Глава 19.
Лікарі, яких Герцог Дехсин запросив для огляду Естер, весь цей час чекали, коли дівчинка прокинеться.
- Я в порядку! - Дуже багато лікарів швидко викрикували Естер, але це не допомогло.
Перша група лікарів були найкращими лікарями родини Великого Герцога. Ця група складалася з семи осіб, але ніхто не квапився підійти ближче.
Оскільки будь-яке не правильне слово могло сприйматися як помилку Герцога Дехсин, і може мати жахливі наслідки, жоден з лікарів не наважувався брати на себе це «брема».
У результаті, через кілька довгих хвилин вперед виштовхнули Евіана, лікаря з найнижчим рангом серед присутніх.
Нестямно, Евіан все одно зробив кілька кроків вперед.
Він вперше стояв перед Герцогом, оскільки, зазвичай, просто допомагав іншим лікарям у роботі.
- Дозвольте мені подивитися... - У напруженості Евіан взяв дівчину за зап'ястя.
- Вона хворіє. Ти знаєш, як її вилікувати? - Дарвін раптово почав тиснути на Евіана, що йому дивно відреагувала.
І відразу ж морально підставив Евіана.
- Эт-то... - Лікар запнувся, помітивши погляд Герцога Дехсин.
- Не могли б Ви трохи відійти? Я не можу оглянути Міс належним чином, - голос Евіана тремтів.
З того моменту, як Евіан увійшов до кімнати і зловив погляд Герцога Дехсин, який спостерігав за ними, у нього миттєво перехопило подих і отруїлися ноги.
Дарвін дуже здригнувся від слів Евіана. Йому стало незручно і, взявши Джуді, він відійшов подалі:
- Прошу вибачення. Повтори оглянути.
— Так, Ваша Високість - після цього, звичайний колір обличчя повернувся до Евіана і почав оглядатися в звичайному режимі.
Під кінець обстеження Естер і Евіана на короткий час перетнулися.
...? - Розгубилася Естер.
На мить дівчинка побачила спалах зневаги, що промайнула в очах Евіана, коли той подивився на неї. Естер відразу дізналася про цю емоцію, бо світилася в очах кожного чоловіка, якого зустрічала у храмі.
Однак ця емоція зникла в мить і сильно збила дівчинку.
— Ваше Високість, огляд закінчений, - перелякано сказав Евіан, прибираючи інструменти.
- Що скажеш?
- Особливої хвороби немає, але у Міс слабка енергія і вона набагато гірше своїх однолітків, — зітхаючи полегшення зірвалася з губ Евіана, коли він зрозумів, що великої проблеми нема. - Їй потрібно добре харчуватися.
— Слава Богу, — так само з полегшенням зітхнув Дарвін.
Хоча Естер не була приємною, її робота мала набагато більше почуттів.
Але на огляді Евіаном все не закінчилося. Інші лікарі терпеливо чекали, поки з’явиться дівчинка.
- Наступний, — як тільки лікар, який забув огляд, йшов, Герцог Дехсин тут же кликав наступного чоловіка.
Естер, яка не могла більше це виносити і не знала, як зупинити це, схопила Герцога за руку:
- Великий Герцог.
- Що? - Дівчатка змусило Дарвіна заміряти. Ладошки Естер, які стискали його руку, були такі маленькі, що хвилювання охопило серце чоловіка.
- Я вже в порядку, — трохи нахиливши голову, дівчинка дивилася на Герцога Дехсин.
Причина, чому я в такому стані, дуже далеко від хвороб...
Однак, від слів Естер, занепокоєння Дарвіна тільки посилилося:
- У неї нездоровий колір обличчя, вона дійсно в порядку? Приведіть сюди лікаря, який щойно був тут - насупившись, Герцог Дехсин, поклав руку на лоб дівчинки, а потім, схопивши її за щітки, взявся крутити її обличчя з боку в сторону.
Естер, чиї щітки були в твердій хватці "відця" подивилася на Бена у пошуках допомоги.
