— Так вам краще знати! — Ілля не міг зрозуміти, як він дивиться. — Вони зайшли до мене, запитали, хто у нас в гаражах працює ремонтом. Я розповів про вас.
— Загалом Мерседесе? Кузовий ремонт в гаражах? А тобі не здається це безглуздим?
— Не знаю, мені пофіг, — знизив він плечима.
- А що ще вони питали?
— Питали, як часто до вас приїжджають машини і скільки ви забираєте за ремонт. Я відповів приблизно. А що?
Іванів насупився. У нього зміцніли підозри, що жодні це не клієнти. Такі речі можуть цікавитись або правоохоронними, або рекетами. На початку бики не схожі, значить, бандити.
— Слухай, Ілья. Ніякі це не клієнти. Бандити це, йогуртом по губах! Коротше, ти мене сьогодні не бачив, нічого про мене не знаєш, коли появлюся ти не в курсі. Зрозумів?
- Боїшся, що тебе покинуть на рахунок? — Похмилнувся сторож.
— Бандитов не бояться тільки ідіоти або люди з великими грошима і штатом особистої охорони. І це не факт. А я звичайна людина. Мені дорого моє здоров'я. Тобі теж не хочеться бути в скрутному становищі. Отже, будь ласка, якщо ці бики до тебе припружиться, прикинься Вітосю. Я не я, нічого не знаю, все, що знав, сказав. Добре?
— Зрозумів, — забрав з обличчя ухмілля Ілля. - Я тебе не бачив і не чув.
Іван відключив телефон і поспішив втекти від гаражів. Він не був віруючим, але, як будь-яка людина старше тридцяти років, навіть якщо біологічно йому двадцять два роки, він був повний упередження. Поява на порозі його майстерні парочки мордоворотів він сприйнявся як знак згори.
Коли він перестав колотіти, то подумав:
« Сумно, що всіх грошей не заробити. А я не хотів робити ремонт. Людська молва не тільки для реклами корисна, але й неприємності може принести."
Він встиг заощадити вісім тисяч доларів. Ці гроші повинні вистачити на будівництво будинку. Тож Ваня рішуче відключив телефон і почав збирати.
Трезво сказав, що банда не буде ночувати біля гаражу. Він повернувся пізно ввечері за причепом і інструментами. У той же час він домовився про зустріч з останнім клієнтом, автомобіль якого був недороблений. Він повернув йому гроші, сказавши, що у нього зламався компресор.
Половина ночі пішла на завантажування найціннішого. Тільки ближче до ранкової ночі Ваня поїхав з гаража в Барсукі.
У селі він переночував, залишив речі, після чого повернувся в місто, де виставив на продаж гараж по нізу ринкової ціни і почав підшукувати орендарів у квартиру.
Продаж гаража заважало тим, що бандити ще три дні підряд приїжджали в ГСК щодня, як на роботу. На четвертий день вони не приїхали. Тільки тоді вдалося почати водити покупців до гаража. В результаті той через пару днів пішов всього за тисячу баксів, що як мінімум в два рази нижче ринкової ціни. Але Ваня вважав, що безпека дорожча за гроші. Бджолоїдка була обкурена.
Здавши в оренду головну квартиру, Іванів з повним багажником і причепом, які були набиті його речами з гаража та квартири, повернувся до Барсуки.
Цього разу його перебування в селі не затьмарювало проблем. Весь час він вносив усі необхідні платежі, заглядаючи на мінімальні показники. Під час з’єднання газу йому вдалося пробити встановлення газового лічильника, який за кілька років повністю обкупив себе.
З лічильником треба платити тільки за витрачений газ. Якщо його немає, Облгазу плювати, житимеш ти в будинку чи ні - будь добрим платити за встановлений ними тарифам.
Якщо ви маєте дах над головою, то можете добре будувати.
В іншому випадку Ваня, коли були гроші, відбудував собі триповерховий котедж. З одного боку, це було зручно: кожна дитина мала власну спальню і всі були в'язнями. Але великий будинок має багато незаперечних мінусів. Наприклад, прибиральниця може бути корисною там. Опікувати велику споруду дорого, особливо якщо будинок не затиснений і збудований з цегли. Втекти з поверху весело тільки дітям. Чим старше стаєш, тим важче підніматися сходами. Було б добре мати одноповерховий теплий будинок.
Оскільки котедж Ваня вперше будувався, то він більше орієнтувався нампезність і престиж, ніж на комфорті життя. Він не вивчав основних аспектів для заміського житла.