Бен миттєво прийшов на допомогу і, на секунду прикрив очі, покликав Герцога:
- Герцог, я думаю, міс говорить правду.
- Естер? - Лише після цього Дарвін перестав метушитися і подивився на Естер трохи більш адекватно. - А що, коли лікар просто не виявив хворобу?
- Міс може спостерігатися у лікаря кілька днів. Я буду особисто відводити її до нього.
– Хм... Добре.
Завдяки втручанню Бена вдалося припинити все возіння з лікарями.
Естер з радістю стиснула пальці, радіючи, що ніхто нічого не дізнається.
Це був найбезглуздіший момент за багато життя, які пам'ятала дівчинка.
- Тоді, я призначу спеціальне харчування для швидкого одужання Міс.
- Переконайтеся, що все буде зроблено досконало.
- Звичайно, - серйозно відповів Дворецька.
Але не тільки палацовий, всі інші працівники будинку теж серйозно поставилися до цього.
Після того, як ми потрапили в сім'ю Великого Герцога, Міс більше не повинна втрачати свідомість через нестачу їжі! - Всі вони вирішили об'єднати зусилля, щоб зробити дівчинку сильною і запалити яскраві вогні в її очах.
Коли шум і марнота вщухли, Естер дивилась на Дарвіна, який все ще був у її кімнаті.
Мені соромно, що я не захворіла, а вони підняли такий шум... Краще б я і правда боліла...
- Прошу вибачення за цю дрібницю...
- Про що ти? Я радий, що ти не хворієш - суворо, але м'яко сказав Герцог Дехсин. - І це не дрібниця. Здоров’я завжди є дуже важливим.
Слова, які дівчинка ніколи не чула, торкнулися її серця і в ньому з'явилося незнайоме лоскотуче відчуття.
Раніше, те, що я хворіла, було не важливіше за пилу в повітрі...
Навіть коли я була тяжко хвора, у храмі нікого не цікавило це. Навіть коли я стікала кров'ю і страждала, всі дивилися на це як на щось природне.
Я завжди вважала себе такою, що повинна страждати.
Так дивно бути серед людей, які залишили свою роботу тому що це виявилося нічим у порівнянні з тим, що я не прокидалася два дні ... - Естер не давала своїм очам закритися.
Мені не можна плакати.
Сльози польщуються, варто мені тільки послабити контроль... - Дівчинка ковзила поглядом по всій кімнаті, тільки б не закрити очі і не розплакатися, і наткнулася на брата, який стояв біля її ліжка.
- Ось, це мій подарунок, — яскраво посміхнувся без церемоній сказав Джуді. - Я купив його, бо він схожий на тебе.
- На мене? Чим?.
- Його очі такі ж яскраві, — хлопчик простягнув Естер ляльку-кролика.
Дівчинка подивилася на іграшку, щоб переконатися, що слова Джуді правдиві, але мила лялька-кролик з білосніжним пухнастим хутром зовсім не була схожа на неї.
Аж навпаки.
- Я на нього не схожа... - Естер погладила білосніжні качки ляльки-кроліка. Хоч дівчинка думала, що він зовсім не схожий на неї, кінчики її губ все одно підійнялися в легкому усмішку.
- Раз, я тут більше не потрібен, Я піду... Ай! Батько, боляче! - Джуді, зібрався піти, однак Герцог Дехсин спіймав його за вухо, через це, хлопчику довелося повернутися назад, на те місце, де він стояв.
- Перед відходом, ти повинен попрощатися.
- О, точно, — потираючи те місце, Джуді згадав про що забув і відразу обійняв дівчинку.
- ...? - Від несподіваних обіймів, очі Естер широко відчинилися.
Денніс також не став особливо чинити опір і обійняв Естер з Джуді.
Коли близнюки розімкнули обійми, вперед вийшов Дарвін.
Увесь цей час Герцог Дехсин не вагаючись склав дівчинку у свої обійми. Чоловік був настільки великим, що Естер просто потонула в його обіймах.