У приватному домі має бути декілька сховища. Одна складка для інвентаря - миючих засобів, швабрів, ковків, віянь, пилососи тощо. Обов'язково повинна бути скопка для продуктів. У котеджі Іванових було багато магазинів, де будь - коли були розбиті по різних кутах, шафках та поверхонях. Це дуже незручно, коли доводиться шукати щось необхідне. Це живучи в квартирі, можна забігти по дорозі до магазину і купити невеликий пакет з продуктами. Для жителів приватного будинку та батька багатолітньої сім’ї на тиждень поїхати в гіпермаркет і забити повний багажник про запас. Для села ліпше раз на місяць поїхати в рай і закупити все, що можливо. Від того, що ми кладемо селяни, повинна бути дужеміста.
Крім того, бажано мати окрему котельну. Її можна об'єднати з пральнею. У приватних домах котел зазвичай встановлюють на кухні, але часто він там заважає. Газовий настінний котел ще куди не йшло, хоча весь вид і псує багато труб. А ось якщо поставити напольний котел, накопичувач бойлер-водонагрівник для гарячого водопостачання, додати бійлер від свердловини і все це доповнити купою труб та насосів, то виходить пристойне погромлення.
Ще непогано мати вдома підвал або погреб для зберігання закруток і овочів. Не слід плутати це приміщення з комбінованим складом. Через це підлога може бути важкодоступною. У комівку господарі заглядають по кілька разів на день.
Важливим моментом є наявність кількох санузлів. Коли сім'я невелика, наприклад, з трьох людей, одного туалету вистачає. Але і в цьому випадку бажано, щоб він був розділений. Але коли в родині четверо або більше членів, то без двох туалетів жити важко. Ванну або душову можна мати одну, а унітазів і мушель має бути кілька.
Дотримуючись цих правил, Іванів народжений з життєвим досвідом і створив проект будинку своєї мрії. Там було все, як він хотів: погріб, один поверх, одна ванна, але два сорти, дві комори, котична з місцем під пральню машини, а також велика кухня-столова - місце, де вся сім'я проводить найбільше часу після своєї кімнати з комп"ютером. Кімната буде всього дві, але Іван передбачив можливість розширення будинку в майбутньому.
Будуватися він збирався за принципом « добре, надійно і з використанням низькокваліфікованої робочої сили». А в селі тільки така і є. Дві тисячі другого року на подвір’ї, у сільських місцевостях після того як вона втратила роботу з пияцтвом. Для того щоб п’яні колгози не загустили будинок, його будівництво повинно бути максимально простим.
Іван в якості матеріалу для стін вирішив використовувати керамітобетонні блоки. З них будують просто і швидко. Вони міцні. Єдина їхня слабкість - тепло вони майже не тримають.
Щоб розв’язати цю проблему, було вирішено утепліти стіни. Але сучасні мандрівники надто дорогі для майбутнього. Ця проблема вирішувалася затокою арболітового поясу надворі.
Арболіт — це незаслужено забутий радянський матеріал, який добре стримує тепло. Це бетон з обпілками, де для захисту від утворення плісені та щоб там не заводилися гризуни, додають вапно. Ззовні будинки роблять опалубку, замішують бетон з тирсами і виливаються. Під час будівництва стіни, щоб він ліпше тримався, періодично вставляються шматочки арматури. У такому випадку конструкція виходить надійною і теплою, а возводиться швидко силами алеї. Те, що доктор прописав.
Бетономешку вдалося знайти по оголошенню в Челябінську. Велика і колишня вживання, але дуже дешева. Судячи за ціни і продавцю, її з найбільшою ймовірністю будівельники вкрали зі будівельних майданчиків, але це Іванова не турбувало. Головне, вона робоча.
Навчена гірким досвідом, будівельні матеріали він купив відразу скоп і з запасом. Це дає змогу отримати невелику знижку і захищає від неминучого зростання цін. Єдина проблема була з цементом - його не купиш. Але він завжди є в раю. Ніщо не заважає в будь-який момент з'їздити за цементом із причепом.
Дешевле всього повелися тирси. Їх знайшли на поблизькій лісопилі. Вони обійшлися за ціною доставки і ящика горілки для працівників лісопильні.
Усі будівельні матеріали були доставлені протягом тижня, і закипіла споруда.
Яму під стрічкою і погреб екскаваторщика з сусіднього села викопав за день.
Через три тижні фундамент був готовий. Точніше, готовий він був раніше, оскільки для його затоки Іванів нагнав натовп чоловіків. Минає два тижні, і бетон мав зміцнитися. І ось, коли строки були витримані, почалося будівництво стін.