— Поправляйся, — сказав Дарвін, похлеснувши дівчинку по спині.
- Батьку! Ти повинен ставитися до Естер обережніше, ніж до нас!
- А, я занадто сильно обняв? Мені дуже шкода, що Дарвін намагався контролювати свою силу. Але хвилі його аури виходили від нього і могли зашкодити Естер, яка ще була слабка.
Але сама дівчинка не могла бути щасливішою, ніж від цих обіймів. Її щітки палали від сорому. Ніхто і ніколи не обіймав Естер, тому від цих незнайомих та бентежних відчуттів вона відчувала себе ще більш дивно.
Напевно, це звичайна дія для близьких людей... - Дівчинка двічі здивувалася поведінкою оточуючих її людей, і один раз тому що тепло може бути таким близьким.
Через кілька хвилин кімната виявилася порожньою.
– А... Всі пішли... — Естер, зостаючись сама, впала на ліжко.
Все, що сталося сьогодні, дуже схоже на сон.
Ніколи б не подумала, що Герцог Дехсин, який ніколи не посміхається і завжди вкрай холодний, зможе так обійняти когось ...
- Я не вірю...
Оголошення - це те, що можуть отримати від "Чудовищого Герцога" лише його сини. - Естер опустила голову і почала хіхікати. Дівчинка не могла винести все без сміху, тому що дивні відчуття лоскотали її зсередини.
Сміх Естер став голоснішою і деякий час сміялася на самоті, наче божевільна.
Після довгого сміху очі дівчинки наповнилися слізьми, які не могли перестати текти.
***
Евіан, перший оглядач Естер, не міг піти і ходив коло особняка.
Його погляд все ще був прикутий до третього поверху, де жила Естер. І завдяки цьому йому на мить вдалося зловити погляд дівчинки, наповненої слізьми.
- Хто, чорт візьми, вона така? - Лікар подивився на свою руку, яка все ще тремтіла.
Евіана мала добрі лікувальні здібності.
Незважаючи на те, що він мав найнижчий ранг з лікарів Великого Герцога, він все одно був одним із небагатьох головних лікарів, не дивлячись на той, який був простолюдином.
Але в нього була ще одна здатність, про яку ніхто не знав.
Він міг відчувати божественну силу.
Зазвичай, ця здатність проявляється в жерцях храму, але з якоїсь причини вона відкрилася і у Евіані.
Однак це було мало придатне для його медичної діяльності.
Оскільки сила Бога була під владою храму, не було потреби виявляти цю здібність. Однак сьогодні Евіан помітив секрет Естер, який не помічав інших лікарів завдяки цій здатності.
У тілі цієї дівчинки прихована величезна божественна сила... - Коли Евіан зрозумів це, його руки затремтіли. Вона ще не виявилась, але я навіть уявити собі не можу, як це - використовувати таку силу.
Евіан різко зупинився і пробурмотів:
- Я впевнений, що Герцог знає.
Якщо подумати, то це має сенс.
Всі знають, яким жахливим і страшним є Герцог Дехсин.
З самого початку, той факт, що він змилосердився і взяв на виховання сироту, був вкрай дивним. Дивним, якщо тільки він не хотів сховати цю дитину в своєму замку.
Мені здалося це дивним, тому я і вирішив перевірити цю приведений сироту і, тепер, все стало зрозумілим.
- Він жахливий чоловік, Евіан клацнув язиком.
Через те, що Герцог Дехсин не постив використовувати навіть дитину, лікар знову клацнув мовою.
Ну, мені все одно, що трапиться з цією сиротою, - Для Евіана було важливо лише одне. Чи може ця таємниця якось вплинути на мене?
Нехай я і дізнався таємницю Великого Герцога, мені все ще вкрай рано виїхати... - Схвильовано пробурмотів щось, Евіан пішов у невідомому напрямку.
https://literna.net/uk/books/420-svyata-yaku-udocheriv-velikii-hertsoh-zaversheno