Незважаючи на велику кількість людей, які хочуть заробити гроші, на будові прийшло не більше трьох-чотирьох осіб в день. Текучка кадрів, якщо це можна назвати так, була катастрофічною. Селевенські чоловіки вимагали оплати за день роботи. Отримавши гроші, вони пробули на довгий термін. Іноді Ване доводилося працювати окремо, але стіни з керамізитобетонних блоків росли на очах.
Складніше було заливати армопереза, який треба робити через кожні п’ять рядів блоку. Ще важче класти вікна. Одному там робити нічого, тільки пупок надереш.
Незважаючи на незначні труднощі, дім був повністю збудований під кінець літа. Всередині оштукатурні стіни з блоків. Снаружи арболит. Вікна і двері довелося замовляти у теслі. Пластикові є космічні гроші, а дерев'яні бюджетні — хоча й не дають такого комфорту, як гарні склопакети. Замовити у теслі двері було дешевше, ніж купувати їх в будівельному магазині.
Іван мав достатньо грошей, щоб здати в оренду квартири. На будівництво він витратив лише чотири тисячі доларів. Дуже бюджетно для будинку площею сімдесят квадратних метрів. Але попереду були відділні роботи, які зазвичай дорого обходяться.
Всі інші роботи Ваня проводив сам. Зібрав систему опалення, встановив газовий котел і пофарбував стіни. Без обігу та інших крайнощів звичайна вододісперсійна фарба виглядає непогано, коштує недорого і швидко наноситься.
Чотири рази йому довелося платити професіоналам. Перший раз під час оформлення будинку. Другий раз газовикам для з'єднання газу від труби в старому будинку. Третій раз за артезіанську свердловину, воду від якої він сам провів у домі. Четвертий раз він заплатив за потрійну септик на десять кубів, який в теорії найближчі років 10 не доведеться відкачувати.
Після розлучення електрики та сантехніки, які закінчилися в кінці жовтня, до дому можна було переселитись і жити Ване стало не на що. Коли бюджет був величезний, він показав дно.
Довго, дуже довго Іванів весь час був у справах. Він працював як повернений трудоголик. Ваня гнав думки про своє дивне переміщення в минуле. І тут все: будинок добудований, гроші закінчилися, роботи немає і зайняти себе нічим. Це стало вирішальним фактором апатії, яка накочувала його.
Ваня весь цей час несвідомо намагався не думати про те, що відбувається. Історія повторювалась, але життя Ісуса змінилося. Це нагадувало віртуальну гру в "Торговці килимами" з старого, але тут ще не існує мультфільма « Рорік і Морті". У "Торговце килимами" можна за мить прожити ціле життя героя, який починав свій шлях з торгівлі коврами. Гравець міг докорінно змінити долю героя, живучи за нього життя. Гра закінчувалася зі смертю героя. Коли гравець виходив з гри, він почувався так, ніби дійсно прожив ціле життя.
Ваня подумав: « Чи не герой такої гри? » Раптом деякі могутні інопланетяни грають їм, ніби віртуальним персонажем, що емулює навколишнє реальність? Для ігрових персонажів світ здається реальним. Їм навіть у голову не може прийти, що вони знаходяться в грі. Так чому ні, якщо є факт: він прожив ціле життя, але повернувся в своє минуле...
Іван також подумав, що це можуть бути ігри диявола. Він згадав один фільм, в якому Сатана повертав чоловіка у минуле і дозволив йому жити інакше. Він заплатив за це дитину героя з альтернативного всесвіту. Можливо, якийсь демон взяв ненароджених дітей Іванова в якості плати за те, щоб Ваня знову жив? Але він добре пам’ятав, що не зробив нічого з вищими силами. І він ніколи не вірив у це, будучи матеріалістичним.
Минуло понад два роки з моменту, коли він прокинувся в парку молодим і здоровим. Він з головою поринув у роботу через обставини. Я вирішив зробити так, щоб це не злякало його. А тут фініта ля комедія. Все заплановані справи він виконав.
Цього дня він не стримався і напився. Один, наче алкоголік, сів на кухні старого будинку і засудив пляшку горілки.
Він пив, а по його щоках текли сльози. Раптом спогади про сім’ю, дружину та дітей вискочили з - під контролю. Він не бачив їх більше двох років і вже ніколи не побачить. Їх не стало або не буде? Він не міг визначитися, як про це думати. З одного боку, вони зникли, а він залишився. З іншого боку, зараз в минулому, яке теперішнє, їх і не було. Але Ваня змінив своє життя на краще. Його деток може і не стати.
Він дуже сумував за своїми родичами. Але він розумів, що не можна двічі потрапити в одну річку. Ось як можна познайомитися з тією ж дівчиною, якою колись була його Саул? Навіть якщо вона підійде на зв'язок, це буде неймовірно складно. Ваня вже не той молодий і задобрений хлопець, здатний зачаровувати свердлу-очко. Він відчував себе старим пердуном, замкненим в молодому тілі. Він забув, як познайомитися з дівчатами. Незважаючи на потреби молодого організму Ване, він просто не хотів витрачати час на різні види побачень, знайомств та притирок. Він хотів повернутися до себе додому, знайти на кухні улюблену Саулу, ніжно обійняти її і нікуди не відпускати. Слухати її бурчання, насолоджуватися смаком домашньої бешбармака і справжнім порвані.
Коли Вані пам’ятала про їжу, яку готувала його дружина, то почала багато слини. Він відчув запах смаженої цибулі і баранини.
Він пам’ятав смак приготування їжі, але вже не міг пригадати Саула. У пам'яті збереглися деякі уривки, які пошкодило часом. Найсвітліші походи в кіно та кафе, подорожі на море цілою сім'єю.
Діти... Він їх більше не побачить. Щоб побачити своїх дітей, треба буде знову пройти через постанову батьків від зачаття до виховання. Як би він не намагався, підгадати саме до тих дат, як у минулому житті, не вийде. Якщо ж він поставить собі таку мету, то матиме повторне життя. Це має бути секундомір, який може ходити і думати: « Зараз ми повинні зачати Мішу. Потрібно зробити це як минулого разу на пральній машині, щоб замість Міші не народилася машина".
«Бред! - Так. - Це все схоже на марення божевільного! Кто? За що? Чому я?»
У нього був такий біль, що алкоголь не міг заглушити його. Шукаючи спосіб позбутися емоційного тягару, у п'яний мозок помчались думки:
« Нужна баба! Краще шльондра. Відірватися з нею, як слід, щоб пішла сум".
У маленькому селі не так просто знайти повію. Дівчат легкої поведінки тут вистачає, але вони заміжня, хоч і не відмовляють собі в насолоді піти наліво. Про це буде судити вся село. Звідси прийдуть проблеми, як мінімум розмолвка з чоловіком-росконосцем.
Єдина людина, яка ходила на розум по п’яній лавці — Світлана з сусідньої вулиці. Вона вчилася на рік старше, як і Ваня, заставши ті часи, коли в Барсуках не закрили середню школу.
Алкоголь — бич для російських сіл. Він захоплює розуми молодих людей, засмоктує їх у пучині сп'яніння. У селах молоді люди здебільшого живуть лише найсумнішими людьми, які звикають до течії. Молоді люди хочуть переїхати в місто і жити там. Не важливо, куди: в столицю, Пітер, у Чебоксарі чи Волгоград. Містечко їм здається сповненими можливості, а село — стічною канавою, в якій вони загнують живцем.
Звичайно, це не так. Людина, яка не п’є і в селі, реалізує себе й заробляє достатньо грошей.
Світло було саме тим, хто не мав волі. Вона повністю віддала себе на волю течії, часами знущаючись там. Два-три рази на рік вона їздила на заробітки в столицю. Місяць попрацює, потім повертається в село і пропиває великі за місцевими мірками гроші. Коли гроші закінчувалися, вона повторювала турні. І так пролітала все її життя з дня закінчення школи. Ні амбіцій, ні бажання жити як білий чоловік і турбота про сім’ю.
Ваня пам’ятав, що в минулому житті Світлана спала і стала на п’ять років раніше. У неї залишився дорослий син, якого їй не потрібен. Пацан ріс без виховання при п’яній матері, як бур'ян у саду. Коли йому стукнуло одинадцять, в будинок прийшла строга пані. Але вона принесла не листа з Хогвортсу, а судове рішення щодо позбавлення батьківських прав. Пацан повторив долю зведеної сестри Іванова, що його віддали в дитсадок, де він і виріс. Але йому пощастило більше. Світлячка пропила будинок, а її синові держава виділив квартиру. У результаті він залишився в місті і, наче би навіть відкрив свій бізнес з виробництва меблів.
Але зараз... Зараз Світла ще була хоч куди. Алкоголь вже наніс нескінченну шкоду її красі, але молодість намагалася дати господині шанс. У двадцять три роки вона ще виглядала непогано. А головне, Ване знає, що вона шльондра, не здатна тримати ноги зміщеними. І судячи з того, що навіть у двадцятих роках по сілу не ходили чутки про масові випадки венеричних захворювань, в цьому плані вона повинна бути чистою.